Рішення

від 26.11.2020 по справі 752/19105/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19105/19

Провадження № 2-а/752/119/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.11.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі судді Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря Воробйова І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 391-ДК/0085По/08/01/-19 від 05.09.2019 року.

Свої вимоги сторона позивача мотивує тим, що 10.03.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП Спецжитлофонд . Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Рудиком Б.І. за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:69:253:0003) від 09.08.2019 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 391-ДК/0085П/07/01/19 від 28.08.2019, яким визначена відповідальність, передбачена ст. 53-3 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ГУ Держгеокадастром прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 391-ДК/0085По/08/01/-19, якою визнано позивача, винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст. 53-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Свою вину позивач не визнає та вважає постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що винесена безпідставно та необґрунтовано.

З урахуванням вказаних обставин, вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, підтримав поданий позов та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2020 відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Розпорядження Київського міського голови від 09.03.2016 № 187 Про директора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд та Наказу Про призначення директора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд від 10.03.2016 № 21-к, ОСОБА_1 , призначено на посаду директора КП Спецжитлофонд .

Згідно зі Статутом, затвердженим Розпорядженням Київської міської державної адміністрації 19.04.2001 № 777 комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд є юридичною особою та здійснює свою діяльність на принципах господарського відання. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядковується Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до Статуту підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності з утримання, обслуговування, експлуатації, ремонту, реконструкції та будівництва житлового та нежитлового фонду, а також здійснення контролю за додержанням встановленого порядку використання житлових та інших приміщень житлового фонду спеціального призначення.

Рішенням київської міської ради № 324/6540 від 06.10.2011 Про передачу комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд земельної ділянки для реконструкції виробничо-складської бази та будівництва житлових будинків, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Качалова, 40, у Солом`янському районі м. Києва підприємству було передано у постійне користування земельну ділянку площею 6,8873 га (кадастровий номер 8000000000:69:253:0003).

Зазначена земельна ділянка використовується підприємством на підставі Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою від 25.05.2012 серія ЯЯ № 389726.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Рудиком Б.І. за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:69:253:0003) від 09.08.2019 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 391-ДК/0085П/07/01/19 від 28.08.2019, яким визначена відповідальність, передбачена ст. 53-3 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ГУ Держгеокадастром прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 391-ДК/0085По/08/01/-19, якою визнано позивача, винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст. 53-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України, яка містить спеціальні норми щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень з притягнення до адміністративної відповідальності, передбачено, що за наслідками розгляду справи вказаної категорії місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), або скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.ст.245, 251, 279, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 283 КУпАП передбачено, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Судом встановлено, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 15 від 09.01.2008 Про реконструкцію виробничо-складської бази та будівництво жилого будинку на АДРЕСА_1 КП Спецжитлофонд, директором якого являється позивач, визначено як інвестора реконструкції виробничо складської бази та замовника будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Положеннями ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлює коло обов`язків землекористувачів, серед яких - зобов`язання не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 168 ЗК України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Процедуру видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначає Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

В оскаржуваній постанові зазначено, що згідно п. 3.1. вказаного порядку, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Абзацом 5 ст. 48 Закону України Про охорону земель передбачено, що під час здійснення містобудівної діяльності передбачено зняття та спадкування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.08.2019, Протоколі про адміністративне правопорушення від 28.08.2019 року та Постанові про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 року.

Згідно п. 2.3. Фізико-географічні особливості району і майданчика будівництва , тому 6 Проектної документації зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:69:253:0003) заасфальтована.

Як вбачається зі Звіту ДП Науково-дослідний інститут будівельного виробництва асфальтоване покриття на земельній ділянці займає площу 26654,0 кв.м. (2,6654 га), однак площа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:253:0003 становить 6,8873 га.

Тобто, виходячи із змісту вказаного Звіту, під асфальтованим покриттям знаходиться лише близько третини земельної ділянки, а не вся земельна ділянка, як стверджує позивач.

Вирішуючи питання законності спірної постанови, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010). Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст.62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова винесена уповноваженим органом в межах наданих йому повноважень.

Крім того слід зазначити, що відповідно до положень статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) самовільне відхилення від проектів землеустрою; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За правилами статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 53-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства, державний інспектор діяв в межах своїх повноважень та керувався вимогами Закону України Про Державний контроль за використанням та охороною земель .

Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про те, що постанова винесена безпідставно та неналежному суб`єкту суд відкидає, оскільки ці твердження повністю спростовуються вказаними вище вимогами закону та наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 244 КУпАП, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловою комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування кожної обставини справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст.283 Кодексу про адміністративні правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі.

Проаналізувавши зміст постанови, винесеної відносно позивача, було встановлено, що, остання, відповідає зазначеним положенням закону.

Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , як керівника КП Спецжитлофонду , накладено в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за даний вид правопорушення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що в даному спорі сторона відповідача довела належними та допустимими доказами з посиланням на відповідні положення закону про законність та обґрунтованість своїх дій, а також повну безпідставність позовних вимог.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи та в повному обсязі спростовуються наведеними вище обставинами.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що при винесені постанови державний інспектор діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного закону, визначивши вірний склад правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, та відповідачем доведена правомірність винесеної ним постанови, а тому позов є необґрунтований та безпідставний, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур