Рішення

від 01.10.2019 по справі 757/8823/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8823/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарях судових засідань Рябцовій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейкап про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

25.06.2018 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року у складі головуючого судді Бортницької В.В. позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.03.2019 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.03.2019 ухвалою суду було відкрито провадження по вказаній справі.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він 09.12.2017 року оформив замовлення у відповідача та оплатив, однак при отриманні замовлення з позивача було взято 50 гривень за доставку товару, хоча останній замовляв товар по акції, яка стосувалась того, що при замовленні товару до певного терміну буде в подарунок 50 грн. З врахуванням того, що позивачу з відповідачем не було досягнуто результату того, що позивачу мають бути повернуті 50 гривень, останній звернувся до ТОВ Мейкап електронним листом, щодо вказаної ситуації, однак так і відповіді не отримав.

З врахуванням вказаних обставин, позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача у відповідності до ст.. 7 Закону України Про звернення громадян при розгляді звернення від 22.12.2017; зобов`язати ТОВ Мейкап зареєструвати звернення від 22.12.2017; стягнути з відповідача на користь позивача 25 00, 00 грн., в якості моральної шкоди.

18.10.2018 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю МЕЙКАП надає послуги по обробці та прийманню замовлень в мережі інтернет постачальникам різних категорій товарів, що завдяки цьому ресурсу мають змогу здійснювати пропозицію на ринку та вести власну торгівельну діяльність. Тобто, відповідач не продавав жодних товарів позивачеві та не влаштовував жодних акцій, а лише надавав послугу постачальникові по обробці замовлення позивача та мав прийняти від нього претензії та/або зауваження щодо Товару.

Представник вказує, що у відповідності до долучених матеріалів вбачається, що позивачу було пояснено, що формат, у якому було надіслано його заяву не підтримується системою відповідача. Однак позивач не взяв зазначене до уваги та не направив засобами поштового зв`язку дане звернення, лише після ознайомлення з матеріалами справи, відповідач зміг ознайомитись з зверненням, зареєструвати та подати на розгляд постачальнику, що як наслідок його було розглянуто та задоволено.

Щодо моральної шкоди представник відповідача заперечує, оскільки вважає, що позивачем не було надано жодних документів та доказів, які б вказували на завдання останньому моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з цим в прохальній частині позову просив розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Так, у відповідності до статі 5 Закону України Про звернення громадян , а саме до вимог до звернення, зазначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зверненні позивача були вказані реквізити у відповідності до вимог ст.5 Закону України Про звернення громадян .

Стаття 7 зазначеного закону передбачає, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Приписами ст. 18 Закону України Про звернення громадян встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

На підставі ч. 1 ст. 19 Закону України Про звернення громадян , органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Вбачається, що 22.12.2017 позивач звернувся з електронним листом до відповідача, разом з цим, з фотокопії наданої самим позивачем вбачається, що представником відповідача 22.12.2017, було відреаговувано на лист позивача ( а.с.35), про те останньому не вдалось відкрити вказаний лист, так як він був направлений у форматі pdf, який браузером компанії відповідача не підтримується.

Окрім цього, представником відповідача було надано відповідь ( а.с. 56) в якому було зазначено, про готовність повернути кошти, однак вказаний лист був спрямований після ознайомлення з матеріалами судової справи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги Закону України Про звернення громадян відповідачем не було порушено, оскільки позивача було повідомлено про не можливість відкриття його звернення, про що позивачу було відомо, про те ним не було вчинено жодних дій для направлення вказаного звернення у інший спосіб.

Щодо моральної шкоди, суд звертає увагу, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності..

Так, позивач зазначає, що на його думку дії відповідача, щодо не надання вчасно відповіді, привели до завдання моральної шкоди. При цьому, в матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог, не наведено доказів та не доведено фактів завдання моральної шкоди, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано жодних доказів, що діями відповідача йому задано моральну шкоду,зокрема, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, та в не наданні вчасно відповіді на звернення позивача, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейкап про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Мейкап , адреса: 01001, м. Київ,вул. Городецького, 11-б, код ЄДРПОУ 37636170.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Г. Ільєва