Постанова

від 23.12.2020 по справі 761/23122/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Київ

Справа №761/23122/19

Резолютивна частина постанови оголошена 23 грудня 2020 року

Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1

відповідач (позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Харчуком Василем Івановичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Осаулова А.А. 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, -

Справа №761/23122/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/10868/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.11.2019 року (т. 1 а.с. 135-137) обґрунтовані тим, що 26.09.2014 року сторони уклали шлюб, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року.

Під час шлюбу сторонами набуто у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0316 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; гостьовий будинок, Ж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; кухонні меблі загальною вартістю 15 000 грн.; холодильник; 2 телевізори; спальню; диван.

Сам факт придбання вказаних об`єктів рухомого та нерухомого майна у шлюбі вказує на характер спільної сумісної власності.

Крім того, під час будівництва будинку по АДРЕСА_1 позивач вкладав власні значні кошти.

Тому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.11.2019 року (т. 1 а.с. 135-137) просив суд:

1. визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0316 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 ; гостьовий будинок, Ж з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 .

2. визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки та 1/2 частки зазначеного житлового будинку.

3. залишити у власність ОСОБА_2 об`єкти рухомого майна: кухонні меблі загальною вартістю 15 000 грн., холодильник, 2 телевізори, спальню, диван, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості зазначених об`єктів рухомого майна, що складає 30 000,00 грн.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності (т. 1 а.с. 101-111).

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що 21.12.2016 року придбано автомобіль марки Nissan Leaf 2014 р.в. (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований на ім`я відповідача та знаходиться у його постійному користуванні. Даний автомобіль набутий сторонами в період шлюбу, а тому, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

Крім того, відповідач займається підприємницькою діяльністю в сфері надання косметичних, перукарських та інших послуг населенню, є фізичною особою-підприємцем та є засновником ряду юридичних осіб.

Як убачається з наданих Державною фіскальною службою до Шевченківського районного суду міста Києва (справа № 761/1836/18) податкових декларацій, за три роки (2015-2017 pp.) відповідач отримав дохід в розмір 3 051 354,46 грн.

Одержаний дохід є майном в розмінні вимог чинного законодавства, а відтак, підлягає поділу.

Тому, позивач за зустрічним позовом просила суд:

1. визнати спільною сумісною власністю сторін грошові кошти, що є доходом за 2015-2017 роки ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 3 051 354,46 грн.; автомобіль Nissan Leaf 2014 р.в. (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) вартістю 243 836,80 грн.

2. здійснити поділ спільного сумісного майна наступним чином:

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1 525 611,23 грн., що є 1/2 часткою від 3 051 354,46 грн.;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1 525 677,23 грн., що є 1/2 часткою 3 051 354,46 грн.;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки Nissan Leaf 2014 р.в. (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); припинити за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Nissan Leaf 2014 р.в. (рРеєстраційний номер НОМЕР_1 );

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 647 595,63 гри., що складаються з грошової компенсації, що становить 1/2 частку вартості автомобіля марки Nissan Leaf 2014 р.в. (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), в розмірі 121 918,40 грн.; 1/2 частку від 3 051 354,46 грн. доходу за 2015-2017, що становить 1 525 677,23 грн.

3. зобов`язати ОСОБА_1 перерахувати 1 647 595,63 грн. на банківський рахунок ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 20202 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності, - залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти компенсації - Ѕ частини чистого доходу, отриманого ОСОБА_1 за 2015-2017 роки, в розмірі - 481 376 грн. 46 коп.

В задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом про визнання права власності на грошові кошти, транспортний засіб, припинення права власності, їх поділ, стягнення грошових коштів та зобов`язання перерахувати кошти, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі - 9 605 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Харчук В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та в частині задоволеного зустрічного позову - скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя: - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0316 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 ; - гостьовий будинок "Ж" за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0316 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 1/2 частку гостьового будинку "Ж" за адресою АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник ОСОБА_2 адвокат Власюк К.П. до суду подала письмові пояснення, в яких проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить жодних підтверджень порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник Бессонової адвокат Власюк К.П. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представник адвокат Харчук В.І. та адвокат Якухно Н.П. в судове засідання не з`явилися.

Адвокат Якухно Н.П. про день та час розгляду справи 23 грудня 2020 року о 14 годині 45 хвилин була належним чином повідомлена в судовому засідання, яке відбулося 02 грудня 2020 року та за її клопотанням було відкладено (т.2 а.с.110).

Від адвоката Харчук В.І. надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи з посиланням на те, що він 23 грудня о 14 годині приймає участь в засіданні Антимонопольного комітету України.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання як необґрунтоване, оскільки до клопотання не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, на яких підставах адвокат Харчук В.І. приймає участь у засіданні Антимонопольного комітету.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи та їх представників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.09.2014 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року у справі №761/41935/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано 26.09.2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1462 розірвано. Після розірвання шлюбу змінено ОСОБА_3 прізвище на ОСОБА_6 . Вказане рішення набрало законної сили 07.08.2018 року (т. 1 а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 Совтрансавто - Холдинг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як на підставу для задоволення вимог первісного позову сторона позивача зазначала, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набуто у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0316 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; кухонні меблі загальною вартістю 15 000 грн.; холодильник; 2 телевізори; спальню; диван.

Як убачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.11.2018 № 147550194, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:027:0102, площею 0,0495 та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору про поділ нерухомого майна від 18.02.2016 року, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2016 року (т. 1 а.с. 8-10).

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно із частиною першою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 038010 від 21.09.2011 року, ОСОБА_2 є власником 18/24 частки від 0,811 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Рішення Київської міської ради № 1254/4692 від 08.07.2010 року (т. 1 а.с. 51-52).

У зазначеному Державному акті вказано, що співвласником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_7 , розмір частки становить 1/4.

Договором про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 18.02.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., ОСОБА_3 (на той час) разом з іншою співвласницею, що має 1/4 від 0,811 га земельної ділянки, ОСОБА_7 , здійснили поділ земельної ділянки 0,811 га в натурі. Згідно вказаного договору, ОСОБА_3 перейшла частка земельної ділянки площею 0,0495 га, а другій співвласниці перейшла частка земельної ділянки площею 0,0316 га. (т. 1 а.с. 53-58).

Таким чином, ОСОБА_2 була співвласницею спірної земельної ділянки з 08.07.2010 року, а 18.02.2016 року було здійснено лише її поділ між співвласниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , за яким у приватну власність останніх перейшли відповідні частки земельної ділянки.

Оскільки шлюб між сторонами у даній справі укладено 26.09.2014 року, зазначена земельна ділянка не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.

У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.08.1988 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Драчуком В.Ф., ОСОБА_2 отримала від діда ОСОБА_8 у спадщину 8/24 часток житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 61-62).

Як убачається із Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Пилипчук Є.І., ОСОБА_2 отримала від батька ОСОБА_9 10/24 часток житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 59-60).

Так, згідно Технічного паспорту на житловий будинок від 20.02.2013 року, замовником технічного паспорту є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 63-73).

Згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 19.07.2013 року, датою початку будівництва будинку загальною площею 169,2 кв.м (літ. Ж) є - квітень 2013 року, а датою закінчення будівництва є - липень 2013 року (т. 1 а.с. 74-78).

Відповідно до Договору про поділ нерухомого майна від 23.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., ОСОБА_3 (на той час), як власник 18/24 частки житлового будинку, та ОСОБА_7 , як власник 1/4 житлового будинку, лише здійснили поділ житлового будинку в натурі, зокрема, виділивши у приватну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 84-85)

Таким чином, спірний житловий будинок ОСОБА_2 отримала у спадок від своїх дідуся та батька у 1988 році та 1995 році відповідно, почала реконструкцію будинку у квітні 2013 року, а завершила - у липні 2013 року, тобто, до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . При цьому, 23 серпня 2016 року між співвласниками спірного житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було здійснено лише його поділ, за умовами якого у приватну власність останніх перейшли відповідні квартири.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Вказані обставини дають підстави для висновку, що гостьовий будинок, "Ж" з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_2 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, за умовами ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Наявна у матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_1 підтверджує лише здійснені фінансові операції, а не використання цих коштів для будівництва будинку (т. 1 а.с. 11-31), а згідно розписки від 02.08.2016 року, ОСОБА_1 взяв у борг грошові кошти для закупки товару, а саме, косметичних засобів ТМ IKARI (т. 1 а.с. 193).

При цьому, саме ОСОБА_1 під час розгляду справи №761/1836/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів зазначав, що кошти за вказаною розпискою ним було отримано для можливості підтримання бізнесу (т. 1 а.с. 195).

За таких обставин, ОСОБА_1 не доведено, що спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості внаслідок затрат останнього або спільних затрат, що унеможливлює визнання його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, у сукупності з іншими доказами по справі, надав належну оцінку показам допитаних в судовому засіданні свідків.

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у справі №761/1836/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ОСОБА_1 є засновником наступних товариств:

-Товариства з обмеженою відповідальністю Стібіо Груп (ЄДРПОУ 38261739) з розміром внеску до статутного фонду 51,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_10 із розміром внеску до статутного фонду 49,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Формула Молодості (ЄДРПОУ 40866454) з розміром внеску до статутного фонду 95,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_11 із розміром внеску до статутного фонду 5,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Є Косметолоджи (ЄДРПОУ 40536492) з розміром внеску до статутного фонду 95,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_10 із розміром внеску до статутного фонду 5,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Естетик Косметолоджи (ЄДРПОУ 41054822) з розміром внеску до статутного фонду 90,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_12 із розміром внеску до статутного фонду 10,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Еталон Краси (ЄДРПОУ 39282367) з розміром внеску до статутного фонду 100,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Бюті Лайн (ЄДРПОУ 38729484) з розміром внеску до статутного фонду 98,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_13 із розміром внеску до статутного фонду 2,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн.

-Товариства з обмеженою відповідальністю Вітас Про (ЄДРПОУ 40063726) з розміром внеску до статутного фонду 5,00 грн. Разом із ним засновником товариства є ОСОБА_14 із розміром внеску до статутного фонду 95,00 грн. Загальний розмір статутного фонду 100,00 грн. Представник відповідача надала суду копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 30.11.2016 року про вихід зі складу учасників ТОВ Вітас Про , проте суду не було надано доказів, що він виключений із складу учасників товариства.

ОСОБА_15 надав суду інформацію, що він як фізична особа - підприємець за 2015 рік отримав загальний дохід - 249 833,12 грн., поніс витрат на суму 198 353,12 грн., а чистий прибуток склав 51 480,00 грн.; за 2016 рік отримав загальний дохід - 1 783 741,70 грн., поніс витрат на суму 683 183,73 грн., а чистий прибуток склав 800 557,97 грн.; за 2017 рік отримав загальний дохід - 1 317 779,64 грн., поніс витрат на суму 1 207 064,69 грн., а чистий прибуток склав 110 714,95 грн.

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №3-38цс15, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Таких по суті висновків дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № 6-39503св12, 6-39768ск12, 6-49553св12, 6-23274св13, 6-38503св14, 6-33283св14 в частині, що стосується неврахування при поділі спільного майна подружжя вартості внеску до статутного капіталу товариства.

Крім того, згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року за № 11, Відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

За таких обставин, дохід фізичної особи - підприємця не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідно, за кожним із подружжя не можу бути визнано право особистої приватної власності на половину доходу.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 має право на половину чистого прибутку ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця за 2015 рік (51 480,00 грн. : 2), за 2016 рік (800 557,97 грн. : 2) та за 2017 рік (110 714,95 грн. : 2), що становить разом 481 376,46 грн.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , в тій частині, що оскаржується ОСОБА_1 , відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Харчуком Василем Івановичем - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна