Рішення

від 29.12.2020 по справі 199/4450/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4450/20

(2/199/1835/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Ружиній В.М., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. У підтвердження позовних вимог посилається на те, що 27 лютого 1982 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, з того часу і по березень 2020 року вони проживали однією сім`єю. Шлюб було розірвано 21 березня 2020 року. Під час перебування у шлюбі, ними спільно був збудований будинок за адресою АДРЕСА_1 . Згодом право власності на вищевказаний будинок було зареєстровано відповідно до вимог закону. 08.06.2006 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я відповідача. Тобто відповідач з позивачем набули у спільну сумісну власність, за спільні кошти домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1000 га. у фактичному користуванні. 24 вересня 2010 року відповідач приватизувала на себе земельну ділянку кадастровий №1210100000:01:592:0044, площею 0,1000 га, на якій розташовано спірний спільний житловий будинок АДРЕСА_1 . Будівництво спірного житлового будинку завершилося на той час вже було завершено та право власності на нього зареєстровано.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій будинок знаходиться, кадастровий номер №1210100000:01:592:0044, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та поділити спільну сумісну власність сторін, а саме визнати за позивачем право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер №1210100000:01:592:0044, площею 0,1000, по АДРЕСА_1 .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, правом подачі відзиву не скористалась, тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 19812 року, який розірвано 21 березня 2020 року.

08.06.2006 року відповідач набула у власність домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради. Також на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №041709, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року № 384/56 ОСОБА_2 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:592:0044.

Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зі змісту п. п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, враховуючи, що спірне домоволодіння набуте сторонами за час шлюбу, то воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв`язку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на Ѕ його частину.

Згідно постанови Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року (справа №6-2цс15), за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, суд вважає за необхідне поділити між сторонами земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння та визнати за позивачем право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номер 1210100000:01:592:0044, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6164,65 грн.

Керуючись ст.ст. 60,69-71 СК України, ст. ст. 263-265,280-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,- задовольнити.

Визнати домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:592:0044, що знаходяться по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) право власності на:

- Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 524,6 кв.м., житловою площею 98,1 кв.м, , вбиральні літ. Б, літнього душу літ.В, споруд 1-8, мостіння І, ІІ.

- Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:592:0044, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 6164,65 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складання повного рішення апеляційної скарги.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: