Рішення

від 06.11.2020 по справі 219/7005/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/7005/20

Провадження № 2/219/2556/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року Артемівський міськрайонний Донецької області в складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат , місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 00191773, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні.. Мотивуючи свої вимоги тим, що з 19 вересня 2015 року до 04 лютого 2020 року вона працювала сторожем в відділі економічної безпеки у відповідача. За період часу з 19 вересня 2015 року до 04 лютого 2020 року їй не нараховувалась та не сплачувалась відповідачем заробітна плата за роботу у понаднармовий час у подвійному розмірі. В зв`язку з цим вона звернулась до відповідача з відповідною заявою в якій вона просила нарахувати їй заборгованість по заробітній платі за роботу понаднормовий час за період з 19 вересня 2015 року до 04 лютого 2020 року. В своїй відповіді відповідач їй повідомив про нарахування та виплату їй 3879,85 грн. заборгованості із заробітної плати, яку він виплатив їй лише 01 липня 2020 року в касі підприємства. Отже відповідач визнав та добровільно сплатив заборгованість із заробітної плати. Просить стягнути з відповідача на її користь 31103,54 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 18 вересня 2020 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

06 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в сумі 300 грн., мотивуючи свій відзив тим, що позивач не сплатила судовий збір при подачі позову, а тому суд зобов`язаний надати позивачу строк для усунення недоліків, окрім того також відповідач зазначає, що з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі позивач звернулась до відповідача з заявою лише 26 травня 2020 року, тобто через 4 місяці після звільнення. Тобто, спір про розмір заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні, виник 26 травня 2020 року, який було вирішено в досудовому порядку. Просять зменшити розмір середнього заробітку з урахуванням суми заборгованості, також зазначає, що позивачем надано невірний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 лютого 2020 року по 01 липня 2020 року з причини невірного визначення кількості робочих годин за вказаний період. Вірний є наступний розрахунок: 790*27,46=21693,40 грн., де 790 - кількість робочого часу за період з 05 лютого 2020 року по 01 липня 2020 року, 27,46 грн. - середньогодинна заробітна плата (згідно довідки № 321 від 05 жовтня 2020 року). З вимогою про відповідні виплати щодо роботи у понаднормовий час позивач на момент звільнення не зверталась. Таке право позивач реалізувала лише у травні 2020 року, подавши відповідну заяву, позивач був обізнаний про це його право, зокрема, був ознайомлений із колективним договором, мав розрахункові відомості. Також відсутні інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право. Сума компенсації позивачу за роботу у понаднормовий час (3807,51 грн.), розрахунок якої здійснено відповідачем під час підготовки відповіді на його заяву від 26 травня 2020 року, є майже у 6 разів меншою, ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при її звільненні (21693,40 грн.). З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення суми середнього заробітку з розміром виплаченої позивачу заборгованістю, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, вважають справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних виплат при звільненні позивача виплат у сумі 300 грн. і саме цю суму згодні сплатити позивачу.

Надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач просить суд не брати до уваги відзив відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві. Позивач подав на адресу суду заяву, в якій він просить справу розглядати без його участі та просить позов задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив щодо їх позиції до позову.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані суду письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 19 вересня 2015 року до 04 лютого 2020 року, а саме вона працювала сторожем в відділі економічної безпеки у відповідача (а.с.8-12).

З копії заяви позивача від 01 червня 2020 року (а.с.13-14) вбачається, що остання зверталась до відповідача про виплату їй заробітної плати за роботу у понаднормовий час за період роботи з 19 вересня 2015 року до 04 лютого 2020 року.

Згідно копії відповіді відповідача (а.с.15-18), що він зробив перевірку її заяви, та ним було встановлено, що дійсно до виплати належить заробітна плата за роботу в понаднормовий час в сумі 3807,51 грн. та грошова компенсація втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати 72,34 грн., а всього 3879,85 грн. Дану суму позивач не спростовує та погоджується, що також підтверджується її позовною заявою, що саме така сума їй повинна бути виплачена.

Також відповідачем до відзиву надано довідку № 321 від 05 жовтня 2020 року, з якої вбачається, що вона дійсно працювала у відповідача на посаді сторож, та те що їй була нарахована заробітна плата у грудні 2019 року у сумі 2890,38 грн. за 13 робочих днів/108 годин, у січні 2020 року їй була нарахована заробітна плата у сумі 1063,40 грн. за 4 робочі дні/36 годин, всього 3953,78 грн. Тобто 3953,78/144=27,46 грн.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують частині першій статті 1 Закону про оплату праці.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону про оплату праці).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України,- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві в порушення ст.116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Однак встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Така позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на очевидну не співмірність яку просить стягнути позивач, а саме суму середнього заробітку в розмірі 31103,54 грн. зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі в розмірі 3807,51 грн., характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає за можливе застосувати принцип справедливості та співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 4000 грн..

Оскільки зазначена сума позивачем не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

За таких обставин суд вважає за необхідно частково задовольнити позовні вимоги позивача за наведених вище підстав та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн.

Окрім того суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо надання позивачу строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору, оскільки він був сплачений позивачем при подачі позову, що підтверджується відповідною квитанцією, яка є в матеріалах справи та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 108,13 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 4000*840,80/31103,54=108,13, де 4000 гривень - сума задоволених позовних вимог; 840,80 гривень - сума сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви; 31103,54 гривень - ціна позову, 108,13 гривень - судові витрати, присуджені позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 94, 116, 233 КЗпП України, ст.ст.1, 5, 24, 27 Закону України Про оплату праці , керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89,141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат , місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 00191773, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат , місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 00191773, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 108 (сто вісім) грн. 13 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Медінцева

06.11.2020