Постанова

від 24.11.2020 по справі 633/162/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Харків

справа № 633/162/19

провадження № 22-ц/818/2928/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

позивач: заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,

відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку

за апеляційною скаргою заступникапрокурора Харківської області

на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року у складі судді Смирнова В.А.,-

в с т а н о в и в :

06 травня 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся у суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року №3604-СГ, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року, зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наказ Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим передача земельної ділянки у власність відбулась незаконно з порушенням вимог земельного законодавства.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено наявність підстав для мотивованої відмови ГУ Держгеокадастру у Харківській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки. Доводи прокурора про порушення ГУ Держгеокадастру у Харківській області порядку, визначеного нормами ЗК України та ЗУ Про фермерське господарство при отриманні ОСОБА_1 земельної ділянки не ґрунтуються на нормах діючого у той час законодавства. Прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, відсутність у ФГ Олта-А зареєстрованої сільськогосподарської техніки не свідчить про те, що дане господарство створено фіктивно з метою отримання додаткових земельних ділянок на поза конкурсній основі, встановлення державними органами будь-яких не передбачених ЗК України , ЗУ Про фермерське господарство чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану також прокурором недоведено наявності порушених прав та інтересів зі сторони держави.

Такі висновки суду не відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 , як член фермерського господарства ОЛТА-А , звернулася до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою, в якій просила передати у власність земельну ділянку площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146, яка розташована за межами населеного пункту на території Печенізького району Харківської області для ведення фермерського господарства із земель державної власності, які перебувають у користування фермерського господарства ОЛТА-А на підставі договору оренди землі б/н від 04.03.2015, укладеного з ГУ Держземагентства у Харківській області ( а.с. 26).

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про надання в оренду земельної ділянки від 04 травня 2016 року №3604-СГ ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки ( паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Печенізької селищної ради, площею 7,2251 га ,в тому числі ріллі площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0146), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24.02.2016 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864118763246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають і оренді ФГ ОЛТА-А згідно договору оренди землі від 04.03.2015, розташовану за межами населеного пункту на території Печенізького району Харківської області (т. 1 а.с. 24-25).

Згідно договору оренди землі від 04 березня 2015 року, який укладено між ГУ Держземагентства в Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6324655100:01:004:0142, площею 30,000 га землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарську угідді ( рілля) строком на 49 років ( т. 1 а.с. 27-30).

01 березня 2016 року між ГУ Держземагентства в Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_2 ( Орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 04.03.2015 р., відповідно до якої пункт 2 договору викладено в такій редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 30 га. з кадастровими номерами з 6324655100:01:004:0143 площею 1,0996 га, 6324655100:01:004:0144 площею 7,2251 га, 6324655100:01:004:0145 площею 7,2251 га 6324655100:01:004:0146 площею 7,2251 га та 6324655100:01:004:0147 площею 7,2251 га (т. 1 а.с. 31- 32).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 6324655100:01:004:0146 площею 7,2251 га 03.06.2016 право приватної власності зареєстровано за ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 33-38).

Згідно Витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ ОЛТА-А зареєстровано 15 липня 2015 року ( т. 1 а.с. 39-44).

Згідно Витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ ОЛТА зареєстровано 19 березня 2012 року ( т. 1 а.с. 45- 50).

Як на підставу позовних вимог заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 посилався на те, що в наказі №3604-СГ від 04 травня 2016 року вказано недостовірні відомості про те, що земельна ділянка, яка передається у власність перебувала у користуванні ФГ ОЛТА-А з посиланням на Договір оренди землі №б/н від 04 березня 2015 року, оскільки як вказує прокурор, що між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 30 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0142) строком на 49 років для ведення фермерського господарства. Після отримання ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, 15 липня 2015 року створено ФГ ОЛТА-А , що підтверджується відомостями з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому ФГ ОЛТА з часу його створення до прийняття рішення про його ліквідацію 17.01.2017 р. жодного нерухомого або рухомого майна, в тому числі сільськгосптехніки у власності або користуванні не перебувало.

В подальшому одержану ОСОБА_2 земельну ділянку було поділено на п`ять земельних ділянок з метою їх незаконної приватизації, про що укладено додаткову угоду від 01.03.2016 р.

Тому вважає, що отримуючи в оренду земельну ділянку, ОСОБА_2 мав на меті безкоштовне (за пільговою процедурою без проведення земельних торгів ) одержання у власність земельної ділянки на користь своїх родичів, зокрема, ОСОБА_1 , шляхом приватизації земель Фермерського господарства.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 16 січня 2019 року, справа № 695/1275/17ц, провадження № 14-520цс18 після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. У зв`язку з цим позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року №3604-СГ, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Печенізької селищної ради, площею 7,2251 га ,в тому числі ріллі площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0146), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24.02.2016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864118763246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ ОЛТА-А , розташовану за межами населеного пункту на території Печенізького району Харківської області ( т.1 а.с. 24-25).

Вказана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки кадастровий номер 6324655100:01:004:0142, наданої в оренду ОСОБА_2 наказом від 04.03.2015 р. для веденя фермерського господарства.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, від 23 травня 2018 року №61-1100св17.

З матеріалів справи убачається, що для отримання у власність спірної земельної ділянки 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою, в якій просила передати у власність земельну ділянку площею 7,2251 га , кадастровий номер 6324655100:01:004:0146, яка розташована за межами населеного пункту на території Печенізького району Харківської області для ведення фермерського господарства із земель державної власності, які перебувають у користування фермерського господарства ОЛТА-А на підставі договору оренди землі б/н від 04.03.2015, укладеного з ГУ Держземагентства у Харківській області ( т. 1 а.с. 26).

До заяви відповідачка додала копію договору оренди землі №б/н від 04 березня 2015 року, копію Додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 01 березня 2016 року, копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію Довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, копію Протоколу №4 загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, копію Статуту фермерського господарства ОЛТА-А , Відомості з ЄДРПОУ, копію Виписки з державної реєстраційної служби, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

На час звернення із заявою до Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 була членом Фермерського господарства ОЛТА-А .

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про надання у власність земельної ділянки від 04 травня 2016 року №3604-СГ ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки ( паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Печенізької селищної ради, площею 7,2251 га ,в тому числі ріллі площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0146), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24.02.2016 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864118763246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають і оренді ФГ ОЛТА-А згідно договору оренди землі від 04.03.2015, розташовану за межами населеного пункту на території Печенізького району Харківської області ( т. 1 а.с. 24-25).

З огляду на події, що передували виданню зазначеного наказу, колегія суддів вважає, що оспорюваний наказ є незаконним, а саме:

Матеріали справи свідчать про те, що наказом ГУ Держземагенства у Харківській 62-СГ від 13.01.2015 Про затвердження документації із та надання земельної ділянки в оренду затверджено проект та надано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку, за межами населених пунктів на території Печенізької Печенізького району Харківської області, з кадастровим 6324655100:01:004:0142, площею 30 га, за рахунок земель запасу господарського призначення сільськогосподарських угідь для тверського господарства, строком на 49 років.

На підставі вказаного наказу № 62-СГ між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 04.03.2015 укладено договір оренди землі, відповідно до якого зазначена земельна ділянка, загальною площею З0 га, передана ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 19 вказаного договору передача земельної ділянки здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом приймання-передачі.

Реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 провів 14.04.2015 та в той же день між ним та ГУ Держземагенства в Харківській області підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Також, 14.04.2015, між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному ФГ Олта , відповідно до якого власником 90% статутного капіталу стала ОСОБА_3 , 5% - ОСОБА_4 та 5% - ОСОБА_2 .

Після чого, 18.04.2015 відбулись загальні збори членів ФГ Олта (протокол № 4), на яких, серед інших, прийняті такі рішення:

-ввести у склад засновників господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

-прийняти до складу членів господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ;

-зареєструвати статут ФГ в новій редакції;

-прийняти в користування ФГ Олта земельну ділянку, загальною площею З0 га., яка перебуває в оренді у ОСОБА_2 з кадастровим номером 6324655100:01:004:0142 Зареєструвати договір в доганах ДФС та відображати у податковій звітності ФГ.

Згідно з п. 1.3. Статуту ФГ Олта (в редакції від 18.04.2015) засновано на землях, в тому числі, зазначеної вище земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 10.1. та 10.2. Статуту ФГ Олта (в редакції від 15) землі ФГ складаються, в тому числі, з земель, які належать засновникам та/або членам ФГ на праві оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які належать засновникам та/або членам ФГ на праві оренди, здійснює ФГ.

Водночас, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 15.07.2015 створено та зареєстровано нове фермерське господарство, а саме: ФГ Олта-А (ЄДРПОУ 39896590) . Вказане ФГ створено, в тому числі, на наданій в оренду ОСОБА_2 земельній ділянці.

Після створення ФГ Олта-А 17.07.2015 відбулись загальні збори засновників ФГ Олта (протокол № 5), на якому серед іншого було наступні питання:

-вивести із засновників ОСОБА_2 та з користування ФГ Олта його земельну ділянку площею З0 га ( к.н. 6324655100:01:004:0142);

-припинити користування ФГ Олта земельною ділянкою з кадастровим номером 6324655100:01:004:0142;

-виключити з членів ФГ Олта ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

-прийняти від ОСОБА_3 заяву про складання повноважень ФГ Олта та обрати головою ФГ - ОСОБА_6 .

У подальшому, засновниками ФГ Олта 12.02.2016 прийнято рішення про припинення діяльності ФГ та до теперішнього часу проводиться процедура ліквідації.

Після того, як ФГ Олта-А було засновано, в тому числі, на оспорюваний земельній ділянці, орендар 02.09.2015 звернулась до ГУ Держземагентства в Харківській області з клопотанням про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 63246555100:01:004:0142 на земельні ділянки, які по площі приблизно :в:дають розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області.

ГУ Держгеокадастру в області надано відповідний дозвіл від 10.09.2015 № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого проведено поділ земельної ділянки площею 30 га (к.н. 6324655100:01:004:0142).

01.03.2016 з ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 04.03.2015, відповідно до якої пункт 2 договору викладено в редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 30 га з кадастровими номерами: 6324655100:01:004:0143 по 6324655100:01:004:0147 (площею від 1,0996 га до 7,2251 га).

02.04.2016. відбулись загальні збори засновників членів ФГ Олта-А (протокол .№ 4). на яких прийнято рішення провести приватизацію 5 земельних ділянок, які перебувають в користуванні ФГ Олта-А , тобто земельної ділянки площею З0 га ( к.н. 6324655100:01:004:0142), яка уже розподілена на 5 земельних ділянок, між засновниками та членами ФГ відповідно до проведеного жеребкування.

На виконання рішення загальних зборів від 02.04.2016 члени ФГ Олта-А , серед яких і ОСОБА_1 , 12.04.2016 подали до ГУ Держгеокадастру в області заяви про передачу їм у приватну власність земельних ділянок.

На підставі цих заяв ГУ Держгеокадастру в області 04.05.2016 видано 5 наказів, якими передано у власність фізичним особам (членам ФГ ОЛТА-А ) 5 земельних ділянок.

Так, наказом №3604-СГ від 04.05.2016 передано члену ФГ ОЛТА-А ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну з кадастровим номером 6324655100:01:004:0146 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 864118763246), площею 7,2251 га та у пункті 3 наказу зазначено, що право власності земельною ділянкою оформити після припинення ФГ ОЛТА -А дії договору від 30.12.2014 року.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , в порушення ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України Про фермерську господарство , скористалася правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку з метою уникнення участі у земельних торгах, тому не було правових підстав у ГУ Держгеокадастру у Харківській області для передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства 04 травня 2016 року.

Внаслідок таких дій та рішень відповідача земельна ділянка вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

Колегія суддів вважає, що відповідачка ОСОБА_1 безпідставно набула земельну ділянку , яка підлягає поверненню у відання держави.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що оспорений прокурором наказ прийнято з порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство та безпідставно відмовив у позові.

При цьому суд першої інстанції помилково вважав порушеною ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке вирішення справи не порушує вказану статтю, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання майна, була обізнана про можливість допущення правових порушень з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (публічної влади), адже вони не мали дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, а мали намір отримати землю поза конкурсом, без належного обґрунтування як розмірів так і кількості земельних ділянок.

До того ж, обставини справи свідчать про те, що позбавлення ОСОБА_1 права користування зазначеною земельною ділянкою не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та її правами, адже вона не позбавлена права на конкурентній основі отримати право на земельну ділянку.

Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог прокурора, однак вважає, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Печенізької РДА Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст.55 Конституцією України, ст.5 ЦПК України, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

При цьому, особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про визнання незаконним та скасування наказу ГУДержгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року №3604-СГ; скасування запису про право власності № 14796448, вчиненого на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, на користь прокуратури Харківської області з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 52 652,42 грн., тобто по 26 326 , 21 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 3,4 ч. 1 ст.376, ст.ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року - скасувати і ухвалити нове.

Позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року №3604-СГ.

Скасувати запис про право власності № 14796448, вчинений на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

Стягнути на користь Прокуратури Харківської області з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 судовий збір в сумі 52 652 (п`ятдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн,42 (сорок дві) коп., тобто по 26 326 (двадцять шість тисяч триста двадцять шість) грн 21 (двадцять одна) коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук