Постанова

від 16.12.2020 по справі 527/1863/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1863/17 Номер провадження 22-ц/814/2526/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Бутенко С. Б.

суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря Кальник А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року у складі судді Харченко В. Ф.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Придніпровський край , треті особи Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області, Відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними договорів емфітевзису від 03.03.2015 №№ 26, 27, 28, укладених між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро з підстави подвійної реєстрації права,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ТОВ Юнігрейн-Агро , в якому просив зобов`язати відповідача внести зміни розміру, форми та порядку виплати плати за користування земельною ділянкою по договорам емфітевзису №№ 26, 27, 28, встановивши розмір плати за договором № 26 - 49 380,20 грн, за договором № 27 - 127 940 грн, за договором № 28 - 210 091,80 грн та провести доплату по договорам №№ 26, 27, 28 у сумі 281 818,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до вказаних договорів та внаслідок істотного порушення відповідачем договорів емфітевзису він істотною мірою був позбавлений того, на що розраховував при їх укладенні.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2017 року указану ухвалу про відкриття провадження у справі скасовано у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності справи, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Глобинського районного суду від 27 грудня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Юнігрейн-Агро про внесення змін розміру, форми та порядку виплати плати за користування земельною ділянкою за договорами емфітевзису №№ 26, 27, 28 передано за підсудністю до Семенівського районного суду Полтавської області та прийнято до провадження цього суду 17 січня 2018 року.

Під час розгляду справи в суді позивач неодноразово змінював та уточнював підстави і предмет позову та остаточно в редакції заяви від 21 січня 2020 року (т. 2 а.с. 162-172) просив визнати недійсними договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб №№ 26, 27, 28 від 03 березня 2015 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Юнігрейн-Агро , які зареєстровано реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 20.04.2015, 20.04.2015 та 23.04.2015 з підстав подвійної реєстрації речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, посилаючись на факт реєстрації права оренди спірних земельних ділянок за відповідачем.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 11 березня 2020 року замінено первісного відповідача ТОВ Юнігрейн-Агро його правонаступником СТОВ Придніпровський край .

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю за безпідставністю.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що між сторонами було укладено договори оренди землі та він надав в оренду відповідачеві власні земельні ділянки за кадастровими номерами 5320680400:00:007:0122 (1,10 га), 5320680400:00:007:0007 (2,85 га) та 5320680400:00:007:0009 (4,68 га), які були передані в оренду за додатковими угодами до договорів за № 254, 255, 256, згідно пункту 31 строк оренди був продовжений до 18 вересня 2019 року.

Відповідно до вказаних угод Сторони дійшли згоди внести зміни в договори оренди землі, виклавши їх в цілому в новій редакції, у пункті 14.1 угоди зазначено: Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. З дня реєстрації даного договору усі раніше украдені договори предметом яких є зазначені земельні ділянки втрачають юридичну силу для сторін. Угоди зареєстровані відділом Держземагенства в Глобинському районі від 22 грудня 2012 року і згідно реєстрації повинні були діяти до грудня 2019 року.

Вищевказані угоди до договору оренди земельних ділянок в порядку статей 31-32 Закону України Про оренду землі не припинялися та не розривалися. Однак суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні вказує на розірвання зазначених договорів.

Також зазначав, що він не підписував та не уповноважував нікого на підписання угод про розірвання договорів оренди №№ 256, 255, 254 від 03.03.2015 та актів прийняття-передачі даних земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу представник СТОВ Придніпровський край зазначає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, яка визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України).

По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастрові номери - 5320680400:00:007:0007, 5320680400:00:007:0009 та 5320680400:00:007:0122, площею 2,85 га, 4,68 га та 1,10 га, відповідно, які знаходяться на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

З 2008 року сторони перебували у правовідносинах, пов`язаних із передачею вказаних земельних ділянок позивачем у строкове платне володіння і користування відповідачеві, як правонаступнику попередніх землекористувачів, з метою здійснення останнім товарного сільськогосподарського виробництва.

03 березня 2015 року між сторонами було укладено договори №№ 26, 27, 28 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на строк до 03 березня 2035 року, які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 17.04.2015, 20.04.2015 та 23.04.2015 (т. 3 а.с. 74, 97, 167).

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 16.05.2017, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Юнігрейн-Агро про визнання договорів емфітевзису недійсними з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України - відмовлено за безпідставністю (т. 1 а.с. 116-119).

Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина третя статті 203 ЦК України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо підписано його стороною (сторонами), що встановлено частиною другою статті 207 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що 03 березня 2015 року зобов`язання за договорами оренди землі від 08.08.2008 №№ 254, 255, 256 припинилися за домовленістю сторін згідно письмових угод про розірвання договорів оренди землі, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, та актів приймання-передачі земельних ділянок, отже на час укладення спірних договорів емфітевзису земельні ділянки не перебували в оренді відповідача, тому доводи позивача є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, на час реєстрації речового права відповідача щодо користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зобов`язання за договорами оренди цих земельних ділянок припинилися, що підтверджено відповідними записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Час вчинення державним реєстратором реєстраційної служби Глобинського районного управління юстиції Полтавської області реєстраційних дій, які позивачем в установленому законом порядку не оспорювались, щодо реєстрації права оренди земельних ділянок, його припинення та реєстрації договорів емфітевзису спростовує доводи ОСОБА_1 щодо одночасного існування державної реєстрації кількох прав відповідача на одні й ти самі земельні ділянки.

Таким чином в межах заявлених позовних вимог доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів апеляційного суду не вбачається.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна