Рішення

від 16.12.2020 по справі 454/3373/19

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3373/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Романів С.І.,

представника відповідача - адвоката Радик Б.А.,

представника третьої особи Дмитрів А.С.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Приватного підприємства Західний Буг , Сокальської державної нотаріальної контори, Опільської сільської ради Сокальського району Львівської області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що рішеннями Сокальської районної ради від 19.05.1995р. та від 26.01.1996р. їй надано у постійне користування земельну ділянку площею 24,4га на території Опільської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства.

В 2019 році при виготовленні технічної документації встановлено, що на земельну ділянку, яка перебуває в її користуванні накладаються земельні ділянки відповідачів.

ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.07.2016р. та право власності на дану земельну ділянку належало спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта від 28.01.2003р.

ОСОБА_2 набула право власності на земельні ділянки відповідно до державних актів від 28.01.2003р., які видані на підставі розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 27.01.2003р.

Оскільки земельні ділянки, які накладаються на надану їй в постійне користування земельну ділянку, передані у власність відповідачам після набуття нею права постійного користування землею, яка не вилучалася з її постійного користування, то в даному випадку порушені її права землекористувача та унеможливлює виготовлення технічної документації на землю.

Рішенням Опільської сільської ради надано дозвіл відповідачам перенести земельні ділянки за умови переведення призначення земельної ділянки площею 4га на угіддя рілля, однак такого переведення не відбулося, що слугувало підставою звернення до суду.

Крім того, ОСОБА_3 набуто право власності на земельну ділянку площею 1,4513га, на підставі свідоцтва про право на спадщину та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які підлягають скасуванню, оскільки визнання правочину недійсним не породжую обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Позивач та її представник позов підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 подала суд відзиви на позовну заяву, в яких зазначила, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, а тому не має права звертатися з даним позовом до суду.

Опільська сільська рада, яка є власником земельної ділянки з позовом не зверталася.

Позивачці надано в користування земельну ділянку 13.06.1996р., а її чоловікові та спадкодавцю ОСОБА_5 земельну ділянку надано у власність раніше - 21.05.1996р.

Також, позивачем не наведено жодних доказів, що вона фактично користується земельною ділянкою позивачки, оскільки накладання земельних ділянок має місце лише ва кадастрових картах та в натурі ці земельні ділянки можливо не накладалися.

Крім того, вона постійно використовує належні їй земельні ділянки та передає їх в оренду ПП Західний Буг та претензій від позивача протягом 24 років не було, а тому просить застосувати позовну давність до даних правовідносин.

Відповідачка ОСОБА_3 також подала відзив на позов, в якому вказала, що власником земельної ділянки є сільська рада, а не позивачка, а тому остання не наділена право звертатися до суду з даним позовом.

Право власності на належну їй земельну ділянку перейшло від її матері ОСОБА_6 , яка отримала даний пай в 1995 році, тобто раніше від дати набуття позивачкою права користування земельною ділянкою.

Позивачкою також не надано аргументів того, що її земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні останньої.

Також, вона постійно використовує належну їй земельну ділянку, так як передала її в оренду та протягом 9 років від позивачки не було жодних претензій з приводу меж земельних ділянок. У зв`язку з цим просить застосувати позовну давність.

Представник третьої особи ПП Західний Буг в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи у його відсутності суду не подав.

Представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

Представник третьої особи Опільської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що ПП Західний Буг зверталося до сільської ради з приводу технічної накладки земельних ділянок, які перебувають в їх оренді, на земельні ділянки позивача.

Він звертався до Держгеокадастру з метою виділення відповідачам земельних ділянок. Однак в державних актах останніх призначення земельних ділянок зазначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то вони відмовилися погоджувати виділення їм земель, які були призначені для ведення особистого селянського господарства, так як ПП Західний Буг орендує лише земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На території Опільської сільської ради є земельна ділянка площею близько 11га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з неї можуть бути виділені ділянки для відповідачів. Однак дана ділянка Управлінням Держгеокадастру виставлена на аукціон.

На даний час сільська рада звернулася до Управління Держгеокадастру з метою зняття зазначеної ділянки з аукціону, оскільки відповідачі мають право на отримання вказаних земель.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З державного акта від 13.06.1996р., виданого на підставі рішень Сокальської районної ради Львівської області від 09.05.1995р. та від 26.01.1996р., встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить право постійного користування земельними ділянками площею 15,0га та 9,4га, загальною площею 24,4га, розташованими на території Опільської сільської ради Сокальського району, призначені для ведення селянського фермерського господарства.

Відповідно до листа №7 від 02.12.2019р., при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості було встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3 площею 1,4513га та ОСОБА_2 площею 1,0598га і 1,6018га, накладаються на земельну ділянку площею 15,0га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акта від 13.06.1996р.

З інформаційної довідки, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та свідоцтва про право на спадщину встановлено, що 04.07.2016р. за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.07.2016р. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016р. зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,4513га, розташовану на території Опільської сільської ради Сокальського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку остання успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , якій така земельна ділянка належала на праві власності на підставі державного акта від 28.01.2003р.

З договорів оренди від 22.01.2011р. та від 01.09.2016р., інформаційної довідки, акта прийому-передачі від 30.09.2019р. встановлено, що належна ОСОБА_7 земельна ділянка перебуває в оренді в ПП Західний Буг .

Згідно державних актів від 28.01.2003р., виданих на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 27.01.2003р., ОСОБА_8 належить право власності на земельні ділянки площею 1,0598га та 1,6018га, розташовані на території Опільської сільської ради Сокальського району, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З свідоцтва про право на спадщину від 29.10.2001р. встановлено, що ОСОБА_2 крім іншого успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки Опілля в с.Опільсько Сокальського району Львівської області, розміром 1,34га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної частки в натурі (на місцевості), яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату від 21.05.1996р.

Відповідно до договорів оренди землі від 16.02.2012р. та від 01.09.2016р., інформаційної довідки, належні ОСОБА_5 земельні ділянки площею 1,618га та 1,0598га перебувають в оренді в ПП Західний Буг .

28.10.2019р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зверталися до Опільської сільської ради Сокальського району із заявами, в яких надали згоду на перенесення їх земельних часток (паїв) з урочища Біля кринички в урочище Конотопи у зв`язку з помилкою.

Рішенням Опільської сільської ради №355 від 06.11.2019р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на перенесення належних їм земельних ділянок з урочища Біля кринички в урочище Конотопи , при умові переведення на угіддя ріллі, орієнтовною площею 4,00га.

Свідок ОСОБА_9 , який є головою ФГ Хом`як С.М. , в судовому засіданні пояснив, що до нього зверталися представники ПП Західний Буг та зазначали, що орендовані підприємством земельні ділянки неакладаються на земельні ділянки фермерського господарства.

Він надав державний акт, який підтверджує, що земля їхня.

З цього приводу він звертався до Управління Держгеокадастру та сільської ради з метою врегулювання даного спору в позасудовому порядку.

Фермерське господарство готове понести всі витрати за власний рахунок, оскільки має дохід та з тією метою, щоб люди не відчули обтяження.

Коли відправили всі документи в Держгеокадастр в м.Львів, в тому числі рішення сільської ради і заяви про згоду людей. Однак, було отримано відповідь, що землі, які запропоновано виділити взамін земельних ділянок, які накладаються на земельні ділянки позивачки, вже пройшли державну інвентаризацію, а тому без рішення суду дані земельні ділянки не можуть бути змінені та виділені.

Розпаювання земель на даний час не завершено та земельні ділянки можуть бути виділені відповідачам в іншому місці за їх згодою.

З відповідей від 03.12.2020р. встановлено, що в період вересня-грудня 2020 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Опільської сільської ради Сокальського району на земельний аукціон щодо продажу права їх оренди на торги не виставлялися.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем у власність земельної ділянки) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. г ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 1.12 Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів, проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Проте, при виготовленні та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України передбачає встановлення в натурі меж земельної ділянки та погодження з суміжними землекористувачами.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Виходячи з наведених норм, позивач наділена правом звертатися до суду з даним позовом про захист її порушеного права, що спростовує заперечення відповідачів з цього приводу.

Враховуючи викладене, а також те, що факт накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивача, а також ту обставину, що отримання позивачем земельної ділянки в користування (13.06.1996р.) передувало отриманню у власність відповідачами їх земельних ділянок ( 28.01.2003р. та 04.07.2016р.), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Покликання відповідачів на ті обставини, що їх спадкодавці набули у власність земельні ділянки раніше від позивачки не відповідають дійсності та не є підставою відмови в позові, оскільки ОСОБА_5 (спадкодавцю відповідачки ОСОБА_2 ) належало лише право на земельну частку (пай), а ОСОБА_4 (спадкодавець відповідачки ОСОБА_3 ) набула право власності на земельну ділянку 28.01.2003р.

Що стосується заяв відповідачів про застосування позовної давності до даних правовідносин, то суд враховує лист від 02.12.2019р., в якому зазначено про накладення земельних ділянок та саме цю дату суд приймає як таку, коли позивачка дізналася про порушення свого права.

Покликання на те, що позивачка протягом тривалих років не заявляла про порушення ними меж земельних ділянок, то суд враховує, те, що для встановлення меж належних сторонам земельних ділянок було встановлено лише під час проведення відповідних замірів з використанням спеціальних приладів та складання технічної документації.

Оскільки встановлення порушення права позивачки щодо земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, прямо залежить від здійснення замірів земельної ділянки та співставлення отриманих даних в кадастрових документах, суд не знаходить підстав для застосування наслідків ч.4 ст.267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними: Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЛВ №006471 від 28.01.2003р., Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЛВ №006473 від 28.01.2003р., Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЛВ №006475 від 28.01.2003р.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 04.07.2016р., видане державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома О.В., зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за №2-700.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30351344 від 07.07.2016р.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: с.Забужжя, Сокальський район, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: с.Забужжя, Сокальський район, Львівська область.

Третя особа: Приватне підприємство Західний Буг , ЄДРПОУ:32478033, місцезнаходження: пр-т Юності,39, с.Павлів, Радехівсьий район, Львівська область.

Третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 02899536, місцезнаходження: вул.Тартаківська,7а, м.Сокаль, Львівська область.

Третя особа: Опільська сільська рада Сокальського району Львівської області, ЄДРПОУ:04370751, місцезнаходження, вул.Зелена,2, с.Опільсько, Сокальський район, Львівська область.

Повне судове рішення складено 28.12.2020р.

Головуючий: М. Я. Адамович