Рішення

від 09.12.2020 по справі 607/7657/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2020 Справа №607/7657/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицака Р.М. за участю секретаря Бігун О.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Ореховського І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садове товариство Райдуга , Смиковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Бакалець І.Г. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 про припинення порушень правил добросусідства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 612587500:02:001:1097. Зазначена земельна ділянка розташована на території садового товариства Райдуга в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці побудований садовий будинок, на який відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.12.2008 року визнано право власності за ОСОБА_3 . Біля даного будинку розташована свердловина, на місці якої встановлена криниця. Садовий будинок та криниця біля нього побудовані в 2011 році. По сусідству із ОСОБА_3 в садовому товаристві Райдуга Смиковецької сільської ради Тернопільського району, межує земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_4 . На вказаній земельній ділянці останньою побудований садовий будинок та встановлений септик - вигрібну яму для збору каналізаційних та побутовий відходів. Відповідно до санітарних норм відстань вигрібної ями (септика) на території присадибної ділянки до індивідуального колодязю має становити не менше 20 метрів. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки. Всупереч цьому, вигрібна яма (септик) на земельній ділянці ОСОБА_4 встановлена на відстані 6,5 метрів до криниці, яка розташована на суміжній земельній ділянці позивача ОСОБА_3 при схилі ділянки відповідача ОСОБА_4 до ділянки ОСОБА_3 , та відстані 1,5 метрів до газової труби середнього тиску, яка прокладена по узбіччю дороги. З метою припинення порушень правил добросусідства з боку відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_3 була змушена звернутись із скаргами в садове товариство Райдуга та Смиковецьку сільську раду Тернопільського району. Актами комісії садового товариства Райдуга встановлено самовільна побудова ОСОБА_4 на своїй земельній ділянці вигрібної ями, без жодних дозвільних та погоджувальних документів на відстані 7 метрів від існуючої криниці. 15 жовтня 2019 року ОСОБА_3 з метою припинення протиправних дій з боку відповідача ОСОБА_4 , на адресу проживання та реєстрації останньої направила цінний лист із описом, в якому просила припинити облаштування септику - вигрібної ями на відстані менше ніж 20 метрів від колодязю для видобування питної води. На вказаний лист, ОСОБА_3 відповіді від відповідачки ОСОБА_4 не отримала. Разом з цим, забруднена питна вода може негативно впливати на стан здоров`я осіб, які в період з травня по жовтень проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними медичними виписками. Такими чином ОСОБА_3 змушена звернутися до суду за захистом свої законних прав та інтересів та просить суд зобов`язати ОСОБА_4 ліквідувати зведену вигрібну яму, яка розташована на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18 серпня 2020 року представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Багранюк В.С. подано до суду відзив на позов у якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Будівництво садового будинку відповідачки було розпочато у 2011 році та закінчено у 2014 році. За відповідачкою 12 грудня 2019 року було зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_2 в тому числі і на септик який входить до складу об`єкта нерухомості. Натомість за позивачкою не зареєстровано право власності на будинок та свердловину по АДРЕСА_1 , про який зазначається у позовній заяві. При цьому, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2003 року за позивачкою було визнано право власності на незавершений будівництвом садовий будинок на території СТ Райдуга в АДРЕСА_1 . У технічному паспорті виготовленому на будинок позивачки станом на 02.12.2019 року відсутні відомості про рік побудови садового будинку та свердловини. Зазначене спростовує твердження позивачки про введення належного їй будинку та свердловини в експлуатацію, також наявність криниці на місці вказаної свердловини. Також згідно Плану меж земельної ділянки, що належить позивачці позивачка та відповідачка не є суміжними землевласниками, що спростовує твердження позивачки що земельна ділянка позивачки межує із земельною ділянкою відповідачки. Акти складені комісією правління СТ Райдуга не містять відомостей про порушення прав позивачки чи спричинення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки вони обмежуються виключно констатацією факту побудови спірного септику без встановлення будь-яких фактів відносно порушення прав та інтересів позивачки внаслідок побудови відповідачкою такого септику. Крім того відповідач вважає, що згідно технічного паспорту виготовленого станом на 02.12.2019 р. позивачкою на її земельній ділянці було облаштовано саме свердловину, а не колодязь, тому обґрунтованим буде висновок, що позивачка фактично здійснює саме спеціальне водокористування, а не загальне, що зобов`язує останню до отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, як саме порушуються відповідачкою права позивачки на земельну ділянку чи які виникають перешкоди у її використанні. Сам по собі факт спорудження відповідачкою септика на своїй земельній ділянці не може слугувати беззастережним доказом порушення прав, зважаючи ще те, що спорудження відповідачкою септику мало місце раніше, ніж спорудження позивачкою сведловини. Оскільки позивачка не є власником або користувачем свердловини, то доводи про створення перешкод внаслідок влаштування відповідачкою септика на своїй земельній ділянці, є безпідставними, права позивачки на час звернення до суду не порушені.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Садового товариства Райдуга ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що криниця облаштована ОСОБА_3 в період часу з 2005 року по 2010 рік та знаходиться на відстані 7,5 м від вигрібної ями, яка споруджена ОСОБА_4 значно пізніше криниці позивача та без дозвільних на те документів. Крім того ОСОБА_4 неодноразово наголошувалося на тому, що вигрібна ями облаштована з порушенням санітарних та будівельних норм, зокрема розташована біля дороги на незначній відстані від газової труби, тому вигрібну яму необхідно перенести у інше встановлене нормами місце або ліквідувати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився попередньо звернувшись до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 6125287500:02:001:1097, розташованої на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення садівництва про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №494953 виданий Тернопільським районним відділом земельних ресурсів 16 вересня 2005, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за №010564402488.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2008 року у справі №2-8364/08 за ОСОБА_3 визнано право власності на незавершений будівництвом садовий будинок, що розташований на території садового товариства Радуга в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 .

Згідно технічного паспорту на садовий (дачний) будинок виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_3 станом на 02 грудня 2019 року на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , що на схемі розташування будівель та споруд позначена під номером сім.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №222274891 від 01 вересня 2020 року за ОСОБА_3 20 серпня 2020 року зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 174,9 кв.м. до складу якого в тому числі входить свердловина, розташований на території АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 37925090).

Також 26 серпня 2020 року за ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА №494953 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0585 га, кадастровий номер 6125287500:02:001:1097, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №222274224 від 01 вересня 2020 року.

Згідно технічного паспорту на садовий (дачний) будинок виготовленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_4 станом на 25 жовтня 2019 року на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , що на схемі розташування будівель та споруд позначений літерою С.

12 грудня 2019 року за ОСОБА_4 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ТП №181193231385 від 19 листопада 2019 року зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 26,6 кв.м до складу об`єкта нерухомості якого входить септик, розташований на території АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 34693073), що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №193467645 від 17 грудня 2019 року.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188877362 від 15 листопада 2019 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,059 га, кадастровий номер 6125287500:02:001:0058.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулася із листом до ОСОБА_4 у якому зазначила, що на відстані 6,5 метрів від її індивідуального колодязя ОСОБА_4 облаштувала септик, що є порушенням санітарних норм, так як допустима відстань повинна становити не менше 20 м. Крім цього її присадибна ділянка розташована під нахилом по відношенню до будинку ОСОБА_4 , що в майбутньому може спричинити потрапляння нечистот з вигрібної ями до колодязя. Тому просить усунути порушення припинивши облаштування септику на земельній ділянці розташованій на території Садового товариства Райдуга по АДРЕСА_2 .

За заявою ОСОБА_3 комісією Садового товариства Райдуга в складі голови правління Ореховського І.Г. та членів комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 проведено перевірку за наслідками якої складено акт від 26 жовтня 2019 року щодо правомірності встановлення септику ОСОБА_4 в ході якої встановлено, що септик встановлено ОСОБА_4 самовільно, без жодних дозвільних та погоджувальних документів, вибір місця облаштування вигрібної ями не був погоджений із правлінням Садового товариства Райдуга та Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, жодної заяви від забудовника до органів місцевого самоврядування не поступало, будівельний паспорт не виготовлений. На відстані семи метрів від септика облаштована криниця, що ОСОБА_4 до уваги не взяла.

07 листопада 2019 року комісією в складі начальника Тернопільського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Сипка М.М., начальника відділу державного контролю за дотриманням санітарного законодавства Тернопільського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Паламар О.А., голови садівничого товариства Райдуга Ореховського І.Г., землевпорядника Смиковецької сільської ради Домшої Л.С., секретаря Смиковецької сільської ради ОСОБА_10 (на момент обстеження виконуюча обов`язки голови сільської ради) в присутності заявника ОСОБА_3 проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за адресою садівниче товариство Райдуга , вул. Яблунева, 96 та АДРЕСА_1 за наслідками якого складено акт та в ході обстеження встановлено, що ОСОБА_4 облаштувала септик на АДРЕСА_2 на відстані 7 метрів від існуючої криниці для індивідуального водокористування ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 . Санітарні розриви не дотримані так як відстань від вигребів, септиків до джерел індивідуального водопостачання має становити не менше 20 м., не врахований і напрямок схилу ділянки, що може спричинити забруднення джерела питного водопостачання. ОСОБА_4 запропоновано представити комісії дозвільні документи чи погодження на спорудження даного септика, а у разі відсутності таких ліквідувати септик.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 1 статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п.а) ч. 1 ст. 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.10 та ст.21 Закону України Про благоустрій населених пунктів влаштування вигрібних ям, дворових туалетів та сміттєзбірників відносяться до елементів благоустрою.

Контроль у сфері благоустрою населених пунктів згідно ч.1 ст. 40 Закону України Про благоустрій населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Відповідно до пункту 1.1.1 частини 1.1 розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 р. № 145, вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється (частина 2.21. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць).

Згідно з пунктом 2.22. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Відповідно до вимог п.п.3.25а*, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" - відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

За даними таблиці 3.2а* відстань майданчика для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника від питного колодязя має становити не менше 20м.

Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.

Вказаним вище вимогам спірна господарська споруда не відповідає, про що свідчать матеріали справи, а саме акт комісійного обстеження земельних ділянок, які знаходяться за адресою: садівницьке товариство Райдуга , вул. Яблунева, 96 та АДРЕСА_1 від 07 листопада 2019 року та акт складений комісією садівницького товариство Райдуга від 26 жовтня 2019 року з яких вбачається, що уповноваженими особами було здійснено виїзд на місце розташування спірної споруди з метою проведення перевірки. Під час перевірки було підтверджено факт влаштування вигрібної ями (септика), який розміщений від колодязя ОСОБА_3 на відстані 7 м, що є порушенням вимог п.3.25а ДБН Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, п.2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України №145 від 17.03.2011 року.

За результатами проведеного обстеження громадянці ОСОБА_4 рекомендовано та запропоновано представити комісії дозвільні документи чи погодження на спорудження даного септика, а у разі відсутності таких ліквідувати септик. У разі подальшого порушення правил добросусідства та невиконання пропозицій, викладених у акті комісійного обстеження, сторонам спору запропоновано вирішувати земельні спори згідно із законодавством.

Невідповідність встановлення вигрібної ями нормам законодавства може спричинити шкоду внаслідок можливого забруднення питної води у колодязі позивача. Водночас, сам факт порушення вимог санітарного законодавства при спорудженні септика-вигребу об`єктивно вказує про наявність перешкод позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та порушення його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Так, у п.77 справи Дземюк проти України Європейський суд з прав людини вказав: як Суд зазначав у низці своїх рішень, скарги за статтею 8 Конвенції подавалися у різних випадках, коли висловлювалося занепокоєння щодо довкілля (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Фадєєва проти Росії (Fadeyeva v. Russia), заява № 55723/00, п. 68, ECHR 2005-IV). Проте для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі Лопес Остра проти Іспанії (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі Фадєєва проти Росії (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі Іван Атанасов проти Болгарії (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв`язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі Дубецька та інші проти України ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.

Таким чином суд вважає, що факт порушення права позивача на користування власною криницею є доведеним, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Суд відхиляє твердження сторони відповідача про відсутність підстав вважати, що використання септика-вигребу може впливати на якість води у криниці позивача, оскільки сам факт зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством України відповідних норм з урахуванням фактичних обставин справи вказує на порушення прав позивача.

Аргументи відповідачки про те, що колодязь позивачки є самочинно спорудженою нею свердловиною, для встановлення якої потрібні дозвільні документи правового значення для вирішення цього спору не має, а тому до уваги судом не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше, (ст.104 ЗК України).

Як зазначалось вище, позивач ОСОБА_3 з метою захисту свого права неодноразово зверталася до відповідачки та органів місцевого самоврядування, однак її право не було захищено в адекватний встановлений законодавством спосіб.

Крім того як випливає з системного аналізу Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій затверджених наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року та Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць , затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 газові труби рекомендується розташовувати на відстані не менше 5 метрів від вигрібної ями.

Розташування газових труб на меншій відстані може призвести до пошкодження газової труби в процесі обладнання вигрібної ями або в результаті просадки ґрунту під час експлуатації вигрібної ями. При обладнанні вигрібної ями також необхідно враховувати тип грунту і спосіб прокладання газової труби: вона прокладена під землею або над землею.

В порушення вказаних норм вигрібна яма ОСОБА_4 розміщена на відстані менше 5 метрів від газової труби, що вбачається із витягу з проекту газифікації Садового товариства Райдуга .

Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п.6 Постанови Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року N 7, спори щодо додержання правил добросусідства - обов`язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до статей 103 - 109 ЗК і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, порушене право ОСОБА_3 підлягає захисту в межах заявлених вимог шляхом зобов`язання відповідачки ліквідувати зведену вигрібну яму, яка розташована на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання про понесені позивачем судові витрати, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц провадження № 61-15441св19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. представником позивача - адвокатом Бакалець І.Г. подано:

-копію договору про надання професійної правової допомоги від 06 лютого 2020 року;

-копію ордеру серії ТР № 084608 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 06 лютого 2020 року;

-копію квитанції до прибуткового касового ордера №28 від 06 лютого 2020 року на суму 7 000 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 06 лютого 2020 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, та вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які позивач поніс підлягають до частково задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 3 000 гривень.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтвердженні судові витрати, що становлять 840 грн. 80 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 78, 81-82, 141, 263, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садове товариство Райдуга , Смиковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 ліквідувати зведену вигрібну яму, яка розташована на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 840,80 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частиною 2 ст. 354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Садове товариство Райдуга , місцезнаходження: с. Смиківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47717.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смиковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 14052940, місцезнаходження: с. Смиківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47717.

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак