Постанова

від 12.07.2021 по справі 607/7657/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7657/20Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/398/21 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 302000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Щавурська Н.Б.

Суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакальця І.Г., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Багранюка В.С., представника третьої особи Садівничого товариства «Райдуга»

Ореховського І.Г.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2020 року, постановлене суддею Грицаком Р.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садівниче товариство «Райдуга» , Смиковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення порушень правил добросусідства, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 612587500:02:001:1097, розташована на території Садівничого товариства Райдуга Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці побудований садовий будинок, право власності на який визнано за нею відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.12.2008 року. Біля даного будинку розташована свердловина, на місці якої встановлена криниця. Садовий будинок та криниця біля нього побудовані в 2011 році. Належна їй на праві власності земельна ділянка в садовому товаристві Райдуга Смиковецької сільської ради Тернопільського району межує з земельною ділянкою, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . На вказаній земельній ділянці останньою побудований садовий будинок та встановлений септик - вигрібна яма для збору каналізаційних та побутовий відходів. Даний септик встановлений з порушенням санітарних норм, і зокрема, на відстані 6,5 м до криниці при схилі ділянки відповідача до її ділянки та відстані 1,5 м до газової труби середнього тиску, яка прокладена узбіччям дороги, в той час як відстань вигрібної ями (септика) на території присадибної ділянки до індивідуального колодязя має становити не менше 20 метрів. Факти порушень відповідачем правил добросусідства, що стосуються самовільної побудови ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці вигрібної ями без жодних дозвільних та погоджувальних документів на відстані 7 м від існуючої криниці підтверджуються актами комісії СТ Райдуга , складеними з приводу її скарг до СТ Райдуга та Смиковецької сільської ради Тернопільського району. Відповіді на звернення, адресоване 15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 з приводу припинення облаштування септика - вигрібної ями на відстані менше ніж 20 м від колодязя для видобування питної води нею не отримано. Вважаючи, що забруднена питна вода може негативно впливати на стан здоров`я осіб, які в період з травня до жовтня проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними медичними виписками, а також посилаючись на положення ст.ст. 91, 96, 103, 104 Земельного кодексу України, ст. 46 Водного кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» просила в судовому порядку зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати зведену вигрібну яму, розташовану на належній останній на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 ліквідувати зведену вигрібну яму, розташовану на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення, вважаючи його прийнятим із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що сам по собі факт зведення споруди з порушенням вимог закону, зокрема будівельних, санітарних, інших норм і правил не є достатньою правовою підставою для задоволення позову. Разом із тим, звертає увагу на недоведеність позивачем належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення (чи реальної можливості порушення) внаслідок спорудження нею септика прав, свобод чи інтересів самого позивача.

Посилається на ненадання судом належної правової оцінки долученим позивачем на підтвердження порушення її прав доказам: актам від 26.10.2019 року та від 07.11.2019 року, в яких відсутні відомості про огляд її земельної ділянки з її участю; про її залучення до процедури огляду спорудженого нею септику, а також за обставин проведення огляду її земельної ділянки без доступу до такої ділянки та проведення замірів відстані спорудженого септика до свердловини позивачки на око за допомогою кроків без доступу до її земельної ділянки; відсутності у членів комісії, якими складалися акти спеціальних будівельно-технічних та інженерно-геологічних знань; відсутності на момент складання актів будь-яких відомостей про права позивачки на криницю (оскільки лише 20.08.2020 року було проведено реєстрацію права власності її на свердловину, а не на криницю) та за відсутності фактів забруднення, задимлення, неприємних запахів, тощо, які б свідчили про порушення прав позивача.

Звертає увагу на невикористання позивачем передбачених ч. 2 ст. 76 ЦПК України засобів доказування (письмових, речових та електронних доказів; висновків експерта; показань свідків).

Вважає, що за відсутності в матеріалах справи відповідних даних про санітарно-мікробіологічні дослідження та висновків щодо забруднення, поганої якості води чи неприємного запаху; за відсутності висновків експертного будівельно-технічного дослідження чи інженерно-геологічного обстеження щодо встановлення відстані її септика до свердловини позивача та за відсутності висновків будівельно-технічної експертизи на предмет відповідності спорудженого нею септика державним будівельним нормам висновки суду першої інстанції в частині наявності порушення прав позивача з посиланням на вимоги ст.ст. 103, 104 ЗК України не можна вважати обґрунтованими.

Також, звертає увагу на ненадання судом належної правової оцінки обставинам спорудження нею септика раніше, ніж була споруджена свердловина позивачем, а також - здійсненню позивачем спеціального (а не загального водокористування) за відсутності відповідного дозволу, передбаченого ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України та положеннями Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України № 321 від 13.03.2002 року.

У своєму відзиві ОСОБА_1 відносно задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що згідно технічного паспорта на садовий будинок, розташований на території СТ Райдуга в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 02.12.2019 року, на земельній ділянці біля даного будинку розташована свердловина, яка в експлікації до схеми розташування будівель та споруд позначена під номером 7. На місці цієї свердловини, встановлена криниця. Вказаний садовий будинок прийнятий в експлуатацію. Садовий будинок та криниця біля нього побудовані в 2011 році.

Звертає увагу, що вигрібна яма (септик) на земельній ділянці ОСОБА_2 встановлена на відстані 7 м до криниці, яка розташована на суміжній земельній ділянці позивача ОСОБА_1 при схилі ділянки відповідача ОСОБА_2 до ділянки ОСОБА_1 , та відстані 1,5 м до газової труби середнього тиску, яка прокладена узбіччям дороги, з порушенням державних санітарних норм.

Зазначає, що згідно довідки № 1-02 від 25.02.2020 року, виданої головою правління СТ Райдуга , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сім`я: ОСОБА_3 (дівоче ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з травня по жовтень проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 00977 ОСОБА_5 останній у період з 20.01.2020 року до 05.02.2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Університетській лікарні Тернопільської обласної ради з діагнозом: хронічна хвороба нирок IV стадії; хронічний гломерулонефрит; нефритовий синдром ХНН III ст., вторинна анемія легкого ступеня; вторинна артеріальна гіпертензія 1 ст.; 2-го ст. Метаболічна кардіопатія. Довідкою до акту огляду медико-спеціальною комісією серії 12ААБ № 480152, ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності.

Звертає увагу на надані представником СТ Райдуга Ореховським І.Г. у судовому засіданні пояснення щодо часу облаштування нею криниці, а саме, в період з 2005 року до 2010 року; місця її розташування, зокрема, на відстані 7 м від вигрібної ями, яка споруджена ОСОБА_2 значно пізніше її криниці та без дозвільних на те документів та неодноразові факти звертання уваги ОСОБА_2 , що вигрібна яма облаштована з порушенням санітарних та будівельних норм, зокрема розташована біля дороги на незначній відстані від газової труби, а тому - підлягає перенесенню в інше, встановлене нормами місце або ліквідації.

Твердження апелянта щодо здійснення нею спеціального водокористування вважає безпідставним з посиланням на те, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок, мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м за добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Згідно ст. 47 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Багранюк В.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній. Додатково пояснив, що споруджений його довірителькою септик на час пред`явлення даного позову не ввіедений в експлуатацію та не використовується для зливу нечистот, а відтак заявлений ОСОБА_8 позов вважає передчасним. Також, з урахуванням того, що сторони по справі не є суміжними землекористувачами. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо порушення його довірителькою правил добросусідства. Також, звертає увагу на те, що садові будинки не є об`єктами нерухомості.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І.Г. у судовому засіданні відносно апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи Садівничого товариства «Райдуга» - його голова Ореховський І.Г. відносно доводів апеляційної скарги заперечив. При цьому пояснив, що не зважаючи на відсутність відповідача при складанні актів, якими підтверджується факт порушення нею санітарних норм і правил при спорудженні септика, нею не спростовані наведені в актах відомості щодо віддалі між септиком і криницею позивача, яка була збудована ще у 2008 році. Крім цього, вказав, що наявність загорожі на ділянці ОСОБА_2 не перешкоджала проходженню метра через наявні у ній отвори для вимірювання віддалі між септиком і криницею позивача. Також, звернув увагу, що п. 4.2 пояснювальної записки до Проекту забудови Садівничого товариства «Райдуга» передбачає спорудження на земельних ділянках лише надвірних туалетів ящичного типу на водонепроникних вигрібах, розхташованих на віддалі 35 м від початку земельної ділянки (тобто, в самому її кінці, а не перед центральною дорогою, як облаштувала свій септик відповідач).

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи представник третьої особи Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6125287500:02:001:1097, розташованої на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення садівництва (т. 1 а.с. 8).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2008 року у справі № 2-8364/08 за ОСОБА_1 визнано право власності на незавершений будівництвом садовий будинок, розташований на території садового товариства ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її чоловіка ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 16).

Згідно технічного паспорта на садовий (дачний) будинок, виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , станом на дату його виготовлення 02 грудня 2019 року на території домоволодіння по АДРЕСА_1 розташована свердловина, позначена під номером 7 на схемі розташування будівель та споруд (т. 1 а.с. 18-21).

Право власності на садовий будинок загальною площею 174, 9 кв. м, до складу якого, в тому числі, входить свердловина, розташований на території Садівничого товариства Райдуга , АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_1 20 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 89).

26 серпня 2020 року за ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 494953 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0585 га з кадастровим номером 6125287500:02:001:1097 (т. 1 а.с. 90).

Згідно технічного паспорта на садовий (дачний) будинок, виготовленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 на замовлення ОСОБА_2 , станом на 25 жовтня 2019 року на території домоволодіння по АДРЕСА_2 розташований септик, що на схемі розташування будівель та споруд позначений літерою С (т. 1 а.с. 68).

12 листопада 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,059 га з кадастровим номером 6125287500:02:001:0058 (т. 1 а.с. 77).

12 грудня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ТП №181193231385 від 19 листопада 2019 року зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 26,6 кв. м, до складу об`єкта нерухомості якого входить септик, розташований на території Садівничого товариства Райдуга , АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 78).

15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з листом до ОСОБА_2 , в якому зазначила, що на відстані 6,5 метрів від її індивідуального колодязя ОСОБА_2 облаштувала септик, що є порушенням санітарних норм, так як допустима відстань повинна становити не менше 20 м. Крім цього її присадибна ділянка розташована під нахилом по відношенню до будинку ОСОБА_2 , що в майбутньому може спричинити потрапляння нечистот з вигрібної ями до колодязя. У зв`язку з наведеним просила усунути порушення, припинивши облаштування септика на земельній ділянці, розташованій на території Садового товариства Райдуга по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 14-15).

За заявою ОСОБА_1 26 жовтня 2019 року комісією Садівничого товариства Райдуга в складі голови правління Ореховського І.Г. та членів комісії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 проведено перевірку, за наслідками якої складено акт щодо правомірності встановлення септика ОСОБА_2 . В ході перевірки встановлено, що септик споруджено ОСОБА_2 самовільно, без жодних дозвільних та погоджувальних документів, вибір місця облаштування вигрібної ями не був погоджений із правлінням СТ Райдуга та Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, жодної заяви від забудовника до органів місцевого самоврядування не поступало, будівельний паспорт не виготовлений. На відстані семи метрів від септика облаштована криниця, що ОСОБА_2 до уваги не взяла (т. 1 а.с. 11).

07 листопада 2019 року комісією в складі начальника Тернопільського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Сипка М.М., начальника відділу державного контролю за дотриманням санітарного законодавства Тернопільського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Паламар О.А., голови садівничого товариства Райдуга Ореховського І.Г., землевпорядника Смиковецької сільської ради Домшої Л.С., секретаря Смиковецької сільської ради Гавлія Г.Я. (на момент обстеження виконуюча обов`язки голови сільської ради) в присутності заявника ОСОБА_1 проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , за наслідками якого складено відповідний акт. В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 облаштувала септик на ділянці АДРЕСА_2 на відстані 7 метрів від існуючої криниці для індивідуального водокористування ОСОБА_1 на ділянці АДРЕСА_1 . Санітарні розриви не дотримані, так як відстань від вигребів, септиків до джерел індивідуального водопостачання має становити не менше 20 м, не врахований і напрямок схилу ділянки, що може спричинити забруднення джерела питного водопостачання. ОСОБА_2 запропоновано представити комісії дозвільні документи чи погодження на спорудження даного септика, а у разі відсутності таких ліквідувати септик (т. 1 а.с. 9).

В ході апеляційного розгляду справи також встановлено, що земельні ділянки сторін по справі розташовані одна навпроти одної через дорогу (т. 1 а.с. 131-133).

Проектом організації і забудови території колективного саду садівничого товариства «Райдуга» (п. 4.2 Пояснювальної записки) передбачено облаштування надвірних туалетів ящичного типу ена водонепроникних вигрібах і компостні площадки. Скидання стічних вод в природні водойми не передбачено. Обробку стоків душу передбачено проводити у фільтрувальні траншеї з гравійно-пісчаною засипкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 своєї постанови Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року N 7, спори щодо додержання правил добросусідства - обов`язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до ст.ст. 103-109 ЗК і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно вимог ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

За ст. 15 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 10, ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» влаштування вигрібних ям, дворових туалетів та сміттєзбірників відносяться до елементів благоустрою.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Пунктом 1.1 розділу І Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 р. № 145 встановлено, що вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється (ч. 2.21. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць).

Згідно вимог п. 2.22. розділу І Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Відповідно до вимог п.п. 3.25а*, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92", відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

За даними таблиці 3.2а* відстань майданчика для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника від питного колодязя має становити не менше 20 м.

Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведення позивачем факту порушення відповідачем ОСОБА_2 правил добросусідства внаслідок недотримання вимог санітарного законодавства при спорудженні септика-вигребу та створення в зв`язку з порушенням права на безпечне для життя і здоров`я довкілля перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні належним їй на праві власності майном (криницею).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що зроблений з урахуванням вимог законів, що регулюють спірні правовідносини та з урахуванням наявних у справі доказів.

Встановивши, що розміщення ОСОБА_2 господарської споруди (септика) на її земельній ділянці не відповідає вимогам п. 2.22 розділу І Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (затверджених наказом МОЗ України №145 від 17.03.2011 року), п.п. 3.25а* ДБН 360-92**, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , що підтверджується, в тому числі актами комісійного обстеження земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 від 07 листопада 2019 року та від 26 жовтня 2019 року, а також, беручи до уваги те, що проект організації СТ Райдуга взагалі не передбачає можливості скидання стічних вод від будинку у прилеглі водойми, а передбачає лише надвірні туалети на водонепроникних вигрібах і компостні площадки, а також те, що споруджений ОСОБА_2 септик розміщений на відстані менше 5 метрів від газової труби, що також є порушенням «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» , затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року № 173; ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудови територій, затверджених наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року; Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць , затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145, згідно яких газові труби рекомендується розташовувати на відстані не менше 5 метрів від вигрібної ями, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав вважати порушеними права позивача ОСОБА_1 діями відповідача ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в частині ненадання судом належної правової оцінки факту самочинного спорудження позивачем ОСОБА_1 свердловини (колодязя), для встановлення якої потрібні дозвільні документи (здійсненню позивачем спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу, передбаченого ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України та положеннями Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України № 321 від 13.03.2002 року) колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок, мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м за добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб, а відповідно до вимог ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги відповідача в частині неврахування судом, що сам по собі факт зведення споруди з порушенням вимог закону, зокрема будівельних, санітарних, інших норм і правил не є достатньою правовою підставою для задоволення позову, а також у частині недоведеності позивачем належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення (чи реальної можливості порушення) внаслідок спорудження нею септика прав, свобод чи інтересів самого позивача, оскільки вимоги ст. 104 ЗК України наділяють власників та землекористувачів земельних ділянок правом вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої, зокрема, може (у майбутньому) призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше, в той час як жоден нормативний документ не передбачає можливості зменшення визначеної законом 20-метрової віддалі від вигрібної ями (септика) до колодязя питної води, у зв`язку із чим недотримання вказаної віддалі при спорудженні септика є прямим доказом невиконання ОСОБА_2 передбаченого ст. 15 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення обов`язку з дотримання вимог санітарного законодавства, наслідком чого є висновок про можливість створення позивачу в майбутньому незручностей, пов`язаних як з наявністю неприємних запахів від експлуатації септика, так і шкідливого впливу на здоров`я осіб, які проживають у будинку позивача, пов`язаного з можливістю забруднення питної води в колодязі.

Такими, що підлягають відхиленню, є й доводи апелянта щодо ненадання судом належної правової оцінки долученим позивачем на підтвердження порушення її прав доказам: актам від 26.10.2019 року та від 07.11.2019 року, в яких відсутні відомості про огляд її земельної ділянки з її участю; про її залучення до процедури огляду спорудженого нею септику, а також за обставин проведення огляду її земельної ділянки без доступу до такої ділянки та проведення замірів відстані спорудженого септика до свердловини позивачки на око за допомогою кроків без доступу до її земельної ділянки; відсутності у членів комісії, якими складалися акти спеціальних будівельно-технічних та інженерно-геологічних знань; відсутності на момент складання актів будь-яких відомостей про права позивачки на криницю (так як, лише 20.08.2020 року було проведено реєстрацію права власності її на свердловину, а не на криницю) та за відсутності фактів забруднення, задимлення, неприємних запахів, тощо, які б свідчили про порушення прав позивача, оскільки сам по собі факт відсутності відповідача ОСОБА_2 при складанні комісією вищевказаних актів в сукупністю з фактом ненаданням нею будь-яких доказів на спростування вказаної в даних актах інформації, на думку колегії суддів, не може свідчити про недостовірність викладеної в цих актах інформації щодо відстані від септика відповідача до колодязя позивача, яка вимірювалася не «на око» , як стверджує апелянт і її представник, а за допомогою метра, про що надано детальні пояснення головою садівничого товариства Ореховським І.Г., які з урахуванням інформації про ширину дороги, що складає 5,50 м та місця розміщення септика і криниці, зазначені в наявній у матеріалах справи технічній документації, жодних сумнівів у колегії суддів не викликають. Крім цього, колегією суддів враховується й та обставина, що до складу комісії зі складання акту від 07.11.2019 року (а.с. 9) входили, у тому числі, й уповноважені законом представники контролюючих органів з питань здійснення перевірки факту дотримання власниками земельної ділянки державних санітарних норм і правил (начальник Тернопільського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області Сипко М.М., начальник відділу державного контролю за дотриманням санітарного законодавства Тернопільського районного управління ГУ Держпродсподживслужби в Тернопільській області Паламар О.А., землевпорядник Смиковецької сільської ради Домша Л.С. тощо.

Що стосується доводів апелянта в частині ненадання судом належної правової оцінки обставинам спорудження нею септика раніше, ніж була споруджена свердловина позивачем та факту здійснення позивачем без відповідного дозволу спеціального (а не загального водокористування) з урахуванням зазначення в технічній документації наявності свердловини, а не криниці, колегія суддів вказані доводи відхиляє, оскільки сам по собі факт проведення відповідачем реєстрації права власності її будинку з господарськими будівлями на декілька місяців раніше, а ніж це зроблено позивачем, в жодному випадку не є доказом спорудження нею септика раніше, ніж була споруджена криниця, факт спорудження якої мав місце ще у 2008 році, що підтвердив, у тому числі, й голова садівничого товариства ОСОБА_13 , в той час як помилкове зазначення у технічному паспорті позивача назви криниці «свердловина» не може свідчити, що ОСОБА_8 здійснюється спеціальне водокористування, що потребує відповідного дозволу.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення без повного з`ясування обставин справи.

У відповідності до ч. 1 ст.374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, судові витрати, які понесені з переглядом справи в суді апеляційної скарги компенсації відповідачу не підлягають.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ,ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 19 липня 2021 року.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : С.І. Дикун

Б.І. Сташків