Рішення

від 28.12.2020 по справі 682/427/20

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/427/20

Провадження № 2/682/406/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючої судді Зеленської В.І,

з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Жилюка О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

20.02.2020 р ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; поділ спільного майна подружжя та виділ 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та права власності на 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований будинок, площею 0,0698 га, а також стягнути на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка та її представник пояснили, що з 2002 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі; з 2018 року фактично проживають окремо, припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. За час перебування в шлюбі сторони побудували житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0698 га . В 2012 році після закінчення будівництва будинку, спірне майно - будинок та земельна ділянка були оформлені на відповідача ОСОБА_2 . Вважають, що спірне майно придбане в період шлюбу, а тому на праві спільної сумісної власності подружжя належить сторонам. Однак, після припинення спільного проживанння у 2018 році між сторонами не було досягнуто домовленості щодо порядку користування житловим будинком. запропонований експертом варіант поділу житлового будинку в натурі є неприйнятним для сторін, тому що містить значне відхилення від рівності часток, а сторони не мають коштів для сплати грошової компенсації за відступ від реальної частки. Тому просять позов задовольнити частково та визнати житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями за кожним та право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0698 га, на якій розташований будинок, за кожним і стягнути з відповідача в користь позивачки 1/2 частку судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги про визнання житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями за кожним та права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0698 га, на якій розташований будинок, за кожним. Проте, вимоги про відшкодування позивачці судових витрат не визнав, просить відмовити у їх задоволенні, так як він не заявляв клопотання про проведення експертизи, з висновком експертизи не погоджується, а проти визнання за кожним права власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки не заперечував і намагався вирішити спір в позасудовому порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 липня 2002 року між сторонами було укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 від 17 липня 2002 року (а.с.5); мають сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

30 травня 2005 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт серія ХМ № 036829 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0698 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6810600000:03:005:0036 (а.с.7).

08 січня 2013 року відповідач ОСОБА_2 виготовив декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме житлового будинку з мансардою та господарськими будівлями АДРЕСА_1 (а.с.8-10) та 31 липня 2013 року оформив свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.18).

Згідно з правоустановлюючими документами загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становить 136,3 кв.м., житлова площа - 34,8 кв.м. (а.с.11-16, 17).

З наведеного вбачається, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 набув у період шлюбу з позивачкою.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке набуте ними в період шлюбу, що означає, що а ні дружина, а ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

А отже, відповідно до ст. 60 СК України житловий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з висновком експерта № 08-131/20 від 30.10.2020 року варітсть житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 776087,0 грн.

Експертом запропонований варіант поділу житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 на дві окремі ізольовані квартири з самостійними виходами: - квартира АДРЕСА_2 площею 37,7 м 2 , що становить 38/100 частки житлового будинку; - квартира АДРЕСА_3 площею 60,8 м 2 , що становить 62/100 частки житлового будинку. Поділ житлового будинку на дві квартири здійснений по лінії А-А та викладений на плані поділу. Інших варіантів поділу житлового будинку експертом не розглядалось, тому що при інших варіантах неможливо буде здійснити поділ земельної ділянки для створення двох незалежних домоволодінь. Вартість робіт для поділу житлового будинку в натурі становить 2247,00 грн. За відступ реальної частки від ідеальної частки власнику квартири АДРЕСА_2 , якого визначить суд, необхідно сплатити грошову компенсацію в сумі 91002,00 грн, яку повинен сплатити власник квартири АДРЕСА_3 , якого визначить суд (а.с.60-81).

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

До початку судового розгляду та в ході судового розгляду справи сторони не досягли згоди щодо сплати компенсації за відступ реальної частки від ідеальної частки при поділі будинку.

Тому суд не вбачає підстав для поділу спільного сумісного житлового будинку в натурі. А тому позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя та в рахунок поділу майна визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями за кожним та право на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0698 га, на якій розташований будинок, за кожним.

Щодо вимог про стягнення з відповідача в користь позивачки судових витрат, то суд враховує, що жодних належних та допустимих доказів про те, що позивачка понесла витрати на правничу допомогу, суду не надано. Тому підстав для стягнення витрат на правничу допомогу не вбачається.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача слід стягнути в користь позивачки 1/2 розміру сплаченого позивачкою при зверненні до суду судового збору, що становить 1016 грн.

Судова інженерно-технічна експертиза проведена у справі за клопотанням позивачки. Вартість такої експертизи відповідно до наданої позивачкою квитанції становить 7000 грн.

Проте, в ході судового розгляду позивачка і її представник фактично відмовились від поділу житлового будинку і земельної ділянки в натурі.

Суд також прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині реального поділу будинковолодіння через відсутність згоди сторін сплачувати компенсацію за відступ від ідеальної частки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача в користь позивачки судових витрат на проведення судової інженерно-технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст. 364 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0698 га, по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0698 га, по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1016 грн 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Головуючий суддя Зеленська В. І.