Рішення

від 16.12.2020 по справі 686/2449/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/2449/20

Провадження № 2/686/2223/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Козак О.В.,

при секретарі - Слободянюк А.Ю.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно колгоспного двору,

встановив:

В січні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно колгоспного двору. В обгрунтування позову позивач вказала, що будинковолодіння за АДРЕСА_1 належить до майна колгоспного двору. На час видання свідоцтва від 13.09.88 року про право власності на житловий будинок ОСОБА_5 була головою колгоспного двору.

Будинковолодіння було збудовано у 1958 році та складається з : житлового будинку - А-1 (загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., допоміжною площею 13,8 кв.м.), сараю - Б.

Станом на 15 квітня 1991 року в будинковолодінні за вищевказанною адресою були зареєстровані, проживали, вели спільне господарство: ОСОБА_5 , 1952р.н. голова колгоспного двору; ОСОБА_3 - син, 1972р.н.(перебував в місцях позбавленні волі), а 09.12.1992року прибув в дане будинковолодіння з місць позбавлення волі; ОСОБА_1 , 1980р.н, - дочка; ОСОБА_6 , 1928р.н. - батько.

Розмір частки членів колгоспного двору не визначався.

Таким чином, станом на 15.04.1991року кожен з членів колгоспного двору мав по 1/4 частині власності в майні колгоспного двору.

ОСОБА_3 як після досягнення повноліття так і після повернення з місць позбавлення волі не приймав ніякої участі особистою працею і коштами у веденні спільного господарства двору. У цей період він не призивався на строкову військову службу, не навчався в учбовому закладі, не хворів важкою хворобою. Через місяць після повернення з місць позбавлення волі ОСОБА_3 виїхав на інше місце проживання, не вів будь-якого спільного господарства у майні колгоспного двору. Він утворював власні сім`ї та проживав там. З врахуванням цього ОСОБА_3 з грудня 1995 року втратив свою 1/4 частину у майні колгоспного двору.

ОСОБА_3 не витребував свою частку з майна колгоспного двору, тому починаючи з 09.12.1992 року (дня прибуття з місць позбавлення волі) почав перебіг строку позовної давності. Внаслідок цієї обставини ОСОБА_3 втратив своє право на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору.

З врахуванням цього, станом на 09.12.1995 р. 1/4 частки у майні колгоспного двору ОСОБА_3 розподілилася між іншими членами колгоспного двору таким чином: ОСОБА_5 - 1/4 + 1/12 = 1/3; ОСОБА_1 , 1980р.н, -1/4 + 1/12 = 1/3; ОСОБА_6 , 1928р.н. -1/4 + 1/12 = 1/3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , відкрилася спадщина на його 1/3 частину майна на загальних підставах, за законом. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом стали доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які прийняли спадщину та оформили свої права лише щодо земельної частки (паю).

Оскільки спадкове майно мало статус колгоспного двору, то нотаріус не був повноважний оформляти його. З цієї причини спадкоємці не оформляли спадкові права на житловий будинок. ОСОБА_4 не вступала у це спадкове майно, не претендує на нього, не проживала у ньому і не проживає.

ОСОБА_4 втратила право на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, з врахуванням роз`яснень, викладених у пп. г) п.6 постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності №20 від 22.12.1995 року за пропуском трирічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався 02.07.1998 року. Так, ОСОБА_4 не витребувала свою частку з майна колишнього колгоспного двору, не проживала разом зі спадкодавцем.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 2/3 частини спадкового майна (житловий будинок, сарай) перейшли до ОСОБА_5 (1/4 як її частка у майні колгоспного двору, 1/12 частина втраченої частки від ОСОБА_3 , 1/3 частки після смерті ОСОБА_6 ). Однак, ОСОБА_5 не оформила свої спадкові права, хоча продовжувала проживати у даному будинковолодінні, утримувати його, фактично прийняла спадщину. Інша 1/3 частина, як члена колгоспного двору, належала їй, ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_5 .. Відкрилася спадщина на 2/3 частин спадкового майна (житловий будинок, сарай). Спадкоємцями спадкового майна за законом по 1/3 частині померлої ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги, стали її діти: ОСОБА_3 та вона.

За її заявою приватний нотаріус Красовська Н.В. відкрила спадкову справу на померлу матір ОСОБА_5 .. Вона проживає в будинку постійно з народження, проводить ремонтні роботи, здійснила газифікацію в будинку, сплачує необхідні платежі, прийняла спадщину. На даний час виникла необхідність оформити своє право власності на будинок. Офіційно через нотаріальну контору вона не має можливості оформити будинок, оскільки це є колгоспний двір.

ОСОБА_3 у встановлений законом строк не подав до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті матері. Він прописаний, але не проживав і не проживає у спадковому майні, тому не прийняв спадщини.

Таким чином все будинковолодіння підлягає оформленню на неї (1/3 частина як її частка у майні колгоспного двору та 2/3 частин спадщини після смерті ОСОБА_5 ). Для обслуговування будинку закріплена земельна ділянка розміром 0,25 га, яка не приватизована.

Тому позивач просить визнати за нею право власності на 2/3 частин в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/3 частини як частки у майні колгоспного двору по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1 (загальною площею 56,9 кв.м.; житловою площею 43,1 кв.м.; допоміжною площею 13,80 кв.м.), сараю Б.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 ..

Ухвалою суду від 27.07.2020 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили їх задоволити.

Представник відповідача Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутність, зазначила, що погоджується з тим, щоб будинок перейшов ОСОБА_1 ..

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 06.09.1988 року, зареєстрованим 06.09.1988р. в Хмельницькому обласному БТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №43 .

Згідно довідки виконкому Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 40 від 20.01.2020р., згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки за адресою АДРЕСА_1 були прописані: ОСОБА_5 - голові сім`ї; ОСОБА_3 - син прибув 09.12.1992р. з ув`язнення; ОСОБА_1 - донька 1980р.н.; ОСОБА_6 - батько.

Таким чином, станом на день набрання чинності Законом України "Про власність" будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1 входило до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_5 , а членами колгоспного двору були - ОСОБА_3 - син (який станом на 1991 рік був відсутній з поважних причин - ув`язнення, прибув 09.12.1992р.); ОСОБА_1 - донька 1980р.н.; ОСОБА_6 - батько, які як члени колгоспного двору, мали право на 1/4 частки майна цього колгоспного двору. Однак, право власності на вказане домоволодіння за членами колгоспного двору, відповідно до належних їм часток зареєстровано не було.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто після 01 липня 1990 року), тому до його частки в майні колгоспного двору застосовуються загальні правила спадкування.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2000р. спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6 , є в рівних частках: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається з: сертифіката на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства "Поділля с.Копистин Хмельницького району Хмельницької області, розміром 2,97га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлому ОСОБА_6 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХМ № 0167611, виданого Хмельницькою РДА 23.12.1996 року.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право на спадкування належної ОСОБА_6 1/4 частки в майні колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , тобто по 1/8 частці кожна. Проте, своїх спадкових прав на вказане спадкове майно не оформили.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і після її смерті приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Красовською Н.В. 20.01.20р. було заведено спадкову справу № 06-2020.

З заявою про прийняття спадщини 20.01.2020р. до приватного нотаріуса Красовської Н.В. звернулась донька померлої - ОСОБА_1 , яка в своїй заяві вказала, що все рухоме та нерухоме майно після смерті спадкодавця вона прийняла, оскільки була зареєстрована разом із ОСОБА_5 за однією адресою. Крім неї іншим спадкоємцем є син померлої - ОСОБА_3 .

Листом № 11/02-14 від 20.01.2019 року приватним нотаріусом Красовською Н.В. повідомлено ОСОБА_1 , що вона позбавлена можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки є інший спадкоємець ОСОБА_3 . Відповідно до ст.49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, та запропоновано звернутись до суду для вирішення даного питання.

Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 06.09.1988 року, зареєстрованим 06.09.1988р. в Хмельницькому обласному БТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №43; довідкою виконкому Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 40 від 20.01.2020р.; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.09.2000р.; сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ХМ №0167611, виданим Хмельницькою РДА 23.12.1996 року; свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 ; копією спадкової справи № 06-2020, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; листом приватного нотаріуса Красовської Н.В. №11/02-14 від 20.01.2019 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України також передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст.112 цього Кодексу).

Згідно ч.2 ст.123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що в ОСОБА_9 було двоє дітей, проте після її смерті у вказаному будинку проживає ОСОБА_10 з сім`єю, все там робить, обробляє город, провела газ. ОСОБА_11 там не проживав та не проживає, нічого там не робив.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_3 вибув з членів колгоспного двору станом на 15.04.1991 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/16 (1/4+1/8) часток в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на 1/4 частку як частку у майні колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., допоміжною площею 13,8 кв.м., сараю Б.. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.524,548,549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст.328,392,1216,1218,1261 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 3/16 часток в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на 1/4 частку як частку у майні колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., допоміжною площею 13,8 кв.м., сараю Б.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_2 , жителька: АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: Копистинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04403700, 31345, с.Копистин, Хмельницького району Хмельницької області); ОСОБА_3 (1972р.н., житель: 31347, с.Велика Колибань, Хмельницького району Хмельницької області); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька: АДРЕСА_3 ).

Дата складання повного тексту рішення суду - 28.12.2020 року.

Суддя: