Постанова

від 22.12.2020 по справі 461/6810/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6810/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/458/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Провадження № 22-ц/811/460/20

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Матяш С.І.

з участю представника відповідача Коломоєць М.І., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського будинку органної та камерної музики на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 січня 2020 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського будинку органної та камерної музики про стягнення недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення, поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського будинку органної та камерної музики , у якому просила стягнути з останнього на її користь недоотриману матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 673 гривень 00 копійок та середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку у відповідності до ст. 117 КЗпП України; визнати незаконними та скасувати наказ Львівського будинку органної та камерної музики від 12.08.2019 року №35 Про звільнення ОСОБА_1 та наказ Львівського будинку органної та камерної музики від 16.08.2019 року №43 Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Львівському будинку органної та камерної музики з 17.08.2019 року та стягнути з Львівського будинку органної та камерної музики середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У подальшому, в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України, позивачка подала заяву про зміну предмета позову, у якій просила стягнути з Львівського будинку органної та камерної музики на користь ОСОБА_1 недоотриману матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 3673 гривень 00 копійок та середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку, у відповідності до ст. 117 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ Львівського будинку органної та камерної музики №60 від 23.09.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Львівському будинку органної та камерної музики з 24.09.2019 року та стягнути з Львівського будинку органної та камерної музики середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що з 11 жовтня 2007 року працювала на посаді сторожа в Львівському будинку органної та камерної музики. Отримала повідомлення про заплановане вивільнення з підстав скорочення чисельності та штату працівників на підставі наказу від 12.06.2019 року № 111-р Про внесення змін до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики , відповідно до якого виведено зі штатного розпису чотири посади сторожа. 12.08.2019 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. У подальшому наказ про її звільнення скасовано та поновлено її на роботі. 23.09.2019 року її було повторно звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Зазначене звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем не було дотримано положень ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України при її звільненні, та не запропоновано будь-якої наявної вакансії за її кваліфікацією, які були на підприємстві. Крім цього, покликається на проведення з нею розрахунку не в повному обсязі, внаслідок часткової виплати матеріальної допомоги. Також, просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Таким чином, для відновлення своїх порушених прав змушена звернутись до суду з вказаним позовом. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Львівського будинку органної та камерної музики (код ЄДРПОУ 01287452) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) недоотриману матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1 594 гривні 00 копійок.

Визнано незаконним та скасовано наказ Львівського будинку органної та камерної музики №60 від 23.09.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа у Львівському будинку органної та камерної музики з 24.09.2019 року.

Стягнуто з Львівського будинку органної та камерної музики (код ЄДРПОУ 01287452) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2019 року по 22.01.2020 року, що становить 26 412 гривень 26 копійок.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Львівського будинку органної та камерної музики (код ЄДРПОУ 01287452) на користь держави 768 гривень 40 копійок судового збору.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27 січня 2020 року допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Вищезгадані рішення суду оскаржив Львівський будинок органної та камерної музики. Вважає рішення суду незаконним. Звертає увагу, що суд першої інстанції порушив норми ст. 126 ЦПК України, ухваливши оскаржуване рішення на підставі заяви позивача, якою було змінено і предмет і підстави позову вже після першого судового засідання, оскільки вказана заява позивача від 29.09.2019 року була подана після закінчення процесуальних строків, встановлених для подання заяв відповідного змісту.

З огляду на зазначене, вважає, що суд прийняв оскаржуване рішення відповідно до предмету і підстав спору, яких не існувало станом на дату першого засідання по справі і без наявності у справі належних та допустимих доказів.

Зазначає, що висновок суду про те, що попередження позивачки про її звільнення відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства. В матеріалах справи містяться докази належного оповіщення позивачки під розпис про ознайомлення з наміром роботодавця звільнити її із займаної посади за два місяці до видачі оспорюваного наказу від 23.09.2019 року базуються на порушенні судом норм матеріального права, а саме ч.1 ст. 49-2 КЗпП України та зроблені всупереч доданим позивачем до свого позову копіям документів, тобто такий висновок суперечить фактичним обставинам справи.

Окрім того вказує, що додаткове рішення, як таке, яке лише допускає негайне виконання основного рішення Галицького районного суду м.Львова від 22.01.2020 року підлягає скасуванню як наслідок скасування основного рішення.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

05 березня 2020 року та 17 березня 2020 року від представника позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких представник покликаючи на законні та обгрунтованість оскаржуваних рішень, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги та пояснення позивача та її представника на їх спростування, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Львівського будинку органної та камерної музикидо задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що з 11 жовтня 2007 року, на підставі наказу Львівського будинку органної та камерної музики від 10.10.2007 року №56 Про ОСОБА_1 ОСОБА_1 працювала вахтером Львівського будинку органної та камерної музики.

Відповідно до запису трудової книжки ОСОБА_1 від 09.01.2019 року назву посади змінено на сторож .

Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 12.06.2019 року №111-р Про внесення змін до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики , у зв`язку з службовою необхідністю та з метою ефективного використання бюджетних коштів, з урахуванням листа Львівського будинку органної та камерної музики від 05.06.2019 року №32 внесено зміни до штатного розпису Львівського будинку органної та камерної музики, в межах встановленої чисельності штатних одиниць та фонду оплати праці, затвердженого кошторисом доходів і видатків на оплату праці на 2019 рік та виведено посаду: сторож (4 штатні одиниці); введено посади: редактор (1 штатна одиниця ; адміністратор (2 штатні одиниці); прибиральник службових приміщень (0,5 штатної одиниці); касир квитковий (0,5 штатної одиниці).

На підставі наведеного Львівським будинком органної та камерної музики прийнято наказ №21 від 13.06.2019 року Про скорочення штатних працівників .

Відповідно до даного наказу, вирішено звільнити з 13.08.2019 року із займаних посад наступних працівників - сторожів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Згідно з наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 12.08.2019 року № 35 Про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було звільнено з посади з 14.08.2019 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників. Виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.03.2019 року. Виплачено вихідну допомогу, згідно ст.44 КЗпП в розмірі 4 173,00 гривень.

Наказом Львівського будинку органної та камерної музики від 16.08.2019 року №43 Про звільнення ОСОБА_1 внесено зміни до наказу №35 від 12.08.2019 року та звільнено позивача з 16.08.2019 року, у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 12.08.2019 року-16.08.2019 року. Нараховано та виплачено кошти за перебування на лікарняному за 5 календарних днів.

Наказом №58 від 18.09.2019 року Про скасування наказів і поновлення на роботі позивача поновлено на роботі та скасовано попередні накази від 12.08.2019 року та від 16.08.2019 року. Згідно даного наказу вирішено:

1.Пункт 1 Наказу №35 від 12.08.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 та п. 1 Наказу №43 від 16 серпня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 скасувати.

2.Поновити ОСОБА_1 на роботі у Львівському будинку органної та камерної музики на посаді сторожа.

3.Бухгалтерії Львівського будинку органної та камерної музики:

- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2019 року по 20.09.2019 року включно;

- внести у відповідності до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників запис до трудової книжки ОСОБА_1 про недійсність запису про її звільнення з 16.08.2019 року;

- направити копію даного наказу на адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення.

Наказом №60 від 23.09.2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 , сторожа, звільнено із займаної посади з 14 серпня 2019 року, у зв`язку із скороченням штатних працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). Бухгалтерію ЛБОКМ зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2019 року по 23.09.2019 року.

Про звільнення позивачки 23.09.2019 року внесено запис до її трудової книжки.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що позивачці при звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України не запропоновано вакантної посади на підприємстві. Після скасування наказів відповідача від 12.08.2019 року та 16.08.2019 року та поновлення позивачки на роботі, позивачку не було повідомлено про вивільнення працівника, у відповідності до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Окрім цього, суд прийшов до висновку, що попередження позивачки про її звільнення також відбулось з порушенням ч.1 ст.49-2 КЗпП.

З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9 передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Як вбачається з матеріалами справи, жодної вакантної посади на підприємстві при звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України їй не пропонувалось, чим порушено права позивача та вимоги ст. 49-2 КЗпП України.

Суд вважає, що скасування наказів відповідача від 12.08.2019 року та 16.08.2019 року та поновлення позивачки на роботі, є підставою для нового повідомлення про вивільнення працівника, у відповідності до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Між тим судом встановлено, що попередження позивачки про її звільнення також відбулось з порушенням ч.1 ст.49-2 КЗпП, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного її оповіщення та розпис позивачки про ознайомлення з наміром роботодавця звільнити її із займаної посади за два місяці до видачі оспорюваного наказу від 23.09.2019 року. При цьому, районний суд правильно звернув увагу, що чинним трудовим законодавством не передбачено правового механізму звільнення працівників з роботи календарною датою, яка уже минула.

Оскільки звільнення позивачки відбулося з порушенням норм чинного законодавства, районний суд прийшов до правильного висновку про необхідність скасування наказу Львівського будинку органної та камерної музики №60 від 23.09.2019 року про звільнення позивача.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв`язку з незаконним звільненням за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку у всіх інших випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Львівського будинку органної та камерної музики від 13.12.2019 року №99, яка міститься у матеріалах справи, заробітна плата за два останні місяці роботи позивача (в липні 2019 року - 4 464,34 гривні та серпні 2019 року - 8 582,56 гривень) складає 13 046,90 гривень. Кількість робочих днів у липні та серпні 2019 року в сукупності складає 41 день, що відповідає п`ятиденному робочому тижню та ст.73 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, середньоденна заробітна плата за липень 2019 року та серпень 2019 року обчислюється наступним чином: 13 046,90 гривень : 41 день = 318,22 гривень.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, тобто з 24 вересня 2019 року по 22 січня 2020 року становить 83 дні.

Отже, середній заробіток, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу становить: 318,22 гривень (середньоденна заробітна плата) х 83 (кількість робочих днів, які повинні бути оплачені) = 26 412,26 гривень.

Враховуючи, що позивачкою допущено 83 дні вимушеного прогулу, на її користь необхідно стягнути з відповідача 26 412,26 гривень середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу 24 вересня 2019 року по 22 січня 2020 року.

Крім цього, встановлено, що 05.08.2019 року позивачка зверталась до відповідача з заявами про надання щорічної відпустки з 10.08.2019 року та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Наказом від 05.08.2019 року №31 Про відпустку ОСОБА_1 позивачці надано щорічну основну відпустку терміном на 5 календарних днів з 10 по 14 серпня 2019 року за період з 16.12.2018 року по 01.03.2019 року.

Згідно з п.2 даного наказу ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 500,00 гривень за 5 календарних днів відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про відпустки , за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Частиною 1 ст.18 Законом України Про культуру передбачено, що з метою задоволення потреби громадян у мистецькому аматорстві, створення умов для їх дозвілля органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування формують базову мережу закладів культури (клубних закладів, культурних центрів, парків культури та відпочинку, центрів народної творчості тощо), засоби масової інформації і надають їм фінансову підтримку, а також сприяють створенню недержавних закладів культури, клубів, мистецьких аматорських об`єднань, гуртків, студій за інтересами та провадженню ними діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про культуру , працівник культури (працівник у сфері культури) - професійний творчий працівник або працівник закладу культури чи інша фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури.

Львівський будинок органної та камерної музики є комунальним закладом культури діяльність якого врегульовується Законом України Про культуру .

На виконання вимог ч.3 ст. 29 Закону України Про культуру , працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. 4 ст. 97 КЗпП України).

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 22 Закону України Про оплату праці ).

Таким чином, відповідач не виконав вимоги ч. 3 ст. 29 Закону України Про культуру, оскільки прийняття в односторонньому порядку рішень з питань виплати матеріальної допомоги на оздоровлення свідчить про порушення вимог ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України Про оплату праці , а тому з відповідача підлягає стягнення недоотримана матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Міністерства культури від 18.10.2005 року № 745 Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки , сторож відноситься до 2 розряду з тарифним коефіцієнтом 1,09, а посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 01 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 гривню. З урахуванням наведеного, розмір посадового окладу позивача становить 2 094,00 гривень (1921х1,09).

Оскільки, недоотриманий розмір матеріальної допомоги на оздоровлення становить 1594 гривні 00 копійок районний суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з Львівського будинку органної та камерної на користь ОСОБА_1 недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення в згаданому розмірі.

На спростування доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне завернути увагу, що позивачка із заявою про зміну предмету позову в порядку ч.3 ст. 49 ЦК України звернувся 27 вересня 2019 року, в той час як матеріали справи не містять відомостей в підтвердження того, що позивачка була належним чином повідомлена за п`ять днів до початку першого судового засідання, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що районний суд безпідставно прийняв від позивачки заяву про зміну предмету позову. В той же час слід звернути увагу, що предметом позову є факт незаконного звільнення позивача з роботи як в первісному позові так і після звернення до суду з заявою про зміну предмету позову.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції скористався своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову з врахування поданої заяви про зміну предмету позову.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на неправильність здійсненого розрахунку розміру середньомісячного заробітку однак жодного розрахунку в підтвердження сказаного не надав, в зв`язку з чим такі твердження є безпідставними.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись з апеляційною скаргою скаржником в підтвердження безпідставно заявлених позовних вимог долучено докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме:

копія акту від 14.06.2019 року про відмову підписатися в наказі про скорочення штатних одиниць;

копія заяви позивача від 17.06.2019 року на ім`я Директора ЛБОКМ про надання копій наказів та копії трудової книжки;

копія штатного розпису Львівського будинку органної та камертонної музики на 2019 рік.

Враховуючи ту обставину, що скаржник долучив нові докази до апеляційної скарги, які не були подані до суду першої інстанції, без надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, суд апеляційної інстанції згаданих доказів не приймає.

Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

При ухваленні Галицьким районним судом міста Львова 22 січня 2020 року рішення не вирішеним залишилося питання відносно допущення до негайного виконання рішення щодо стягнення середнього заробітку за один місяць, в зв`язку з чим суд на законним підставах 27 січня 2020 року ухвалив додаткове рішення в даній справі, яким вирішив питання щодо допущення рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Оскільки додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 січня 2020 року є похідним від рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 січня 2020 року, таке слід залишити без змін, оскільки судом апеляційної інстанції прийшов до висновку про законні рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 січня 2020 року.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Львівського будинку органної та камерної музикижодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 січня 2020 рокузалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівського будинку органної та камерної музики - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник