Постанова

від 23.12.2020 по справі 659/1134/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Херсон

справа № 659/1134/19

провадження № 22-ц/819/1362/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Вейтас І.В., Семиженка Г.В., секретарПлохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 06 серпня 2020 року у складі судді Цесельської О.С. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди землі ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що їй належить на праві приватної власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 земельна ділянка, яка розташована у межах Вільненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області загальною площею 16,99 га, кадастровий номер 6523882000:03:040:0017. 01 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Відродження було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки терміном на 10 років до 01 грудня 2025 року. Позивач зазначала, що орендарем неодноразово порушувалися умови договору оренди землі щодо виплати орендної плати, у зв`язку з чим вона звернулася до ТОВ Відродження про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку у відповідності до п.41 договору. З урахуванням викладеного, позивач просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Відродження , яка розташована у межах Вільненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області загальною площею 16,99 га, кадастровий номер 6523882000:03:040:0017.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 06 серпня 2020 року позов задоволено. Вирішено розірвати договір оренди землі б/н від 01.12.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Відродження щодо оренди земельної ділянки загальною площею 16,99 га, кадастровий номер 6523882000:03:040:0017, яка розташована на території Вільненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області. Стягнуто з ТОВ Відродження на користь ОСОБА_1 768, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ Відродження , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У заяві, надісланої на адресу апеляційного суду, ОСОБА_1 просить справу розглянути без її участі, апеляційну скаргу ТОВ Відродження залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи та процесу, які з`явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача щодо розірвання в односторонньому порядку укладеного з відповідачем спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам вказаного договору, оскільки при укладенні договору оренди землі від 01 грудня 2015 року сторони погодили п. 41, яким передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Відродження було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі належним чином зареєстрований, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-10,13).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.14).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримала спадщину - вищезазначену земельну ділянку, площею 16,9901 га на території Вільненської сільської ради, яка за життя належала її матері ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно п.8 укладеного договору оренди договір укладено на 10 (десять) років, тобто до 01 грудня 2025 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки приватної власності в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки щороку земельної ділянки у грошовій формі, або у відробітковій та натуральній - рослинницькою продукцією, яка вирощується Орендарем по її собівартості, але не вище державних закупівельних цін.

Відповідно до пункту 39 договору оренди дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб, або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 40 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 41 договору оренди землі від 01 грудня 2015 року передбачено, що розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Проте, водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Тобто, реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Так, стаття 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тож при укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про оренду землі також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 зазначеного Закону визначено істотні умови договору оренди землі серед яких є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статей 30 та 31 Закону України Про оренду землі зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України Про оренду землі , а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як встановлено судом першої інстанції та умовами Договору обумовлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку - допускається (пункт 41 Договору). Звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди землі на підставі зазначеного пункту Договору ОСОБА_1 зазначала, що вона, як новий власник та орендодавець земельної ділянки, має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди, оскільки, зі слів її матері, відповідач за весь період оренди земельної ділянки жодного разу не сплачував орендну плату у повному обсязі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання Договору, дійшов висновку, що позивач, набувши право власності на орендовану земельну ділянку та ставши орендодавцем за Договором, вправі ініціювати припинення договірних відносин у відповідності до пункту 41 цього Договору.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин. Таке право сторони не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65 цс 20) про розірвання договору оренди в зв`язку з виділенням земельної ділянки в натурі, вирішуючи питання відступу від висновків Верховного Суду зазначила, що Задоволення позову орендодавця про розірвання договору або визнання договору автоматично припиненим внаслідок дій орендодавця щодо виділення земельної ділянки в натурі було б явно несправедливим і суперечило б принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися), допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієї зі сторін договору (абз.90).

Укладення договору оренди паю на 20 років, очевидно, свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку відмова орендодавця від переукладення та намагання розірвати договір вже через 6 років від початку строку оренди не можна вважати добросовісним. (абз.92).

Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем постійно порушуються істотні умови договору оренди землі, а саме сплата орендної плати в повному обсязі, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачем, в порушення ст.81 ЦПК України, не надано належних доказів на підтвердження систематичної не сплати ТОВ Відродження орендної плати у повному обсязі за користування належної їй земельною ділянкою. Не містять жодних таких доказів і матеріали справи, а у відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

Відтак ТОВ Відродження , використовуючи земельну ділянку на умовах договору оренди, який було укладено в 2015 році строком на 10 років, не допускаючи порушень договорів, не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на безпідставну вимогу іншої сторони про розірвання в односторонньому порядку.

З огляду на наведені вище норми законодавства, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, умови договорів оренди, підстави поданого позову та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що аналіз змісту пунктів 39, 40 Договорів дає можливість зробити висновок, що у них чітко визначено тільки судовий порядок одностороннього розірвання договору, яке може мати місце виключно при настанні для сторони негативних наслідків у зв`язку з невиконанням дугою стороною обов`язків, передбачених договором, є юридично обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до встановлених обставин справи відповідачем будь-якого істотного порушення умов договору допущено не було, про такі порушення позивачі не заявляли, як про підставу позову, будь-яке суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди не було порушено орендарем, тобто, судом не було встановлено визначених законом та договором підстав для розірвання договорів у судовому порядку, відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження - задовольнити.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 06 серпня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 29 грудня 2020 року.

Головуючий О.А.Кузнєцова

Судді: І.В.Вейтас

Г.В.Семиженко