Рішення

від 28.12.2020 по справі 120/4608/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 грудня 2020 р. Справа № 120/4608/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" про забезпечення позову про зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області та заборони вчиняти дії.

Ухвалою суду від 04.09.2020 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" про забезпечення позову - повернуто без розгляду.

04.09.2020 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (код ЄДРПОУ - 20102139) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454) про визнання протиправним та скасування наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 02.09.2020 за місцезнаходженням останнього прибули представники відповідача, які пред`явили копію наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "ПЗ "Україна" від 01.09.2020 за №2722, направлення на перевірку №№1978, 1979 від 01.09.2020 та документи, що посвідчують їх особи.

Після ознайомлення із наданими документами представникам відповідача було відмолено у допуску до проведення фактичної перевірки із посиланням на відсутність законних підстав для її проведення, про що складений акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки ТОВ "ПЗ "Україна" за №462 від 02.09.2020.

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ за №2722 з підстав того, що він не відповідає вимогам абз. 3 а. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.09.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Установлено учасникам справи строк для подання заяв по суті із доказами на підтвердження своїх заперечень та мотивів позову.

28.09.2020 представником відповідача подано клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Мотивуючи подане клопотання, представник відповідача зазначив, що при розгляді справи без виклику сторін, відповідач буде позбавлений можливості спростувати обставини по суті справи.

28.09.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки ТОВ "Племінний завод "Україна" на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Крім того, відповідно до приписів частини першої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненими, далі Закон - №481) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

На виконання листа ДПС України від 11 серпня 2020 р. №13939/7/99-00- 07-05-03-07 з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання податкового законодавства в сфері обігу пального, у відповідності до Закону №481 з 01.04.2020 на території України запроваджено ліцензування зберігання пального.

ДПС України проведено аналіз АІС «Податковий блок» , Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

За результатами проведеного аналізу встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального та зобов`язано територіальні органи провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що є ймовірне порушення ТОВ "ПЗ "Україна" вимог ст.17 Закону№481 (зі змінами та доповненими), а саме зберігання та/або послуг щодо зберігання пального.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 року №2722 та направлень на перевірку від 01.09.2020 року №1978, 1979 посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області було доручено проведення фактичної перевірки ТОВ "Племінний завод "Україна" з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 №1775-ІІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.102008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанов Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та №148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись статтями 20, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, за період з 01.01.2020 року.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуваний наказ містить визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України реквізити, зокрема: мету (проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України, в тому числі Закону №481); підстави для проведення перевірки (75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України) та період, який буде перевірятись.

Посадовими особами здійснено виїзд за податковою адресою платника податків. Згідно з вимогами пункту ПК України керівнику ТОВ "ПЗ "Україна" було вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, направлення на перевірку під його особистий розпис, а також пред`явлено службові посвідчення. Однак, на порушення абз. 6, п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадова особа керівник товариства відмовився від допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, про що було складено Акт.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Вінницькій області вважає наказ від 01.09.2020 року №2722 таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного податкового законодавства, відтак він не підлягає скасуванню.

Окремо звернуто увагу відповідачем, що посилання представника позивача на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.08.2018 р. по справі №826/14478/17 щодо не зазначення податковим органом в наказі на проведення перевірки періоду діяльності, який має перевірятись, який є обов`язковим за змістом абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України не може братись до уваги та не є тотожним в спірних правовідносинах, оскільки наказ від 01.09.2020 №2722 містить період який буде перевірятись - з 01.01.2020 р., а відтак відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Ухвалою суду від 27.11.2020 в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи - відмовлено.

Інших заяв/клопотань, відповіді на відзив, заперечень на адресу суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження доводів, наведених кожною із сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", зареєстровано за адресою Вінницька область, Липовецький район, с Костянтинівка, вул. Коцюбинського, 22510, перебуває на обліку у податковому органі, та є платником податків.

11.08.2020 на адресу відповідача в електронному вигляді надійшов лист ДПС України від 11 серпня 2020 №13939/7/99-00- 07-05-03-07 відповідно до якого повідомлено, що з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання податкового законодавства в сфері обігу пального, у відповідності до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненими) з 01.04.2020 р. на території України запроваджено ліцензування зберігання пального (а.с. 39-40).

ДПС України проведено аналіз АІС «Податковий блок» , Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

За результатами проведеного аналізу встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального та зобов`язано територіальні органи провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.

01.09.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято спірний наказ №2722 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Племінний завод "Україна", відповідно до якого зазначено, що з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 №1775-ІІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.102008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанов Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та №148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись статтями 20, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, наказано провести фактичну перевірку ТОВ "Племінний завод "Україна" (код ЄДРПОУ 20102139) з 01.09.2020 терміном 10 діб, за період з 01.01.2020 (а.с. 35).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 року №2722 та направлень на перевірку від 01.09.2020 року № 1978, 1979 посадовим особам головному державному ревізору-інспектору Головного управління ДПС у Вінницькій області - Гайдуку Олександру Олексійовичу та головному державному ревізору-інспектору Головного управління ДПС у Вінницькій області - Кононову Віталію Миколайовичу було доручено проведення фактичної перевірки товариства за адресою: Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського, за період з 01.01.2020 року (а.с. 36-37).

Для проведення фактичної перевірки посадовими особами здійснено виїзд за податковою адресою позивача: Липовецький район, с Костянтинівка, вул. Коцюбинського. Перед початком перевірки керівнику товариства ОСОБА_1 було пред`явлено копію наказу про проведення фактичної перевірки, направлення на перевірку, а також службові посвідчення, що не заперечується жодною із сторін.

Після ознайомлення із відповідними документами, керівник товариства відмовився від допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки з причин відсутності законних підстав для її проведення, про що було складено Акт (а.с. 38).

Вважаючи наказ протиправним та таким, що суперечить положенням ст. 81.1 ст. 81 ПК, позивач звернувся до суду з цим позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 за №2722 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Племінний завод "Україна".

Отже, спірним питанням у межах даних правовідносин є належне оформлення спірного наказу про проведення фактичної перевірки, а також наявність у ньому вичерпного переліку відомостей, з урахуванням положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК).

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Надаючи оцінку твердженням позивача на відсутність законних підстав для проведення фактичної перевірки, суд виходить з такого.

Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 ст. 75 ПК, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз 3 п. 81.1 ст. 81 ПК, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, обов`язок перевіряючих повідомляти позивача про підстави для проведення фактичної перевірки та право останнього бути обізнаним про такі підстави випливає зі змісту положень ст. 81 ПКУ, якою регламентовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

У постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) Верховний Суд дійшов висновку, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Надаючи оцінку спірному наказу встановлено, що він виданий зокрема, на підставі п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК.

Так, в силу п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18 зазначав, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в аналогічних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Аналогічного змісту зроблено висновки і у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

Надаючи оцінку твердженням відповідача, що оскаржуваний наказ містить визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України реквізити, зокрема: мету (проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України, в тому числі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"); підстави для проведення перевірки (75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України) та період, який буде перевірятись, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що підставою для призначення фактичної перевірки став лист ДПС України від 11 серпня 2020 р. №13939/7/99-00-07-05-03-07 відповідно до якого повідомлено, що ДПС України проведено аналіз АІС «Податковий блок» , Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до змісту даного листа, за результатами проведеного аналізу встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

Отже у листі вказано чіткі підстави та період, а саме з 01.04.2020 року щодо суб`єктів господарювання, які з цієї дати отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

Однак, в оскаржуваному наказі не вказано підставу - лист ДПС, відсутні будь-які посилання на конкретні порушення позивачем податкового та/або іншого законодавства. Натомість в наказі йдеться посилання, зокрема, на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Крім того, наведено перелік загальних нормативно-правових актів, а саме положення Податкового кодексу України без вказівки на конкретну норму, а також закони та підзаконні акти з питань, що стосуються розрахункових операцій, ведення касових операцій, бухгалтерського обліку, патентів, ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, в тому рахунку, крім пального, алкогольних та тютюнових виробів, контроль за якими покладено на контролюючі органи.

Проте, як зазначено вище, виходячи із позиції Верховного Суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган зіслався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки. Також слід вказати, що у листі ДПС вказано, що за результатами проведеного аналізу встановлено перелік суб`єктів господарювання, які допустили порушення податкового законодавства в сфері обігу пального. Однак, належними та допустимим доказами не доведено відповідачем, що до цього переліку суб`єктів господарювання відноситься і позивач.

При цьому, період, який перевіряється не з 01.04.2020, як вказано у листі ДПС, а з 01.01.2020 без конкретної дати його закінчення, що на думку суду, не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі.

Отже, суд погоджується з позицією позивача, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту, а саме не визначено чіткого періоду який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу. Зазначення початкової дати з 01.01.2020 без кінцевої дати перевірки, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №826/14478/17.

Крім того, суд відхиляє аргументи відповідача про ймовірність порушень позивачем вимог ст.17 Закону№481 (зі змінами та доповненими), а саме зберігання та/або послуг щодо зберігання пального, оскільки на думку суду таке порушення має доводитись належними доказами. А з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18, у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути вказана податкова інформація ІС «Податковий блок та за який період, що наводиться у листі ДПС від 11.08.2020.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належних чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. Як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення позивачем.

В силу ст. ст. 73, КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, що оскаржуваний наказ містить визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, зокрема: підстави для проведення перевірки.

Щодо тверджень відповідача, про наявність у спірному наказі чіткої мети проведення перевірки, то з цим суд також не погоджується з огляду на таке.

Так, згідно листа ДПС від 11 серпня 2020 р. №13939/7/99-00-07-05-03-07, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання податкового законодавства в сфері обігу пального, у відповідності до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненими) зобов`язано територіальні органи провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.

Відтак, метою перевірки відповідно до листа №13939/7/99-00-07-05-03-07 є контроль за дотриманням суб`єктами господарювання податкового законодавства в сфері обігу пального відповідно до Закону №481.

Натомість, відповідач у спірному наказі не вказав наведені вище питання контролю, а саме щодо обігу пального, та вийшов за межі мети перевірки, вказавши в оскаржуваному акті про проведення фактичної перевірки позивача "з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 №1775-ІІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанов Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та №148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, такий наказ не відповідає меті, яка зазначена у листі №13939/7/99-00-07-05-03-07, який є підставою для проведення фактичної перевірки, не містить вичерпного переліку питань, що відображені у ньому, а відтак не може бути правомірним, тому підлягає скасуванню.

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки чіткої підстави та мети у наказі на проведення фактичної перевірки не було вказано, чим порушено право позивача на належний захист своїх прав та інтересів.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та факти, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 за №2722 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Племінний завод "Україна".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (код ЄДРПОУ - 20102139, вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький район, Вінницької області, 22510); ГУ ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (29.12.2020)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна