Рішення

від 30.12.2020 по справі 640/16007/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 640/16007/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрешфудс" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешфудс (ТОВ Фрешфудс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 за №00008631402 та №00008641402.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 28.05.2019 №361/26-15-14-02-03/40002904 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Фрешфудс вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю ВН СЕРВИС ГРУПП (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 41228246) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДЕР ІНВЕСТ (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 41710112).

Позивач зазначив, що господарські відносини із вказаними контрагентами є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у постачальників ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ТОВ ЛЮКС ТРАФІК , яке у відповідний період було постачальником ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП , яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочинів ТОВ Фрешфудс із ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП , адже відсутні вироки у кримінальних провадженнях які б підтверджували фіктивність діяльності ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП .

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Фрешфудс посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 28.05.2019 №361/26-15-14-02-03/40002904, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Фрешфудс з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ з огляду на:

- відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операції;

- відсутність у вказаних контрагентів достатнього обсягу відповідних ресурсів, в тому числі трудових ресурсів, основних засобів, земельних ділянок, для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій;

- наявність інформації щодо фіктивності діяльності ТОВ ЛЮКС ТРАФІК , яке у відповідний період було постачальником ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП ;

- згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних наявні факти підміни товару у псевдо ланцюгу постачання від постачальників до ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ ;

- постачання товарів від TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ здійснювалось на підставі договору від 12.07.2018 №1207/2 за яким постачальником товару є ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА , а не TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , яке, відповідно не мало підстав відвантажувати товар виписувати та реєструвати податкові накладні;

- контрагенти не виконують обов`язки щодо подання податкової звітності.

В судовому засіданні представники сторін письмово викладену позицію підтримали.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Фрешфудс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.09.2012 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2019 №361/26-15-14-02-03/40002904.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ Фрешфудс у липні-серпні 2018 року податкового кредиту у розмірі 410 228 грн та заниження суми податку на прибуток підприємств за 2018 рік на 369 205 грн за наслідками задокументованих операцій з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ .

У зв`язку із викладеним, відповідачем у акті перевірки від 28.05.2019 №361/26-15-14-02-03/40002904 зафіксовані порушення ТОВ Фрешфудс вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV), пункту 6 П(С)БО 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БО 16) в результаті чого занижено суму податку на прибуток числі за 2018 рік на загальну суму 369 205 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 410 228 грн, у тому числі за липень 2018 на 28 800 грн, серпень 2018 на 381 428 грн.

08.07.2019 та на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00008641402 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ Фрешфудс з податку на прибуток на загальну суму 553 808 грн, у тому числі, на 369 205 грн за основним платежем та на 184 603 грн за штрафними санкціями;

- №00008631402 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ Фрешфудс з податку на додану вартість на загальну суму 512 785 грн, у тому числі, на 410 228 грн за основним платежем та на 102 557 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.07.2019 за №00008631402 та №00008641402, вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

ТОВ Фрешфудс займається наступними видами діяльності за КВЕД:

- 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний);

- 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах.

Оскільки, основним видом господарської діяльності ТОВ Фрешфудс є продаж третім особам фруктів та овочів, а у серпні сезон для кавуна та капусти, у серпні 2018 року ТОВ Фрешфудс здійснювало закупівлі кавуна та капусти з метою їх подальшого перепродажу.

Так, 01.08.2018 між ТОВ Фрешфудс (Покупець) та TOB ВН СЕРВИС ГРУПП (Продавець) укладено Договір поставки №01/08/ФР.

На виконання вказаного договору, позивач закупив у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни на загальну суму 2 659 680 грн у шість етапів поставок.

Так, на першому етапі ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 26.07.2018 №52, платіжне доручення від 20.08.2020 №76, податкова накладна від 26.07.2018 №52, товарно-транспортні накладні від 26.07.2018 №52/1 та № 52/2.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на першому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 №П6896, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними від 30.07.2018 та від 03.08.2018, актом невідповідності від 04.08.2018 №534.

На другому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 №04/08, платіжне доручення від 04.08.2018 №85, податкова накладна від 04.08.2018 №17, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 №04/08.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на другому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, що підтверджують видаткова накладна від 05.08.2018 №542 та товарно-транспортна накладна від 05.08.2018 №542.

На третьому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 10.08.2018 №10/08, платіжне доручення від 10.08.2018 №91, податкова накладна від 10.08.2018 №32, товарно-транспортні накладні від 10.08.2018 №10/08/1, №10/08/2 та №10/08/3.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на третьому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 №913, ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 №051216, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 №П6896, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На четвертому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 11.08.2018 №11/08, платіжне доручення від 24.09.2018 №104, податкова накладна від 11.08.2018 №33, товарно-транспортні накладні від 11.08.2018 №11/08/2, №11/08/3 та №11/08/4.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на четвертому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 №П6896, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 №913, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На п`ятому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 16.08.2018 №16/08, платіжні доручення від 09.10.2018 №112 та від 18.10.2018 №117, податкові накладна від 16.08.2018 №41 та №42, товарно-транспортні накладні від 16.08.2018 №16/08/1, №16/08/2, №16/08/3, №16/08/4 та №16/08/5.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на п`ятому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 №П6896, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 №913, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, ТОВ ЕКО на умовах договору поставки від 10.09.2017 №14786К, ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 №051216, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На шостому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 21.08.2018 №21/08, платіжні доручення від 02.11.2018 №133 та від 08.11.2018 №137, податкові накладні від 21.08.2018 №43 та №44, товарно-транспортні накладні від 21.08.2018 №21/08/1, №21/08/2, №21/08/3, №21/08/4 та №21/08/5.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на шостому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 №913, ТОВ ЕКО на умовах договору поставки від 10.09.2017 №14786К, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

Витрати на придбання вказаних товарів у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП згідно договору поставки від 01.08.2018 №01/08/ФР враховані у рахунок зменшення фінансового результату за 2018 рік, а суми ПДВ сплачені у вартості таких товарів, ТОВ Фрешфудс віднесено до складу податкового кредиту.

12.07.2018 між ТОВ Фрешфудс (Покупець) та ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (Постачальник) укладено договір поставки №1207/2, на умовах якого ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА зобов`язалось поставляти позивачу кавуни.

Позивач перерахував ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА грошові кошти у сумі 500 087,95 грн за майбутні поставки кавунів на умовах договору поставки від 12.07.2018 №1207/2, однак ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА свої зобов`язання за договором поставки від 12.07.2018 №1207/2 не мало можливості виконати, а тому погоджено укласти відповідну додаткову угоду.

01.01.2018 між ТОВ Фрешфудс , ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 12.07.2018 №1207/2 відповідно до якої:

- ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА передає ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ всі свої зобов`язання згідно договору поставки від 12.07.2018 №1207/2, а саме поставку товару (кавун) згідно попередніх замовлень: 02.08.2018 в кількості 39700 кг по ціні 5,04 грн з ПДВ за 1 кг; 03.08.2018 - 59523 кг по ціні 5,04 грн з ПДВ за 1 кг; 59523 кг по ціні 5,04 грн за 1 кг. ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ приймає на себе всі зобов`язання матеріального та фінансового забезпечення виконання умов договору поставки від 12.07.2018 №1207/2.

- ТОВ Фрешфудс не має заперечень щодо зміни постачальника згідно договору поставки від 12.07.2018 №1207/2.

Виконання умов договору поставки від 12.07.2018 №1207/2 та додаткової угоди від 01.08.2018 №1 відбувалось у два етапи.

На першому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 02.08.2018 №172, платіжне доручення від 02.08.2018 №1284, податкова накладна від 02.08.2018 №1, товарно-транспортна накладна від 02.08.2018 №172.

Придбаний у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) товар на першому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 №051216, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 №549, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 №549, а також ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 №530, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 №530

На другому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 03.08.2018 №173, платіжне доручення від 03.08.2018 №1294, податкова накладна від 03.08.2018 №2, товарно-транспортна накладна від 03.08.2018 №173.

Придбаний у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) товар на другому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 №505Р, ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 №П6896, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

Витрати на придбання вказаних товарів у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично поставлених ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) згідно договору поставки від 12.07.2018 №1207/2 та додаткової угоди від 01.08.2018 №1 враховані у рахунок зменшення фінансового результату за 2018 рік, а суми ПДВ сплачені у вартості таких товарів, ТОВ Фрешфудс віднесено до складу податкового кредиту.

Згідно наявних у матеріалах справи копій договорів-заявок про надання транспортних послуг, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги по транспортуванню вказаних товарів (кавун та капуста), придбаних ТОВ Фрешфудс у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП на підставі договору поставки від 01.08.2018 №01/08/ФР та у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично поставлених ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) на підставі договору поставки від 12.07.2018 №1207/2 й додаткової угоди від 01.08.2018 №1, надавались:

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) згідно договору перевезення вантажу від 01.04.2018 №45;

- ТОВ РЕГІОНБУДКОМПЛЕКС (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38513738) згідно договору перевезення вантажу від 01.08.2018 №010818;

- ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38518364) згідно договору надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України від 05.03.2018 №05/03/18.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих ТОВ Фрешфудс на підтвердження вказаних господарських операцій з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ . При цьому, матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.

Також відповідач не заперечує фактичну наявність у ТОВ Фрешфудс вказаного товару та його подальший продаж позивачем, при цьому зазначає, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ у контексті спірних відносин не здійснювали реальної господарської діяльності з поставки вказаних товарів ТОВ Фрешфудс .

Стверджуючи про нереальність вказаних господарських операцій ТОВ Фрешфудс з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , відповідач зазначає про:

- відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операції;

- відсутність у вказаних контрагентів достатнього обсягу відповідних ресурсів, в тому числі трудових ресурсів, основних засобів, земельних ділянок, для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій;

- наявність інформації щодо фіктивності діяльності ТОВ ЛЮКС ТРАФІК , яке у відповідний період було постачальником ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП ;

- згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних наявні факти підміни товару у псевдо ланцюгу постачання від постачальників до ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ ;

- постачання товарів від TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ здійснювалось на підставі договору від 12.07.2018 №1207/2 за яким постачальником товару є ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА , а не TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , яке, відповідно не мало підстав відвантажувати товар виписувати та реєструвати податкові накладні;

- контрагенти не виконують обов`язки щодо подання податкової звітності.

Посилання відповідача на відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операції суд вважає безпідставними, адже наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують рух товарів між ТОВ Фрешфудс з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , а також грошових коштів в оплату за такі товари.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 528 ЦК України передбачає, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Тому доводи відповідача про те, що постачання товарів від TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ здійснювалось на підставі договору від 12.07.2018 №1207/2 за яким постачальником товару є ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА , а не TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , яке не мало підстав відвантажувати товар виписувати та реєструвати податкові накладні, суд вважає необґрунтованими, адже такі доводи у повній мірі спростовуються змістом додаткової угоди від 01.08.2018 №1 до договору поставки від 12.07.2018 №1207/2, а також документами, які складені за фактами поставок, які здійснені на виконання договору поставки від 12.07.2018 №1207/2 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 №1.

Також суд враховує, що в обґрунтування вказаних доводів, відповідач посилається виключно на зміст додаткової угоди від 01.08.2018 №1 без жодних обґрунтувань такого висновку та зазначення, які саме положення законодавства, договору поставки від 12.07.2018 №1207/2 чи додаткової угоди від 01.08.2018 №1 свідчать на користь вказаного висновку.

Відповідач зауважує, що згідно ЄРПН ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не встановлено придбання кавунів та зареєстровано постачальниками податкові накладні на придбання м`яса, цигарок, іграшок. ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ за період 01.01.2016 по 31.12.2016 реалізувало кавуни, електро- та автотовари, послуги з випробування.

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП не здійснювало імпортні операції та мало взаємовідносини з наступними постачальниками: ПП "ТА "МЕРКУРІЙ" (код в ЄДРПОУ 40230500), ТОВ "М`ЯСНА ІМПЕРІЯ" (код в ЄДРПОУ 41034586) та TOB "АРВІТРЕЙД" (код в ЄДРПОУ 42516682).

Відповідно до ЄРПН TOB ВН СЕРВИС ГРУП за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не встановлено придбання кавунів та зареєстровано постачальниками податкові накладні на придбання цитрусових, яблук, цигарок та було імпортером слив, винограду та цитрусових. ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП за період 01.01.2016 по 31.12.2016 реалізувало: кавуни, часник, базилік, черешня, спаржа, буряк.

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП мало взаємовідносини з наступними постачальниками: ТОВ "ЛЮКС ТРАФІК" (код в ЄДРПОУ 40054664), ТОВ "ТД ІНВЕСТИЦІЇ ТА СПРАВА" (код в ЄДРПОУ 41554088).

Відповідно Єдиного реєстру судових рішень справа №757/19505/18-к наявне кримінальне провадження №42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.358 КК України, згідно з яким встановлено, що діяльність по переведенню безготівкових коштів у готівку, мінімізацію податкового навантаження перед Державним бюджетом, здійснювалась із використанням, серед іншого, реквізитів низки суб`єктів підприємницької діяльності ознаками фіктивності, зокрема ТОВ ЛЮКС ТРАФІК (код в ЄДРПОУ 40054664).

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у вказаних контрагентів ТОВ Фрешфудс ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем послуг в обіг, розрив ланцюга постачання, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №807/2332/15 норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

У постанові від 10.09.2019 справа № 814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товарів для ТОВ Фрешфудс могло відбуватись без оформлення ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення вказаними товариствами вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Крім того, вказані товари могли придбаватись ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ у осіб, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про поверховість висновків відповідача про розрив ланцюга постачання.

Також суд зазначає, що стверджуючи про відсутність у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ необхідних ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій, відповідач оперує виключно припущеннями, адже не зазначає який саме обсяг ресурсів є достатнім для виконання таких робіт.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем Державної фіскальної служби України.

При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких ні позивач, ні його конвергенти не мають доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

За висновками Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

З мотивів викладених вище, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ ЛЮКС ТРАФІК - відсутні.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації про ТОВ ЛЮКС ТРАФІК , за відсутності відповідних вироків, та відсутність задокументованих операцій між ТОВ ЛЮКС ТРАФІК та ТОВ Фрешфудс , суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП .

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 за №00008631402 та №00008641402, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 20.08.2019 №2546, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 16005 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешфудс задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08.07.2019 за №00008631402 та №00008641402.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешфудс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16005 (шістнадцять тисяч п`ять) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешфудс (місцезнаходження юридичної особи: 02660, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40002904).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак