Ухвала

від 30.12.2020 по справі 640/21720/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/21720/18

адміністративне провадження № К/9901/34613/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 640/21720/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2018 року № 0014174208, № 00014931402, № 0014194208, № 0014184208 та від 30 листопада 2018 року № 00014941402, № 00014951402 у сумі штрафів 2324,20 грн за період, що перевищує 1095 днів та не підпадає під встановлений період перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2018 року № 00014941402, № 00014931402 в частині 8657,00 грн податкового зобов`язання та 2164,00 грн штрафних санкцій; № 00014951402 в частині штрафу у сумі 2324,20 грн та від 03 грудня 2018 року № 0014184208. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа в цій частині задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 00014931402 в частині 43286,00 грн податкового зобов`язання та 10822,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0014174208 та № 0014194208. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивачем до апеляційного суду було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення судових витрат у сумі 30162,75 грн, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 10162,75 грн та 20000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2933,00 грн та за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 1952,76 грн на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн та в суді першої інстанції в розмірі 2701,00 грн.

Не погодившись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.

На час звернення позивача з адміністративним позовом у 2018 році відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2018 року становив 1762,00 грн.

Предметом перегляду у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень:

- від 30 листопада 2018 року № 00014941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями у сумі 270231 грн та за штрафними санкціями у сумі 67558 грн;

- від 03 грудня 2018 року № 0014174208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням у сумі 57010,17 грн та за штрафними санкціями у сумі 14252,54 грн;

- від 03 грудня 2018 року № 0014194208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням у сумі 3895,73 грн та за штрафними санкціями у сумі 973,93 грн;

- від 30 листопада 2018 року № 00014931402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у сумі 51943,00 грн та за штрафними санкціями у сумі 12986,00 грн;

- від 03 грудня 2018 року № 0014184208, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн;

- від 30 листопада 2018 року № 00014951402, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 4051,67 грн.

Сума позовних вимог не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час звернення до суду з цим позовом у 2018 році (881 000 грн).

Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності.

Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування у даному випадку підпунктів а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що оскаржувана додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у цій справі з моменту її ухвалення стала невід`ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 640/21720/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н. Є.Блажівська

І.В. Дашутін