Постанова

від 30.12.2020 по справі 640/3307/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/3307/19

касаційне провадження № К/9901/7685/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: суддя-доповідач - Безименна Н.В.; судді - Кучма А.Ю., Бєлова Л.В.)

у справі № 640/3307/19

за позовом Приватного підприємства Компанія ПЕРСЕЙ

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління ДПС у м. Києві

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Приватне підприємство Компанія ПЕРСЕЙ звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач-2; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 17 січня 2019 року № 1053354/37907261 про відмову в peєстрації податкової накладної від 31 грудня 2018 року № 186 та від 17 січня 2019 року № 1053353/37907261 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 грудня 2018 року № 187; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 грудня 2018 року № 186 та від 31 грудня 2018 року № 187.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 грудня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції отримано контролюючим органом 18 грудня 2019 року, на підтвердження чого надано копію першої сторінки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року з відбитком реєстраційного штампу вх. № 21037/9, а також клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про обмежене фінансування ГУ ДПС у м. Києві.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, суд визнав неповажними підстави, вказані відповідачем-2 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки до матеріалів апеляційної скарги не додано копії конверта, а відбиток реєстраційного штампу на копії першої сторінки рішення, на переконання Шостого апеляційного адміністративного суду, не є належним доказом отримання оскаржуваного рішення.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору не є обґрунтованим, оскільки відсутність коштів, призначених на цю мету, та обмежене фінансування, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Зазначеною ухвалою надано ГУ ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту її отримання.

12 лютого 2020 року відповідачем-2 подано до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що мотивоване незадовільним матеріальним положенням та неможливістю здійснення будь-яких платежів.

Ухвалою від 13 лютого 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач-2 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що в апеляційній скарзі містилося обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року отримано відповідачем-2 18 грудня 2019 року, про що свідчить відмітка канцелярії контролюючого органу, яка, на його думку, є належним доказом отримання копії рішення.

Верховний Суд ухвалою від 30 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

02 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у розглядуваній ситуації, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив із того, що повний текст оскаржуваного рішення складено судом першої інстанції 13 грудня 2019 року, а з даною апеляційною скаргою відповідач-2 звернувся лише 16 січня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в обґрунтування підстав пропуску строку апеляційного оскарження контролюючий орган посилався на те, що копію повного тексту судового рішення отримав 18 грудня 2019 року, на підтвердження чого долучив копію першої сторінки судового акта із вхідною відміткою, що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить лише про дату реєстрації документа в канцелярії, але не підтверджує факт отримання копії судового рішення.

Належними ж доказами дати отримання копії судового рішення, за доводами Шостого апеляційного адміністративного суду, могли б бути, наприклад, поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення або довідка суду першої інстанції про направлення копії оскаржуваного рішення, яких ГУ ДПС у м. Києві не представлено.

У справі, яка розглядається, з наведеними доводами Верховний Суд погодитися не може, враховуючи таке.

Справа, за наслідками вирішення якої Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято рішення від 13 грудня 2020 року, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до відмітки на судовому рішенні останнє направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 13 грудня 2020 року.

Утім доказів направлення зазначеного судового рішення сторонам (супровідний лист, відмітка суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) або безпосереднього його вручення, зокрема, відповідачу-2 в приміщенні суду (розписка про вручення) матеріали справи не містять.

За таких обставин, а також враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, та характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх процесуальних обов`язків у найкоротший строк, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для визнання поданих контролюючим органом доказів на підтвердження дати отримання ним копії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року неналежними.

За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова