Ухвала

від 28.12.2020 по справі 130/82/2015

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 130/82/2015

провадження № 61-13219ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що 06 березня 2003 року між сторонами укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 5 820,00 дол. США, які зобов`язалась повернути на першу вимогу ОСОБА_1 , на підтвердження чого надала власноруч написану розписку.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення коштів, яку вона отримала 19 листопада 2014 року, але залишила без відповіді.

З відповідача підлягає стягненню сума боргу у перерахунку на національну валюту України, проценти на рівні облікової ставки Національного Банку України (далі НБУ), три проценти річних за весь час прострочення грошового зобов`язання.

Протиправними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок погіршення рівня його життя, негативних переживаннях гніву, смутку і роздратування через тривалу неможливість повернення власних коштів, необхідності витрачати додаткові зусилля для захисту своїх прав.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 06 березня 2003 року у розмірі 139 854,60 грн, проценти за користування позикою - 54 1740,00 грн, три проценти річних - 21 058,69 грн, 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 березня 2003 року в загальній сумі 159 122,83 грн, що становить 139 854,60 грн - сума боргу за позикою, 19 268,23 грн - три проценти річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідач не виконала зобов`язання за договором позики, то з неї на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у перерахунку на національну валюту України станом 01 грудня 2019 року, відповідно до позовних вимог, а також три проценти річних за весь час прострочення виконання зобов`язання - з 26 листопада 2014 року (дня отримання ОСОБА_4 вимоги про повернення позики) до 01 грудня 2019 року (в межах позовних вимог, згідно з розрахунком позивача).

Відмовивши у позові в частині стягнення процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ, суд першої інстанції виходив із того, що позика надавалась в іноземній валюті - доларах США, а тому, ураховуючи відсутність у договорі умови щодо розміру та порядку сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України застосуванню до правовідносин сторін не підлягають.

У відшкодуванні моральної шкоди суд відмовив тому, що такий вид відповідальності за порушення зобов`язання за договором позики ні законом, ні договором не передбачений.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Вінницький апеляційний суд ухвалив постанову 23 липня 2020 року , останній день строку на касаційне оскарження припадав на 22 серпня 2020 року, а касаційна скарга направлена поштовим зв`язком 04 вересня 2020 року.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Заявник просить поновити йому строк на касаційне оскарження, оскільки повний текст постанови апеляційного суду він отримала 05 серпня 2020 року, що підтверджується штрих-кодом Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

Як вбачається із витягу вебсайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта за штрих-кодом, заявник отримав судове рішення 05 серпня 2020 року.

Враховуючи те, що скаргу надіслано на адресу Верховного Суду поштовим зв`язком 04 вересня 2020 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Тому клопотання заявника про поновлення строку підлягає задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Недоліки усунені у передбачений законом строк, касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 1622/11482/2012, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Визнати поважними підстави для поновлення процесуального строку та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року .

Відкрити касаційне провадження у справі.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко