Ухвала

від 30.12.2020 по справі 216/2855/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 216/2855/18-ц

провадження № 61-19234 ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом селянського (фермерського) господарства Октавія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову селянського (фермерського) господарства Октавія відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Октавія задоволено. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року скасовано. Позов селянського (фермерського) господарства Октавія задоволено.

24 грудня 2020 року до Верховного Суду (згідно з вхідним штампом Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Скриня ) ОСОБА_1 подано касаційну скаргу , в якій заявник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте

не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 29 січня

2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько