Постанова

від 10.03.2021 по справі 216/2855/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 216/2855/18

провадження № 61-19234 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарство Октавія ,

відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року селянське (фермерське) господарство Октавія (далі - СФГ Октавія )звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання типового договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 для створення селянського (фермерського) господарства рішеннями районної державної адміністрації Апостолівської районної ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області від 13 травня 1994 року та від 23 червня 1997 року № 473-року, було виділено у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 33,1192 га, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

07 серпня 1998 року було зареєстровано СФГ Октавія , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію від 07 серпня 1998 року серія А00 № 392222. Членами фермерського господарства було прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки, переданої їм у постійне користування на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 липня 1998 року серії І-ДП № 023114.

Відповідно до розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2005 року № 329-р-05 Про виділення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства для ведення фермерського господарства на території Кам`янської сільської ради було виділено земельні ділянки у власність за рахунок земель СФГ Октавія голові та членам фермерського господарства на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Комуніст на території Кам`янської сільської ради Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до вказаного розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2005 року № 329-р-05 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастрові номери, а саме: ОСОБА_3 державний акт серії ДП №069635, кадастровий номер 1220383300:03:051:0001, ОСОБА_4 державний акт серії ДП № 069638, кадастровий номер 1220383300:03:051:0004, ОСОБА_5 державний акт серії ДП №069637, кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, ОСОБА_6 державний акт серії ДП № 069639, кадастровий номер 1220383300:03:051:0005, ОСОБА_7 державний акт серії ДП №069636, кадастровий номер 1220383300:03:051:0002. Після чого членами вказаного господарства було прийнято рішення про залишення належних їм земельних ділянок в постійному користуванні СФГ Октавія .

25 червня 2012 року ОСОБА_5 , власник земельної ділянки кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, помер, після смерті якого 22 серпня 2013 року цю земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства прийняла у спадщину ОСОБА_1 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину від 01 серпня 2017 року.

ОСОБА_1 не зверталася з вимогою про вступ до СФГ Октавія або припинення використання земельної ділянки з кадастровим номером 1220383300:03:051:0003. З 06 червня 2005 року вказана земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ Октавія , яке її обробляє, покращує стан землі та сплачує податки.

15 листопада 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області зареєстровано типовий договір оренди землі, укладений 10 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за умовами якого остання передала в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1220383300:03:051:0003, загальною площею 6,4215 га, для ведення фермерського господарства. Про вказані обставини СФГ Октавія стало відомо з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22 грудня 2017 року № 29-4-0.221-15088/2-17.

Позивач вважав, що оскільки зазначений вище договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з порушенням його прав та положень ЗК України, а саме з порушенням цільового призначення земельної ділянки, тому його слід визнати недійсним.

З урахуванням викладеного СФГ Октавія просило суд визнати недійсним типовий договір оренди землі, укладений 10 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , об`єктом оренди (речового права) якого є земельна ділянка з кадастровим номером 1220383300:03:051:0003, загальною площею 6,4215 га.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову СФГ Октавія відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що укладеним між відповідачами типовим договором оренди землі порушено його права.

Доводи позивача про те, що типовий договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року укладено відповідачами з порушенням цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки, тому є недійсним згідно з частиною першою статті 21 ЗК України, є безпідставними, так як вказана стаття ЗК України не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 , як орендар, не може бути стороною договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства є безпідставними, оскільки згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства, а відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу СФГ Октавія задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов СФГ Октавія задоволено. Визнано недійсним (скасовано) типовий договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , об`єктом оренди якого є земельна ділянка з кадастровим номером 1220383300:03:051:0003, загальною площею 6,4215 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, державний акт від 27 вересня 2005 року серія ДП № 069637.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , як член СФГ Октавія , після отримання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії ДП № 069637, площею 6,4215 га, для ведення фермерського господарства, 27 вересня 2005 року уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з СФГ Октавія .

10 жовтня 2017 року здійснена реєстрація права оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строком на 7 років, тобто ОСОБА_1 , не розірвавши укладений її спадкодавцем у вересні 2005 року договір оренди землі з позивачем та порушуючи переважне право попереднього орендаря, СФГ Октавія , на укладення із ним нового договору оренди землі, уклала ще один договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року чим порушила положення Закону України Про оренду землі та Закону України Про фермерське господарство .

Відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 або її спадкодавець ОСОБА_5 достроково розірвали укладений з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, унаслідок чого є недійсним укладений між відповідачами договір оренди землі.

Суд керувався положеннями статей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 216/2855/18 з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ні ОСОБА_1 , ні спадкодавець останньої - ОСОБА_5 не укладали з СФГ Октавія договорів оренди спірної земельної ділянки на протязі всього часу володіння нею. У матеріалах справи відсутній договір оренди від 27 вересня 2005 року, укладений між СФГ Октавія та спадкодавцем ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , проте апеляційний суд уваги на це не звернув, не дослідив, чим конкретно підтверджується факт укладення зазначеного договору оренди від 27 вересня 2005 року.

Укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірний типовий договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року відповідає положенням ЗК України, Закону України Про оренду землі , а позивачем належними доказами не підтверджено недійсності цього договору.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2021 року СФГ Октавія подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. У період з 06 червня 2005 року і на момент укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного договору оренди землі від 10 жовтня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 1220383300:03:051:0003 входила до складу СФГ Октавія , тому додатково укладати договір оренди з селянським (фермерським) господарством не було потрібним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням районної державної адміністрації Апостолівської районної ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області від 13 травня 1994 року та від 23 червня 1997 року №473-року виділено ОСОБА_3 для створення селянського (фермерського) господарства у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 33,1192 га, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

07 серпня 1998 рокузареєстровано СФГ Октавія , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію від 07 серпня 1998 року А00 №392222. Членами фермерського господарства було прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки переданої їм раніше у постійне користування на підставі державного акту від 18 липня 1998 року серії І-ДП №023114.

Відповідно до розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2005 року № 329-р-05 Про виділення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства для ведення фермерського господарства на території Кам`янської сільської ради було виділено земельні ділянки у власність за рахунок земель СФГ Октавія голові та членам фермерського господарства на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Комуніст на території Кам`янської сільської ради Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

На підставі вказаного розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2005 року № 329-р-05 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастрові номери, а саме: ОСОБА_3 державний акт серії ДП №069635, кадастровий номер 1220383300:03:051:0001, ОСОБА_4 державний акт серії ДП № 069638, кадастровий номер 1220383300:03:051:0004, ОСОБА_5 державний акт серії ДП №069637, кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, ОСОБА_6 державний акт серії ДП № 069639, кадастровий номер 1220383300:03:051:0005, ОСОБА_7 державний акт серії ДП №069636, кадастровий номер 1220383300:03:051:0002.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був членом СФГ Октавія та власником земельної ділянки кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, загальною площею 6,4215 га.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 серпня 2017 року № 93390157 встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 6,4215 га, кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - дублікат свідоцтва про право на спадщину від 01 серпня 2017 року (а.с.196, т. 1).

10 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено типовий договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 6,4215 га, кадастровий номер 1220383300:03:051:0003, строком на 7 років (а.с. 190-194, т. 1), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 листопада 2017 року (а.с. 197, т. 1) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 березня 2018 року (а.с. 10-11, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд, зазначаючи про те, що між відповідачами укладено спірний типовий договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року під час існування чинного договору оренди спірної земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та СФГ Октавія , у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що відсутні належні та допустимі докази укладення такого договору оренди спірної земельної ділянки від 27 вересня 2005 року між спадкодавцем ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та СФГ Октавія , тому підстав для застосування статей 203, 215 ЦК України в апеляційного суду не було.

Більш того, СФГ Октавія не заперечувався факт відсутності договору оренди спірної земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, оскільки селянське (фермерське) господарство вважало, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка входила до складу господарства, тому додаткового укладення договору оренди земельної ділянки не є потрібним.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те , що спадкодавець ОСОБА_1 27 вересня 2005 року уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з СФГ Октавія є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам у справі. А згідно зі статтею 6 Закону України Про оренду землі , статтею 759 ЦК України орендні відносини оформлюються відповідним договором.

Крім того, апеляційний суд, зазначаючи про порушення переважного права СФГ Октавія на поновлення договору оренди землі, не врахував, що положеннями земельного законодавства визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі і визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97 цс 20).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що СФГ Октавія належними та допустимими доказами не доведено, що укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 типовим договором оренди землі від 10 жовтня 2017 року порушено права господарства, а відповідно до вимог статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного типового договору оренди землі від 10 жовтня 2017 року скористалась визначеним положеннями ЗК України, Закону України Про оренду землі правом на передачу в оренду належної їй земельної ділянки.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства, а згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, унаслідок чого доводи позивача про те, що ОСОБА_2 , як орендар, не може бути стороною договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства є безпідставними.

Таким чином, районний суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову СФГ Октавія .

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту б пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду і залишення у силі рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з СФГ Октавія на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 524 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасувати, рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року залишити у силі.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства Октавія на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець