Постанова

від 13.06.2006 по справі ас-38/155-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-38/155-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" червня 2006 р.                Справа № АС-38/155-06

вх. № 6668/1-38

Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.

за участю секретаря судового засідання Пруднікова О.О.

представників сторін :

позивача - Сторчаєва С.М.за дов. №06-135/1098 від 17.05.06 року

відповідача - Бессонова В.А. за дов. б/н від 28.02.2006 року

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків   

до  КЖЕП № 64 Червонозаводського р-ну, м. Харків  

про стягнення 7059,67 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд, стягнути з відповідача 7059 грн. 67 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на його підприємстві в 2005 р. В обґрунтування позову посилається на ч. 1 ст. 19, ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Законів № 875-ХП від 21.03.1991 р., № 2602-ІV від 31.05.2005 р.), п. 4 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 (ред. від 16.12.2004 №1686).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві та через представника в судовому засіданні проти позову заперечує, вказує, що інваліди для працевлаштування на його підприємстві не направлялись.

Судом встановлено,   що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом  - Закон) (в редакції Законів № 875-ХІІ від 21.03.91 р., №2602-ІУ від 31.05.2005 р.), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюється нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання,  на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір и місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної плати на відповідному підприємстві, у відповідній установі, організації.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 (ред. від 16.12.2004 №1686), передбачено, що суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід Державного бюджету. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік, що наданий відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 44 особи.

Відповідно ст. 19 Закону, підприємство відповідач у 2005 році повинний був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 1 особа.

Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2005 рік становить 6970 грн. 45 коп.

Штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році становлять 6970 грн.45 коп.

Відповідно до статті 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,  органами   місцевого   самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда,  наявних у  нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також   рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства (об'єднання), установи і  організації  (незалежно від форм власності і господарювання),  які  використовують  працю інвалідів,  зобов'язані  створювати для  них  умови праці з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені  чинним законодавством.

Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" (надалі – Положення), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.

При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:

-виявляти інвалідів, які бажають працювати;

-щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;

-подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;

-вести   інформаційний  банк даних   про  інвалідів,   які   працюють   і   бажають працювати.

Згідно Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З наведеного слід зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо  створення робочих  місць  для інвалідів  не супроводжується  його  обов'язком  підбирати  і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування,  що перелічені в частині першій статті 18  цього  Закону.  Це підтверджується  і  змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального  захисту  інвалідів (затверджений постановою  Кабінету   Міністрів   України N  1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду   є здійснення контролю  за  додержанням  підприємствами нормативів  робочих  місць   для забезпечення   працевлаштування інвалідів, а  також  підпункту  третього  пункту четвертого  та підпункту третього пункту п'ятого  цього  Положення,  якими  Фонду надано  право  здійснювати  контроль  за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за  недодержання  ними  нормативів робочих  місць  для забезпечення  працевлаштування  інвалідів  та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними  нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Про наявність вакантних місць у т. ч. для інвалідів у звітах по формі 3-ПН відповідач у 2005 р. регулярно повідомляв центр зайнятості населення, що вбачається з наданих відповідачем копії вказаних звітів.

Згідно ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч. 2. ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з вищевказаного, відповідачем не було допущено порушень покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць та працевлаштування на них інвалідів і ним було зроблено все від нього залежне для такого працевлаштування,

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги на підставах, зазначених в позові, не дістали свого підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись статтями   4, 7, 8, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено в порядкуст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного господарського суду шяхом подання заяви через суд першої інстанції, на протязі десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви пр апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстації. Апеляційна скарга може бути подана без поперденього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо такої заяви не було подано.

Постанову підписано судом 13.06.2006 року.

Суддя                                                                                            Жельне С.Ч.