Рішення

від 22.12.2020 по справі 138/645/20

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/645/20

Провадження №:2/138/365/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Політанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства "НУСІ" про визнання недійсними державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтв про право на спадщину, договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування на законом ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду, який мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 . Після його смерті спадщину прийняла мати позивача ОСОБА_5 , однак за життя своїх спадкових прав не оформила. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прийняв та оформив спадщину після смерті матері. Разом з тим, розпочавши процедуру оформлення прав на спадкове майно, прийняте за життя, проте не оформлене матір`ю після смерті діда ОСОБА_4 , позивач дізнався, що його спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину № 1-122 від 28.02.2018 та № 1-124 від 28.02.2018.

Позивач вважає, що вказані свідоцтва підлягають скасуванню, так як порушують його право на спадкове майно, належне померлому ОСОБА_4 , оскільки мати позивача ОСОБА_6 прийняла спадщину після його смерті шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Крім того, Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 18.10.1999, що підтверджує право власності ОСОБА_4 на вказану вище земельну ділянку, виданий на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 10.09.1999. Тобто такий акт виданий після смерті спадкодавця.

Зважаючи на викладене вище, а також те, що Державний акт на право приватної власності за землю був виданий на ім`я ОСОБА_4 після його смерті та те, що обов`язковою умовою для видачі акту є відповідна заява отримувача, такий правовстановлюючий документ є незаконним та його слід визнати недійсним.

Враховуючи вказані вище обставини, свідоцтва про право на спадщину № 1-122 від 28.02.2018 та № 1-124 від 28.02.2018 видані на імені відповідачів є незаконними та також їх слід визнати недійсними, так як їх було видано на підставі незаконного державного акту.

Крім того, 01.03.2018 між ОСОБА_3 та ФГ НУСІ 01.03.2018 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:1075.

Зважаючи на те, що при припиненні права власності одночасно припиняються й інші речові права на нерухоме майно, позивач вважає, що слід визнати недійсним згаданий договір оренди.

Крім того, враховуючи наявність спору про право на вказану земельну ділянку, не вбачається за можливе оформити спадкові права позивача в нотаріальному порядку, а тому він просить суд також визнати за ним право на 1/2 частину спадкового нерухомого майна.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № б/н, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області 18 січня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-122, № 1-124 від 28.02.2018 виданих на імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частках по 1/2 на земельну ділянку, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075, площею 1,9429 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що за життя належала ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір оренди від 01.03.2018 укладений між ОСОБА_3 та ФГ НУСІ на земельну ділянку, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та скасувати рішення про його реєстрацію № 25144325 від 01.03.2018; визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798 розміром 2,24 умовних кадастрових гектар, без визнання межі цієї частки в натурі.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2020 позов було залишено без руху.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.04.2020 було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

22.05.2020 до суду надійшов відзив на позов від ФГ НУСІ , мотивований тим, що в позовній заяві позивач не доводить наявності порушення його прав, свобод або інтересів. Так, позивач не надав суду належних та допустимих доказів прийняття спадщини його матір`ю ОСОБА_6 після померлого ОСОБА_4 . Також позивач не надав доказів, що йому продовжили строк чи визначили додатковий строк для прийняття спадщини. Сама по собі наявність сертифікату на земельну частку не свідчить про фактичний вступ ОСОБА_6 в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_4 . Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_4 був його син ОСОБА_7 . Крім того, позивач просить визнати за ним право на 1/2 частину земельної частки (паю), однак, оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки то спадкоємці мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця. Також позивач просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом оформлені на відповідачів. Разом з тим, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане не мала права на спадкування, але й за інших підстав, а саме: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. При цьому, позивач не надав жодних доказів порушення його прав відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки як похідної вимоги про скасування права власності, оскільки ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. Тому в одній позовній заяві про визнання недійсним правовстановлюючого документу не можна заявляти вимогу про визнання недійсною державної реєстрації. Зважаючи на викладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повній мірі.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.05.2020 було витребувано докази за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.06.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження та продовжено Могилів-Подільській державні нотаріальній конторі строк для виконання ухвали суду від 26.05.2020.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.08.2020 було задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.09.2020 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також просила суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились. Про час та місце проведення судового засідання повідомлені завчасно та належним чином.

Представник відповідача ФГ НУСІ в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про проведення судового засідання без її участі. Проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позов.

Враховуючи позиції сторін спору та оцінивши докази, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи суд, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи таке.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Після його смерті залишилось спадкове майно, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798 (а.с.23).

Згідно листа відділу у Могилів-Подільському району Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.24-11/110-20 від 27.01.2020, відповідно до рішення Могилів-Подільської РДА від 14.02.1997 № 27, ОСОБА_4 належав Сертифікат № 0246798 від 25.02.1997. Згідно Акту розподілу земельних часток (паїв) при виділені їх в натурі із земель колективної власності КСП Прогрес с. Суботівка та рішення 6 сесії 23 скликання від 10.09.1999 Суботівської сільської ради власнику сертифіката належала земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 1,94 га. на території Суботівської сільської ради та відповідно взамін сертифікату видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 18.10.1999 площею 1,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради. В подальшому земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 0522686800:02:000:1075. За даними Державного земельного кадастру речове право на зазначену земельну ділянку 28.02.2018 було зареєстровано в Державному реєстрі прав в рівних частках на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.22).

Суду також надано копію зазначеного Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН виданого на ім`я ОСОБА_4 (а.с.24).

На виконання вимог ухвали суду про витребування матеріалів спадкової прави до майна померлого ОСОБА_4 . Державний нотаріальний архів Вінницької області, листом №1149/01-18 від 04.06.2020, повідомив суд, що така спадкова справа по фонду Могилів-Подільської державної нотаріальної контори значиться в категорії не закінчених справ №173/1998 р. і відповідно зберігається безпосередньо у цій конторі (а.с. 102).

В свою чергу Могилів-Подільська державна нотаріальна контора фактично повідомила, що така справа не знайдена в її архіві, однак така справа заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09.06.2020 (а.с. 80,120,121).

Листом № 01/16-190 від 17.08.2020 Могилів-Подільська державна нотаріальна контора повідомила суд, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_7 . На підтвердження такої обставини суду надано лише Виписку з Книги обліку і реєстрації спадкових справ по фонду даної контори щодо запису заведення спадкової справи 17.08.1998 за №158 з відсутньою відміткою про видачу свідоцтва про право на спадщину, виготовлену Державним нотаріальним архівом Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Хмельницький) на запит нотаріальної контори щодо наявності запису у відповідній Книзі, здійсненого у термін, відведений діючим на той час Цивільним кодексом УРСР (1963 року) 6-місячний строк, що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_4 . В даному листі також вказано, що зазначеною випискою підтверджується наявність запису від 17.08.1998 про реєстрацію заяви за порядковим №173 від імені ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а також те, що одночасно цей запис свідчить про відсутність заяв інших спадкоємців, поданих у визначений ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) 6-місячний строк по спадковій справі №158/1998 (а.с.150-153).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.157).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та матеріалів спадкової справи № 51/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 слідує, що спадщину після його смерті прийняли та оформили його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.180-206).

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 142006935 від 19.10.2018 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності, в рівних частках, по 1/2, на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:1075 на підставі свідоцтв про право на спадщину № 1-122, № 1-124 від 28.02.2018 (а.с.20).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач зазначає, що на час відкриття спадщини, а саме на день смерті ОСОБА_4 з ним проживала його донька, мати позивача, ОСОБА_6 .

Так, згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00020288691 від 05.06.2018 батьком ОСОБА_8 є ОСОБА_4 (а.с.13,14).

24.12.1983 ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_10 . Дана обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00020361180 від 12.06.2018 (а.с.15,16).

Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.17).

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони регулюються нормами ЦК УРСР.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) передбачено, зокрема, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємця документів, виданих відповідним органом на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

На підтвердження обставини фактичного вступу ОСОБА_6 в управління та володінням спадковим майном позивачем надано суду оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798, що виданий на ім`я ОСОБА_4 (а.с.244).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання про те, що в 1998 році він поживав в с. Суботівка. ОСОБА_4 він знав, це дід ОСОБА_1 та відповідачів. ОСОБА_4 помер. Перед смертю він проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала його дочка ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 та її син ОСОБА_14 . Жінка в нього раніше померла. Вони після смерті ОСОБА_4 там і проживали. У ОСОБА_4 ще було два сина ОСОБА_15 , який живе в Росії, і ОСОБА_16 . На даний час ОСОБА_16 помер. Відповідачі, діти ОСОБА_7 , жили на тій же вулиці, недалеко від діда ОСОБА_4 коли був молодий то жив з батьком, а чи на день смерті ОСОБА_4 він там жив не пам`ятає. ОСОБА_17 раніше померла за ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні надала показання про те, що вона працювала на фермі разом з матір`ю позивача. Вона проживає в с. Суботівка з 1991 року. ОСОБА_4 знала, оскільки він жив в с. Суботівка. В 1998 році ОСОБА_4 проживав по вул. Блюхера в с. Суботівка. Він помер взимку 1998 року. З ОСОБА_4 проживала донька ОСОБА_19 та її син ОСОБА_14 . Після смерті ОСОБА_4 в його будинку проживала ОСОБА_19 з сином. Також у ОСОБА_4 був син ОСОБА_16 . В с. Суботівка він був періодично, але постійно біля батька не проживав. Похованням ОСОБА_4 займалась донька ОСОБА_19 . Після смерті батька ОСОБА_17 залишилась проживати в будинку зі своїм сином ОСОБА_14 . ОСОБА_8 на даний час померла.

Тобто, показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_18 зводяться до того, що останнім місцем проживання ОСОБА_4 був будинок по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті проживала його дочка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_1 , які залишились проживати в будинку і після смерті ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладені обставини суд прийшов до висновку, що позивачем доведено належними доказами обставину прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_4 шляхом її фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.18).

Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 , який прийняв та оформив спадщину є позивач, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 49/2018 до її майна (а.с.85-101).

Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи наявний державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,94 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Стверджуючи про недійсність вказаного вище Акту, позивач зазначив, що такий правовстановлюючий документ було видано 18.10.1999, тоді як ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно п.2 Наказу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Так, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798 ОСОБА_4 належала земельна частка (пай) розміром 2,24 умовних кадастрових гектар, що розташована на території КСП Прогрес (а.с.23).

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 ЗК України 1990 року (чинного на час видачі правовстановлюючого документа) громадяни України мають право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Частиною 1 ст. 2 ЗК України 1990 року передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЗК України 1990 року землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування: громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням та релігійним організаціям - для ведення підсобного сільського господарства.

Згідно ст. 30 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 1 ст. 22, ч.ч. 1, 3 ст. 23 ЗК України 1990 року, п.п. 1.1., 1.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, чинної на час видачі оспорюваного Державного акту).

Пунктом 1.16 Інструкції про порядок складення, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі затвердженої Наказом № 43 від 04.05.1999 Державного комітету України по земельних ресурсах (яка діяла на час видачі державного акту) передбачено, що технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю включає, зокрема, заяву власника землі про складання державного акта.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю реєструються відповідно, зокрема, у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за формою згідно додатку 3.

Згідно рішення 6 сесії 23 скликання Суботівської сільської ради народних депутатів від 10 вересня 1999 року на заміну вказаного сертифіката ОСОБА_4 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 1,94 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та виділено її на місцевості (а.с.24).

Стверджуючи ту обставину, що ОСОБА_4 за життя не подавав відповідну заяву позивач не надав суду жодного доказу і про такі докази не зазначив.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини, положення вказаних норм, суд вважає, що позивачем не доведено обставин щодо незаконності видачі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН на ім`я ОСОБА_4 , а відтак в задоволенні позовної вимоги про визнання вказаного акту недійсним слід відмовити.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, зокрема, що іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Суд встановив, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли спадкоємці першої черги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . За відсутності доказів нерівності часток при спадкуванні майна померлого даними особами суд вважає їх рівними.

Враховуючи те, що фактично видачою свідоцтв № НОМЕР_7 та № 1-124 від 28.02.2018 про право на вказане майно, як об`єкт спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_7 , порушено право ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_6 , на спадщину до складу якої також увійшло право на 1/2 частину спірного майна і частки даних відповідачів у такому майні є меншими ніж ті, що вказані в таких свідоцтвах, наявні правові підстави для визнання цих свідоцтв недійсними, а тому така позовна вимога підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 236 ЦК України встановлює, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Також позивач заявив вимогу про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право на 1/2 частину спірного майна, як спадкового.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР, зокрема, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема, те що мати позивача за життя набула право на 1/2 частину майна її батька, однак за життя не отримала правовстановлюючого документу на належне їй майно, а позивач в свою чергу набув право на спадкове майно матері та те, що спірним об`єктом фактично є нерухоме майно, яке на час вирішення спору є виділеним на місцевості і вказаній земельній ділянці уже присвоєно кадастровий номер, враховуючи також суть позовних вимог суд вважає ефективним способом захисту прав, як позивача так і з метою забезпечення прав відповідачів на можливість подальшого належного оформлення належних їм прав на спірне майно, визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та скасування його державної реєстрації то згідно згаданого вище витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 142006935 від 19.10.2018 між ОСОБА_3 та ФГ НУСІ дійсно 01.03.2018 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 0522686800:02:000:1075 (а.с.20).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином.

Позивач стверджує факт недійсності договору оренди землі, оскільки такий договір укладено на підставі правовстановлюючого документу, який є недійсним.

Зважаючи на те, що суд визнає недійсним свідоцтво про право на спадщину № 1-124 від 28.02.2018, яке підтверджувало право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:1075, яка в свою чергу є предметом оспорюваного договору оренди землі від 01.03.2018, суд вважає, що позовна вимоги про визнання недійсним вказаного договору не підлягає до задоволення, оскільки після набрання таким судовим рішення законної сили такий договір буде вважатись нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо скасування державної реєстрації такого договору то таку вимогу суд вважає передчасно заявленою враховуючи вказані обставини, а тому в її задоволені теж слід відмовити.

Крім того, така позиція суду ґрунтується на тому, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) внаслідок укладення договору оренди, в даному випадку ФГ НУСІ , треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права власності на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок

Така позиція суду відповідає висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище та п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. 2, 6, 30, 48 ЗК України 1990, ст. 152, 155 ЗК України, ст. 9, 10, 215, 549 ЦК УРСР, ст. 21, 204, 215, 1301 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 142, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Могилів-Подільського державною нотаріальною конторою № 1-122 від 28.02.2018 на ім`я ОСОБА_2 та № 1-124 від 28.02.2018 на ім`я ОСОБА_3 в частках по 1/2 за кожною на земельну ділянку, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованого на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка за життя належала ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,94 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2020.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: с. Гальжбіївка Ямпільського району Вінницької області.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство НУСІ , код ЄДРПОУ 33958986, місце розташування: с. Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області.

Суддя: Т.Б.Київська