Постанова

від 12.05.2021 по справі 138/645/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/645/20

Провадження № 22-ц/801/650/2021

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 рокуСправа № 138/645/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кузьменко Б. І.

За участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Королюк О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства НУСІ

на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства НУСІ про визнання недійсними Державного акта на право приватної власності на землю, свідоцтв про право на спадщину, договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

Рішення ухвала суддя Київська Т. Б.

Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Могилів-Подільському

Дата складення повного тексту рішення - 30 грудня 2020 року,

Встановив:

05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства НУСІ про визнання недійсними Державного акта на право приватної власності на землю, свідоцтв про право на спадщину, договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 . Після його смерті спадщину прийняла його дочка, а мати позивача - ОСОБА_6 , проте за життя своїх спадкових прав не оформила. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Могилів-Подільської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-391 позивач прийняв і оформив свої спадкові права на майно ОСОБА_6 .

Його мати ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги в порядку статті 549 ЦК України прийняла фактичним шляхом спадщину після смерті свого батька шляхом вступу в управління та володіння цим майном, а саме: володіючи правовстановлюючим документом, належним за життя її батькові ОСОБА_4 - сертифікатом на земельну частку (пай), його ощадною книжкою. Також вона забрала речі домашнього вжитку, які належали померлому батьку, фотографії, сімейні цінні речі.

Земельна ділянка, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , належала йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН від 18 жовтня 1999 року, площею 1,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075.

Спадкове майно, до складу якого входить дана земельна ділянка належить на підставі свідоцтв про право на спадщину № 1-122 від 28 лютого 2018 року та № 1-124 від 28 лютого 2018 року відповідачам по справі: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки він виданий 18 жовтня 1999 року, тобто після смерті ОСОБА_4 . Враховуючи те, що ОСОБА_4 помер і його правосуб`єктність припинилася зі смертю, Суботівська сільська рада не мала права видавати на померлого Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Єдиним законним документом, який на даний час посвідчує право на землю ОСОБА_4 , є сертифікат на земельну частку (пай), яким він (позивач) володіє.

За таких обставин позивач вважає, що свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що видані на земельну ділянку, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки їх було видано на підставі незаконного Державного акта.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис від 01 березня 2018 року № 25144325, між ОСОБА_3 та Фермерським господарством НУСІ зареєстрований договір оренди від 01 березня 2018 року на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:1075.

Даний договір оренди згідно п. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так як вимога про визнання договору оренди землі і скасування рішення про його державну реєстрацію залежить від задоволення основної вимоги, така вимога є похідною. Окрім того з урахуванням вимог п. 9 чт. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , при припиненні права власності одночасно припиняються й інші речові права на нерухоме майно, яким в даному випадку є право оренди.

Наявність такого спору про право на земельну ділянку перешкоджає йому оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.

Тому позивач просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № б/н, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за в„– 8 та виданий на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Суботівської сільської ради народних депутатів від 10 вересня 1999 року, Суботівською сільською радою 18 жовтня 1999 року; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Могилів-Подільською районною державною нотаріальною конторою № 1-122 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_2 та № 1-124 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_3 в частках по 1/2 за кожною на земельну ділянку кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка за життя належала ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір оренди від 01 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством НУСІ на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та скасувати рішення про його реєстрацію від 01 березня 2018 року № 25144325; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 право на 1/2 частину земельної частки (паю) за № НОМЕР_1 на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798 розміром 2,24 умовних кадастрових га без визначення межі цієї частки в натурі.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Могилів-Подільською районною державною нотаріальною конторою № 1-122 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_2 та № 1-124 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_3 в частках по 1/2 за кожною на земельну ділянку кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на землях Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка за життя належала ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,94 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1261,20 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1261,20 грн.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 2522,40 грн. залишені за позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач Фермерське господарство НУСІ просить скасувати рішення суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, оскільки воно винесено з неповним дослідженням зібраних у справі доказів; викладені у рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального права і допущено порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказав, що позивач, звернувшись до суду із даним позовом вказав про наявність спору про право на земельну ділянку, проте у позовній заяві не доводить наявності порушення його прав, свобод або інтересів на момент звернення до суду і жодного належного і допустимого доказу про порушення його права на надав.

Також судом першої інстанції не враховано, що мати позивача ОСОБА_6 не виявляла бажання прийняти спадщину після смерті свого батька, а ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті свого батька шляхом подання в шестимісячний строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

На підтвердження обставин фактичного вступу ОСОБА_6 в управління та володіння спадковим майном позивачем надано суду оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 , однак даний документ не може бути таким доказом, оскільки він суперечить Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом МЮУ від 18 червня 1994 року № 18/5 в редакції, чинній на час відкриття спадщини, та уже був виготовлений Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 . Ці обставини судом не враховані.

Безпідставними є встановлені судом обставини на підставі показів свідків щодо останнього місця проживання спадкодавця ОСОБА_4 - по АДРЕСА_1 , разом із яким проживала його дочка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_1 , оскільки це суперечить матеріалам справи, згідно яких останнє місце проживання та реєстрації ОСОБА_6 було за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому позивачем не надано такого доказу, як витяг з погосподарської книги за період за 1998-1999 роки.

Визнання судом за позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки виходить за межі позовних вимог, оскільки позивач посилався у своєму позові на те, що предметом спору є земельна частка (пай), що належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798 розміром 2,24 умовних кадастрових гектарів, а Державний акт на земельну ділянку є недійсним, тому він просив визнати на за ним право на Ѕ частину земельної частки (паю).

Крім цього, позивач заявивши вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зазначив, що відповідачі порушують його право на оформлення спадкових прав на Ѕ частку земельного паю, при цьому жодних доказів порушення його прав відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 він не надав.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Королюк О. В. апеляційну скаргу не визнала, просить залишити її без задоволення, а судове рішення просить залишити без змін.

Представник відповідача ФГ НУСІ , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (телефонограма № 220 від 21 квітня 2021 року), у судове засідання повторно не з`явилася, надіслала заяву, якою просила призначене на 10:00 год 12 травня 2021 року судове засідання перенести на іншу дату, по можливості пізнішу 14 травня 2021 року, по причині її перебування у лікарні по догляду за дитиною, про що у наступному судовому засіданні надасть підтверджуючі докази.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка у судове засідання, повторно, представника відповідача юридичної особи - ФГ НУСІ , яка не підтвердила поважності своєї неявки та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Суботівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області, актовий запис № 6 від 25 лютого 1998 року (том 1 а. с. 12).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, сформованого на 05 червня 2018 року ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6 (том 1 а. с. 13-14).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 14 червня 2018 року, ОСОБА_6 зареєструвала 24 грудня 1983 року шлюб із ОСОБА_8 (актовий запис № 16 складений виконавчим комітетом Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області) (том 1 а. с. 15-16).

Згідно свідоцтва про народження, виданого повторно 06 червня 2018 року серії НОМЕР_3 , 11 вересня 1984 року актовим записом № 31, виданим виконавчим комітетом Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області зареєстровано народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_6 (том 1 а. с. 17).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис № 6 від 13 березня 1999 року, вчинений виконавчим комітетом Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яке 06 червня 2018 року видане повторно (а. с. 18).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки за кадастровим номером 0522686800:02:000:0242, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, площею 1,9419 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавиці на підставі рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Я. В. 12 березня 2019 року за № 45898650, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 березня 2019 року за № 30640229 (том 1 а. с. 19).

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 19 жовтня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач по справі - ОСОБА_2 ) і ОСОБА_3 є власниками по 1/2 частці земельної ділянки кадастровим номером 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Суботівської сільської ради, на підставі свідоцтв про право на спадщину серія та номер: 1-122 і 1-124, виданих 28 лютого 2018 року Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою (том 1 а. с. 20-21).

Згідно повідомлення Відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.24-11/110-20 від 27 січня 2020 року, відповідно до рішення Могилів-Подільської РДА від 14 лютого 1997 року № 27 ОСОБА_4 належить сертифікат на право на земельну частку (пай) на території Суботівської сільської ради серії ВН № 0246798 від 25 лютого 1997 року; згідно акту розподілу земельних часток (паїв) при виділенні їх в натурі із земель колективної власності КСП Прогрес с. Суботівка та рішення 6 сесії 23 скликання від 10 вересня 1999 року Суботівської сільської ради, власнику сертифіката належить земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 1,94 га на території Суботівської сільської ради та відповідно видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН від 18 жовтня 1999 року площею 1,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в подальшому земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 (том 1 а. с. 22).

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого ОСОБА_4 на підставі рішення Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 14 лютого 1997 року № 27, йому належить право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Прогрес розміром 2,24 га в умовних кадастрових одиницях (том 1 а. с. 23).

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН, виданого Суботівською сільською радою народних депутатів 18 жовтня 1999 року, ОСОБА_4 на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Суботівської сільської ради народних депутатів від 10 вересня 1999 року, передається у приватну власність земельна ділянка площею 1,94 га в межах згідно з планом і розташована на території Суботівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за в„– 8 (том 1 а. с. 24).

Згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою заведено 17 серпня 1998 року спадкову справу № 158/1998 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (том 1 а. с. 81); заповіти складені ОСОБА_4 , відсутні у спадковому реєстрі (том 1 а. с. 82).

Згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою заведено 28 лютого 2018 року спадкову справу № 49/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 (том 1 а. с. 83); заповіти складені ОСОБА_6 , відсутні у спадковому реєстрі (том 1 а. с. 84).

В матеріалах цивільної справи є в копії спадкова справа № 49/2018 до майна померлої ОСОБА_6 (том 1 а. с. 85-101), із якої вбачається, що дана справа розпочата 28 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_3 , в якій вона повідомила про прийняття нею спадщини після смерті її тітки ОСОБА_6 , спадкоємицею якої вона є у зв`язку з тим, що її ( ОСОБА_6 ) брат - ОСОБА_7 , а її ( ОСОБА_3 ) - батько, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а. с. 86); наявна заява ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року, якою він повідомив про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_6 та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,94 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (том 1 а. с. 92); наявна довідка № 116 від 05 червня 2018 року, видана виконкомом Суботівської сільської ради про те, що останнім місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , було АДРЕСА_2 ; за даною адресою на день її смерті в будинку проживав і був зареєстрований її син ОСОБА_1 (том 1 а. с. 98).

Державний нотаріальний архів Вінницької області листом № 1149/01-18 від 04 червня 2020 року повідомив про те, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 по фонду Могилів-Подільської державної нотаріальної контори значиться в категорії не закінчених справ № 173/1998, відповідно там же зберігається (том 1 а. с. 102).

Могилів-Подільська державна нотаріальна контора за № 01/16-190 від 17 серпня 2020 року на виконання ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2020 року на підтвердження факту прийняття спадщини його спадкоємцем ОСОБА_7 , надала копію виписки з Книги обліку і реєстрації спадкових справ по фонду Могилів-Подільської державної нотаріальної контори щодо запису заведення спадкової справи 17 серпня 1998 року за № 158 з відсутньою відміткою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_4 . Даною випискою підтверджується наявність запису від 17 серпня 1998 року про реєстрацію заяви за порядковим № 173 від імені ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та свідчить про відсутність заяв інших спадкоємців, поданих у визначений статтею 549 ЦК УРСР (1963 року) 6-ти місячний строк по спадковій справі № 158/1998 (том 1 а. с. 150-153).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане виконавчим комітетом Суботівської сільської ради, актовий запис № 13 від 21 вересня 2012 року) (том 1 а. с. 206).

За заявами від 12 лютого 2013 року його дітей - відповідачів по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , 19 лютого 2013 року відкрито спадкову справу № 51/2013 і які 28 лютого 2018 року подали заяви про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом, до майна померлого ОСОБА_7 (том 1 а. с. 183-206).

Згідно повідомлення Відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.24-162/110-20 від 05 листопада 2020 року, відповідно до рішення 6 сесії 23 скликання від 10 вересня 1999 року Суботівської сільської ради додатку 2.31 Список осіб, що мають право на земельну частку (пай) по КСП Прогрес с. Суботівка для складання державних актів на право приватної власності на землю, померлому ОСОБА_4 належить земельна ділянка (пай) № НОМЕР_5 площею 1,94 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_5 ОСОБА_4 не видавався в зв`язку з його смертю на час видачі та реєстрації державного акта (том 1 а. с. 243).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих Могилів-Подільською районною державною нотаріальною конторою № 1-122 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_2 та № 1-124 від 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_3 в частках по 1/2 за кожною на земельну ділянку кадастровий номер 0522686800:02:000:1075 площею 1,9429 га, і в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,94 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:1075, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними доказами обставину прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 шляхом її фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном; доведено обставину прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в рівних частках спадкоємцями першої черги, його дітьми: сином ОСОБА_7 і дочкою ОСОБА_6 : доведено набуття ОСОБА_6 за життя права на 1/2 частину майна свого батька і не отримання нею за життя правовстановлюючого документу на належне їй спадкове майно.

Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 , який прийняв та оформив спадщину є позивач, що підтверджено матеріалами спадкової справи № 49/2018 до її майна.

Видачею відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідоцтв № 1-122 і № 1-124 про право на спадщину, до складу якої входить спірна земельна ділянка, після смерті ОСОБА_7 , порушено право позивача, який є спадкоємцем ОСОБА_6 на спадщину, до складу якої входить право на 1/2 частину спірного майна і частки відповідачів у такому майні є меншими ніж ті, що вказані в оспорюваних свідоцтвах, тому такі свідоцтва є недійсними.

Та з урахуванням того, що позивач набув право на спадкове майно матері ОСОБА_6 , яка за життя набула право на 1/2 частину спадкового майна спадкодавця - батька ОСОБА_4 , але не оформила свого права на це спадкове майно і враховуючи, що спірним об`єктом є нерухоме майно - земельна ділянка, що на час вирішення спору виділена на місцевості із присвоєнням їй кадастрового номера, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність законних підстав для визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 , права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № б/н, виданого на ім`я ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 стверджуючи у своєму позові про ту обставину, що його дід ОСОБА_4 на виконання вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 в редакції, чинній на час видачі оскаржуваного Державного акта, за життя не подавав відповідної заяви як власник землі про складання і видачу йому Державного акта на право приватної власності на землю, не надав суду жодного належного доказу, підтверджуючого такі обставини і не зазначив про такі докази у своєму позові, таким чином позивач не довів обставин щодо незаконності видачі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН на ім`я ОСОБА_4 .

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ НУСІ та скасування рішення про його реєстрацію, суд першої інстанції виходив із того, що судом визнається недійсним свідоцтво про право на спадщину № 1-122 від 28 лютого 2018 року, яке підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору оренди землі від 01 березня 2018 року і після набрання даним судовим рішення законної сили такий договір оренди землі вважається нікчемним, а відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і визнання такого нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням таких обставин суд першої інстанції визнав передчасно заявленою позовну вимогу про скасування державної реєстрації договору оренди землі, відмовивши у її задоволенні.

Із такими висновками суду першої інстанції частково погоджується апеляційний суд.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач, заявивши вимогу про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № б/н, виданого на ім`я ОСОБА_4 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за в„– 8 , обґрунтував незаконність Державного акта тим, що він виданий 18 жовтня 1999 року, тобто після смерті ОСОБА_4 , внаслідок чого його правосуб`єктність припинилася у зв`язку із смертю, тому Суботівська сільська рада не мала права видавати на померлого Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

У задоволенні цієї вимоги судом першої інстанції відмовлено із тих підстав, що оспорюваний Державний акт є дійсним, оскільки його недійсність позивачем не доведена, а саме: позивач не довів що його дід ОСОБА_4 за життя не подавав заяви як власник землі на виготовлення державного акта на своє ім`я і Державний акт виготовлений без письмової заяви власника земельної ділянки. У позовній заяві позивач не вказав якими доказами це підтверджується і не надав суду цих доказів. В той час матеріали справи містять Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН, виданий на ім`я ОСОБА_4 , Суботівською сільською радою народних депутатів 18 жовтня 1999 року на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Суботівської сільської ради народних депутатів від 10 вересня 1999 року, про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 1,94 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Суботівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за в„– 8 (том 1 а. с. 24). Також в матеріалах справи наявне повідомлення Відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.24-11/110-20 від 27 січня 2020 року, яким підтверджується факт видачі ОСОБА_4 Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН від 18 жовтня 1999 року, площею 1,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; із присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера 0522686800:02:000:1075 (том 1 а. с. 22). Такі обставини спростовують інформацію надану Відділом у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) НОМЕР_5 ОСОБА_4 не видавався в зв`язку з його смертю на час видачі та реєстрації державного акта (том 1 а. с. 243), яку суд вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки ця інформація заперечується самим Державним актом на право приватної власності на землю та присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номера 0522686800:02:000:1075 (том 1 а. с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України (1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до статті 23 ЗК України (1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1). Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 3).

Згідно пунктів 1.1. і 1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року (в редакції чинній на час видачі оспорюваного Державного акта): 1.1. право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право приватної власності на землю; 1.2. форми державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею затверджені Постановою Верховної Ради України № 2201-ХІІ від 13 березня 1992 року.

Технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включала, у тому числі: заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта (пункт 1.16 зазначеної Інструкції, що діяла на час видачі Державного акта).

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15 квітня 1993 року, яка діяла за життя власника земельної ділянки ОСОБА_4 і втратила чинність 04 травня 1999 року, також у пункті 1.1. передбачала, що право приватної власності на землю посвідчується державним актом; у пункті 1.10 не було передбачено включення до технічної документації при складанні державного акта заяви власника земельної ділянки на виготовлення Державного акта.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у цій частині позовних вимог є вірним.

Апеляційна скарга не містить доводів незаконності і необґрунтованості рішення суду в цій частині.

Відповідно до статті 549 ЦК України, в редакції 1963 року, що була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом пункту 113 чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до статті 529 ЦК України в редакції 1963 року, що була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після його смерті прийняли його діти: син ОСОБА_7 і дочка ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_7 прийняв спадщину шляхом подачі у шестимісячний термін до Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, заяви за № 173 від 17 серпня 1998 року про прийняття спадщини, відповідно до якої заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4 № 158/1998, у якій заяви інших спадкоємців відсутні, а також відсутні відмітки про видачу свідоцтва про право на спадщину (том 1 а. с. 150-153).

Судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_6 також прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджено наявністю у неї оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0246798, виданого Могилів-Подільською районною державною адміністрацією 25 лютого 1997 року на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 .

У зв`язку із викладеним суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , в рівних частках за відсутності доказів нерівності цих часток.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_6 на прийняття спадщини після смерті свого батька та фактичного вступу ОСОБА_6 в управління та володіння спадковим майном, що підтверджено наявним у неї оригіналом сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я її батька - ОСОБА_4 .

Міркування відповідача Фермерського господарства НУСІ в апеляційній скарзі, що уже був виготовлений Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 , суперечать фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 був виготовлений 18 жовтня 1999 року і такі обставини не спростовані відповідачем Фермерським господарством НУСІ .

Необґрунтованими та недоведеними є доводи апеляційної скарги про хибність встановлених судом обставин щодо останнього місця проживання спадкодавця ОСОБА_4 - по АДРЕСА_1 , разом із яким проживала його дочка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_1 , що суперечить матеріалам справи, згідно яких останнє місце проживання та реєстрації ОСОБА_6 було за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вони стосуються різних обставин: станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - на день смерті ОСОБА_4 , його останнім місцем проживання, де проживала його дочка ОСОБА_6 , є адреса: АДРЕСА_1 , а довідка № 116 від 05 червня 2018 року, видана виконкомом Суботівської сільської ради (том 1 а. с. 98) підтверджує факт останнього місця проживання ОСОБА_6 станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто факти останньої реєстрації і проживання спадкоємців стосуються різних періодів часу, а відповідач Фермерське господарства НУСІ , заперечуючи такі обставини, не довів своїх заперечень належними доказами.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , який прийняв спадщину та оформив її, про що свідчать матеріали спадкової справи № 49/2018 до майна померлої ОСОБА_6 (том 1 а. с. 85-101) та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20 березня 2019 року, є позивач по справі ОСОБА_1 на спадщину, до складу якої увійшло право на 1/2 частину спірного майна - земельної ділянки площею 1,94 га кадастровим номером 0522686800:02:000:1075.

При цьому апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тому, що позивач, заявивши вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і зазначивши, що відповідачі порушують його право на оформлення спадкових прав на 1/2 частку земельного паю, доказів порушення таких його прав відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Доказами, згідно вимог статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Згідно таких вимог закону і вимог пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, у заявленому позові ОСОБА_1 виклав обставини, якими обґрунтував свої вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та про визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 і Фермерським господарством НУСІ , і зазначив докази, що підтверджують вказані ним обставини (том 1 а. с. 1-6) та надав такі зазначені ним у позові докази (том 1 а. с. 12-24), одночасно подавши клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати докази по справі - копії спадкових справ після померлих ОСОБА_4 і ОСОБА_6 (том 1 а. с. 26).

Як встановлено судом у витребуваній спадковій справі № 49/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , відсутні свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_2 (№1-122 від 28 лютого 2018 року) і на ім`я ОСОБА_3 (№1-124 від 28 лютого 22018 року) на спадкове майно - земельну ділянку кадастровим номером 0522686800:02:000:1075 площею 1,0429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що за життя належала ОСОБА_4 , які позивач просить визнати недійсними (том 1 а. с. 85-101).

Із відповіді Могилів-Подільської державної нотаріальної контори від 17 серпня 2020 року № 01/16-190, вбачається, що в нотаріальній конторі відсутні відмітки про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , у тому числі щодо спадкового майна, яким є спірна земельна ділянка (том 1 а. с. 150-153).

При розгляді справи судом витребувана спадкова справа № 51/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 (том 1 а. с. 183-206) в матеріалах якої також відсутні свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_2 (№1-122 від 28 лютого 2018 року) і на ім`я ОСОБА_3 (№1-124 від 28 лютого 22018 року) на спадкове майно - спірну земельну ділянку кадастровим номером 0522686800:02:000:1075 площею 1,0429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала ОСОБА_4 і які позивач просить визнати недійсними.

У позові ОСОБА_1 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , оскільки вони видані на підставі незаконного Державного акта на право приватної власності на землю.

Проте, судом не встановлено не законності виданого на ім`я ОСОБА_4 Державного акта на право приватної власності на землю, а тому відсутні зазначені позивачем підстави для визнання недійсними цих свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Згідно частин першої - третьої, п`ятої і шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Позивач просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством НУСІ і зареєстрований 01 березня 2018 року, на спірну земельну ділянку з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Позивач, згідно вимог статей 13, 12, 81 ЦПК України не довів доказами, які б відповідали вимогам статей 76-80 ЦПК України, недійсності із зазначених ним мотивів, відповідно до наведених норм матеріального закону, оспорюваних ним свідоцтв про право на спадщину за законом та договору оренди землі, з

При цьому, позивач в підтвердження своїх вимог не надав належних і допустимих доказів - свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28 лютого 2018 року на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та не надав договору оренди землі від 01 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 і Фермерським господарством НУСІ , видачею і укладенням яких, на думку позивача, порушено його право, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, оскільки позивач також не довів що його право порушене відповідачами саме цими правочинами, які відсутні у матеріалах справи.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає обґрунтованою апеляційну скаргу в цій частині, у зв`язку із чим вона підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування у зазначеній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 382 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства НУСІ задовольнити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину і в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і скасування його державної реєстрації та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства НУСІ про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину і договору оренди земельної ділянки та про скасування його державної реєстрації, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року