Рішення

від 07.10.2020 по справі 520/9253/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/9253/17

Провадження № 2/947/761/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О. ,

за участю : секретаря судового засідання Хомич О.Е.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 7 серпня 2017 року звернулась Одеська міська рада з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) за власний рахунок у відповідність до технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством ОМБТІ та РОН , станом на 22 травня 2003 року.

Одночасно із подачею позову надано платіжне доручення № 634 від 29 червня 2017 року про сплату судового збору у розмірі 1600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка здійснила самочинну реконструкцію квартири шляхом влаштування фундаменту на прибудинкової території будинку до фасадної стіни квартири, із подальшим влаштуванням прибудови а крім того влаштовано фундамент під прибудову із внутрішньої дворової сторони вказаного будинку. Таким чином реконструкція квартири здійснена на земельній ділянці, що належить до комунальної власності та відносно якої не приймалось рішень щодо передачі її у власність або користування третім особам ( в тому числі відповідачу ) а тому самовільно зайняту відповідачкою земельну ділянку, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва, слід звільнити. Правовими підставами позову визначено порушенням вимог статей 319, 375, 376 ЦК України, статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, чинній на час звернення до суду.

Ухвалами суду від 08.08.2017 року відкрито провадження по справі із призначенням підготовчого провадження ( т.1 а/с 37) та забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру і встановлена заборона вчиняти будь-які дії пов`язані із державною реєстрацією квартири та здійснювати будь-які дії пов`язані із реконструкцією квартири ( т.1 а/с 40).

10.10.2018 року Київський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі, на підставі того що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних правовідносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими а тому його слід розглядати у порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 ( т.1 а/с 148). Суд закривши провадження у справі також скасував заходи забезпечення позову.

11 грудня 2018 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року (т.1 а/с 191).

Постановою Великої палати верховного Суду від 21 серпня 2019 року ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції скасовані а справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції ( т.2 а/с 26). Великою палатою Верховного Суду у постанові визначено, що позов про знесення самочинного будівництва позивач аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин. Підстави позову у справі № 520/9253/17 істотно відрізняються від підстав позову у справі № 1519/2-787/11. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові в останній справі, не можна застосувати до вирішення спору у справі № 520/9253/17. З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду головуючим визначено Луняченко В.О. ( т.2 а/с 36).

Ухвалою суду від 05.12.2019 року справа прийнята до провадження за правилами загального провадження ( т.2 а/с 37).

Ухвалою суду від 05.03.2020 року підготовче провадження закрито із призначенням розгляду справи по суті (т.2 а/с 59).

До судових засідань 22.04.2020 року, 09.06.2020 року , 26.08.2020 року відповідач та її представник не заявлялись, подавали заяви про відкладення розгляду справи. Заяв по суті справи від сторони відповідача не надходило.

У судовому засіданні 07.10.2020 року представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні а представник відповідача заперечував проти задоволення позову вважаючи що факт знаходження квартири у власності відповідачки та реєстрація реконструкції є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як встановлено у судовому засіданні 5 липня 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ДАБК) Одеської міської ради зареєструвало відповідачці повідомлення № ОД 061171861229 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), із реконструкції квартири під нежитлове приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані.

У повідомленні відповідачка вказала, що містобудівні умови й обмеження земельної ділянки не вимагаються та не зазначила, на підставі яких документів, використовує земельну ділянку.

Під час перевірки Управління ДАБК Одеської міської ради встановило, що виконуються будівельні роботи з реконструкції кв. АДРЕСА_1 , шляхом влаштування фундаменту на прибудинковій території будинку до фасадної стіни даної квартири із подальшим влаштуванням прибудови , влаштовано фундамент під прибудову із внутрішньодворової сторони вищевказаного будинку .

Відповідачка навела недостовірні дані у повідомленні, чим порушила частину восьму статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Позивач не передавав відповідачці у власність або у користування земельну ділянку, на якій розташована самочинно реконструйована квартира.

Відповідачка виконує будівельні роботи за відсутності відповідної технічної документації на будівництво.

20 липня 2017 року Управління ДАБК Одеської міської ради видало наказ № 01-13/268, яким скасувало право відповідачки на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення.

Факт здійснення реконструкції квартири із використанням земельної ділянки, яка не знаходиться у власності або користуванні відповідачки не спростовані стороною відповідача.

Технічний паспорт від 22.05.2003 року щодо стану квартири до початку реконструкції свідчить технічну характеристику квартири загальною площею 61,8 кв.м. розташовану на першому поверсі багатоквартирного будинку із влаштованим фундаментом за межами квартири з однієї сторони 5,0 на 2,56 метрів, та з іншої сторони 1,0 метр на 2,56 м. ( т.1 а/с 25).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із захистом права комунальної власності у вигляді земельної ділянки захопленою внаслідок самочинної реконструкції об`єкта нерухомості врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК) Земельним кодексом України ( далі ЗК). Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Законом України "Про архітектурну діяльність".

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 міститься такий правовий висновок: "За змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою відповідачами не оформлене, а забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.". В постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18 викладено таку правову позицію: "Оскільки земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Одеси, рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки не приймалось, а проведена реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є незаконною, розташоване на ній нерухоме майно є самочинно збудованим об`єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади м. Одеса на розпорядження та користування цією ділянкою, а свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно підлягають скасуванню, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що самочинно збудований об`єкт повинен бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво.". Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18 зі спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, що виникли з подібних правовідносин, пов`язаних із застосуванням частини 4 статті 376, статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України.

При розгляді даного спора пов`язаного із захистом позивачем права власності на земельну ділянку яка самовільна захоплена відповідачем під час здійснення реконструкції квартири, суд також приймає до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц із правовим висновком про те, що системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

У постанові ВС від 27.10.2020 № 911/3454/17 Верховним Судом зазначено Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином самовільне захоплення земельної ділянки комунальної власності без наявності відповідного рішення про передачу такої ділянки у власність або користування є безумовною підставою для звільнення таких ділянок від збудованих прибудов за рахунок винної особи.

При цьому сам факт реєстрації реконструкції квартири без отримання згоди власника земельної ділянки не є перешкодою для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч.1 ст. 133 ЦПК ).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

В даному випадку судові витрати понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1600 гривень підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 23862106, місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1 ) до ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Зобов`язати ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення за власний рахунок самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП ОМБТІ та РОН станом на 22.05.2003 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 23862106 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6082,00 ( шість тисяч вісімдесят дві ) гривні.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.10.2020 року.

Суддя Луняченко В. О.