Постанова

від 15.12.2020 по справі 367/9284/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/9284/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13635/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 вересня 2020 року (суддя Оладько С.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства Берізка про визнання незаконними рішень ліквідаційної комісії садівницького товариства Берізка , стягнення шкоди

встановив:

у грудні 2018р. позивач звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконними рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка , викладені у протоколі № 6 від 21 березня 2018 року, в частині встановлення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год, у протоколі № 1 від 26 липня 2018 року в частині залишення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год та обов`язковості сплати авансового платежу, у протоколі № 2 від 15 листопада 2018 року в частині відключення від мережі користувача АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії СТ Берізка в особі голови ліквідаційної комісії Гриценко Світлани Петрівни по відключенню енергопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з СТ Берізка , в особі ліквідаційної комісії, матеріальну шкоду у розмірі 74 132грн, судовий збір та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що вона є власником будинку АДРЕСА_2 , який розташований на території СТ Берізка та підключений до його електромереж.

З 1 жовтня 2014 року вона є членом СТ Берізка , завжди сумлінно виконувала обов`язки, визначені його статутом, вносила членські внески, брала пайову участь у придбанні в січні 2017 року трансформатора, своєчасно здійснює оплату за користування електроенергією згідно показів засобу обліку спожитої електроенергії за тарифом 1,80 грн за 1 кВт/год, встановленим рішенням СТ Берізка в березні 2017 року, однак, 16 листопада 2018 року на її номер телефону у VіЬег головою ліквідаційної комісії відповідача було надіслано протокол № 2 засідання ліквідаційної комісії СТ Берізка від 15 листопада 2018 року та попередження від 16 листопада 2018 року про відключення її будинку від мережі електропостачання СТ Берізка у разі несплати нею на протязі п`яти банківських днів з

дня отримання попередження заборгованості у сумі 1 434грн 80коп. та авансу у сумі 3000грн.

Позивач зазначала, що 17 листопада 2018 року подала відповідачу свої заперечення проти відключення її будинку від електропостачання, на які 1 грудня 2018 року відповідачем була надана відповідь про те, що заборгованість у сумі 1 434грн 80коп. виникла внаслідок сплати за електроенергію згідно тарифу 1,80грн за 1 кВт/год. замість тарифу у розмірі 2 грн за 1 кВт/год, який був встановлений згідно протоколу № 6 засідання ліквідаційної комісії СТ Берізка від 21 березня 2018 року та продовжений протоколом № 1 від 26 липня 2018 року.

Позивач стверджувала, що вартість електричної енергії для членів садових товариств регулюється виключно їх установчими документами та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між садовим товариством та його членами, а не протоколами загальних зборів членів товариства. Протоколи засідання ліквідаційної комісії відповідача № 6 від 21 березня 2018 року та № 1 від 26 липня 2018 року не є належною підставою для оплати за користування електроенергією за тарифом 2 грн за 1 кВт/год., оскільки зміна тарифу в такий спосіб (шляхом прийняття рішення ліквідаційною комісією) не регулюється статутом СТ Берізка та не містить жодного обґрунтованого розрахунку необхідності збільшення тарифу.

Крім того, позивач зазначала, що відповідач також не мав права встановлювати своїм рішенням, оформленим у вигляді протоколу № 1 від 26липня 2018 року, обов`язковий авансовий платіж в розмірі середньомісячного споживання для покриття відставання в розрахунках з постачальником електроенергії, оскільки аванс є рекомендованим платежем, який може пропонуватися для оплати та не є обов`язковим платежем для населення. У відповідача були відсутні правові підстави для відключення її будинку від електропостачання, оскільки таке право не передбачено статутом товариства, також з нею не укладався договір щодо обслуговування технологічних електричних мереж садового товариства, яким повинно бути врегульоване дане питання; правила користування електричною мережею СТ Берізка , затверджені рішенням ліквідаційної комісії від 26 липня 2018 року, не є належним документом, на підставі якого можливе відключення від електромережі, так як прийняття такого документу не передбачено статутом СТ Берізка , його затвердження не входить до компетенції ліквідаційної комісії; в ньому не зазначено нормативних актів та/або пунктів статутних документів, на підставі яких здійснювалося розроблення даних правил, а такожвони не приймалися загальними зборами членів СТ Берізка ; вона вчасно сплачує за електроенергію по тарифу 1,80грн за 1 кВт/год., який до того ж перевищує встановлений постановою НКРЕ № 220 від 26 лютого 2015 року тариф у розмірі 1,68 грн за 1 кВт/год для населення.

На попередження про припинення електропостачання від 30 листопада 2018 року, її представником було надано лист-відповідь від 12 грудня 2018 року про те, що вона не погоджується із сумою заборгованості та авансу для покриття відставання в розрахунках з постачальником електроенергії, та вважає їх нарахування безпідставним, однак не врахувавши її заперечення, представники ліквідаційної комісії СК Берізка 12 грудня 2018 року намагалися відключити належний їй будинок від мережі електропостачання і лише втручання представників поліції зупинило протиправні дії СТ Берізка .

Позивач стверджувала, що будучи обізнаними про подачу нею 14 грудня 2018 року до Ірпінського міського суду Київської області заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом встановлення заборони СТ Берізка , в особі ліквідаційної комісії, відключати від мережі електропостачання її будинок до вирішення позову в суді, 15 грудня 2018 року у вихідний день (суботу) голова ліквідаційної комісії Гриценко С.П.

неправомірно відключив будинок від мережі електропостачання в зимовий період, незважаючи на те, що опалення у будинку здійснюється виключно електроенергією, в будинку проживають 6 чоловік, в тому числі малолітні діти, та нею своєчасно здійснюється оплата за використану електроенергію згідно показників лічильника.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 74 132грн, позивач зазначала, що у зв`язку із протиправним відключенням її будинку від електромережі в зимовий період та опаленням будинку виключно за рахунок електроенергії, для роботи електричного котла вона була вимушена придбати генератор Iron Angel EG 12000 ЕАЗ вартістю 63 000грн, масло до нього вартістю 480грн, а всього на суму 63 480грн. Крім того, для роботи вищевказаного генератора вона придбавала бензин та масло на загальну суму 10 652грн, тому дані збитки підлягають стягненню з відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 вересня 2020 року позов задоволено частково, визнано незаконним рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка , викладені у протоколі №6 від 21 березня 2018 року, в частині встановлення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год, у протоколі № 1 від 26 липня 2018 року в частині залишення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год, у протоколі № 2 від 15 листопада 2018 року в частині відключення від мережі користувача ОСОБА_1 , визнано протиправними дії СТ Берізка по відключенню енергопостачання до будинку АДРЕСА_2 . В іншій частині позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути витрати на правничу допомогу та судові витрати.

Позивач посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки однією з позовних вимог є визнання незаконним рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка , викладеного у протоколі № 1 від 26 липня 2018 року в частині обов`язкової сплати авансового платежу.

Крім того, позивач вважає безпідставною відмову суду у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, оскільки нею було доведено протиправні дії відповідача, наявність шкоди у вигляді необхідності купівлі генератора, масла та пального для нього, дані витрати обґрунтовані та підтверджені товарними чеками, завдана шкода є об`єктивним наслідком поведінки уповноважених осіб відповідача, а тому існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. На день відключення будинку від електромережі відповідачу було відомо, що нею подано заяву до суду про забезпечення майбутнього позову шляхом встановлення заборони СТ Берізка , в особі ліквідаційної комісії, відключати її будинок від електропостачання до вирішення позову в суді, однак голова ліквідаційної комісії умисно проігнорувала даний факт, що призвело до завдання реальних збитків, таким чином з вини відповідача їй завдано шкоди.

Також позивач не погоджується із відмовою суду у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесення яких підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 30 серпня 2019р., та копіями квитанцій про оплату правових послуг на загальну суму 15 000грн. До того ж, за подачу позовної заяви був сплачений судовий збір, однак при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, судом не здійснено розподіл судових витрат, чим порушено вимоги ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник СТ Берізка - адвокат Любарець А.Ю. просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи доводи

апеляційної скарги безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що саме дії відповідача спричинили завдані їй збитки, а також, що генератор дійсно використовувався за адресою фактичного проживання позивача. Також представник відповідача вважає, що позивач за власним бажанням придбала генератор електроенергії та витратні матеріали до нього, а не через гостру необхідність, а враховуючи процесуальну позицію позивача, збитками для неї є виключно сплата нарахованої заборгованості, яка в 16 разів менша за заявлені витрати. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що 16 січня 2019р. було зафіксовано факт самовільного підключення будинку позивача до мережі СТ Берізка , а 29 січня 2019р. при перевірці лічильника зафіксовано споживання неоплачених 2 756 кВт електроенергії, що ставить під сумнів використання позивачем генератора та доцільності витрат на його купівлю. Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із ненаданням доказів, що така допомога надавалася саме у зв`язку із розглядом даної справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника - адвоката Майко М.В., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників відповідача Гриценко С.П. та адвоката Каракая О.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться на території садівницького товариства Берізка .

Сторони не заперечували, що позивач є членом садівницького товариства Берізка .

Рішенням ліквідаційної комісії садівницького товариства Берізка від 21 березня 2018 року, оформлене протоколом № 6, встановлено з 28 березня 2018 року тариф за користування електроенергією у розмірі 2грн за 1 кВт/год.

Рішенням ліквідаційної комісії СТ Берізка від 26 липня 2018 року, оформлене протоколом № 1, залишено існуючий тариф оплати за користування електричною енергією на рівні 2грн за 1 кВт/год до 1 вересня 2018 року. Встановлено авансовий платіж в розмірі середньомісячного споживання для покриття відставання в розрахунках з постачальником електроенергії.

Рішенням ліквідаційної комісії СТ Берізка від 15 листопада 2018 року, оформлене протоколом № 2, затверджений порядок розрахунків з користувачами електричної мережі СТ Берізка та встановлено сплату обов`язкового авансу в сумі оплати середньомісячного споживання. Також прийнято рішення про відключення від мережі користувача АДРЕСА_1 .

16 листопада 2018 року позивачу направлено попередження про припинення електропостачання у разі несплати до 23 листопада 2018 року заборгованості у розмірі 1 434грн 80коп. та аванс у сумі 3000грн.

15 грудня 2018 року відповідач відключив будинок позивача від мережі електропостачання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка , викладені у протоколі №6 від 21 березня 2018 року, в частині встановлення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год, у протоколі № 1 від 26 липня 2018 року в частині залишення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год, у протоколі № 2 від 15 листопада 2018 року в частині відключення від мережі користувача ОСОБА_1 , та визнання протиправними дії СТ Берізка по відключенню енергопостачання до будинку АДРЕСА_2 , СТ Берізка , суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача були

неправомірними.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішення відповідача про встановлення сплати обов`язкового авансового внеску та стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не оскаржувалося рішення відповідача, прийняте 26 липня 2018 року, в частині встановлення авансового платежу, та не надано доказів заподіяння матеріальної шкоди, так як будинок позивача був підключений до електромережі 16 грудня 2018 року.

Відмовляючи у відшкодуванні понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що суду не було надано належних та допустимих доказів, що дані витрати на правову допомогу позивач понесла саме у зв`язку із розглядом даної справи.

Колегія суддів не погоджується у повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила визнати незаконними рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка , викладені у протоколі № 1 від 26 липня 2018 року в частині залишення тарифу за користування електроенергією на рівні 2грн за 1 кВт/год та обов`язковості сплати авансового платежу, тому посилання у рішенні суду на не оскарження позивачем зазначеного рішення ліквідаційної комісії суперечить змісту позовних вимог.

Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Пунктом 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року (далі Правила), встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно пункту 4.8 Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або останньої надії споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.

Побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення,

здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10 Правил у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення).

Таким чином, оплата у формі попередньої оплати (авансового платежу) можлива тільки за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача), а рішення ліквідаційної комісії СТ Берізка про встановлення обов`язкового авансового платежу суперечить вищезазначеним нормам, а відтак є незаконним.

Стосовно позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пред`являючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, позивач зазначала, що у зв`язку із неправомірним відключенням її будинку від електромережі, вона була змушена придбати генератор Iron Angel EG 12000 ЕАЗ, вартістю 63 000грн, масло до нього вартістю 480грн та бензин на загальну суму 10652грн.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що вказаний генератор був встановлений у будинку позивача та використовувався до 16 січня 2019 року, коли будинок був підключений до електромережі. Також відсутні докази використання масла та бензину на заявлену позивачем суму.

Крім того, генератор після відновлення електропостачання до будинку, залишився у користуванні позивача, а відтак відсутні правові підстави для висновку, що придбання генератора завдало позивачу матеріальної шкоди.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність зазначених позовних вимог.

Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги стосовно незаконності рішення суду в частині відмови у стягненні понесених позивачем судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір )

Станом на 1 січня 2018 рік (час звернення до суду з позовом) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762грн, тому за подання позовної заяви судовий збір становив: за вимоги немайнового характеру - 704грн 80коп., за вимоги майнового характеру 741грн 32коп.

Позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру, тому судовий збір підлягав оплаті у розмірі 2 150грн 92коп. (704,80х2+741,32).

Також позивачем був оплачений судовий збір у розмірі 352грн 40коп. за подання заяви про забезпечення позову, яка була судом задоволена.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, позивачу підлягає відшкодування судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у сумі 1762грн та за подання апеляційної скарги у сумі 2 114грн 40коп., а всього 3 876грн 40коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно пункту 1частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не

вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У частині 3 статті 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти

днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначила, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, складаються з судового збору у сумі 2152грн та 352грн 40коп. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000грн.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу суду першої інстанціїбуло надано:

- копія договору про надання правової допомоги від 3 грудня 2018 року, укладеного між адвокатом Майко М.В. та Онищук Т.А., предметом якого є складання заяв, клопотань, запитів, позовної заяви (апеляційної скарги), підготовка додатків до позовної заяви, надання правової допомоги під час судового розгляду справи та представлення інтересів клієнта у суді (с.с.78 т.1);

- копія квитанції до прибуткового касового ордера №55 від 3 грудня 2018 року, виданого адвокатом Майко М.В., про прийняття від ОСОБА_1 15 000грн (с.с.79 т.1).

30 серпня 2019 року позивачем був наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, при підготовці позовної заяви та під час судового розгляду.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів, що понесені нею витрати на правничу допомогу були пов`язані з розглядом даної справи, суперечать матеріалам справи та наданим позивачем доказам.

Виходячи з детального опису робіт та їх вартістю, колегія суддів вважає, що вони є співмірними із складністю справи та наданими послугами, крім подання позовної заяви та контроль за рухом справи, що не є правничою допомогою. Також з матеріалів справи вбачається, що 6 лютого 2019 року судове засідання не відбулося (відсутній протокол судового засідання), а відтак відсутні правові підстави для стягнення 1000грн за участь адвоката у даному судовому засіданні. Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу, які підлягали б відшкодуванню становить 13 800грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (2/3 частин), позивачу підлягає відшкодування 9 200грн витрат за правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав

встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення про встановлення обов`язкового авансового платежу неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, також при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи у зазначеній частині та частині судових витрат, тому рішення суду підлягає скасуванню у зазначеній частині з ухваленням нового судового рішення задоволення вказаних вимог та розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення ліквідаційної комісії садівницького товариства Берізка по встановленню обов`язковості сплати авансового платежу та стягнення судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати неправомірним рішення ліквідаційної комісії садівницького товариства Берізка , оформлене протоколом № 1 від 26 липня 2018 року та протоколом № 2 від 15 листопада 2018 року, про встановлення обов`язкового авансового платежу в розмірі середньомісячного споживання.

Стягнути з Садівницького товариства Берізка , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25951245, яке знаходиться у Київській обл., м. Буча, вул. Васильківська, 2, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_2 , судові витрати у сумі 13 076грн 40коп.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк