Постанова

від 29.12.2020 по справі 637/291/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 637/291/20

провадження № 22ц/818/5474/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року в складі судді Островської Н.І.

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове про відшкодування збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за час невикористання земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько, ОСОБА_3 , після смерті якого залишилася земельна ділянка площею 7,6152 га, кадастровий номер 6325785500:01:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Вказали, що 11 березня 2016 року ними та їхнім братом ОСОБА_4 отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, по 1/3 частині вказаної земельної ділянки кожному.

Зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове у 2019 році використовував належні їм 2/3 частини земельної ділянки за відсутності будь-яких на те правових підстав без укладення договору оренди.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, за їх позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на їхню користь заборгованість з орендної плати та проценти в розмірі по 11 778,96 грн кожному. Вищезазначені кошти стягнуті за час користування відповідачем належними їм 2/3 частинами земельної ділянки за 2016 - 2018 роки. Вимога про стягнення збитків, завданих позивачам за час невикористання земельної ділянки в 2019 році в межах зазначеної цивільної справи не заявлялася, оскільки у 2019 році строк виплати за користування земельною ділянкою не настав.

Враховуючи, що розмір орендної плати, узгоджений договором оренди на 1/3 частину цієї земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове , становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок завданих збитків наступний: 270 353,60 грн х 1/3 частину земельної ділянки х 5 % = 4505,89 грн кожному позивачу, що є неотриманим доходом за час використання земельної ділянки у 2019 році. Водночас, посилались на виникнення кондикційних правовідносин.

Вказали, що також підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами за вищевказаний період, які складають 123,08 грн кожному з них, надавши відповідний розрахунок, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України.

Зазначили, що відповідачем порушено їхнє право на отримання доходу від своєї власності з огляду на те, що він використовував в 2019 році належні їм 2/3 частини земельної ділянки, без правовстановлюючих документів, здійснюючи перешкоди у користуванні належними їм частинами земельної ділянки та завдав збитків, що полягають у неотриманні доходів за час використання земельної ділянки.

Просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 4628,97 грн, з яких 4505,89 грн - безпідставно набуті кошти за 2019 рік та 123,08 грн - розмір відсотків, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 4628,97 грн, з яких 4505,89 грн - безпідставно набуті кошти за 2019 рік та 123,08 грн - розмір відсотків.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 628,97 грн як безпідставно набуті кошти за користування у 2019 році земельною ділянкою площею 7,6152 га, кадастровий номер: 6325785500:01:002:0103, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1/3 частини якої на праві власності належить ОСОБА_1 , з яких: 4 505,89 грн - безпідставно набуті кошти за 2019 рік; 123,08 грн - розмір відсотків; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 628,97 грн як безпідставно набуті кошти за користування у 2019 році земельною ділянкою площею 7,6152 га, кадастровий номер: 6325785500:01:002:0103, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1/3 частини якої на праві власності належить ОСОБА_2 , з яких: 4 505,89 грн - безпідставно набуті кошти за 2019 рік; 123,08 грн - розмір відсотків.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що позивачами не надано доказів того, що він використовував їхні 2/3 частини земельної ділянки у 2019 році, чинив позивачам перешкоди у користуванні їхніми 2/3 частинами земельної ділянки. Це підтверджується рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року, яким відмовлено позивачам у частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зазначив, що у його діях немає складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків. Доказів на підтвердження отримання ними можливого доходу позивачами не надано, не зазначено, у чому полягала протиправна поведінка та вина у неодержанні ними доходу від договору оренди з іншою особою. Вказав, що суд ухвалив рішення на підставі статті 1212 ЦК України, фактично змінивши підстави позову. Зазначив, що розрахунок суми коштів, що підлягає стягненню, є безпідставним. Підстави для стягнення відсотків за аналогією закону також відсутні.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між батьком позивачів, який помер, та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове , відповідач продовжує використовувати земельну ділянку із кадастровим номером 6325785500:002:0103, що є підставою для стягнення з нього безпідставно набутих грошей та відсотків відповідно до статті 536 ЦК України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право приватної власності Р2 № 772602 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 7,6152 га з кадастровим номером: 6325785500:01:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Як вбачається зі свідоцтв про право на спадщину за законом від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить право власності на земельну ділянку площею 7,6152 га з кадастровим номером: 6325785500:01:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, по 1/3 частині кожному спадкоємцю (а. с. 11, 12, 13-15).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку, по 1/3 частині за кожним (а. с. 13-15).

22 березня 2016 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове укладено договір оренди землі щодо його 1/3 земельної ділянки зі сплатою орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який зареєстровано 06 квітня 2016 року (а. с. 15).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після прийняття спадщини договори оренди землі на належні їм частки земельної ділянки не укладали, в тому числі, з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року у справі № 637/613/19, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати та проценти в розмірі по 11 778,96 грн кожному; в частині позовних вимог про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на земельні ділянки та усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки відмовлено (а. с. 16-22, 45-48).

Вказаним судовим рішенням грошові кошти стягнуті за час користування Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове належними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/3 частинами земельної ділянки протягом 2016 - 2018 років.

Під час розгляду зазначеної справи встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 7,6152 га знаходиться на полі контур № НОМЕР_2 в селі Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області за межами населеного пункту. На вищевказаному полі сільськогосподарські роботи проводить лише Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове , що підтверджується довідкою Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02 травня 2019 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,6152 га складає 270 353,60 грн (а. с. 23).

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

За змістом частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19.).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частині земельної ділянки площею 7,6152 га, що успадковані ними після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя батько позивачів передав вказану земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове за договором оренди, строк дії якого закінчився 18 червня 2017 року.

Позивачами після прийняття спадщини не укладалось з відповідачем договорів оренди земельної ділянки.

Власником іншої 1/3 частини земельної ділянки є брат позивачів - ОСОБА_4 , який уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове договір оренди належної йому 1/3 частини вказаної земельної ділянки.

З огляду на те, що ідеальні частки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не виділені в натурі, межі часток співвласників не встановлені, а також, як вбачається з довідки Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, яка досліджена у справі № 637/613/19, крім відповідача ніхто інший не обробляє поле, на якому знаходиться спірна земельна ділянка, і раніше ця земельна ділянка в цілому знаходилась в оренді у відповідача, судова колегія вважає, що відповідач не спростував доводи позивачів про фактичне користування належними їм частинами земельної ділянки.

Твердження позивачів щодо завдання їм збитків у вигляді неотриманого доходу та посилання на вимоги статті 22 ЦК України судова колегія вважає помилковим, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Разом з тим, такі посилання позивачів не є підставою для відмови у задоволенні їх позовних вимог.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове щодо того, що суд ухвалив рішення на підставі статті 1212 ЦК України, фактично змінивши підстави позову, є необґрунтованими.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).

Виходячи з аналізу встановлених обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і вирішив спір, керуючись статтею 1212 ЦК України, навів відповідний розрахунок заборгованості, виходячи з розміру неотриманої позивачами орендної плати, яка становить 5% від нормативної грошової оцінки землі.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове щодо того, що він не чинив позивачам перешкод у користуванні їхніми 2/3 частинами земельної ділянки, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року, яким відмовлено позивачам у частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, судова колегія відхиляє, оскільки вимоги щодо усунення перешкод у реалізації права власності в межах цієї справи не заявлялись. Відмова у задоволенні таких вимог у іншій справі не свідчить про те, що відповідач фактично не використовував земельну ділянку позивачів. Крім того, під час розгляду справи № 637/613/19 навпаки встановлено обставини щодо фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки, зокрема, й на час розгляду справи у 2019 році.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове , що у його діях немає складу цивільного правопорушення, та позивачами не надано доказів на підтвердження отримання ними можливого доходу, не зазначено, у чому полягала протиправна поведінка та вина у неодержанні ними доходу від договору оренди з іншою особою, є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, між сторонами виникли кондикційні відносини.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є саме факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Відповідні висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).

Посилання в апеляційній скарзі щодо того, що рішення суду є недостатньо мотивованим, не містить дати складання повного тексту, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у рішенні суду викладено мотиви його ухвалення та надана оцінка поданим сторонами доказам, а не зазначення дати складання його повного тексту не є порушенням норм процесуального права, що давало б підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Отже, оскаржуване рішення суду в частині задоволення вимог позивачів щодо стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі 4505,89 грн кожному відповідає вимогам закону.

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо стягнення з відповідача відсотків у розмірі, передбаченому частиною 1 статті 1048 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК України .

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК України .

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновок суду про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Підстав для застосування аналогії закону (стаття 1048 ЦК) немає, оскільки правовідносини, які випливають із договору позики, та правовідносини, які склалися між сторонами внаслідок безпідставного збереження грошових коштів, не є подібними.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/2899/14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 216/2659/16-ц, провадження № 61-34390св18.

Посилання суду першої інстанції на правовий висновок, викладений у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, також є помилковим, оскільки під час розгляду справи № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити, зокрема, від цього висновку.

Правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача відсотків у розмірі 123,08 грн на користь кожного з позивачів не відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення з 4628,97 грн до 4505,89 грн на користь кожного з позивачів. При цьому, позивачі мають право захистити свої порушені права шляхом пред`явлення вимог на підставі статті 625 ЦК України.

Підстав для скасування чи зміни судового рішення в іншій частині не вбачається.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, на 97,3%, з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 818,10 грн (840,80*97,3%).

Апеляційну скаргу товариства також задоволено частково, на 2,7% (100% - 97,3%), відповідно з позивачів на його користь підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 34,05 грн (840,80*150% = 1261,20 грн; 1261,20 грн* 2,7% = 34,05).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 784,05 грн, по 392,03 грн кожному (818,10-34,05) : 2).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 123,08 грн відсотків та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_2 123,08 грн відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове про відшкодування збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за час невикористання земельної ділянки в цій частині - відмовити.

Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 грошових коштів з 4 628,97 грн до 4505,89 грн.

Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_2 грошових коштів з 4 628,97 грн до 4 505,89 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 784,05 грн, по 392,03 грн кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 року.