Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/17401/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/17401/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Гольцової М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом: Приватного підприємства "Мірус Компані" (вул. Яківчанська буд. 11, м. Полтава; ідентифікаційний код 33532080)

До: 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни (вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 7/9, м. Київ 33, 01033; вул. Дегтярівська, буд. 48, м. Київ, 04112);

2) Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватного підприємства "Модус" (40021, Сумська обл., м. Суми, Зарічний район, вул. Герасима Кондратьєва, б. 19, кв. 4; ідентифікаційний код 23633956)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111; адреса для листування: 04071, м. Київ, а/с 120; ідентифікаційний код 41264766)

Про зобов`язання вчинити дії та скасування рішення

За участі представників учасників справи:

Від позивача: Бабенко Я. В. (ордер серія КВ № 433293 від 30.06.2020);

Від відповідача - 1: Гудова О. В. (довіреність № 132-27-45/20 від 27.11.2020);

Від відповідача - 2: Гудова О. В. (довіреність № 32-27-45/20 від 27.11.2020);

Від третьої особи - 1: не прибув;

Від третьої особи - 2: Бовкун В. І. (довіреність № 104 від 06.08.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Мірус Компані" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни (далі відповідач-1) та Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі відповідач-2) про зобов`язання вчинити дії та скасування рішення.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що дії уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення до переліку активів Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" права вимоги за кредитними договорами № 430 від 29.03.2011, № 643 від 30.07.2012 та № 761 від 19.11.2013 та затвердження рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 648 від 14.06.2019 про затвердження умов продажу активів в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643, укладеними з Приватним підприємством "Мірус Компані" є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, оскільки Приватне підприємство "Мірус Компані" виконало свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості за договорами № 430 від 29.03.2011, № 643 від 30.07.2012 та № 761 від 19.11.2013 в повному обсязі, що підтверджується довідкою, виданою Публічним акціонерним товариством "Банк український капітал" № 19/9/34-15 від 01.02.2016.

У зв`язку з цим позивач просить:

- виключити з переліку активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" права вимоги за кредитними договорами № 430 від 29.03.2011, № 643 від 30.07.2012 та № 761 від 19.11.2013, укладеними з Приватним підприємством "Мірус Компані";

- скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 648 від 14.06.2019 про затвердження умов продажу активів в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643, укладеними з Приватним підприємством "Мірус Компані".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 залишено позовну заяву Приватного підприємства "Мірус Компані" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, згідно ухвали про залишення без руху.

02.01.2020 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви, до якої також додано заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача. Таким чином позивач усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою від 15.01.2020 Суд відкрив провадження у справі, справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі Приватне підприємство "Модус" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, адже рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки підприємства як поручителя за кредитними договорами, право вимоги за яким оспорюється позивачем при включені до переліку активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк".

17.02.2020 до суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 19.02.2020 надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк.

25.02.2020 Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав судове засідання на 24.03.2020.

10.03.2020 надійшла відповідь на відзив.

04.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" надійшло клопотання по залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

19.03.2020 відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.04.2020 суд постановив ухвалу-повідомлення, в якій зазначив, що розгляд даної справи, призначений на 24.03.2020 не відбувся, з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19. Зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, Суд призначив розгляд справи на 19.05.2020.

13.05.2020 від представника відповідача-2 електронною поштою та 15.05.2020 через канцелярію суду надійшли клопотання про проведення судового засідання за допомогою програми Skype.

18.05.2020 позивач подав клопотання про проведення судового засідання за допомогою програми Skype. Від відповідача-1 електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України та попередження виникнення захворювання.

19.05.2020 відповідач-2 подав клопотання по долучення до матеріалів справи доказів відправлення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Skype.

В судовому засіданні 19.05.2020 Суд, розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення судового засідання відмовив у його задоволенні, оскільки участь у засіданні не є обов`язковою та можлива у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, крім того сторона має право викласти власну позицію письмово.

Суд зазначив, що від третьої особи повертається поштова кореспонденція, так як дана особа не знаходиться за вказаною адресою.

Суд відклав вирішення клопотання ФК "ІНВЕСТОХІЛС ВЕСТА" до наступного судового засідання, зобов`язав направити докази переходу права вимоги до даної особи іншим учасникам справи. Встановив позивачу строк до 16.06.2020 на висловлення позиції щодо клопотання та статусу особи, яку просять залучити до участі у справі, відклав підготовче судове засідання на 30.06.2020.

22.06.2020 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

23.06.2020 позивач подав заяву про зміну предмета позову № б/н від 16.06.2020, в якій виклав позовні вимоги в наступній редакції:

- виключити з переліку активів (майна) Публічного акціонерного товариства Український професійний банк та ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Український професійний банк право вимоги за кредитними договорами № 430 від 29.03.2011, № 643 від 30.07.2012 та № 761 від 19.11.2013, укладеними з ПП Мірус Компані ;

- скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643 укладеними з ПП Мірус Компані .

30.06.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про зміну предмета позову № 01-10/240 від 25.06.2020.

30.06.2020 суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про зміну предмета позову, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, поданої до суду 23.06.2020, задовольнити клопотання позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" і залучити останнє до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, відкласти підготовче засідання на 18.08.2020.

07.07.2020 від відповідача - 2 надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.

23.07.2020 від третьої особи - 2 надійшло клопотання про приєднання документів.

В судовому засіданні 18.08.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020.

28.08.2020 від третьої особи - 2 надійшло клопотання про повернення до розгляду справи у підготовче провадження та залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому третя особа - 2 просила суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі та залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Закритий недиверсифвкований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Генезис Капітал .

13.10.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/17401/19.

В судовому засіданні 13.10.2020 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання третьої особи - 2 про повернення до розгляду справи у підготовче провадження та залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відклав судове засідання по суті справи на 03.11.2020.

02.11.2020 від позивача надійшло клопотання про проведення відео конференції з використанням програми Skype.

В судовому засіданні 03.11.2020 суд а місці ухвалив відмовити позивачу в задоволенні клопотання про проведення відео конференції з використанням програми Skype та відклав судове засідання до 08.12.2020.

В судове засідання 08.12.2020 третя особа - 1 не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Інші учасники справи в судове засідання 08.12.2020 прибули, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідачі - 1, 2 та третя особа - 2 просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.03.2011 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк (далі - первісний кредитор, ПАТ УПБ ) та Приватним підприємством Мірус Компані (далі - боржник, позивач, ПП Мірус Компані ) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 430 (далі - кредитний договір №430).

Відповідно до умов кредитного договору № 430 банк надав позивачу кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється лімітом заборгованості 4 000 000, 00 грн, терміном до 28.03.2016, зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань ПП Мірус Компані за кредитним договором № 430, між ПАТ УПБ , ПП Модус та ПП Мірус Компані було укладено договір поруки №430-2 від 29.03.2011 (далі - договір застави № 430-2).

30.07.2012 між ПАТ УПБ та ПП Мірус Компані було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 643 (далі - кредитний договір № 643).

Відповідно до умов кредитного договору № 643 банк надав позивачу кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється з лімітом заборгованості 2 000 000, 00 грн на строк до 28.03.2016, зі сплатою 22% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань ПП Мірус Компані за кредитним договором № 643 між ПАТ УПБ , ПП Модус та ПП Мірус Компані було укладено договір поруки №643-1 від 30.07.2012 (далі - договір поруки № 643-1).

30.07.2012 між ПАТ УПБ , ПП Модус та ПП Мірус Компані було укладено договір застави майна №643-2 (далі - договір застави майна № 643-2).

30.07.2012 між ПАТ УПБ , ПП Модус та ПП Мірус Компані було укладено договір застави майна № 643-3 (далі - договір застави майна № 643-3).

19.11.2013 між ПАТ УПБ та ПП Мірус Компані було укладено договір про відкриття кредитної лінії (далі - кредитний договір №761).

Відповідно до умов кредитного договору № 761 банк надав позивачу кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється з лімітом заборгованості 1 000 000, 00 грн, на строк до 18.11.2016 зі сплатою 23 % річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №761 між ПАТ УПБ та ПП Мірус Компані було укладено договір застави №761-1 від 19.11.2013 (далі - договір застави № 761-1).

19.11.2013 між ПАТ УПБ та ПП Мірус Компані було укладено договір застави майнових прав №761-2 (далі - договір застави № 761-2).

Крім того, 19.11.2013 між ПАТ УПБ та Мірус Компані було укладено договір уступки вимоги №761-2/УВ (далі - договір уступки вимоги №761-2/УВ).

У подальшому, 19.05.2015, листами №761, №762, №763, №764, №76: №766, №767, №768, №769, №770, №771, №772, №773 ПАТ УПБ повідомив ПП Мірус Компані , що ПАТ УПБ відповідності до вимог ст. 512-516 Цивільного кодексу України здійснив заміну кредитора зобов`язанні, а саме: відступив право вимоги виконання зобов`язань у повному обсязі за кредитними договорами та договорами, що укладалися в забезпечення виконань зобов`язань за даними договорами, а саме:

- кредитним договором №430;

- договором поруки №430-2;

- кредитним договором №643;

- договором поруки №643-1;

- договором застави майна №643-2;

- договором застави майна №643-3;

- кредитним договором №761;

- договором застави №761-1;

- договором застави №761-2;

- договором уступки вимоги №761-2/УВ.

Згідно зазначеного в листах, відступлення права вимоги здійснено в повному обсязі, що існувало на момент укладення Договорів відступлення права вимоги від 29.04.2015. Даними листами було повідомлено, що в подальшому зобов`язання за вищевказаними договорами потрібно виконувати на користь Публічного акціонерного товариства Банк Український капітал . На підтвердження відступлення права вимоги за вищевказаними кредитним договорами ПАТ Банк Український капітал надав позивачу копію договору купівлі-продажу права вимоги від 29.04.2015.

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським З.С. та зареєстрованим в реєстрі за №1253, укладеним між ПАТ Український професійний банк та ПАТ Банк Український капітал , право вимоги за кредитними договорами №430, 643, 761 перейшло до ПАТ Банк Український капітал .

Відповідно до п. 4.1. договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015, продавець ПАТ Український професійний банк підтверджує та визнає, що з дати відступлення усі кошти, сплачені позичальниками за кредитними договорами або особами, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, або будь-якими іншими способами, належать покупцю (ПАТ Банк Український капітал ). Цим договором покупець доручає подавцю приймати від позичальників або від осіб, які надали забезпечення, платежі в національній валюті для погашення заборгованості позичальників за кредитними договорами. Таким чином, у випадку якщо з дати відступлення продавець отримає від позичальників або від осіб, які надали забезпечення, або з інших джерел будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості позичальників, покупець цим договором доручає продавцю, а продавець буде зобов`язаний в день їх отримання перерахувати покупцю такі суми грошових коштів із зазначенням даних позичальника (П.І.Б./найменування та ідентифікаційного номеру/коду ЄДРПОУ), відповідного кредитного договору, суми та дати зарахування за наступними реквізитами: к/р 32009185401 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 320371.

За твердженням позивача, починаючи з травня 2015 року ПП Мірус Компані здійснювало погашення кредитної заборгованості за переліченим договорами на користь ПАТ Банк Український капітал .

Згідно Довідки ПАТ Банк Український капітал за вих. №19/9/34-15 від 01.02.2016 станом на 31.12.2015 заборгованість за кредитними договорами №430, №643, №761 відсутня, дані договори закриті. Копія зазначеної довідки наявна в матеріалах справи.

На підставі зазначеної довідки позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості за договорами №430, №643, № 761 в повному обсязі.

Платіжних доручень чи то банківських виписок, із яких би вбачалося погашення ПП Мірус Компані заборгованості за кредитними договорами №430, №643, №761 на користь ПАТ Банк Український капітал в повному або частковому обсязі матеріали справи не містять.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ УПБ , згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ УПБ . Тимчасову адміністрацію в ПАТ УПБ запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 до 28.08.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №562 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Український професійний банк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 №158 Про початок процедури ліквідації ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку . Згідно з даним рішенням з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ УПБ та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ УПБ , визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні строком на 1 рік з 31.08.2015 до 30.08.2016 включно.

В подальшому Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб неодноразово приймала рішення відповідно до яких продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ УПБ до 30.08.2017 включно, до 30.08.2018 включно, до 30.08.2020 включно.

Уповноваженою особою Фонду, згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ УПБ протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

Результати роботи комісії було оформлено протоколом № 47 від 27.08.2015, даний протокол був затверджений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ УПБ Пантіною Л.О. 27.08.2015.

За результатами роботи комісії з перевірки договорів (інших правочинів) виявлено, що при укладанні Договору купівлі - продажу було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у зв`язку з чим договір купівлі - продажу прав вимоги, укладений між ПАТ УПБ та ПАТ Банк Український капітал та нотаріально посвідчений 29.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., за реєстровим № 1253 є нікчемним, згідно п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

На початку липня 2019 року з оголошення на веб-сайті https://prozorro.salе/ позивачу стало відомо, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач - 2, Фонд, ФГВФО) на підставі рішення про затвердження умов продажу від 14.06.2019 №648, 20.06.2019 виставив на продаж право вимоги за кредитними договорам №430, №761 та №643 укладеними з ПП Мірус Компані .

Після отримання даної інформації, 10.07.2019 ПП Мірус Компані звернулося із заявою до Уповноважена особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Український професійний банк Грошової С.В. та ФГВФО із заявою, в якій зазначало про протиправність дій щодо продажу права вимоги за кредитними договорами та просило зняти з продажу даний лот. Позивачем до матеріалів позовної заяви доказів її направлення додано не було.

На підставі рішення № 648 від 14.06.2019 було проведено торги 12.07.2019 з продажу лоту GL16N05579. Проте, у зв`язку з відсутністю учасників торгам було присвоєно статус Торги не відбулися .

15.01.2020 відбувся Електронний аукціон з продажу лоту № GL18N614755, до якого включені, в т.ч. право вимоги за кредитними договорами №430, №643, №761 та договорами забезпечення, умови продажу якого були затвердженні рішенням ФГВФО №3093 від 05.12.2019.

24.02.2020 між ПАТ УПБ та ТОВ Фінансова компанія ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА (далі ТОВ ФК Інвестохіллс Веста ), відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UА-ЕА-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, укладено договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, та договір №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки, відповідно до яких право вимоги за кредитними договорами №430, №643, №761 та договорами забезпечення перейшло до ТОВ ФК Інвестохіллс Веста .

На думку позивача, Уповноваженою особою Фонду при виконанні даних повноважень Фонду було неправомірно включено до переліку активів (майна) банку права вимоги за кредитними договорами № 430, 643, 761, а Виконавчою дирекцією Фонду неправомірно затверджено результати інвентаризації майна банку, сформовано ліквідаційну масу банку і прийнято рішення про затвердження умов продажу активів, в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, 643, 761.

Предметом позову у справі є матеріально правові вимоги позивача до відповідачів - 1, 2 про виключення з переліку активів (майна) відповідача - 1 та ліквідаційної маси відповідача - 1 права вимоги за кредитними договорами № 430 від 29.03.2011, № 643 від 30.07.2012 та № 761 від 19.11.2013, укладеними з ПП Мірус Компані , та про скасування рішення відповідача - 2 № 3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643 укладеними з ПП Мірус Компані .

Відповідачі - 1, 2 та третя особа - 2 проти задоволення позовних вимог заперечують з підстав нікчемності договору купівлі - продажу прав вимоги від 29.04.2015 та правомірності дій Фонду та Уповноваженої особи щодо включення до переліку активів (майна) відповідача - 1 та його ліквідаційної маси, та правомірності рішення відповідача - 2 № 3093 від 05.12.2019.

Оцінюючи подані сторонами та іншими учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено статтею 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача (у даному випадку стосовно виключення з переліку активів (майна) відповідача - 1 та його ліквідаційної маси права вимоги за кредитними договорами № 430, № 643, № 761 та скасування рішення відповідача - 2 № 3093 від 05.12.2019) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/15567/17.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на ПП Мірус Компані , як на позивача за позовом покладений обов`язок обґрунтувати суду свої позовні вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються саме визначеним позивачем складом відповідачів, які діють протиправно, а тому порушені права та/або інтереси позивача потребують захисту.

Господарське судочинство спрямоване на припинення порушення чи оспорювання прав і законних інтересів, а позов пред`являється в суд лише за фактом порушення прав позивача. Тобто, за загальним правилом, суд не здійснює захист прав "на майбутнє".

Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що відповідачі - 1, 2, здійснюють та/або здійснили стягнення з позивача заборгованості за кредитними договорами № 430, № 643, та № 761, відповідно, на даний час право власності позивача на його грошові кошти, яке могло б бути порушене внаслідок стягнення, на даний момент не порушене, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, самі по собі обставини прийняття рішення щодо включення до переліку активів (майна) відповідача - 1 та ліквідаційної маси відповідача - 1 права вимоги за кредитними договорами № 430, № 643, та № 761 та прийняття рішення відповідачем - 2 № 3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643 не порушують ні прав, ні інтересів позивача. За наслідками реалізації зазначених рішень третя особа - 2 або інша особа матиме право заявити до позивача вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643, і саме пред`явлення відповідних вимог порушить права та інтереси позивача. Відтак, фактично пред`являючи даний позов позивач намагається захистити свої права (право власності) на майбутнє, що не відповідає меті господарського судочинства, і відповідно є підставою для відмови у позові.

Також, суд зазначає, що із наданих позивачем в ході розгляду справи пояснень, вбачається, що метою даного позову є встановлення обставин припинення зобов`язань позивача за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643, тобто визнання обставин відсутності у позивача зобов`язань щодо сплати заборгованості за вказаними кредитними договорами. Проте, до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

Позивач звернувся до суду з вимогою про виключення права вимоги з ліквідаційної маси банку та про скасування рішення щодо затвердження умов продажу активів, зазначені вимоги, на думку позивача, відповідають способу захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів. Відновлення становища, яке існувало до порушення, досить часто в позовних вимогах поєднується з припиненням дії, яка порушує право.

Проте, задоволення пред`явлених позивачем вимог не призведе до захисту прав позивача - відновлення становища, яке існувало до порушення, адже не припинить (позбавить) відповідача - 1 права стягувати заборгованість за кредитними договорами № 430, № 643, та № 761 з позивача. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію ефективності, що також є підставою для відмови у позові.

При цьому, Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Суд також зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом України, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Матеріалами справи підтверджено, що тимчасова адміністрація у відповідача - 1 була запроваджена з 29.05.2015, а процедура ліквідацію банку (відповідача - 1) розпочата з 31.08.2015.

За ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено підстави, з яких правочин (у тому числі договір) є нікчемним.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо). Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внормовано, що уповноважена особа Фонду не має права відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати, а також у випадках, передбачених цим Законом. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси. Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку (пули активів) може бути реалізоване такими способами: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті); 3) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам; 4) шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо); 5) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Уповноважена особа Фонду організовує проведення торгів (аукціону) з продажу активів банку з урахуванням вимог цього Закону.

На підставі наведених норм спеціального закону, суд дійшов висновку, що здійснивши перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, сформувавши ліквідаційну масу банку та прийнявши рішення про відчуження активів банку, в тому числі, права вимоги за кредитними договорами № 430, № 643, та № 761 відповідач діяв у відповідності до положень наведеного закону та в межах визначених ним повноважень.

Суд також зазначає, що Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить положень, які б визначали підстави, спосіб та порядок виключення активів з ліквідаційної маси банку.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для скасування акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування є суперечність такого акту актам цивільного законодавства, що порушує цивільні права або інтереси позивача.

Як зазначав суд вище, позивачем не доведено факт порушення рішенням № 3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643 прав та інтересів позивача, відтак відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд також зазначає, що стверджуючи про неправомірність рішення № 3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) в частині продажу права вимоги за кредитними договорами № 430, № 761 та № 643 позивач не зазначає конкретних положень чинних на момент прийняття такого рішення актів цивільного законодавства, яким суперечить відповідне рішення. Крім того, оскаржуваний акт індивідуальної дії вичерпав свою дію.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку, визначеному процесуальним законом, сторонами доказів.

Виходячи з вищевикладеного, дослідивши наведені позивачем обґрунтування позову та виходячи із матеріально-правових вимог позивача до відповідачів, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства "Мірус Компані" (вул. Яківчанська буд. 11, м. Полтава; ідентифікаційний код 33532080) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни (вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 7/9, м. Київ 33, 01033; вул. Дегтярівська, буд. 48, м. Київ, 04112) та Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватного підприємства "Модус" (40021, Сумська обл., м. Суми, Зарічний район, вул. Герасима Кондратьєва, б. 19, кв. 4; ідентифікаційний код 23633956) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111; адреса для листування: 04071, м. Київ, а/с 120; ідентифікаційний код 41264766) про зобов`язання вчинити дії та скасування рішення відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне підприємство "Мірус Компані" (вул. Яківчанська буд. 11, м. Полтава; ідентифікаційний код 33532080).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.12.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких