ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
29.12.2020Справа № 910/20640/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М. , розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТЕМП-3000
про забезпечення позову
у справі № 910/20640/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства ТЕМП-3000 (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 45)
до 1. Служби судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5)
2. Приватного виробничо-торгівельного підприємства АКРОПОЛІС (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 18)
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договору про закупівлю недійсним
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТЕМП-3000 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Служби судової охорони та Приватного виробничо-торгівельного підприємства АКРОПОЛІС , в якій викладені позовні вимоги про:
- визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Служби судової охорони, що оформлене Протоколом розгляду тендерних пропозицій UA-2020-09-07-008196-b в частині відхилення тендерної пропозиції Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕМП-3000 в закупівлі UA-2020-09-07-008196-b;
- визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Служби судової охорони, що оформлене Протоколом розгляду тендерних пропозицій UA-2020-09- 07-008196-b в частині допущення Приватного виробничо-торгівельного підприємства АКРОПОЛІС до аукціону в закупівлі UA-2020-09-07-008196-b;
- визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Служби судової охорони, що оформлене Протоколом розгляду тендерних пропозицій UA-2020-09- 07-008196-b в частині допущення Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ до аукціону в закупівлі UA-2020-09-07-008196-b.
- визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Служби судової охорони, що оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Служби судової охорони № 290 від 30.10.2020 р. в частині визначення ПВТП Акрополіс переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (Бронежилет другого класу захисту).
- визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету Служби судової охорони, що оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Служби судової охорони № 290 від 30.10.2020 р. в частині укладення договору про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (Бронежилет другого класу захисту) ПВТП Акрополіс ;
- визнання недійсним Договір № 228ссо-20 про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 р., укладений між Службою судової охорони та Приватним виробничо - торгівельним підприємством "Акрополіс" за результатами проведення процедури закупівлі 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (Бронежилет другого класу захисту) (ідентифікатор закупівлі UA-2020-09-07-008196-b).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт порушення Закону України Про публічні закупівлі під час проведення процедури закупівлі, що призвело до безпідставного відхилення тендерної пропозиції ТОВ "НВП "Темп-3000", протиправного допущення до участі в процедурі закупівлі ТОВ "ХЗСІЗ" та ПВТП "Акрополіс", подальшого оголошення останнього переможцем та, відповідно, укладення сторонами оспорюваного договору про закупівлю з порушенням норм чинного законодавства.
Окрім цього разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову б/н від 24.12.2020 року, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони Службі судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258) та Приватному виробничому-торгівельному підприємству АКРОПОЛІС (код ЄДРПОУ 23965846) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного між ними Договору № 228ссо-20 про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 року.
Після здійснення реєстрації заяви в автоматизованій системі документообігу суду згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2020 року заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. та передана останньому безпосередньо як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/20640/20, згідно реєстру 28.12.2020 року.
Дослідивши подану заявником заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки ТОВ "НВП "Темп-3000" звернулось до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість.
Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду першої інстанції, оскільки за наявності укладеного договору про закупівлю і його фактичного виконання неможливо буде виконати судове рішення та відновити порушені права позивача.
Позивач наголошує на тому, що судове оскарження рішень замовника - Служби судової охорони в межах процедури закупівлі спрямоване на відновлення порушених прав ТОВ "НВП "Темп-3000" як учасника закупівлі та заходи забезпечення позову, відповідно, спрямовані на запобігання можливим порушенням прав позивача в майбутньому.
У заяві позивач зазначає, що підставою для пред`явлення позову стало порушення прав та законних інтересів ТОВ "НВП "Темп-3000" внаслідок проведення процедури закупівлі з порушенням Закону України Про публічні закупівлі , зокрема, безпідставного, на думку позивача, відхилення його тендерної пропозиції і як наслідок допущення до участі в аукціоні та оголошення переможцем відповідача 2 - ПВТП "Акрополіс", а також протиправного укладення з останнім як переможцем процедури закупівлі відповідного договору.
Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачам 1 та 2 вчиняти дії, спрямовані на реалізацію їх прав та обов`язків в межах укладеного між ними за результатами процедури закупівлі 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (Бронежилет другого класу захисту) (ідентифікатор закупівлі UA-2020-09-07-008196-b) договору № 228ссо-20 про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 року.
Наразі, як встановлено судом, сторонами у вказаному Договорі визначено строк поставки товару (бронежилетів) - до 24.12.2020 року, тобто станом на дату подачі даного позову та заяви про забезпечення позову процедура виконання договору має бути розпочата, а відтак, до моменту винесення ухвали суду щодо забезпечення позову у даній справі, виконання ПВТП "Акрополіс" зобов`язання з постачання товару de jure мало бути завершене.
При цьому суд наголошує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання відповідачами як сторонами оспорюваного договору № 228ссо-20 про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 року умов останнього на час звернення до суду з даною позовною заявою та заявою про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, в частині здійснення постачання індивідуального обмундирування, будь - яких пояснень щодо відсутності такої інформації у заявника та/або неможливості її надання, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінити стан виконання господарського правочину у строки, передбачені останнім, та визначити можливість порушення за наслідками його виконання прав та інтересів позивача.
Водночас суд, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, враховує ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, та зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову по факту настання строку виконання сторонами оспорюваного договору № 228ссо-20 про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 року та можливого його виконання, нівелює функцію забезпечення позову як засобу гарантування виконання майбутнього судового рішення.
Таким чином, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини та додані докази не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо наявності обставин, які можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, за умови виконання вказаного договору в строк зазначені позивачем заходи забезпечення позбавляють позивача можливості їх фактичної реалізації.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства ТЕМП-3000 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 29.12.2020 року та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.12.2020 |
Оприлюднено | 04.01.2021 |
Номер документу | 93960239 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні