Рішення

від 30.12.2020 по справі 911/3173/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3173/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом публічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ,

в особі Качанівського газопереробного заводу , с. Мала Павлівка Охтирського району Сумської області,

до відповідача дочірнього підприємства Енерготранссервіс , м. Бровари

Київської області,

про стягнення 593 956,13 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - публічне акціонерне товариство Укрнафта , м. Київ (далі - ПАТ Укрнафта ), в особі Качанівського газопереробного заводу, с. Мала Павлівка Сумської області (далі - Качанівський ГПЗ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.10.2020 № 50/пз до відповідача - дочірнього підприємства Енерготранссервіс , м. Бровари Київської області (далі - ДП Енерготранссервіс ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 593 956,13 грн., в тому числі: 557 274,97 грн. основного боргу, 16 317,02 грн. три проценти річних та 20 364,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2019 між ДП Енерготранссервіс та ПАТ Укрнафта в особі Качанівського ГПЗ були укладені договори №№ 11/06/04/143-МТР, 11/06/04/144-МТР про постачання електричної енергії споживачу. У межах вказаних Договорів, відповідачем поставлено позивачу електроенергії на загальну суму 19 735 993,10 грн., позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 20 293 268,10 грн. Як стверджує позивач, за договорами виникла переплата в розмірі 557 274,97 грн., яка мала бути зарахована як оплата наступного розрахункового періоду або повернута споживачу за його заявою. Незважаючи на звернення позивача про повернення надлишково перерахованих коштів, відповідач своїх зобов`язань не виконав та кошти позивачу не повернув. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача надміру сплачені кошти (переплату) та нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 16 317,02 грн. (станом на 15.10.2020) та інфляційні втрати в розмірі 20 364,14 грн. (по вересень 2020).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2020 відкрито провадження у справі № 911/3173/20, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

23.11.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення позивача від 19.11.2020 № 55/пп щодо порядку визначення періоду нарахування процентів річних та інфляційних втрат, які заявлені до стягнення з відповідача у справі.

Копія ухвали від 05.11.2020 про відкриття провадження у справі скерована на електронну адресу відповідача 10.11.2020 о 17:06; а також поштою на адресу місцезнаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.12.2020.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи за позовом ПАТ Укрнафта в особі Качанівського ГПЗ до ДП Енерготранссервіс про стягнення 593 956,13 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

25.06.2019 між ДП Енерготранссервіс (постачальник), яке діє на підставі ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії споживачу від 16.10.2018 № 1215, ЕІС код: 62Х3982227418978, та структурною одиницею Качанівський ГПЗ, яка діє від імені ПАТ Укрнафта (споживач), укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 11/06/04/143-МТР (далі - Договір 1) та договір про постачання електричної енергії споживачу № 11/06/04/144-МТР (далі - Договір 2), які розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312. Так, за умовами Договорів 1 та 2 постачальник зобов`язався надати послугу з постачання електроенергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (Качанівський ГПЗ через АТ Полтаваобленерго та ПАТ Сумиобленерго ), а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами договорів.

Договір набирає чинності з 01.07.2019 за умови підписання його сторонами, скріплення його печатками сторін (за наявності) та затвердження в ПАТ Укнафта і діє до 30.09.2019 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 13.1. Договору 1, 2).

Також, 26.07.2019, 12.08.2019 та 13.09.2019 додатковими угодами №№ 1, 2, 3 відповідно до Договорів 1, 2 сторонами вносились зміни до загальної вартості цих договорів.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України Про ринок електроенергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються:

1) найменування та місцезнаходження електропостачальника;

2) перелік послуг, що надаються електропостачальником;

3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються;

4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії;

5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником;

6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка;

7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії;

8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії;

9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів;

10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору;

11) зобов`язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках);

12) права та обов`язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов`язань та у разі тимчасового зупинення постачання;

13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював постачання електроенергії для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачував постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Пунктом 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Так, пунктом 4 додатку № 2 Договірна ціна до Договорів 1, 2 визначено умови оплати: до 28 числа місяця, що передує розрахунковому, авансовий платіж - 33% від заявленого обсягу; до 05 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 34% від заявленого обсягу; до 15 числа розрахункового місяця авансовий платіж - 33% від заявленого обсягу. Остаточний розрахунок за фактичний відпрацьований період проводиться до 15 числа місяця наступного за звітним. Підписується акт купівлі-продажу електроенергії. На підставі підписаного акта за звітний місяць фіксується сальдо (різниця між фактичною вартістю купованої споживачем електричної енергії з урахуванням ПДВ та сумарною оплатою споживачем електричної енергії за звітний місяць) на 01 число наступного за звітним (сума переплати/недоплати) і відповідно коригується третій платіж до 15 числа.

У відповідності до умов Договору 1 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 17 707 225,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2019 № 11075 на суму 2 252 243,66 грн., від 04.07.2019 № 11164 на суму 5 000 000,00 грн., від 05.07.2019 № 11153 на суму 1 617 640,98 грн., від 08.07.2019 № 11165 на суму 202 852,49 грн., від 11.07.2019 № 11180 на суму 1 755 864,29 грн., від 11.07.2019 № 11181 на суму 496 379,37 грн., від 24.07.2019 № 111927 на суму 30 462,00 грн., від 24.07.2019 № 111926 на суму 1 546 823,43 грн., від 24.07.2019 № 111929 на суму 30 462,00 грн., від 25.07.2019 № 111926 на суму 714 727,36 грн., від 25.07.2019 № 11086 на суму 504,52 грн., від 25.07.2019 № 11087 на суму 15 000,00 грн., від 31.07.2019 № 111943 на суму 2 752 827,65 грн., від 15.08.2019 № 111941 на суму 1 213 998,28 грн., від 23.08.2019 № 112069 на суму 2 179 757,72 грн., від 06.09.2019 № 112169 на суму 2 030 322,07 грн., від 12.09.2019 № 112235 на суму 367 359,21 грн.

При цьому, за Договором 1 позивач отримав лише 7 854 336 кВт на загальну суму 17 266 312,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії:

від 01.08.2017 № 17 на 2 653 336 кВт, вартістю 1,685650607 грн./кВт.год., на суму 5 367 116,93 грн.;

від 31.08.2017 № 31 на 2 656 405 кВт, вартістю 1,997866981880 грн./кВт.год., на суму 6 368 572,61 грн.;

від 30.09.2017 № 47 на 2 554 595 кВт, вартістю 1,811232258965 грн./кВт.год., на суму 5 530 623,06 грн.

Таким чином, переплата за Договором 1 складає 440 912,43 грн. (17 707 225,03 грн. - 17 266 312,60 грн.).

Крім того, по Договору 2 позивач отримав 1 122 483 кВт на загальну суму 2 469 680,50 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії:

від 01.08.2017 № 16 на 379 150 кВт, вартістю 1,685610524 грн./кВт.год., на суму 766 919,08 грн.;

від 31.08.2017 № 32 на 389 150 кВт, вартістю 1,997826986330 грн./кВт.год., на суму 932 969,22 грн.;

від 30.09.2017 № 48 на 354 183 кВт, вартістю 1,811192236782 грн./кВт.год., на суму 769 792,20 грн.

За Договором 2 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 2 586 043,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2019 №11074 на суму 353 763,03 грн., від 08.07.2019 № 11154 на суму 374 786,16 грн., від 11.07.2019 № 11179 на суму 363 763,03 грн., від 24.07.2019 № 11252 на суму 375 079,81 грн., від 31.07.2019 № 111944 на суму 441 634,77 грн., від 15.08.2019 № 111942 на суму 88 662,28 грн., від 15.08.2019 № 111988 на суму 4 590,00 грн., від 23.08.2019 № 112070 на суму 297 065,08 грн., 276 698,88 грн.

Таким чином, переплата за Договором 2 складає 116 362,54 грн. (2 586 043,04 грн. - 2 469 680,50 грн.).

Отже, загальна сума переплати позивача згідно Договорів 1, 2 на користь відповідача становить 557 274,97 грн. (440 912,43 грн. + 116 362,54 грн.).

Строк дії договорів було визначено до 30.09.2019. Доказів пролонгації договорів та продовження зобовязальних відносин сторін після 30.09.2019 суду не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості позивач звертався до відповідача з листом від 17.10.2019 № 01/01/11/06/04/02-02/1/618, в якому просив останнього розглянути акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2019 та підписати його (копії відповідних листа та фіскального чеку ПАТ Укрпошта від 21.10.2019 долучено до матеріалів позовної заяви).

Разом з тим, матеріали справи містять акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2019, відповідно до якого загальна сума переплати за Договорами 1, 2 становить 557 274,97 грн., підписаний в односторонньому порядку лише позивачем. При цьому, доказів надання відповідачем контррозрахунку до цього акта матеріали справи не містять.

Пунктом 5.4. Договорів 1, 2 визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць з 00.00 першого по 24.00 останнього числа місяця включно.

Відповідно до пункту 7.2. Договорів 1, 2 постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за фактично спожиту електричну енергію (кінцевий розрахунок за спожиту електричну енергію протягом розрахункового періоду) відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та договором.

Так, пунктом 4 додатку № 2 Договірна ціна до Договорів 1, 2 сторони узгодили, що у разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою споживача повертається йому на поточний рахунок.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з листами-вимогами від 24.10.2019 №№ 01/01/11/06/04/06//06-02/12/746, 01/01/11/06/04/06//06-02/12/747, в яких позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 440 912,43 грн. за Договором 1 та у розмірі 116 362,54 грн. за Договором 2. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4270602297740, в якому надсилались листи від 24.10.2019 №№ 01/01/11/06/04/06//06-02/12/746, 01/01/11/06/04/06//06-02/12/747, відповідач отримав зазначені листи 12.11.2019, разом з тим вимогу позивача не задовольнив та обґрунтованої відповіді на неї не надав.

Також, з метою досудового врегулювання спору 16.06.2020 позивач направив відповідачу лист (вимогу) від 09.06.2020 № 01/01/11/06/04/06//06-61/293 про повернення коштів (переплати), що підтверджується долученою копією фіскального чеку АТ Укрпошта від 16.06.2020. Проте, відповідач вимогу позивача не задовольнив та не надав обґрунтованої відповіді на неї.

Відповідач зайво сплачені кошти в загальній сумі 557 274,97 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надав, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості та/або контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надав, а відтак доводи позивача не спростував.

Враховуючи той факт, що позивачем здійснено оплату за Договорами 1 та 2 на загальну суму 20 293 268,07 грн., а відповідачем поставлено електричну енергію позивачу у період липень-вересень 2019 року на загальну суму 19 735 993,10 грн., той факт, що відносини сторін за договорами є припиненими з огляду на закінчення строку, на який договори були укладені, суд вважає позовну вимогу щодо повернення попередньої оплати у розмірі 557 274,97 грн. (20 293 268,07 грн. - 19 735 993,10 грн.) обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 16 317,02 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 364,14 грн. за період з 16.10.2019 по 15.10.2020.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Додатку 2 (Договірна ціна) сторонами передбачено, що у разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою споживача повертається йому на поточний рахунок.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак, після отримання заяви споживача у постачальника виникло грошове зобов`язання з повернення переплати.

Отже, з огляду на факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо повернення попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків є законними. Втім, позивачем хибно визначено початок періоду їх нарахування, оскільки обов`язок відповідача повернути переплату виникає за умови звернення позивача з відповідною заявою. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із вимогами про повернення переплати 31.10.2019, які останній отримав 12.11.2019, тобто з наступного дня (13.11.2019) для відповідача розпочав перебіг строк для виконання грошового зобов`язання з повернення переплати, отже позивач вправі твердити про прострочення оплати з 14.11.2019, а не як зазначає позивач - з 16.10.2019.

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.11.2019 по 15.10.2020, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 15 339,59 грн. та інфляційні нарахування становлять 8 924,87 грн., відтак вимоги про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат слід задовольнити частково у сумах 15 339,59 грн. та 8 924,87 грн. відповідно.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства Укрнафта частково, приймає рішення про стягнення з дочірнього підприємства Енерготранссервіс 557 274,97 грн. переплати, 3% річних у розмірі 15 445,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 924,87 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства Укрнафта задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Енерготранссервіс (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 25/1, код ЄДРПОУ 34943698)

на користь публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Качанівського газопереробного заводу (42730, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Мала Павлівка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00137041)

557 274,97 грн. (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні дев`яносто сім копійок) основного боргу,

15 339,59 грн. (п`ятнадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) 3% річних,

8 924,87 грн. (вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні вісімдесят сім копійок) інфляційних втрат,

8 723,09 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять три гривні дев`ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 30.11.2020

Суддя О.В. Конюх