Рішення

від 22.12.2020 по справі 927/749/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/749/20

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017

до відповідача: Ріпкинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ріпкирайагролісгосп» ,

вул. Лісова, 25, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000

Про стягнення 450726,52 грн.

у присутності представників сторін:

від позивача: Городник Т.М., представник.

від відповідача: Підгорний К.Є., адвокат.

від прокуратури: Шиленко М.В., прокурор Чернігівської обласної прокуратури.

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Чернігівської області до суду подано позов про стягнення з відповідача 450726,52 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 135217,96 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 90145,30 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 225363,26 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Смолигівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.09.2020; відповідачу встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву з доказами на підтвердження заперечень; встановлено процесуальні строки: для подання позивачем та прокурором відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказана ухвала отримана представником позивача і прокурором 26.08.2020, що підтверджується відповідними відмітками про отримання на примірку ухвали, що міститься в матеріалах справи.

Ухвалу суду від 25.08.2020 надіслано відповідачу лише 09.09.2020 в зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати (довідка за підписом керівника апарату суду від 26.08.2020).

Відповідач отримав ухвалу від 25.08.2020 про відкриття провадження у справі - 10.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 44).

У підготовчому судовому засіданні 16.09.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу на підготовку та подання відзиву на позовну заяву, яке суд задовольнив і постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.10.2020.

25.09.2020 до суду через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву від 24.09.2020 з додатками. Так як копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 10.09.2020 (а.с.44), з урахуванням встановленого ухвалою від 25.08.2020 строку подання відзиву на позов, судом встановлено, що відповідач подав його у строк, тобто до 25.09.2020 включно.

30.09.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 30.09.2020 в якому просить суд відкласти розгляд справи, призначеної на 01.10.2020 у зв`язку з необхідністю скористатись своїм процесуальним правом і надати відповідь на відзив.

В судове засідання 01.10.2020 прибув представник відповідача і прокурор, представник позивача не з`явився.

В судовому засіданні 01.10.2020 прокурор зазначила, що відзив на позов отриманий прокуратурою Чернігівської області 28.09.2020, надала суду відповідь на відзив від 01.10.2020 № 15/3/1-1306-20 та заявила усне клопотання про поважність пропуску строку на подання відповіді на відзив і зазначила, що на наступне судове засідання будуть надані документи на підтвердження направлення відповіді на відзив сторонам.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2020 заперечував проти клопотання прокурора на поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив. Суд залучив відповідь на відзив від 01.10.2020 № 15/3/1-1306-20 Чернігівської обласної прокуратури до матеріалів справи і зазначив, що клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку на її подання буде вирішено пізніше.

Суд протокольною ухвалою від 01.10.2020 відмовив в задоволенні клопотання представника позивача від 30.09.2020 про відкладення розгляду справи в зв`язку з його необгрунтованістю.

У зв`язку з неявкою представника позивача та неможливістю проведення підготовчого засідання без його участі, суд в судовому засіданні 01.10.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.10.2020 з викликом повноважного представника позивача в наступне судове засідання.

05.10.2020 до суду по пошті від позивача надійшла відповідь на відзив 15/2978 від 02.10.2020 в якій зазначив, що Державна екологічна інспекція отримала відзив відповідача 28.09.2020, однак у зв`язку з обмеженим часом на підготовку цієї відповіді на відзив та великим об`ємом опрацьованої інформації, необхідної для формування позиції Інспекції, просить продовжити строк, визначений п. 5 ухвали Господарського суду Чернігівської області та залучити відповідь на відзив до матеріалів справи.

19.10.2020 до суду до початку розгляду справи від Чернігівської обласної прокуратури надійшло письмове пояснення від 19.10.2020 № 15/3/2-1306-20 (а.с. 127-129) у якому зазначено, що відзив на позов відповідачем вручено не уповноваженому працівнику прокуратури області 25.09.2020 (п`ятниця) після закінчення робочого часу. Вказаний відзив було зареєстровано 28.09.2020 з дотримання нормативних актів прокуратури області. Вважає, що відповідь на відзив прокуратурою області подано суду та направлено сторонам 01.10.2020 з дотриманням триденного строку, установленого судом.

З доданої відповідачем першої сторінки відзиву на позовну заяву у справі №927/749/20 вбачається, що його отримано представником прокуратури 25.09.2020 (п`ятниця), на вказаній сторінці відсутня відмітка про те, що відзив надійшов після закінчення робочого часу

З наданої прокурором копії першої сторінки відзиву на позовну заяву у справі №927/749/20 вбачається, що він надійшов до відділу документального забезпечення 25.09.2020 після 17:30, тобто після закінчення робочого часу (наказом прокурора Чернігівської області №70 від 09.07.2020 встановлено кінець робочого дня у п`ятницю о 15 годині 45 хвилин). Відзив на позовну заяву було зареєстровано Відділом документального забезпечення прокуратури Чернігівської області 28.09.2020 (а.с.130).

Тобто встановлений судом строк для надання відповіді на відзив розпочався з 29.09.2020 з урахуванням ч.1 ст.116 ГПК України.

Забезпечення організації роботи щодо опрацювання вхідної документації покладено на Відділ документального забезпечення (п.4.7 Положення про відділ документального забезпечення, затвердженого наказом прокурора Чернігівської області від 20.05.2019 №60).

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що відповідь на відзив Чернігівською обласною прокуратурою було надано до суду 01.10.2020 у межах строку, встановленого ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2020 про відкриття провадження у справі.

В судове засідання 19.10.2020 прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не прибув, від нього надійшло клопотання від 19.10.2020 про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у зв`язку з неможливістю представника з`явитись в судове засідання через хворобу та додана копія листка непрацездатності.

У судовому засіданні 19.10.2020 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03.11.2020.

У судове засідання 03.11.2020 прибули представники сторін та прокурор; суд постановив протокольні ухвали про задоволення клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив; задоволення усного клопотання відповідача про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив та про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2020.

У судове засідання 24.11.2020 прибули представники сторін та прокурор; суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.11.2020.

У судове засідання 26.11.2020 прибули представники сторін та прокурор; представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготуватися належним чином до розгляду справи по суті, яке суд задовольнив і постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Чернігівської області посилається на те, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (далі - Держекоінспекція) 19.05.2020 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Ріпкинського району Чернігівської області у ході якої встановлено факти порушень вимог законодавства Ріпкинським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством Ріпкирайагролісгосп (далі - ДП Ріпкирайагролісгосп ) при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з веденням лісового господарства, а також щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, ввірених під охорону та збереження, про що складено акт перевірки від 19.05.2020 № 37/06. За наслідками виявлених порушень державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області складено польові перелікові відомості пнів незаконно зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість, породи, стан та діаметри пнів. У подальшому Держекоінспекцією, на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, 20.05.2020 здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 450726,52 грн.

Наведене стало підставою для звернення з позовом до відповідача, як постійного лісокористувача, який має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території в силу положень п.1 ч. 2 статті 19, п.5 ст. 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 ч. 2 статті 105 та 107 Лісового кодексу України. У відзиві на позов від 24.09.2020 (а.с. 58-66) відповідач просить суд у позові відмовити повністю, зокрема зазначає, що не згоден з усіма обставинами, на яких грунтуються заявлені позовні вимоги, у тому числі заперечує проти наявності у заступника прокурора Чернігівської області законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Також заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що всупереч Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (надалі - Закон № 877) вказаний у позовній заяві захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, в ході якого було проведено огляд лісових масивів на території ДП Ріпкирайагролісгосп у кварталі 208 виділи 7 та 9 на території Смолигівської сільської ради Ріпкинського району, проводився без відома та участі відповідача та його повноважних представників. Перед початком здійснення даного заходу жодна посадова особа позивача не внесла відповідний запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), який ведеться на ДП Ріпкирайагролісгосп внаслідок цього відповідач був позбавлений права брати участь в проведенні даного заходу, можливості направити своїх представників для участі в його проведенні, надати відповідні документи та пояснення, зокрема взяти участь у здійснюваному позивачем огляді лісових масивів та у проведенні замірів; посадові особи, які проводили даний захід, не пред`явили керівнику відповідача а ні посвідчення (направлення), а ні службового посвідчення, не надали вони відповідачу й копії такого посвідчення (направлення).

У доданому до позовної заяви акті про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 19.05.2020 № 37/06, не вказано, ні типу заходу (плановий або позаплановий), ні форми заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо) і він не відповідає законодавчо встановленій уніфікованій формі акту.

Так, на думку відповідача, вказаний у позовній заяві захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства проводився з порушенням чинного законодавства України, а відтак складені за його наслідками документи, зокрема, акт про результати такого заходу та розрахунок шкоди, заподіяної лісу, не можуть вважатися належними і допустимими доказами по справі, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а в силу приписів ч. 2 ст. 77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Також відповідач посилається на те, що вимог чинного законодавства України щодо охорони та захисту лісів від незаконних рубок він не порушував, звертає особливу увагу суду на ту обставину, що в акті про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 37/06 від 19.05.2020 про порушення відповідачем приписів ст.ст. 19,64,86 Лісового кодексу України, про які йде мова у позовній заяві, нічого не йдеться, а отже таких порушень виявлено не було. Також, з цього акту вбачається, що дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону та захист лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, в ході проведення вказаного у позовній заяві заходу державного нагляду (контролю) Державна екологічна інспекція у Чернігівській області взагалі не перевіряла.

Вважає, що позивачем та прокурором не доведено належними та допустимими доказами склад цивільного правопорушення: факт протиправної поведінки відповідача, спрямованої на заподіяння такої шкоди, розмір шкоди та причинно - наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. Стосовно зареєстрованого 19.05.2020 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 12020270220000214 за фактом виявлення незаконної порубки деревини на території ДП Ріпкирайагролісгосп за ч. 1 ст. 246 КК України відповідач зазначив, що виявлені на місці події громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 працівниками ДП Ріпкирайагролісгосп не являються, виявлений на місці події автомобіль також відповідачу не належить. Враховуючи викладене, на думку відповідача, якщо незаконна порубка дерев на земельних ділянках лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП Ріпкирайагролісгосп мала місце, то особи, які цю порубку здійснили і, відповідно, мають відшкодовувати завдану в наслідок такої порубки майнову шкоду, органами слідства вже виявлені.

У відповіді на відзив № 15/2978 від 02.10.2020 (а.с.98-104) позивач спростовує аргументи викладені відповідачем у відзиві на позов наступним: Інспекція не проводила планових чи позапланових перевірок ДП Ріпкирайагролісгосп , а ним здійснювались заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області. Вказані заходи здійснювались згідно наказу від 18.05.2020 №321 на підставі ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області №128 від 28.04.2020 (далі Положення), чинного на дату здійснення заходів, плану роботи Інспекції на 2020 рік.

Позивачем на виконання Плану роботи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на 2020 рік видано наказ № 321 від 18 травня 2020 року та направлення № 321. Згідно цього наказу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим A.C. спільно з представником 4-го відділу УСР в Чернігівській області ДСР НПУ Корнійчуком І.Г. були виявлені факти незаконної рубки дерев невстановленими особами в кв. 208 вид. 9 та кв. 208 вид. 7 ЛГД №4 ДП Ріпкирайагролісгосп на землях Смолигівського старостинського округу Любецької отг Ріпкинського району Чернігівської області.

Комісійно зроблені заміри пнів зрубаних дерев металевою стрічкою Р5УЗК ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98) та складено польові перелікові відомості по двом ділянкам.

Було встановлено, що в кв. 208 вид. 9 проводиться прохідна рубка 2020 року на підставі лісорубного квитка серії ЧН J1PK №005058 від 21.04.2020 на площі 27 га, яка призначена матеріалами лісовпорядкування. В матеріалах відводу даної прохідної рубки дерева породи акація, які були зрубані, не зазначені, тобто, рубка дерев породи акація являється незаконною, що є порушенням ст. 69 Лісового кодексу України.

В кв. 208 вид. 7 на рубку дерев породи сосна дозвільні документи (лісорубний квиток) відсутні, що також є порушенням ст.69 Лісового кодексу України та являється незаконною рубкою.

Згідно виконаних розрахунків розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної вирубки дерев по кв. 208 вид. 7 сума шкоди склала 114 785,05 грн., по кв. 208 вид. 9 - 335 941,47 грн. (по таксах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665).

Зазначає, що позивач не здійснював контроль у сфері господарської діяльності відповідача, але в ході здійснення заходів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області в законний спосіб встановив факт порушення вимог природоохоронного законодавства, визначив суму шкоди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення шкоди, завданої лісу". Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

У відповіді на відзив Чернігівської обласної прокуратури від 01.10.2020 № 15/3/1-1306-20 (а.с. 85-91) зазначено, що у відзиві на позов не наведено доводів, які б спростовували вимоги прокурора, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Спростовуючи доводи відповідача, прокурор зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Також прокурор звертає увагу суду на позицію Верховного суду України у Постанові від 24.09.2013 у справі № 21-255а13, відповідно до якої процедурні порушення, які допущені перевіряючими при проведенні перевірки, не спростовують факту порушення вимог природоохоронного законодавства.

Так, за фактом вчинення незаконної порубки зелених насаджень 18.05.0020 зареєстровано кримінальне провадження № 12020270220000214. У зв`язку із здійснення досудового розслідування на підставі наказу Держекоінспекції від 18.05.2020 № 321 та направлення № 321 посадовими особами Держеконіспекції за участю з працівниками поліції проведено перевірку дотримання вимог законодавства при вирубці лісових насаджень поблизу с. Розсудів. При цьому, проведення перевірок заплановано з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства та у даному випадку не проводилася перевірка діяльності конкретного суб`єкта господарювання.

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи відповідача по справі щодо безумовної потреби в участі його представників при проведенні перевірки за фактом незаконної вирубки зелених насаджень, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення відповідачем (постійним лісокористувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання шкоди державі. Вина та протиправна поведінка ДП Ріпкирайагролісгосп полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до постанови Уряду від 23.07.2008 № 665, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.

Так, на думку прокурора, відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Фактичні обставини справи та нормативно - правове обгрунтування.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про природно-заповідний фонд.

Відповідно до статті 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пп.3,8,9 п.4 Положення №275).

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №275).

Згідно наказів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 20.12.2019 № 74 Про затвердження плану роботи на 2020 рік , від 18.05.2020 №321, плану роботи Інспекції на 2020 рік (а.с. 109-112) позивачем здійснювались заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у термін з 18 по 22 травня 2020 року.

Як вказано вище, позивачем на виконання Плану роботи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на 2020 рік видано наказ № 321 від 18 травня 2020 року та направлення № 321 (а.с.112-113). Згідно цього наказу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим A.C. спільно з представником 4-го відділу УСР в Чернігівській області ДСР НПУ Корнійчуком І.Г. були виявлені факти незаконної рубки дерев невстановленими особами в кв. 208 вид. 9 та кв. 208 вид. 7 ЛГД №4 ДП Ріпкирайагролісгосп на землях Смолигівського старостинського округу Любецької ОТГ Ріпкинського району Чернігівської області про що складено Акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 37/06 від 19.05.2020 (а.с. 11, далі - Акт). Зокрема, у вказаному Акті зазначено, що комісійно зроблено заміри пнів зрубаних дерев металевою стрічкою Р5УЗК ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98) та складено польові перелікові відомості по двом ділянкам.

Було встановлено, що в кв. 208 вид. 9 проводиться прохідна рубка 2020 року на підставі лісорубного квитка серії ЧН ПPK №005058 від 21.04.2020 на площі 27 га, яка призначена матеріалами лісовпорядкування. В матеріалах відводу даної прохідної рубки дерева породи акація, які були зрубані, не зазначені, тобто, рубка дерев породи акація являється незаконною, що є порушенням ст. 69 Лісового кодексу України. В кв. 208 вид. 7 на рубку дерев породи сосна дозвільні документи (лісорубний квиток) відсутні, що також є порушенням ст.69 Лісового кодексу України та являється незаконною рубкою.

За наслідками виявлених порушень державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області складено польові перелікові відомісті пнів незаконно зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість, породи, стан та діаметри пнів (а.с.12-15).

Держекоінспекцією, на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, 20.05.2020 здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 450726,52 грн (а.с. 16-17).

Сума шкоди (233 дерева породи акація) з урахуванням індексації за попередні роки становить:

81573,00*1,223*1,123*1,091*1,046*1,005*1,249*1,433*1,124*1,137*1,098*1,041 =335941,47 грн.

Сума шкоди (29 дерев породи сосна) з урахуванням індексації за попередні роки становить:

27872,00*1,223*1,123*1,091*1,046*1,005*1,249*1,433*1,124*1,137*1,098*1,041=114 785,05 грн.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства позивачем до Ріпкинського відділення поліції Чернігівського ВП ГУНП у Чернігівській області подано заяви про вчинення злочинів проти довкілля від 20.05.2020 (а.с. 114-115).

Інспекцією було з`ясовано прізвища і посади працівників ДП Ріпкирайагролісгосп відповідальних за ділянки, де виявлені порушення. До ДП Ріпкирайагролісгосп направлено лист від 16.06.2020 №06/1790 з повідомленням про виклик працівників майстра лісу ЛГД № 4 ОСОБА_6 та лісника обходу № 3 ЛГД № 4 ОСОБА_7 до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області для надання пояснень щодо фактів незаконних рубок дерев пород сосна та акація різних категорій в кв. 208 вид.7 та 9 ДП Ріпкирайагролісгосп (а.с.116).

Вказаних працівників відповідача Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн на кожного, що підтверджується постановами про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2020 № 65/06 та 66/06 (а.с. 118,122) в яких зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 станом на 18.05.2020 як посадові особи здійснили порушення порядку заготівлі і вивезення деревини та Положення Про державну лісову охорону , а саме: не забезпечили охорону закріплених за ними земель лісового фонду ДП Ріпкирайагролісгосп , що призвело до незаконної рубки дерев породи сосна категорії сухостійні в кв. 208 вид.7 та дерев породи акація різних категорій в кв. вид. 9 ДП Ріпкирайагролісгосп .

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензії від 12.06.2020 про відшкодування шкоди на суми 335941,47 грн та 114 785,05 грн, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної вирубки дерев. (а.с. 18-21), які залишились без розгляду та задоволення.

У позовній заяві прокурор зазначає, що Держекоінспекцією з моменту пред`явлення претензій ДП Ріпкирайагролісгосп не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною вирубкою дерев, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідач у відзиві на позов від 24.09.2020 заперечує проти наявності у заступника прокурора Чернігівської області законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). В разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Позивач, з урахуванням ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього прродного середовища та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, є уповноваженим державою органом який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах, в тому числі наділений правом звершення до суду з позовом про стягнення шкоди.

На підтвердження повідомлення позивача у порядку ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру про звернення до суду прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з ДП Ріпкирайагролісгосп 450726,52 грн шкоди до позовної заяви додано копію листа-повідомлення від 23.06.2020 № 05/1-866 вих20 (а.с. 30).

У відповідь на звернення прокурора позивач - Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листами від 13.07.2020 № 15/2100 та №15/2096 повідомила про те, що Інспекцією заходи щодо примусового стягнення шкоди не вживались, заява про злочин направлена до Ріпкинського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області; не заперечує щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Інспекції в суді за фактом незаконної вирубки дерев на території ДП Ріпкирайагролісгосп та стягнення суми шкоди 450726,52 грн (а.с. 29).

Таким чином, суд вважає доведеним факт, що позивачем по справі не вживалися та не заплановані в майбутньому заходи щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев на території, підвідомчій відповідачу.

Вказане спростовує доводи відповідача про неправомірність звернення прокурора до суду із даним позовом та недоведеність невжиття заходів щодо самостійного відшкодування шкоди уповноваженим на це органом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в особі позивача.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ - ЧН № 002514, Ріпкинському дочірньому районному спеціалізованому агролісогосподарському підприємству Ріпкинський райагролісгосп , на підставі розпорядження Ріпкинської райдержадміністрації від 13.09.2002 № 287, надано у постійне користування 15988,9 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 125).

Згідно пунктів 2.1, 3.8 Статуту Ріпкинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ріпкирайагролісгосп» (нова редакція), затвердженого Наказом генерального директора КП Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради від 19.02.2018 № 9 (а.с. 22-28), підприємство створене з метою охорони та відновлення задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень передбачених цим Статутом.

Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від березня 2001 року Про надання у постійне користування земель лісового фонду та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, що включає в себе охорону і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж (п. 2.2 Статуту).

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на ДП Ріпкирайагролісгосп покладено обов`язок ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень.

Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Матеріалами справи, а саме Актом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 37/06 від 19.05.2020, польовими переліковими відомостями пнів підтверджено, що ДП Ріпкирайагролісгосп , як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило, самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Судом враховується, що перевірку проведено та Акт від 19.05.2020 складено уповноваженим представником позивача на підставі наказу від 18.05.2020 №321 та направлення на перевірку №321, за участю оперуповноваженого 4 відділу УСР в Чернігівській області ДСР НПУ. Відповідно до пп.2 п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право залучати працівників правоохоронних органів до здійснення заходів з державного нагляду (контролю) з питань, що належать до її компетенції.

Таким чином, Акт від 19.05.2020 та польова перелікова відомість пнів судом приймаються в якості належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

При цьому, судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача про те, що оскільки в межах кримінального провадження 12020270220000214, відкритого за частиною 1 статті 246 КК України, встановлено винних осіб, які вчиняли дії з незаконної рубки дерев, то відсутні правові підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

За висновком суду, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн на працівників ДП Ріпкирайагролісгосп - майстра лісу ЛГД № 4 та лісника ЛГД № 4 обх.3, що підтверджується постановами про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2020 № 65/06 та 66/06 (а.с. 118,122) в яких зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 станом на 18.05.2020 як посадові особи здійснили порушення порядку заготівлі і вивезення деревини та Положення Про державну лісову охорону , а саме: не забезпечили охорону закріплених за ними земель лісового фонду ДП Ріпкирайагролісгосп , що призвело до незаконної рубки дерев породи сосна категорії сухостійні в кв. 208 вид.7 та дерев породи акація різних категорій в кв. вид. 9 ДП Ріпкирайагролісгосп .

Вказане підтверджує, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, що в свою чергу спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев здійснено у відповідності до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу , додаток №1 (далі - Постанова №665).

Постановою №665 затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами за яким індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 р., а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665 і він є арифметично вірним.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що акт №37/06 від 19.05.2020 про результати заходів державного нагляну (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства є неналежним доказом у справі та не доводить наявності в діях відповідача складу правопорушення, оскільки доводи відповідача не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Акт №37/06 від 19.05.2020 є чинним, дії Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо проведення на території ДП Ріпкирайагролісгосп на землях Смолигівського старостинського округу Любецької ОТГ Ріпкинського району Чернігівської області заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства вчинені в межах компетенції даного органу з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідачем у судовому порядку не оскаржувались. При цьому, посилання відповідача на недотримання Державною екологічної інспекцією у Чернігівській області приписів Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V судом відхилено, оскільки як вбачається з наказу №321 від 18.05.2020 та направлення №321 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області не здійснювались заходи державного нагляду (контролю) відносно господарської діяльності конкретного суб`єкта господарювання (відповідача в справі), як це передбачено зазначеним нормативно-правовим актом. Натомість у рамках затвердженого Плану роботи на 2020 рік позивачем проводились заходи контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області, в ході проведення яких ним, у законний спосіб, виявлено порубку дерев на підвідомчій відповідачу території, що зафіксовано актом №37/06 від 19.05.2020.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу та об`єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму, суд дійшов висновку про задоволення позову в обсязі в сумі грн.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача в зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю і стягнути з Ріпкинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ріпкирайагролісгосп» , код 05389149, вул. Лісова, 25, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, 450 726,52 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом їх перерахування одержувачам: 135 217,96 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 90 145,30 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 225 363,26 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Смолигівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (вул. Чернігівська, 15, с. Смолигівка, Ріпкинський район, Чернігівська область).

Стягнути з Ріпкинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ріпкирайагролісгосп» , код 05389149, вул. Лісова, 25, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 6 760,90 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне судове рішення складено 30.12.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко