Постанова

від 28.12.2020 по справі 925/848/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа№ 925/848/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стройком - 2015 на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020

у справі № 925/848/20 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройком - 2015

про стягнення 14 753,84 грн.

1. Зміст позовних вимог та заяви

Черкаська міська рада звернулась до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 14753,84 грн., з яких: 14248,04 грн. основного боргу та 505,80 грн. пені на підставі договору № 775 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою від 08.07.2016, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору щодо сплати пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою. Так, за період з 08.07.2016 по 31.05.2020 відповідач зобов`язаний був сплатити пайову участь в сумі 19423,36 грн., нараховану відповідно до умов договору, водночас останнім сплачено лише 5175,32 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 14248,04 грн.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

08.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 , (далі - Замовник, відповідач) та Черкаською міською радою (далі - Виконавець, позивач) було укладено договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою № 775, за умовами якого Замовник зобов`язувався оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою: на розі вул. Менделєєва та вул. Ціолковського, площею 64 кв.м., на території якого розташовано торговий павільйон площею 30 кв.м. власником якого є Замовник, а Виконавець зобов`язався забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони погодили, що замовник зобов`язувався сплачувати пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою у розмірі 13,64 грн за добу, вирахуваному за відповідною формулою.

При цьому, обсяги пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою визначені згідно з рішенням Черкаської міської ради від 09.07.2010 року № 5-821 Про затвердження Порядку укладення договорів про пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою міста відповідно до пункту 10 частини другої статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Згідно з п. 1.3. Договору Замовник здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цього договору щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок 31419544700002 код 24060300 банк отримувача: ГУДКС України у м. Черкаси Черкаської області МФО 854018 код ЄДРПОУ 38031150, призначення платежу: плата за пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою міста.

Відповідно до п. 3.2. договору Замовник взяв на себе зобов`язання перераховувати кошти на рахунок виконавця у встановлені цим договором строки та відповідно до умов договору.

За несвоєчасне внесення плати сторони погодили стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.6.1. договору, останній набирає чинності з дати його укладення та діє 5 років до 08.07.2021.

Доказів розірвання договору щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою № 775 від 08.07.2016 сторонами у справі не подано.

Доказів про визнання недійсним договору щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою № 775 від 08.07.2016 чи про існування обставин, які вказують на його нікчемність, сторонами суду не подано.

28.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №356-01-20, в якому пропонував у 10-денний термін з дати отримання повідомлення сплатити заборгованість в сумі 9561,79 грн.

11.04.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №1405-01-20, в якому пропонував сплатити до міського бюджету заборгованість в сумі 11519,33 грн.

08.10.2019 позивач вкотре звернувся до відповідача з листом-повідомленням №3995-01-20, в якому пропонував сплатити до міського бюджету заборгованість в сумі 15013,20 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 110.08.2020 у справі №925/848/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Стройком - 2015 на користь Черкаської міської ради 14 248,04 грн. основного боргу та 505,80 грн. пені.

Приймаючи рішення про задоволення позову, щодо стягнення боргу з оплати пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем були порушені умови договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою № 775, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що позивачем додано додатки до позовної заяви, не засвідчені належним чином; що повідомлення про повернення боргу не направлялись відповідачеві, доказів чого також не надано; позивачем пропущена позовна давність по вимогам за період з липня 2016 по червень 2017; позивачем не дотримано умови п. 3.4 договору та не проведено переговори для врегулювання спору; позивачем подано позов під час дії на території України карантину, що є порушенням п.5.1. договору.

Відповідач у відповіді на відзив додатково зазначив, що спірна земельна ділянка передана іншій особі у власність ще з 2013 року, а сам відповідач не користується земельною ділянкою, оскільки не має на спірній ділянці павільйону.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперчив проти доводів відповідача, виходячи з того, що між позивачем та відповідачем був укладений договір, за умовами якого відповідач зобов`язався оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою: на розі вул. Менделєєва та вул. Ціолковського, площею 64 кв.м., на території якого розташовано торговий павільйон площею 30 кв.м. власником якого є Замовник. При цьому, термін дії зазначеного договору 5 років. Договір на сьогодні діючий і сторонами не розірваний.

Позивач вважає, що судом першої інстанції були досліджені всі обставини справи, а відповідач не дотримався вимог законодавства та не надано вчасно відзив на позовну заяву, хоча відповідач був повідомлений про судові засідання належним чином.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

04.09.2020 товариство з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 10.08.2020 у справі №925/848/20.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями справу №925/848/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/848/20 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, який продовжено до 31.12.2020 (Постанова КМУ №956 від 13.10.2020), колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244

Відповідно до п. 1.4. Порядку паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Згідно з п. 1.5. вказаного Порядку комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (п.2.1. Порядку).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до ст. 28 Закону тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Стройком-2015 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.07.2016 між відповідачем та позивачем був укладений договір №775, за умовами якого Замовник зобов`язувався оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою: на розі вул. Менделєєва та вул. Ціолковського, площею 64 кв.м., на території якого розташовано торговий павільйон площею 30 кв.м. власником якого є Замовник, а Виконавець зобов`язався забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території. Вказаний договір був укладений на 5 років та діє до 08.07.2021.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, в п.1.4. договору відповідач підтвердив, що він дійсно є власником тимчасової споруди, права третіх осіб на тимчасову споруду відсутні.

Умовами договору було визначено, що оплату відповідач мав здійснювати щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконував свої зобов`язання за вказаним договором неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 14248,04 грн.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що доказів розірвання договору щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою № 775 від 08.07.2016 відповідачем суду не подано, як і не надано доказів про визнання недійсним договору щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою № 775 від 08.07.2016.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано наявність обов`язку щодо сплати пайової участі та відповідно наявність суми основного боргу за договором щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою № 775 від 08.07.2016 в сум 14248,04 грн.

За несвоєчасне внесення плати сторони погодили стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів здійснивши перевірку заявленого позивачем розрахунку, дійшла висновку про арифметично обґрунтовану заявлену до стягнення пеню в розмірі 505,80 грн.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що позовна заява Черкаської міської ради містить додатки, які не засвідчені належним чином.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складаються зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч.4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

До позовної заяви позивачем додано копію договору пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою від 08.07.2016 №775, та повідомлень про сплату боргу від 28.01.2019, 11.04.2019, 08.10.2019, засвідченого належним чином та у відповідності до Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003".

Відтак, засвідчені директором Департаменту Харенко Т.І. копії договору та повідомлень, з проставленням дати засвідчення та прикладанням печатки є засвіченими у визначеному законом порядку та є належним доказом у справі №925/848/20.

Також, судова колегія відхиляє доводи скаржника, що позивачем не надано доказів направлення повідомлень-вимог на адресу відповідача, оскільки оплата пайової участі відповідно до умов п.1.3. договору здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітнім, та не ставиться в залежність від отримання повідомлення-вимоги або фактично наданих послуг.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 5. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вже зазначалося в даній постанові, відповідач зобов`язувався здійснювати оплату пайової участі щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок позивача. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, основний борг, заявлений до стягнення, виник з 11.09.2017. З даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 01.07.2020, що підтверджується відтиском штемпеля суду першої інстанції. Отже, позивач звернувся в межах трьох років з моменту прострочення зобов`язання. А тому мотиви щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, з яких виходив відповідач у своїй апеляційній скарзі, визнаються необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем заяву про застосування позовної давності подано з порушенням ч. 3 ст. 267 ЦК України, оскільки остання зроблена після винесення судом рішення. Водночас, як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом направлялась ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача, а також ухвала про відкладення, яка отримана останнім 31.07.2020, тобто відповідач знав про розгляд справи в суді першої інстанції та міг подати відповідну заяву до винесення рішення, а також міг подати відповідні докази та заперечення, однак не вчинив відповідних дій.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем порядку врегулювання спору, визначеного договором.

Як встановлено вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Обов`язковість досудового врегулювання спору при вирішенні зазначеної категорії спорів, не встановлена договором.

Відповідно до п.3.4. договору сторони лише домовились, що у разі виникнення у замовника заборгованості з оплати пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, сторони за взаємною згодою складуть графік погашення заборгованості.

Крім того, у розділі Розв`язання спорів сторони передбачили у разі виникнення спорів як можливість проведення переговорів так і їх вирішення в судовому порядку.

Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком позивача, який добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Отже, у даному випадку складання графіку погашення заборгованості або проведення переговорів перед зверненням до суду з позовною заявою щодо захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів є правом, а не обов`язком позивача, та не може ставитися в залежність від вчинення відповідних дій позивачем.

У апеляційній скарзі скаржник стверджував, що у зв`язку із встановленням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 на всій території України карантину, звернення позивача є неправомірним по відношенню до відповідача, оскільки позивачем не враховано п.5.1. договору.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням скаржника, оскільки визначення форс-мажору дається у Законі України від 02.12.1997 №671/97-ВР Про торгово-промислові палати в Україні . Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

До форс-мажорних обставин зараховано, в тому числі, заборонні дії (акти) держави (запровадження комендантської години, карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень й актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо).

Проте, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

При виникненні форс-мажорних обставин, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність. При укладенні договору сторони можуть реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов`язань за договором. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України №671/97-ВР від 02.12.1997 (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.

Проте, матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача по справі від відповідальності за невиконання зобов`язання, в тому числі запровадження карантину. Таких документів скаржником до суду надано не було.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на належність земельної ділянки фізичній особі та неможливість використання її для розміщення тимчасової споруди.

За змістом статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , з урахуванням положень законів України Про благоустрій населених пунктів і Про місцеве самоврядування в Україні та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 N 244, отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою є підставою для встановлення такої тимчасової споруди.

При цьому, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а визначається схема розміщення ТС на території населеного пункту або його частин, без визначення адреси.

А тому твердження відповідача, що торговий павільйон не був розміщений на вказаній земельній ділянці, оскільки земельна ділянка була передана фізичній особі, не можуть бути прийняті судом, тим більше, що рішення, на яке посилається відповідач прийняте Черкаською міською радою 07.11.2013, в той час як спірні правовідносини виникли у 2016 році.

Крім того, настання матеріальних змін, як невикористання території об`єкта благоустрою, є підставою внесення змін до умов договору оренди або його припинення у разі, якщо сторони погодили таку умову у договорі, а тому відповідач не був позбавлений з врахуванням норм ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 1 розділу VII Договору звернутись до позивача про розірвання договору у разі нерозміщення торгового павільйону, проте належних доказів невикористання спірної території відповідачем суду не надано.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача, що судом не досліджено всіх обставин справи, а справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином.

Відповідач зазначає, що не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, а клопотання про відкладення розгляду справи було проігноровано судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.07.2020 було відкрито провадження у справі та призначено на 27.07.2020. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

27.07.2020 до господарського суду Черкаської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.07.2020 було задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву до 10.08.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 01.07.2020 місцевим господарським судом направлялась електронною поштою, а ухвала про оголошення перерви до 10.08.2020 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та ухвалу про оголошення перерви були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, оскільки кореспонденція направлялась судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та була отримана відповідачем. В той же час, неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об`єктивному розгляду судом першої інстанції всіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції враховано, що звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, скаржнику було відомо про розгляд даної справи судом першої інстанції.

Інші доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

9. Висновки апеляційного суду

Враховуючи доведений факт порушення обов`язку щодо сплати пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою колегія суддів вважає, правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 14248,04 грн. та 505,80 грн. пені.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Стройком - 2015 на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/848/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/848/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю Стройком - 2015 .

4. Матеріали справи №925/848/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік