Постанова

від 17.12.2020 по справі 918/453/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Справа №918/453/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Саврій В.А.,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

прокурор Рівненської місцевої прокуратури - Кривецька-Люліч Т.А. (посвідчення №057466 від 15.10.20р.);

позивача: не з`явився;

відповідач - Філон В.П. (паспорт № НОМЕР_1 від 09.12.99);

Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради - Парчук Н.І. (довіреність № 08-825 від 16.09.20);

Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №8 Рівненської міської ради - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року, суддя Пашкевич І.О., м. Рівне, повний текст складено 15 жовтня 2020 року, у справі

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

Фізичної особи-підприємця Філона Вадима Петровича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради

Рівненська ЗОШ І-ІІІ ступенів №8 Рівненської міської ради

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернення приміщення

Судом роз`яснено представникам сторін права та обов`язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2020 року, заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та до ФОП Філона В.П. про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення від 16 жовтня 2019 року, про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення, що є предметом спірного договору та повернути його орендодавцю - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради шляхом підписання акту прийому-передачі.

22 жовтня 2020 року, рішенням Господарського суду Рівненської у задоволенні позову заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури було відмовлено.

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки ч.4 ст. 80 Закону України "Про освіту" містить пряму заборону передавати будь-які приміщення навчальних закладів в оренду суб`єктам господарювання для проведення господарської діяльності, не пов`язаної з наданням освітніх послуг або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

В той же час, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, суд зазначив, що передача спірного майна в оренду не порушує права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі. А навпаки, у випадку приведення орендарем спірного нежитлового приміщення до належного та безпечного стану, його можна буде використовувати із освітньою метою вчителями біології для ознайомлення учасників освітнього процесу із питаннями органічного землеробства. Передача майна державної власності в оренду підприємцю, на думку суду, ніяким чином не стримує розвиток освіти та не впливає негативно на якість освіти.

Прокурором було встановлено, на що підставі спірного Договору, приміщення теплиці передано ФОП Філону В.П. з метою вирощування рослинної продукції (інше використання нерухомого майна), тобто в цілях здійснення підприємницької діяльності, яка не пов`язана ані з навчально-виховним процесом, ані з наданням освітніх послуг.

Крім того, договір оренди майна не містить умов щодо взаємовідносин сторін у частині забезпечення навчально-виховного процесу, надання учням та педагогічному колективу будь-яких послуг.

Таким чином, орендар не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться законодавством про освіту вцілому та Законом України "Про освіту", оскільки не надає освітніх послуг, пов`язаних з навчально-виховним або навчально-виробничим процесом в орендованому ним нежитловому приміщенні, що суперечить вимогам закону.

У зв`язку з вищевикладеним, такий договір повинен бути визнаний недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням Закону України "Про освіту", згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, у своєму відзиві, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права .

Таким чином, зі змісту вказаної норми права, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства" (ч.4 ст. 80 Закону "Про освіту").

Таким чином, закладам освіти (суб`єктам управління майном) дозволено надання приміщень закладів освіти в оренду для певних цілей. Тобто, у разі неможливості всебічно забезпечити освітній процес заклад освіти (суб`єкт управління майном) вправі здавати в оренду приміщення для забезпечення освітніх потреб та обслуговування осіб, які навчаються в закладі.

Відповідно, судом першої інстанції надано правову оцінку доказам, а саме, поясненням №462/0121/20 від 15 червня 2020 управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, в яких підтверджено той факт, що кошти на відновлення теплиці не виділялись, приміщення не використовувалось в освітньому процесі більше 15-ти років. Тому, цілком логічно зробити висновок про те, що майно згідно спірного договору передане в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.

Крім того, пп.2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти;

Відповідно, суд перевіривши умови оспорюваного договору, дійшов обґрунтованого висновку, що під час укладення даного договору оренди сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна, отже, прокурором не доведено наявність підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину, тобто не існувало порушень, які б унеможливлювали б укладення договору оренди.

ФОП Філон В.П. у своєму відзиві на апеляційну скаргу, також, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у чіткій відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції, належним чином надавши правову оцінку спірним правовідносинам та дослідивши наявні матеріали справи, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що приміщення, яке передане в оренду підприємцю є окремим, тимчасово вільним приміщенням та не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, натомість орендар використовує спірне приміщення за його цільовим призначенням, визначеним у Договорі. Так, передача спірного майна в оренду не порушує права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі.

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі

Заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури не доведено належними та допустимими доказами, що укладення оспорюваного Договору призвело до погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а отже і наявність в даному випадку порушень інтересів держави, та, відповідно, законність звернення прокурором до суду із позовом в інтересах держави.

Слід враховувати, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду, натомість в матеріалах поданої до суду позовної заяви прокурором не встановлено та не надано жодних доказів, в чому полягає порушення матеріальних інтересів держави, нераціональність та неефективність використання підприємцем нежитлового приміщення теплиці.

Також, ФОП Філон вказує на те, що інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором, звертаючись до суду, прокурор повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", чого ним, в порушення вказаної норми права, зроблено не було.

Зазначаючи про порушення державних інтересів в результаті укладення правочину, прокурором всупереч вказаним нормам права, а також положенням ст.ст. 73-74 ГПК України, не наведено розміру шкоди, яка завдана та доказів на підтвердження такої шкоди, не встановлено порушення матеріальних інтересів держави, а відтак в прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у даній справі.

З огляду на зазначене, а також, що оспорюваний правочин жодним чином не порушує державні інтереси, як про це вказує прокурор, та повністю відповідає положенням чинного законодавства, будь-які законні правові підстави для виконання представницьких функцій та звернення до суду із даним позовом в інтересах держави в даному конкретному випадку у прокурора відсутні, що свідчить про перевищення останнім своїх повноважень та відсутність відповідних правових підстав для задоволення позову з мотивів, викладених у даному відзиві.

Рівненська міська рада і Рівненська ЗОШ №8 відзивів на апеляційну скаргу не подали, свою правову позицію суду не повідомили.

30 листопада 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду за скаргою прокурора було відкрито апеляційне провадження та призначено її розгляд справи на 17 грудня 2020 року.

У судовому засіданні прокурор надала свої пояснення відносно доводів та вимог апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийняте всупереч вимогам матеріального і процесуального права, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

У судовому засіданні ФОП Філон В.П. і представник Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають її необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає та просять відмовити в її задоволенні.

Представники позивача і Рівненської ЗОШ №8 у судове засідання не з`явились, хоча були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представник представників позивача і Рівненської ЗОШ №8.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, ФОП Філона В.П. і представника Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

16 жовтня 2019 року, між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Управління), як орендодавцем, та ФОП Філон В.П., як орендарем, було укладено Договір оренди №544-б нерухомого майна (нежитлового приміщення) (надалі - Договір), що належить територіальній громаді м., за умовами якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться в будівлі теплиці на території ЗОШ №8, загальною площею 92,4 м 2 (згідно технічного плану приміщення №№1-7, №9) за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 20, що перебувають на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно звіту про оцінку майна станом на 15 серпня 2019 року і складає 191 080,00 грн. (а.с.17-18)

За п.1.2. Договору, майно передається в оренду з метою вирощування рослинної продукції (інше використання нерухомого майна).

Згідно п.3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради (надалі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за місяць оренди - 1 598,67 грн.

Договір оренди №544-б укладено строком на 2 роки 11 місяців; з 16 жовтня 2019 року до 15 вересня 2022 року, включно. (пункти 10.1., 10.3. Договору оренди №544-б).

02 січня 2020 року, за актом прийому-передачі нежитлове приміщення теплиці було передане підприємцю. (а.с.19)

21 травня 2020 року, заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури, вважаючи, що Договір укладений з порушенням приписів Законів України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту" та те, що спірне майно не може бути об`єктом оренди для використання його у господарській діяльності, звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та до ФОП Філона В.П. про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення від 16 жовтня 2019 року на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, в якому просив зобов`язати ФОП Філона В.П. звільнити нежитлове приміщення, що є предметом спірного договору та повернути його орендодавцю - Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради шляхом підписання акту прийому-передачі. (т.1 а.с.1-19)

26 травня 2020 року, ухвалою Господарського суду Рівненської області до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, було залучено Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Рівненську ЗОШ І-ІІІ ступенів №8 Рівненської міської ради. (т.1 а.с.75-76)

22 жовтня 2020 року, рішенням господарського суду Рівненської у задоволенні позову заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури було відмовлено. (т.2 а.с.24-27)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно абз. 1 і 2 ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.ч.3-5 ст. 53 ГПК України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

- якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вказує на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Причому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 у справі №910/6144/18, від 06 серпня 2019 року у справі №912/2529/18).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

За приписами ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Нормами ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам міст, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно п.п. 1.1, 1.3 Статуту Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 Рівненської міської ради, затвердженого наказом управління освіти Рівненського міськвиконкому №653-осл від 22 жовтня 2004 року, ця школа є юридичною особою, має штамп, печатку, ідентифікаційний номер та знаходиться у комунальній власності.

Згідно п.4.1 Статуту, управління навчальним закладом здійснюється його засновником - управлінням освіти Рівненського міськвиконкому.

Балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 20, являється Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів.

Згідно державного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 529321, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля, теплиця літ. "В-1", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 20 перебуває у комунальній формі власності. Власником вказаного нерухомого майна являється територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради. (т.1 а.с.25-26)

Разом з тим, відповідно до п.2 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного", затвердженої рішенням №3987 Рівненської міської ради від 15 травня 2014 року, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради є орендодавцем нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста, загальна площа якого перевищує 200 м 2 на одне підприємство, установу, організацію.

Таким чином, спірна будівля теплиці ЗОШ №8 на момент передачі відповідачу в оренду перебувала у комунальній власності та належала територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради, у якої наявні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів оренди такого майна у разі їх невідповідності вимогам чинного законодавства України.

Прокурор, на виконання ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу уповноваженго здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в даному випадку, - Рівненської міської ради, з повідомленням про порушення закону, яка мала розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи - є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності цього органу, та дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин бездіяльності Рівненської міської ради прокурором до позову надано, зокрема:

- лист Рівненської місцевої прокуратури від 19 травня 2020 №33-56-4361 вих-20, адресований позивачу, в якому повідомлено про встановлення порушень вимог законодавства про оренду державного майна та законодавства про освіту, зокрема ст. 80 Закону України "Про освіту", при укладенні Договору оренди №544-б від 16 жовтня 2019 року

Разом з тим, надіслання такого листа за своїм змістом не є зверненням у розумінні положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (за відсутності відповідних доказів), а є повідомленням про виявлені порушення чинного законодавства. В той же час, сама по собі обставина не звернення з позовом протягом певного часового періоду не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, слідує, що для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Таке повідомлення за своїм характером має спонукати уповноважений орган до вчинення відповідних дій по вжиттю заходів щодо захисту інтересів держави. І лише явне немотивоване "ігнорування" цього повідомлення (попередження) вказаним органом або неналежне (не відповідно до закону) реагування на нього, дає підстави прокурору для самостійного (субсидіарного) вжиття заходів, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою 20 травня 2020 року (вх. №1058/20 від 21 травня 2020 року), тобто на другий день після направлення на адресу Рівненської міської ради інформації, що прокурор має намір звернутися до суду з позовною заявою, що виключає можливість міскій раді зреагувати на вищезазначене повідомлення.

Таким чином, прокурором було недотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави.

Тобто, висновок прокурора про бездіяльність Рівненської міської ради, яка зумовила необхідність участі прокурора у даній справі є передчасним та таким, що не відповідає обставинам у даній справі.

В п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Враховуючи викладене та зважаючи на недотримання прокурором визначеної ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що у будь-якому випадку свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді, місцевий господарський суд повинен був дійти висновку про залишення позову заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Згідно п.4 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Інші заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об`єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. В той же час, враховуючи відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22 жовтня 2020 року, а позов заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради - залишити без розгляду.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року у справі №918/453/20 - скасувати.

Позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Фізичної особи-підприємця Філона Вадима Петровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненська ЗОШ І-ІІІ ступенів №8 Рівненської міської ради, про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №918/453/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "23" грудня 2020 року.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.