Рішення

від 30.12.2020 по справі 904/2869/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2020м. ДніпроСправа № 904/2869/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОННІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗАСОБИ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ" (03061, м. Київ, вул. М.Донця, буд.6, офіс 102-Б; ідентифікаційний код 32667910; е-mail: ask@ekzot.com.ua)

до Державного підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 4; ідентифікаційний код 39688675)

про стягнення 641 697 грн. 76 коп.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОННІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗАСОБИ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №2537/20 від 01.06.2020р.) про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" 641 697 грн. 76 коп., що складає 548 507 грн. 91 коп. - заборгованості за товарно-матеріальні цінності, поставлені відповідно до умов Договору від 03.12.2019 №12с/239/53-142-01-19-01109, 21 740 грн. 00 коп. - пені, 58 089 грн. 31 коп. - штрафу та 13 360 грн. 54 коп. - інфляційні збитки.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому позивачем подано заяву (вх.№26770/20 від 17.06.2020р.) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020 було направлено відповідачу за його електронною адресою (а.с.68).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України (а.с.90).

25.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (вих.12-07/1476 від 23.06.2020) у якому позовні вимоги визнає частково на суму 548 507грн.91коп. та просить відмовити у задоволенні вимог щодо витрат на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00грн.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається 03.12.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОННІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗАСОБИ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ , як постачальником, та відповідачем - Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом", як покупцем, було укладено договір №12с/239/53-142-01-19-01109 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договору поставити покупцеві комп`ютерне обладнання, а покупець -прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору, сторони визначили, що найменування, одиниця виміру, кількість, номенклатура та ціна визначені в Специфікації є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору, сума Договору є твердою та становить 1 129 542,00 грн. у т.ч. ПДВ-188 257 грн. 00коп.

Пунктом 4.1 договору визначені умови поставки продукції визначені сторонами, згідно яких поставка продукції здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010, на умовах DDR- склад покупця: м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вул.Гагаріна,4.

Згідно п.4.2. Договору датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Строк поставки продукції з 02.01.2020 до 06.03.2020 (п.4.3 договору).

На виконання умов договору позивачем були здійснені наступні поставки за договором, а саме:

05.02.2020 згідно видаткової накладної №21 від 03.02.2020 поставлено товар на суму 521 058,90 грн. Вхідний контроль продукції пройдено 06.02.2020 (а.с.87).

02.03.2020 згідно видаткової накладної №41 поставлено товар на суму 308 788,38 грн. Вхідний контроль продукції пройдено 11.03.2020 (а.с.86).

Згідно умов п.3.4 Договору, розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначеній в договорі, згідно рахунку наданого постачальником.

Таким чином, оплату продукції відповідач повинен здійснити:

- за видатковою накладною №21 від 03.02.2020 - до 14.03.2020;

- за видатковою накладною №41 від 02.03.2020 - до 16.04.2020.

Проте, відповідачем частково здійснено оплату за договором у розмірі 281 339 грн.37коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №14399 від 27.04.2020(а.с.16), №14415 від 30.04.2020(а.с.17), №14357 від 04.05.2020 (а.с.18). Станом на 01.06.2020 заборгованість відповідача складає 548 507грн.91коп.

Після відкриття провадження у цій справі відповідачем до матеріалів справи додано оригінал платіжного доручення №14669 від 07.07.2020 на суму 170 000грн.00коп. про оплату товару (монітори, твердо тільні реле та диски,модулі та ін.)

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі у частині 170 000грн.00коп. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, судом встановлено, що надані видаткові накладні №21 від 03.02.2020, №41 від 02.03.2020 на загальну суму 829 847грн. 28коп. складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачу.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

17.04.2020 позивач на адресу відповідача направив претензійну вимогу вих.27/4 від 17.04.2020 про оплату отриманого товару. Відповідач отримав вимогу 21.04.2020, однак відповіді на претензію на надав. (а.с14-15).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 378 507 грн.91 коп., що не заперечується відповідачем.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.2 договору передбачена відповідальність за порушення строків виконання своїх зобов`язань, а саме : у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.

За розрахунком позивача:

- за видатковою накладною №21 від 03.02.2020 пеня становить 15 380грн.00 за загальний період з 13.03.2020 по 19.05.2020 ;

- за видатковою накладною №41 від 02.03.2020 пеня становить 6360грн.00 за загальний період з 07.04.2020 по 19.05.2020. Всього в сумі 21 740 грн. 00коп.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що він є необґрунтованим, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду заборгованості, так як не було враховано дату вхідного контролю.

За перерахунком суду розмір пені становить 19 468 грн.00коп. :

- за видатковою накладною №21 від 03.02.2020 пеня становить 14 618грн.10 за загальний період з 14.03.2020 по 19.05.2020 ;

- за видатковою накладною №41 від 02.03.2020 пеня становить 4 849 грн. 90 за загальний період з 16.04.2020 по 19.05.2020.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 19 308грн.98коп.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми оплати більш ніж на 30 календарних днів, яка складає 58 089грн.31коп.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки, зокрема штрафу, є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема штрафу, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов`язання покупцем не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 58 089грн. 31 коп. задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків на суму13 360грн.54коп. за загальний період з березня 2020 по квітень 2020 від суми боргу 829 847грн.28 коп.

Отже, інфляційні нарахування після перерахунку (з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань") становлять 4168 грн. 47 коп. (загальний період квітень 2020).

При перерахунку інфляційних нарахувань судом враховано:

- за видатковою накладною №21 від 03.02.2020 заборгованість виникла з 14.03.2020, тому інфляційні збитки слід нараховувати з наступного місяця - квітня 2020;

- за видатковою накладною №41 від 02.03.2020 заборгованість виникла з 16.04.2020, тому інфляційні збитки слід нараховувати з наступного місяця - травня 2020, однак позивачем зазначена вимога не була заявлена, тому з урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн.00коп.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи не містять вищезазначених доказів, тому у витратах на надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.00коп. слід відмовити.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає грн. 00 коп.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі у частині 170 000грн.00коп. - заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОННІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗАСОБИ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ" (03061, м. Київ, вул. М.Донця, буд.6, офіс 102-Б; ідентифікаційний код 32667910; е-mail: ask@ekzot.com.ua) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 4; ідентифікаційний код 39688675) про стягнення 641 697 грн. 76 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 4; ідентифікаційний код 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОННІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗАСОБИ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ" (03061, м. Київ, вул. М.Донця, буд.6, офіс 102-Б; ідентифікаційний код 32667910; е-mail: ask@ekzot.com.ua) 378 507 (триста сімдесят вісім тисяч п`ятсот сім) грн. 91 коп. - основного боргу, 19 468 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 00 коп. - пені, 4 168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн.47коп. -інфляційних нарахувань та 6 032 (шість тисяч тридцять дві) грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог- відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.12.2020

Суддя Т.В. Загинайко