Рішення
від 16.12.2020 по справі 908/473/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 Справа № 908/473/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Корсун В.Л.,

Левкут В.В.,

при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Фермерського господарства «ТРОИЦКОЕ» (71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Південна, буд. 28, код ЄДРПОУ 30086663)

До відповідача: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м.Кам`янка-Дніпровська, вул. Набережна, буд. 87, код ЄДРПОУ 02140900)

про визнання права постійного користування

За участю представників сторін:

Від позивача: Чоп`як В.М., Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.02.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001890 від 05.11.2018, посвідчення адвоката України №ЗП001890 від 05.11.2018) ;

Від відповідача: Костенко М.С., довіреність №04/12-10 від 02.01.2020 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.02.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «ТРОИЦКОЕ» (вх. №534/08-07/20 від 24.02.2020 р.) до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання права постійного користування.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 р. справу №908/473/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 26.02.2020 р. на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху . Ухвалою суду від 16.03.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/473/20 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/47/20, підготовче засідання призначено на 13.04.2020 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.04.2020 р. продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/473/20 у підготовчому провадженні до 08.06.2020 р. та строк для надання позивачем письмового заперечення (пояснення) щодо відзиву на позовну заяву від 08.04.2020 р. за вих. №1313/12-10 до 20.05.2020 р., розгляд справи у підготовчому провадженні перенесено (відкладено) на 20.05.2020 р. об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.06.2020 об 11 год. 20 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою від 09.06.2020 зупинено провадження у справі № 908/473/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18.

Ухвалою суду від 23.07.2020 провадження у справі № 908/473/20 поновлено з 23.07.2020, справу № 908/473/20 передано на колегіальний розгляд. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020, справу № 908/473/20 передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Корсун В.Л. Ухвалою суду від 23.07.2020 у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Корсун В.Л. справу № 908/473/20 прийнято до свого провадження, розгляд справи № 908/473/20 розпочато спочатку зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 12.08.2020 о 10 год. Ухвалою суду від 12.08.2020 № 908/473/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Корсун В.Л. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 21.10.2020, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.10.2020 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. У судовому засіданні 07.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020 з повідомленням (викликом) сторін.

Витягом з протоколу автоматичної розподілу судової справи між суддями від 04.11.2020, справу №908/473/20 передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Корсун В.Л., Левкут В.В. Ухвалою від 12.08.2020 № 908/473/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Левкут В.В., Корсун В.Л. справу прийнято до свого провадження, повторний розгляд справи по суті призначено на 03.12.2020 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. В судовому засіданні 07.10.2020 оголошено перерву до 16.12.2020 з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 16.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги які обґрунтовує тим, що рішенням Кам`янко Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за № 5 ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку площею 50,3 га. та 17.05.1999 року було видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано за № 481 для ведення фермерського господарства. 19.09.1999 року для обробітку земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі вказаного державного акту створив фермерське господарство ТРОИЦКОЕ . Крім ОСОБА_1 , який виступив засновником фермерського господарства до його складу увійшли і інші члени сім`ї та родичі засновника. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, але із його смертю діяльність та існування фермерського господарства не припинилась, оскільки інші члени родини продовжні обробляти вказану земельну ділянку. В подальшому, маючи намір провести розпаювання земельної ділянки яка оброблялася Позивачем, він звернувся для до Кам`янко - Дніпровською районної державної адміністрації, якою було видано розпорядження №503 від 16.11.2012 року Про надання дозволу і розробку проекту землеустрою членам ФГ ТРОИЦКОЕ . На підставі даного розпорядження за рахунок земельної ділянки яка передавалась постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, сформовано п`ятнадцять окремих земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. На підставі проектної документації і розроблених проектів землеустрою відомості про земельні ділянки були внесені до відомостей державного земельного кадастру та державного реєстру прав власності. Однак завершити розпаювання та вільно використовувати земельну ділянку, яка отримувалась на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, Позивач не може оскільки Відповідач не визнаючи права користування Позивача вимагає звільнити і повернути цю земельну ділянку Відповідачеві.

Посилаючись на вимоги ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , ст. ст. 7, 23, 50-53, 55 Земельного кодексу України (ред. 1991 р.), ч.2 ст. 2, ст. ст. 3, 9 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вважає , що вказана земельна ділянка надана в постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Реєстрація є дійсною, була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права постійного користування. Земельні ділянки, право на які посвідчено державним актом, є сформованими незалежно від того, чи були вони зареєстровані в Державному земельному кадастрі. Користувачем земельної ділянки, наданої для створення фермерського господарства, є фермерське господарство ТРОИЦКОЕ з дати його реєстрації як юридичної особи. Фермерське господарство відповідно до законодавства з дати його реєстрації набуває права та обов`язки землекористувача. Враховуючи те, що фермерське господарство було зареєстроване після отримання державного акту на право постійного користування землею, СФГ "ТРОИЦКОЕ із дати свого заснування користувалося земельними ділянками. Проте після створення, державної реєстрації фермерського господарства саме таке фермерське господарство є землекористувачем земельних ділянок.

Також посилаючись на практику Верховного Суду стверджує, що після державної реєстрації фермерське господарство у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України Про фермерське господарство , відбувається фактична заміна орендаря, й обов`язкикористувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Крім того, для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу (постанови у справах № 677/1865/16-ц, № 348/992/16-ц,). Постановою Великої палати Верховного суду від 13 березня 2018 року, справа № 348/992/16-ц, сформульовано остаточну правову позицію, яка в повній мірі відповідає вищенаведеному. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Також посилається на рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп та від 22.09.2005 № 5-рп/2005 і вказує , що головою ФГ може бути інша особа, окрім засновника, у тому числі того, на ім`я якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Голова ФГ тим не менш є тією особою, яка представляє інтереси ФГ як юридичної особи. Отже, одержання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника СФГ не є перешкодою для того, щоб головою СФГ відповідно до Закону про ФГ став інший учасник господарства. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими фізичним особам для ведення фермерського господарства, може бути переоформлена на умовах оренди виключно на юридичну особу, фермерське господарство. Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України чітко визначено, що при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством. Переоформлення покладено як на юридичних осіб (тобто фермерське господарство), так і на громадян, які мають у постійному користуванні земельні ділянки. Таким чином, зміна голови фермерського господарства є підставою для переоформлення права постійного користування земельними ділянками, які перебувають в користуванні фермерського господарства з дати його реєстрації після врегулювання механізму переоформлення на законодавчому рівні (обов`язковість якого не встановлена законодавством), але ні в якому разі не припиняє користування землею.

Беручи до уваги ст.ст. 31, 141, 149 Земельного кодексу України (чинна редакція), перехідні положення п. 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі , Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп, Статтею 27 Земельного кодексу України (ред. 1991 р.) така підстава припинення права постійного користування, як смерть громадянина нормами зазначеного кодексу не передбачена. Рішення Кам`янко - Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за №5 на підставі якого передано в постійне користування земельну ділянку площею 50,3 га не скасовано,, не визнано недійсним і він є чинним. Рішень органів влади, судових рішень про припинення права постійного користування не приймалося. Скасування державної реєстрації права постійного користування спірними земельними ділянками не відбувалося. Земельні ділянки не вилучалися з постійного користування за інших підстав. Таким чином, у встановленому законом порядку право постійного користування земельним ділянками не припинилося. Виданий Винокурову В.В. державний акт на право постійного користування землею на даний час є чинним. Користувачем земельної ділянки є фермерське господарство ТРОИЦКОЕ з дати його реєстрації. Таким чином, після смерті голови фермерського господарства, особи, на чиє ім`я видано державний акт, право постійного користування зберігається за фермерським господарством і підлягає переоформленню, а не вилученню і наданню в користування іншим особам, в тому числі через процедуру земельних торгів. Постановою Великої Палати Верховного Суду України у справі № 317/2520/15-ц сформовано наступну правову позицію: в разі, якщо земельна ділянка надана в користування громадянину для створення фермерського господарства, то після реєстрації фермерського господарства як юридичної особи відбувається заміна користувача в діючих правовідносинах, а не припинення права користування з подальшим наданням ділянки в орендну на конкурентних засадах.

Також посилаючись на ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 4 ГПК України, рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стверджує, що юридичний факт державної реєстрації фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства) тим самим надає фермерському господарству правомірне очікування набуття ним з моменту державної реєстрації права володіння та користування земельною ділянкою, наданою його засновнику (засновникам) для ведення селянського (фермерського) господарства, які (права), в свою чергу, і можуть бути об`єктом захисту у розумінні статті 15 ЦК України. Вказує, що відповідно до ст. ст. 6, 7, 143 Конституції припинення прав на земельну ділянку позбавляє фермерське господарство та його членів основного засобу виробництва - земельної ділянки, призводить до ліквідації фермерського господарства як суб`єкта сільськогосподарського виробництва та втрати засобів для існування громадян, які протягом тривалого часу вели фермерське господарство, працювали на цій землі, створили необхідну матеріально-технічну базу. З огляду на викладене просить визнати за Фермерським господарством ТРОИЦКОЕ право постійного користування: на 15 земельних ділянок, які розташовані за межами міста Кам`янка - Дніпровська, Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 143 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 9, 10, 18 Закону України «Про фермерське господарство» , ст.ст. 7, 23, 27, 50-53, 55, 141, 149 Земельного кодексу України ( в редакції 1991 р.), ст.ст. 15, 16, Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та визнати за ФГ «ТРОИЦКОЕ» право постійного користування на відповідні земельні ділянки перелічені у позовній заяві, які розташовані за межами м. Кам`янка - Дніпровська, Кам`янко - Дніпровського району Запорізької області.

13.04.2020 р. від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 08.04.2020 р. за вих. №1313/12-10, відповідно до якого просить суд в задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник відповідача погодився з тим фактом, що громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №012419, виданого Кам`янсько-Дніпровською Радою народних депутатів, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 17.05.1999 за №481, було передано землі сільськогосподарського призначення загальною площею 50,3 га, в тому числі площею 9,3 га, площею 10,7 га та площею 30,3 га для ведення фермерського господарства. Також не заперечує проти того факту, що обов`язковою передумовою створення фермерського господарства на момент отримання вищевказаного Державного акту було набуття його засновником права на земельну ділянку, надану для ведення фермерського господарства. Водночас частиною 5 статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції від 23.07.1993, чинній на час отримання ОСОБА_1 земельної ділянки на праві постійного користування) передбачалося, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України. Враховуючи той факт, що відповідний договір Позивачем не був укладений, процедура оформлення права постійного користування землею фермерським господарством не була завершена, що в свою чергу виключає можливість визнання права постійного користування .

Згідно доданої до позову копії статуту ФГ ТРОИЦКОЕ його членами значаться, окрім самого засновника ОСОБА_1 , ще дві особи (його сини) - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак при цьому головою ФГ на сьогоднішній день фактично є ОСОБА_3 , який не перебуває з ними у родинних стосунках. Сам голова ФГ ТРОИЦКОЕ - ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді коли розпорядженням голови Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації №503 від 16.11.2012 року членам ФГ ТРОИЦКОЕ , в тому числі ОСОБА_1 (згідно додатку до розпорядження № 503) вже після його смерті, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. На підставі цього розпорядження було виготовлено землевпорядну документацію та землі, які передавались на підставі державного акту на право постійного користування землею №І-ЗП 012419 були розподілені на 15 окремих земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. При цьому в проекті землеустрою відсутній ОСОБА_2 , а значиться двічі одна і таж особа, а саме ОСОБА_4 . Вищевказані земельні ділянки згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у власності територіальних громад, зокрема Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади, будь-які записи про інше речове право в Реєстрі відсутні.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Відповідно до статті 116 125 Земельного кодексу України стверджує, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа, однак Позивачем не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Водночас державний акт, яким посвідчено права постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, втратив свою чинність після його смерті. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Вказана правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 19.11.2019 по справі № 908/232/18.

Міська рада не перешкоджала Позивачу звернутися із заявою про надання спірної земельної ділянки площею 50,3 га, яка використовувалась для ведення фермерського господарства, в оренду. Крім того, вказана Позивачем правова позиція згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 317/2520/15-ц стосується правовідносин, які виникли на підставі укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, що взагалі не стосується предмету даного спору. З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янко Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за №5 ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку площею 50,3 га. для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території яка розташована на території Кам`янко - Дніпровської міської ради.

Право постійного користування посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано у книзі державної реєстрації актів на право постійного користування землею 17 травня 1999 року за №481

19.09.1999 року для обробітку вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 на основі вказаного Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419 створив селянське (фермерське) господарство ТРОИЦКОЕ . Крім ОСОБА_2 , який виступив засновником фермерського господарства до його складу увійшов ОСОБА_1 .

СФГ ТРОИЦКОЕ було зареєстроване 01.09.1999 року як юридична особа розпорядженням голови К-Дніпровської районної державної адміністрації № 365, про що також свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (ідентифікаційний код 30086663).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.08.2012р. серії НОМЕР_1 .

У зв`язку із смертю засновника СФГ ТРОИЦКОЕ діяльність та існування фермерського господарства не припинилась, оскільки інші члени родини продовжили обробляти вказану земельну ділянку та 24.09.2012р. було проведену державну реєстрацію змін до установчих документів за № 10861050005000124, керівником якого 02.08.2012р. став ОСОБА_3 .

В подальшому, маючи намір провести розпаювання земельної ділянки яка оброблялася Позивачем, він звернувся для до Кам`янко - Дніпровською районної державної адміністрації, якою було видано розпорядження №503 від 16.11.2012 року Про надання дозволу і розробку проекту землеустрою членам ФГ ТРОИЦКОЕ , в додатку до якого зазначено перелік 15 громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Троицкое": ОСОБА_3 - 3,74 га; ОСОБА_5 - 3,74 га; ОСОБА_4 - 3,74 га; ОСОБА_6 - 3,74 га; ОСОБА_7 - 3,74 га; ОСОБА_8 - 3,74 га; ОСОБА_9 - 3,74 га; ОСОБА_10 - 3,74 га; ОСОБА_11 - 3,74 га; ОСОБА_12 - 3,74 га; ОСОБА_13 - 3,74 га; ОСОБА_14 - 3,74 га; ОСОБА_15 - 3,74 га; ОСОБА_16 - 3,74 га; ОСОБА_1 - 3,74 га.

На підставі даного розпорядження за рахунок земельної ділянки яка передавалась постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, у 2014 році ТОВ "Козацькі землі ЛТД" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 49,3178 га. та було сформовано п`ятнадцять окремих земельних ділянок:

1. Земельну ділянку площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0120;

2. Земельну ділянку площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0121;

3. Земельну ділянку площею 2,1142 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0122;

4. Земельну ділянку площею 1,4787 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0123;

5. Земельну ділянку площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0124;

6. Земельну ділянку площею 3,5388 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0125;

7. Земельну ділянку площею 3,4129 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0126;

8. Земельну ділянку площею 3,4367 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0127;

9. Земельну ділянку площею 3,4304 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0128;

10. Земельну ділянку площею 3,3745 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0129;

11. Земельну ділянку площею 3,5500 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0130;

12. Земельну ділянку площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0131;

13. Земельну ділянку площею 3,5148 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0132;

14. Земельну ділянку площею 3,5926 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0133;

15. Земельну ділянку площею 3,5926 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0134.

На підставі проектної документації і розроблених проектів землеустрою відомості про земельні ділянки були внесені до відомостей державного земельного кадастру та державного реєстру прав власності, що підтверджується Витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.02.2020р.

В усіх витягах зазначено, що місце розташування вказаних земельних ділянок: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, Кам`янсько-Дніпровська міська рада. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельних ділянок: для ведення фермерського господарства. Також визначено площу кожної земельної ділянки та її нормативну грошову оцінку

Проте, листом від 13.03.2020р. № 951/05-18 Виконавчий комітет Кам`янсько-Дніпровської ради в особі міського голови Антоненко В. надав відповідь ФГ "ТРОИЦКОЕ" на звернення щодо переоформлення права постійного користування земельними ділянками та повідомив наступне.

ОСОБА_17 на підставі державного акту на право постійного користування землею №І-ЗП 012419 зареєстрованого у книзі державних актів на право постійного користування землею за №481, було передано 50,3 га земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням Кам`янко - Дніпровської районної державної адміністрації №503 від 16.11.2012 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою членам ФГ ТРОИЦКОЕ . На підставі цього розпорядження було виготовлено землевпорядну документацію, та землі які передавались на підставі державного акту на право постійного користування землею №І-ЗП 012419 були розподілені на 15 окремих земельних ділянок із наступними кадастровими номерами: 2322410100:06:002:0120; 2322410100:06:002:0121; 2322410100:06:002:0122; 2322410100:06:002:0123; 2322410100:06:002:0124; 2322410100:06:002:0125; 2322410100:06:002:0126; 2322410100:06:002:0127; 2322410100:06:002:0128; 2322410100:06:002:0129; 2322410100:06:002:0130; 2322410100:06:002:0131; 2322410100:06:002:0132; 2322410100:06:002:0133; 2322410100:06:002:0134.

Згідно інформації наявної у міській раді:

1. гр. ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. згідно даних Державного реєстру речових справ зазначені земельні ділянки

значаться, як комунальна власність без реєстрації за ОСОБА_17 ;

3. в проекті землеустрою відсутній ОСОБА_17 , а значиться двічі одна і таж

особа, а саме ОСОБА_4 .

4. в Статуті ФГ ТРОИЦКОЕ вказано, що склад фермерського господарства

складає три особи.

Також вказано, що право постійного користування землею не входить до кола спадкових прав та не може бути передано у інший спосіб третім особам, а тому на даний час відсутні правові підстави для переоформлення права постійного користування землею яке виникло у ОСОБА_17 на підставі державного акту на право постійного користування землею № І-ЗП 012419.

Відповідач не має заперечень проти того, що землі які передавались ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею №І-ЗП 012419 були розподілені на 15 вказаних вище окремих земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами.

Надані відповідачем Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на усі перелічені земельні ділянки від 02.01.2019р., 08.01.2019р. тв. Від 09.01.2019р. мають наступні відомості:

- Цільове призначення: для ведення фермерського господарства;

- Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області; наказ, серія та номер: 8-2304/15-18-СГ, виданий 21.12.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

- Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відповідними індексними номерами (44974669, …) від 08 (09).01.2019 , ОСОБА_18 , Виконавчий комітет Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, Запорізька обл.;

- Форма власності: власність територіальних громад;

- Розмір частки: 1/1;

- Власники: Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, код ЄДРПОУ: 25218421, країна реєстрації: Україна.

Приймаючи рішення суд враховує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Як встановлено судом на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано у книзі державної реєстрації актів на право постійного користування землею 17 травня 1999 року за №481, фермерське господарство ТРОИЦКОЕ є користувачем земельної ділянки площею 50,3 га, яка розташована на території Кам`янко - Дніпровської міської ради. Вказана земельна ділянка рішенням Кам`янко Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за №5 ОСОБА_1 була передана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, який 19.09.1999 року створив фермерське господарство ТРОИЦКОЕ для обробітку вказаної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка використовується ФГ ТРОИЦКОЕ для виробництва сільськогосподарської продукції. Маючи намір провести розпаювання земельної ділянки яка оброблялася Позивачем, він звернувся до Кам`янко - Дніпровською районної державної адміністрації, якою було видано розпорядження №503 від 16.11.2012 року Про надання дозволу і розробку проекту землеустрою членам ФГ ТРОИЦКОЕ .

На підставі цього розпорядження за рахунок земельної ділянки яка передавалась постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, сформовано п`ятнадцять окремих земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується проектною документацією і розробку проектів землеустрою. Ця документація була розроблена та відомості про земельні ділянки були внесені до відомостей державного земельного кадастру та державного реєстру прав власності. Однак завершити розпаювання та використовувати земельну ділянку яка отримувалась на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419 на даний час Позивач не може у зв`язку із запереченнями Кам`янко - Дніпровської міської ради.

ФГ ТРОИЦКОЕ добровільно не відмовлялось від права постійного користування земельною ділянкою, наданої за державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, не давало згоду на її вилучення.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності чи користування земельними ділянками лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З урахуванням вищенаведених правових положень, судом встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано у книзі державної реєстрації актів на право постійного користування землею 17 травня 1999 року за №481, ФГ ТРОИЦКОЕ є користувачем земельної ділянки площею 50,3 га, яка розташована на території Кам`янко - Дніпровської міської ради. Вказана земельна ділянка рішенням Кам`янко-Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за №5 ОСОБА_1 була передана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, який 19.09.1999 року створив фермерське господарство ТРОИЦКОЕ для обробітку вказаної земельної ділянки.

За рахунок цієї земельної ділянки яка передавалась у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, сформовано п`ятнадцять окремих земельних ділянок кадастровими номерами:

2322410100:06:002:0120; 2322410100:06:002:012; 2322410100:06:002:0122; 2322410100:06:002:0123; 2322410100:06:002:012; 2322410100:06:002:0125; 2322410100:06:002:0126; 2322410100:06:002:012; 2322410100:06:002:0128; 2322410100:06:002:0129; 2322410100:06:002:013; 2322410100:06:002:0131; 2322410100:06:002:0132; 2322410100:06:002:013; 2322410100:06:002:0134.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

ФГ ТРОИЦКОЕ звертаючись до Кам`янко-Дніпровської районної ради Запорізької області з клопотанням про поділ вказаної земельної ділянки не надавало згоди на вилучення цієї земельної ділянки, а також не повертало її.

З урахуванням викладеного судом встановлено відсутність правових підстав, передбачених положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою.

Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

За змістом положень частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абз. 1 та 2 ч. 6).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Відповідно до пункту й) частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою (ч. 1). Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою (ч. 2).

За змістом частини 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (абзац 1 частини 10 статті 24 вказаного Закону).

Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

За змістом пункту 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 - 137 цього Порядку.

Згідно з пунктом 136 цього Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

Зазначені норми права вказують на те, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна (привласнення) кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України для, припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 904/6059/19.

Також суд враховує і висловлену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020р. № 922/989/18, відповідно до якої:

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону станом на 1999 р., на момент створення ФГ ТРОИЦКОЕ ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення ФГ "ТРОИЦКОЕ" втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ ТРОИЦКОЕ , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України , який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, отримана ОСОБА_2 у 1995 році земельна ділянка на підставі Державного акту на право постійного користування землею №І-ЗП 012419, зареєстрованого у книзі державних актів на право постійного користування землею за №481, площею 50,3 га земель сільськогосподарського призначення, не підлягала переоформленню права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства . У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 19.08.2012р. на момент смерті ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ ТРОИЦКОЕ , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні ) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим вважає за необхідне відступити від них та зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цієї правової позиції та зазначити, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Як установлено судом у цій справі №908/473/20, рішенням Кам`янко Дніпровської районної ради Запорізької області від 15 жовтня 1995 року за №5 ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку площею 50,3 га. для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Кам`янко - Дніпровської міської ради. Право постійного користування посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано у книзі державної реєстрації актів на право постійного користування землею 17 травня 1999 року за №481

Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, 19.09.1999 року для обробітку вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 створив фермерське господарство ТРОИЦКОЕ . яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

За таких обставин суду дійшов висновку, що зі смертю 28.08.2012 року ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012419, який було зареєстровано у книзі державної реєстрації актів на право постійного користування землею 17 травня 1999 року за №481, таке право не є таким, що припинилось.

Внаслідок поділу та привласнення раніше наданій для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на підставі Державного акту № І-ЗП 012419 земельній ділянці площею 50,3 га, якою продовжує користуватись після його смерті створене на її основі ФГ "ТРОИЦКОЕ", окремих кадастрових номерів для кожної з частин цієї розділеної земельної ділянки, право постійного користування земельною ділянкою ФГ "ТРОИЦКОЕ" також не припинилося.

Приймаючи рішення суд також враховує, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Отже, юридичний факт державної реєстрації фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства) тим самим надає фермерському господарству правомірне очікування набуття ним з моменту державної реєстрації права володіння та користування земельною ділянкою, наданою його засновнику (засновникам) для ведення селянського (фермерського) господарства, які (права), в свою чергу, і можуть бути об`єктом захисту у розумінні статті 15 ЦК України.

Статтею 6 і 7 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

У свою чергу приписами ст. 143 Конституції України, визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Припинення прав на земельну ділянку позбавляє фермерське господарство та його членів основного засобу виробництва - земельної ділянки. Позбавлення права користування землею призводить до ліквідації фермерського господарства як суб`єкта сільськогосподарського виробництва та втрати засобів для існування громадян, які протягом тривалого часу вели фермерське господарство, працювали на цій землі, створили необхідну матеріально-технічну базу.

Отже, положення законодавства, які визначають зміст права постійного користування, зумовили законні очікування позивача, що земельною ділянкою, наданою у постійне користування з метою створення фермерського господарства та здійснення ним господарської діяльності, користуватимуться саме для цієї мети упродовж усього часу існування СФГ "ТРОИЦКОЕ" незалежно від факту смерті його засновника ОСОБА_2 . Право СФГ "ТРОИЦКОЕ" на безстрокове користування земельною ділянкою, яка була надана для створення і здійснення господарської діяльності цього господарства, є законними очікуваннями, які підлягають захисту як майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на підстави та предмет позову, питання законності зміни складу учасників ФГ "ТРОИЦКОЕ", подальшого можливого розпаювання земельної ділянки внаслідок її поділу на 15 окремих часток з окремим кадастровими номерами, не входить до предмету доказування у цій справі, оскільки не спростовує вищевикладених висновків суду. Згідно наявних у справі доказів ФГ "ТРОИЦКОЕ" міститься у ЄДРПОУ та здійснює господарську діяльність. При цьому належних та допустимих доказів скасування державної реєстрації ФГ "ТРОИЦКОЕ" внаслідок зміни складу учасників та керівництва господарства, або з інших причин, відповідачем суду не надано.

Крім цього суд враховує, що загальна площа 15 земельних ділянок становить 49,4078 га, що є дещо меншим ніж вказана у Державному акті № І-ЗП 012419 загальна площа 3 земельних ділянок - 50,3 га. Проте вказана обставина не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, не заперечується та визнається сторонами.

При цьому суд приймає до уваги, що у Державному акті № І-ЗП 012419 прізвище ОСОБА_1 вказано як "Вінокуров", в той же час у Статуті СФГ "ТРОИЦКОЕ" - "Винокуров", у витягу з ЄРПОУ від 17.02.2020р. - "Винокуров", у Розпорядженні Камянсько-Дніпровської районної держвної адміністрації від 16.11.2012р. № 503 - "Винокуров", у листуванні та відзиві відповідача " ОСОБА_19 ", а у свідоцтві про смерть від 28.08.2012р. - " ОСОБА_20 ".

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Проте, оскільки сторони погоджуються з тим, що незважаючи на різне написання прізвища цієї особи в різних документах, в них йдеться, як і у всіх інших матеріалах справи, про одну й ту саму особу - ОСОБА_1 ,а тому у колегії суддів відсутні підстави для сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором та позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством ТРОИЦКОЕ (код ЄДРПОУ 30086663; 71304, Запорізька обл., Кам`янсько-Дніпровський район, м.Кам`янка-Дніпровська, вул. Південна, буд.28) право постійного користування:

1. Земельною ділянкою площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0120;

2. Земельною ділянкою площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0121;

3. Земельною ділянкою площею 2,1142 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0122;

4. Земельною ділянкою площею 1,4787 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0123;

5. Земельною ділянкою площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0124;

6. Земельною ділянкою площею 3,5388 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0125;

7. Земельною ділянкою площею 3,4129 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0126;

8. Земельною ділянкою площею 3,4367 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0127;

9. Земельною ділянкою площею 3,4304 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0128;

10. Земельною ділянкою площею 3,3745 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0129;

11. Земельною ділянкою площею 3,5500 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0130;

12. Земельною ділянкою площею 3,5929 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0131;

13. Земельною ділянкою площею 3,5148 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0132;

14. Земельною ділянкою площею 3,5926 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0133;

15. Земельною ділянкою площею 3,5926 га, кадастровий номер 2322410100:06:002:0134,

які розташовані за межами міста Кам`янка - Дніпровська, Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області.

Повне рішення складено: 24.12.2020 р.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя В.Л. Корсун

Суддя В.В. Левкут

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення16.12.2020
Оприлюднено04.01.2021
Номер документу93962215
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —908/473/20

Ухвала від 26.01.2021

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Рішення від 16.12.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 23.07.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 23.07.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 20.05.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 13.04.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

Ухвала від 16.03.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Проскуряков К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні