Рішення

від 22.12.2020 по справі 923/961/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року Справа № 923/961/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Херсон, ІПН НОМЕР_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН СИСТЕМ", м. Херсон, код ЄДРПОУ 40095014,

про визнання недійсним рішення загальних зборів

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Івченко О.О., ордер ХС №75072 від 25.09.20;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

25 вересня 2020 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН СИСТЕМ" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ", оформлених протоколом № 6 від 03 січня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ", мала намір війти зі складу учасників Товариства, отримати вартість частки в статутному капіталі та отримати частину прибутку товариства про що склала відповідну заяву та повідомила інших учасників ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ". На загальних зборах учасників ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ", які відбулися 01 січня 2018 року було прийнято рішення про її виключення зі складу учасників товариства, продаж її частки, відмовлено в отриманні вартості частки в статутному капіталі та отримані частини прибутку товариства. За твердженням позивачки, вона у зазначених загальних зборах учасників товариства участі не приймала, письмового повідомлення із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не отримувала, належним чином виконувала обов`язки учасника товариства.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів Статуту Товариства та норм Закону України Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 справу розподілено судді - Нікітенко С.В

Ухвалою від 29 вересня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі № 923/961/20 на 22 жовтня 2020 року.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 19.10.2020 по 23.10.2020, призначене на 22.10.2020 підготовче засідання у справі не відбулось.

Ухвалою від 27.10.2020 суд призначив підготовче засідання у справі на 24.11.2020.

Ухвалою від 24.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/961/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020.

За приписами ч.3.ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, ухвала суду від 24.11.2020 направлена на адресу відповідача рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На адресу суду повернулось поштове повідомлення з відмітками пошти про вручення 08.12.2020 ухвали суди відповідачу.

22 грудня 2020 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті у зв`язку із службовим відрядженням представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши клопотання представника відповідача адвоката - Сонько В.В. про відкладення розгляду справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом також враховано, що явка представника відповідача не була визнана судом обов`язковою, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження, дату та час судового розгляду справи, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на неподання відповідачем відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення у справі за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Також відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення у судове засідання представника учасника справи, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Також представник позивача у судовому засіданні 22.12.2020 до закінчення судових дебатів повідомив, що докази щодо розміру судових витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 22.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що згідно статуту ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ" в редакції від 07.06.202016 (а.с. 10-14), ОСОБА_2 (надалі - позивачка), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН СИСТЕМ" (надалі - відповідач або Товариство), яке було зареєстровано 02.11.2015, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 10741020000056682 (код ЄДРПОУ 40095014).

Згідно п.10.1. статуту Товариства для забезпечення діяльності Товариства формується Статутний капітал у розмірі 120000,00 грн.

Відповідно до п.10.2.1. статуту Товариства частка Українця Романа Васильовича у статутному капіталі складає 33,33 %, що дорівнює 40000,00 грн..

Згідно п.10.2.2. статуту Товариства частка ОСОБА_4 у статутному капіталі складає 33,33 %, що дорівнює 40000,00 грн.

Пунктом 10.2.3. статуту Товариства визначено, що частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 33,33 %, що дорівнює 40000,00 грн.

Позивачка вказує, що 01 листопада 2017 року склала заяву, якою повідомила інших учасників Товариства про свій намір вийти зі складу учасників Товариства, отримати вартість частки в статутному капіталі та отримати частину прибутку Товариства.

Позивачка зазначає, що 03 січня 2018 року відбулись загальні збори ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ", рішення зборів були оформлені протоколом № 6, яким присутні учасники Товариства - ОСОБА_3 ОСОБА_4 , вирішили:

- по четвертому питанню: розглянувши заяву ОСОБА_1 про вихід із складу учасників товариства та продаж належної їй частки: відмовити у задоволені заяви у зв`язку з не виконанням обов`язків учасника згідно статуту та не сплати внеску учасника у встановленому розмірі;

- по п`ятому питанню: відмовити в виплаті ОСОБА_1 грошового еквіваленту вартості майна Товариства, пропорційно належній їй частці, у зв`язку з не виконанням останньою положень статуту щодо сплати внеску до статутного капіталу товариства;

- по шостому питанню: у зв`язку з не виконанням обов`язків учасника згідно статуту, виключити ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ОРІОН СИСТЕМ . Учасникам товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доформувати статутний капітал товариства рівними частинами у розмірі 20000,00 грн. кожному. Таким чином, частка учасника ОСОБА_3 в статутному капіталі товариства складає 60000,00 грн., що відповідає 50% статутного капіталу товариства, частка учасника ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства складає 60 000 грн., що відповідає 50% статутного капіталу товариства.

- по сьомому питанню: затвердити статут ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ" у новій редакції.

- по восьмому питанню: виключити зі складу підписантів Товариства ОСОБА_5 . Уповноважити директора Товариства на здійснення всіх необхідних дій, пов`язаних з реєстрацією нової редакції Статуту.

Вказаний протокол містить підписи від імені учасників Товариства - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Отже, з урахування вищевикладеного, позивачка вказує, що при проведені загальних зборів учасників Товариства було порушено вимоги частини п`ятої статті 61 Закону України Про господарські товариства (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), якою передбачено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Неповідомлення учасника Товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що є підставою для визнання рішень загальних зборів господарського Товариства недійсними. Неповідомлення учасника Товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників Товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених статтею 10 Закону України Про господарські товариства .

Також в оскаржуваному рішенні загальних зборів учасників Товариства не зазначено які саме обов`язки учасника не виконувались ОСОБА_1 .

Усі передбачені пунктом 4.3. статуту Товариства обов`язки учасника ОСОБА_1 сумлінно виконувала. Від керівництва та інших учасників Товариства не надходило жодних зауважень та вимог з цього приводу. Не відповідає дійсності і твердження про нібито не сплату ОСОБА_1 внеску учасника до статутного капіталу товариства.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначена у статутному фонді (капіталі) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарськими товариствами, згідно зі ст. 79 ГК України, визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Так, як визначено ч.1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) та статтею 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), ст.ст. 87, 88 ЦК України, ст.ст. 57,82 ГК України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Отже, виходячи із наведених норм, та враховуючи, що учасниками ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ", є 3 (три) особи, а його статутний фонд розподілений на частки між власниками, а відтак за всіма ознаками, ТОВ "ОРІОН СИСТЕМ" відноситься до господарських товариств, а тому, при вирішенні даного спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

За положеннями ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Згідно із статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 15.1. Статуту вищим керівним органом Товариства є Збори Учасників.

Відповідно до п.16.6. Статуту Товариства, про проведення Зборів Учасники повідомляються рекомендованими листами із зазначенням часу та місця проведення Зборів та проекту порядку денного. Вказані листи надсилаються за офіційною адресою кожного Учасника не пізніше ніж за тридцять днів до дня проведення Зборів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь - хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз`яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та/або статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Як встановлено судом, всупереч вимогам ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" та п.16.6. Статуту Товариства, позивачку, як власника 33,33% статутного капіталу Товариства, не було повідомлено про проведення 03.01.2018 загальних зборів учасників Товариства, а також не надіслано порядок денний таких зборів за адресою місця проживання позивачки, чим порушено право позивачки на участь в загальних зборах, що є самостійною підставою для визнання недійсним рішення, прийнятого на зборах учасників Товариства, проведених без участі засновника/учасника, не повідомленого у визначений Закону України "Про господарські товариства" спосіб про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідач не надав суду доказів, що такі повідомлення у Товариства наявні. Відтак, ОСОБА_1 участі у загальних зборах Товариства 03.01.2018 не брала, оскільки не була належним чином повідомлена про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про проведення 03.01.2018 зборів учасників Товариства, а також не подано доказів надіслання порядку денного таких зборів на адресу ОСОБА_1 .

Отже, внаслідок недотримання вимог Статуту Товариства, а також приписів Закону України "Про господарські товариства" щодо скликання і проведення загальних зборів, позивачка не змогла взяти участь у загальних зборах та належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Суд наголошує, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (аналогічні роз`яснення містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008р.).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позивачка участі у Загальних зборах учасників Товариства 03.01.2018 не брала, її не було повідомлено про проведення загальних зборів учасників Товариства, а також не надіслано проекту порядку денного зборів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення прав позивачки на участь у таких зборах, на участь в управлінні Товариством, та, що такі рішення не відповідають вимогам Статуту та законодавства, а тому рішення цих зборів, які оформлені протоколом №6 від 03.01.2018, підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Щодо інших доводів позивачки, наведених нею в обґрунтування своєї позиції про необхідність визнання недійсним рішення зборів Товариства, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищевстановлені порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необхідність визнання рішення зборів недійсним.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН СИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 40095014), оформлених протоколом № 6 від 03 січня 2018 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН СИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 40095014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.12.2020.

Суддя С.В. Нікітенко