Ухвала

від 29.12.2020 по справі 910/2858/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2858/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Владимиренко С. В., Корсак В. А.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

у справі № 910/2858/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурсон Ц"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 230.084,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нурсон Ц" 217.955,38 грн безпідставно набутих коштів, 6.413,26 грн 3% річних, 5.715,58 грн інфляційних втрат, 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу та 3.451,86 грн судового збору.

Постановою від 04.11.2020 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

04.12.2020 скаржник надіслав через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/2858/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Васьковський О. В. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/2858/20 з огляду на наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення 230.084,22 грн безпідставно набутих коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а отже, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Скаржник зазначив, що підставами подання касаційної скарги, зокрема, є підпункти "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Відносно наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд зазначає, що аналіз оскаржуваних судових рішень та практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вказані доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з власним тлумаченням скаржником обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з матеріалів касаційної скарги не вбачається.

Щодо інших підстав подання касаційної скарги, про які зазначав скаржник, то обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, подана касаційна скарга не містить.

Відтак скаржником не доведено та не обґрунтовано підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, наявність яких є передумовою для оскарження у касаційному порядку ухвалених судових рішень у цій справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного, керуючись статтею 293 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/2858/20.

Керуючись статтями 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/2858/20.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику разом з доданими до неї додатками, у тому числі, з оригіналом платіжного доручення від 26.11.2020 № 9187.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

К. М. Огороднік