Постанова

від 16.12.2020 по справі 912/1433/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/1433/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін : Акціонерного товариства "Укрсиббанк" - Мандика В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020

у справі №912/1433/16

за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Приватного підприємства "Гамма"

про зобов`язання включити кредиторські вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст і підстави позовних вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Гамма" (далі - ПП "Гамма") в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання включити кредиторські вимоги.

Позов мотивовано тим, що позивач надіслав відповідачу заяви № 2346, № 2347 від 15.09.2015 про визнання кредиторських вимог в сумі 208 166,06 євро та 1 207 121,16 грн пені і включення їх до реєстру вимог кредиторів, які виникли внаслідок неналежного виконання ПП "Гамма" своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів, однак до моменту звернення до суду позивач не отримав відповіді від відповідача про результати розгляду пред`явлених йому кредиторських вимог.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції за новим розглядом справи

24.04.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (надалі - банк) (в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", у зв`язку з приведенням Статуту у відповідність із нормами Закону України "Про акціонерні товариства", потім в Акціонерне товариство "УкрСиббанк") та Приватним підприємством "Гамма" (позичальник) укладено Кредитний договір №11146800000 (Договір), відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 107 000 євро у термін встановлений графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23.04.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору. Позичальник зобов`язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АКІБ "УкрСиббанк", код банку (МФО) 351005. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений рахунок банку (пункти 1.1., 1.2. Договору).

За використання кредитних коштів у п.1.3 договору сторони встановили процентну ставку в розмірі 11,9% річних, за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 17,85% річних. Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору. Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані.

У випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на п`ять календарних днів та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору (пункт 5.5 договору).

За пунктом 7.1. договору, сторонами визначена відповідальність за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін у повному обсязі. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Також, між сторонами було укладено договір №11225484000 від 28.09.2007, відповідно до умов якого, банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 10 759,00 євро.

Із змісту рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.02.2012 у справі №22ц/1190/269/12, яке набрало законної сили з моменту його проголошення, випливає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "Гамма" і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №11146800000 від 24.04.2007 та №11225484000 від 28.09.2007 у загальній сумі 107 371,78 євро, що еквівалентно 1 175 693,36 грн задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором №11146800000 станом на 11.08.2009 у розмірі 100 113,46 євро та 14 707,87 грн., за кредитним договором №11225484000 станом на 11.08.2009 у розмірі 5912,05 євро та 33,51 грн., а також стягнуто на користь банку з кожного із відповідачів по 910,00 грн. понесених судових витрат.

Оскільки у цивільній справі №22ц/1190/269/12 брало участь ПП "Гамма" - особа щодо якої встановлено обставини про неналежне виконання ним зобов`язань за кредитними договорами №11146800000 від 24.04.2007 та №11225484000 від 28.09.2007 та наявну станом на 11.08.2009 заборгованість у загальній сумі 107 025,51 євро (по кредиту та відсотках) та 14 741,38 грн (пені по кредиту та відсотках), місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що відповідно до змісту частини 4 статті 75 ГПК України, зазначені обставини не потребують доказування при вирішенні даної справи.

Доказів погашення відповідачем заборгованості, яка стягнута за рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області у справі №22ц/1190/269/12 матеріали справи не містять.

На виконання вказаного рішення 03.04.2012 були видані виконавчі листи №2-187, за одним із яких старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Щербулою О.О. згідно постанови від 01.06.2012 відкрито виконавче провадження №32871847 (ідентифікатор доступу 2А5БГД9454) щодо примусового стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Цісаренко О.М. від 13.02.2014 зазначене виконавче провадження було закінчено на підставі статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі здійсненням ліквідаційної процедури.

У рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області встановлено, що банк свої зобов`язання за кредитними договорами №11146800000 від 24.04.2007 та №11225484000 від 28.09.2007 виконав у повному обсязі, надавши ПП "Гамма" грошові кошти у розмірах 107 000 євро та 10 759,00 євро відповідно, що у загальній сумі складає 117 759,00 євро, а позичальник неналежно виконував свої зобов`язання за кредитними договорами і з цих підстав виникла заборгованість, яка станом на 11 серпня 2009 року становила:

- за кредитним договором №11146800000 - 100 113,46 євро (заборгованість по кредиту та відсотках) та 14 707,87 грн. (пеня по кредиту та відсотках);

- за кредитним договором №11225484000 - 5912,05 євро (заборгованість по кредиту та відсотках) та 33,51 грн. (пеня по кредиту та відсотках), яку стягнуто з відповідачів солідарно.

Із відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ПАТ "УкрСиббанк" стало відомо про перебування ПП "Гамма" в стані припинення діяльності за рішенням засновника від 22.07.2013, у зв`язку з чим ним на адресу ПП "Гамма" надіслані заяви №№2346,2347 від 15.09.2015 про визнання вимог банку до боржника в сумі 208 166,06 євро та 1 207 121,16 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Приватним підприємством "Гамма" зазначені вимоги отримані, що підтверджується повідомлення про вручення поштових відправлень, але залишені без відповіді про результати їх розгляду.

Таким чином, ухилення ПП "Гамма" від розгляду кредиторських вимог банку стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом про зобов`язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити в ліквідаційний баланс кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк" по кредиту, процентам та пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" просило зобов`язати ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги по кредиту та процентах у розмірі 208 166,06 євро та пені в сумі 1 207 121,16 грн, що є заборгованістю станом на 14.09.2015, а саме:

1) за договором №11146800000 від 24.04.2007:

- 91 899,24 євро - кредитна заборгованість;

- 102 664,89 євро - заборгованість по процентах;

- 478 721,60 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 727 735,02 грн - пеня за прострочення сплати процентів,

2) за договором №11225484000 від 28.04.2007:

- 5 764,05 євро - кредитна заборгованість;

- 7 837,88 євро - заборгованість по процентах;

- 289,73 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 374,81 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Рішенням у цій справі від 17.06.2016, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 15.09.2016, провадження у справі в частині зобов`язання ПП "Гамма" включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк" по кредиту та процентах у розмірі 105 877,51 євро припинено; в частині зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги у розмірі 102 288,55 євро по процентах та 1 207 121,16 грн по пені відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області в іншому складі суду.

Тобто, предметом розгляду при першому новому розгляді були вимоги про зобов`язання ПП "Гамма" включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги у розмірі 102 288,55 євро по процентах та 1 207 121,16 грн.

Під час першого нового розгляду ПАТ "УкрСиббанк" зменшило позовні вимоги, залишивши лише кредиторські вимоги по кредитному договору №11146800000.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2018 прийнято зменшення позовних вимог.

Відтак, при першому новому розгляді місцевий господарський суд розглядав даний спір в частині зобов`язання ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк" по кредиту та процентам у розмірі 94 450,67 євро (заборгованості по процентам) та 1 206 456,62 грн (478 721,60 грн пені за прострочення сплати кредиту та 727 735,02 грн пені за прострочення сплати процентів) по кредитному договору №11146800000.

Рішенням місцевого господарського суду від 25.01.2018, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 23.05.2018, зобов`язано ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити вимоги ПАТ "УкрСиббанк" по процентах у розмірі 42 409 євро та 41 349,59 грн пені до ліквідаційного балансу; в частині зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги у розмірі 52 041,67 євро по процентах та 1 165 107,03 грн пені відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 52041,67 євро по процентах та 1 165 107,03 грн по пені скасовано; справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції від 04.10.2018 мотивована тим, що в порушення вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам кредитного договору, зокрема пункту 7.1, щодо нарахування пені, що призвело до безпідставного застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також суди обох інстанцій дійшли передчасних висновків щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до висновків Верховного Суду, поза увагою судів залишилися доводи скаржника про те, що спірні правовідносини стосуються дій ліквідаційної комісії щодо складання ліквідаційного балансу, визначення складу ліквідаційної маси, переліку вимог кредиторів та результатів їх розгляду, однак вимоги ЦК України не передбачають можливості пред`явлення вимог безпосередньо до суду, а чітко визначають, що захист прав кредитора у суді в порядку частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України відбувається виключно у разі відмови або ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора.

Пред`явлення та розгляд таких вимог відбувається в позасудовому порядку, а тому ліквідаційна комісія не наділена повноваженнями відмовляти у задоволенні вимог кредитора з підстав пропуску позовної давності, оскільки такий інститут (позовної давності) стосується порядку вирішення вимог, що заявлені до суду.

За висновком Верховного Суду, суди обох інстанцій не надали оцінки доводам скаржника про те, що зміст спірних правовідносин не стосується примусового виконання обов`язку в натурі, а є лише оцінкою дій ліквідаційної комісії, що в результаті впливає на строк звернення за захистом своїх порушених прав до суду, який визначається в порядку статті 112 ЦК України і який АТ "УкрСиббанк" не пропущено. Крім того, судами не надано належної оцінки посиланням скаржника щодо факту часткового включення відповідачем вимог банку, внаслідок чого зазначене може свідчити про переривання строку позовної давності.

Таким чином, предметом повторного нового розгляду справи є позовні вимоги в частині зобов`язання ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 52 041,67 євро по процентах та 1 165 107,03 грн по пені за кредитним договором №11146800000.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019 (суддя Кабакова В.Г.) в позові про зобов`язання ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги АТ "УкрСиббанк" у розмірі 52041,67 євро по процентах та 1165107,03 грн по пені відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог (в частині вимог, які були предметом перегляду) суд першої інстанції послався на необґрунтованість вимог щодо нарахування відсотків та пені.

Зокрема, місцевий суд зауважив про припинення права нарахування відсотків після зміни строку повернення кредиту та звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

При ухвалені рішення судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні також вказано про відсутність підстав для виконання вказівки касаційної інстанції, зазначеної у постанові, якою справу направлено на новий розгляд та зазначено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з 15.07.2009 з дня отримання вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020 (колегія суддів: Чус О.В. - головуючий, Антонік С.Г., Кощеєв І.М.) апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією суду першої інстанції щодо правомірності відмови у задоволені позовних вимог у вказаній частині, зазначивши ті ж фактичні обставини, які були встановлені в рішенні місцевого суду, та врахувавши такі ж правові позиції Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 912/1433/16.

Посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, скаржник просить Суд їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" задовольнити.

У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки, які зроблені у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №906/282/16, від 22.08.2020 у справі №906/778/18, а також правові позиції Верховного суду України, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, зокрема, у справах №6-1252 цс16, №6-2631цс15, №6-1047цс16 та №6-157цс16, №12-289гс18 щодо права кредитодавця отримувати проценти на підставі статті 1048 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/1433/16 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №912/1433/16; призначено до розгляду на 25.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №912/1433/16 з розгляду касаційної скарги АТ "УкрСиббанк" до 16.12.2020 о 11:00 год.

У судове засідання 16.12.2020 з`явився представник АТ "Укрсиббанк" Мандик В.А., який надав пояснення у справі та підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших повноважних представників учасників справи.

При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України,статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини стосуються дій ліквідаційної комісії, зокрема, щодо визначення вимог АТ "УкрСиббанк" до боржника у процедурі добровільної ліквідації (припинення за рішенням засновників) та результатів їх розгляду.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, враховуючи предмет позову та можливі наслідки у разі його задоволення, на суд покладено обов`язок щодо перевірки розрахунку сум, які позивач просить зобов`язати відповідача включити до ліквідаційного балансу, а також законність нарахування відповідної заборгованості.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 11 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладені між позивачем та відповідачем Договори є кредитними договорами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, банк свої зобов`язання, зокрема, за кредитним договором №11146800000 від 24.04.2007 виконав у повному обсязі, надавши ПП "Гамма" грошові кошти у розмірі 107 000 євро, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.02.2012 у справі №22ц/1190/269/12.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

З матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.2.2 договору від 24.04.2007 № 11146800000, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у термін, встановлений графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23.04.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

Зокрема, у пункті 5.5 зазначено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Згідно з пунктом 11.1 договору від 24.04.2007 № 11146800000 відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Зі змісту позовної заяви, яка подавалась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 202-204, том 1) судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ПП "Гамма" зобов`язань за кредитним договором №11146800000 банк, на підставі пункту 5.5. цього договору, змінив термін повернення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному в розділі 11 договору, направивши вимогу, у якій надав час для сплати простроченої заборгованості, при цьому зазначивши, що в разі несплати простроченої заборгованості банк визнає термін погашення кредиту таким, що настав відповідно до розділу 11 договору № 11146800000.

ПП "Гамма" вказану вимогу отримало 15.07.2009, що також підтверджується ним у відзиві на позов від 26.06.2012.

Оскільки ПП "Гамма" не здійснило сплату простроченої заборгованості, ПАТ "УкрСиббанк" визнало строк погашення кредиту таким, що настав, в результаті чого звернувся до суду із позовом, за результатами розгляду якого прийняте рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.02.2012 у справі №22ц/1190/269/12 про часткове задоволення позову.

Таким чином, у рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.02.2012 у справі №22ц/1190/269/12 встановлено, що у зв`язку з простроченням ПП "Гамма" повернення кредиту та відсотків, у ПАТ "УкрСиббанк" виникло право на дострокове повернення кредиту.

Відповідно до правового висновку, зазначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Схожі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, дійшов до висновку, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з 15.07.2009 з дня отримання вимоги, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що пред`явлення вимоги Банком до ПП "Гамма" про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та звернення в судовому порядку з позовом про дострокове стягнення кредиту є зміною строку виконання зобов`язання.

Водночас, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для нарахування процентів та пені за кредитним договором є передчасними, враховуючи наступне.

Предметом дослідження під час вирішення даного спору є правомірність нарахування банком відсотків за користування наданими у кредит грошовими коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

При цьому, у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, колегія суддів враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, зокрема, щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Схожі за змістом також правові висновки у вказаних постановах щодо забезпечення в охоронних правовідносинах прав та інтересів кредитодавця передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом . Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Водночас, у вказаній постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 колегією суддів зазначено, що в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду покликався також на правову позицію, викладену у справі № 5017/1987/2012 (постанова від 5 березня 2019 року), в якій Верховний Суд вказав на те, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

Однак, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду щодо вказаного зауважила, що правовідносини у справі № 5017/1987/2012, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі, що розглядається, позаяк у справі № 5017/1987/2012 договором була передбачена умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом , що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, а не відповідно до частини першої статті 1048 цього Кодексу. Тож, підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, відсутні.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №906/778/18, на яку посилаються заявник касаційної скарги, зазначено наступне:

"Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся з позовом про стягнення процентів за період з 07.06.2016 до 16.05.2018.

Вказаний період нарахування позивачем у цій справі встановлено у зв`язку з тим, що ТОВ "НВП "Металоконструкція" не виконало зобов`язань з повернення кредиту і після судового рішення у справі 906/628/16 про стягнення з відповідача процентів (на підставі підпункту 1.4.2. договору), в якому періодом нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом позивачем визначено період з 23.06.2013 до 06.06.2016, отже 07.06.2016 є датою початку нарахування нового періоду нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом (поза межами дії договору кредитування) до 16.05.2018, зважаючи на те, що 17.05.2018 відповідачем повністю повернуто суму кредиту.

Тобто, судами вірно встановлено, що позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним (поза межами дії договору кредитування), незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, судами вірно зазначено, що прийняте судове рішення у справі №11/1087 (між тими ж сторонами) та інші судові рішення про стягнення відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору, не звільняє позичальника від передбаченого підпунктом 1.4.2 цього договору обов`язку сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом після настання строку його повернення аж до моменту фактичного повного погашення суми кредиту, але в межах строку позовної давності .

В даному випадку, судами встановлено, що позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення з вимогами про сплату відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судами постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки вона прийнята за інших фактичних обставин справи."

Вказане свідчить про наявність судової практики касаційного суду, яка підтверджує можливість нарахування процентів за неправомірне користування кредитом в порядку статті 625 ЦК України за підвищеною ставкою, якщо договором була передбачена відповідна умова та визначена відсоткова ставка за користування позиченими коштами понад договірний строк .

З наведених вище правових позицій Верховного Суду та встановлених судами попередніх інстанцій обставин у даній справі, колегія суддів зазначає, що оскільки кредитор використав своє право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, то строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами. Відтак, несплата боргу кредитору підтверджує користування такими коштами позичальником в подальшому неправомірно.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Кредитного договору від 24.04.2007 №11146800000 пунктом 1.3.1. визначено, що за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 11,9 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору. Разом з тим, за умовами пункту 1.3.2. за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 17,85 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за договором (т.с. 1, а.с. 14).

Вказані обставини визначення умовами договору процентів за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанції, а відтак не досліджувались попередніми судами і обставини наявності/відсутності права банку на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пункту 1.3.2. кредитного договору, що узгоджується з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що банк наголошував на визначенні сторонами у пункті 1.3 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) іншої домовленості, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Відхиляючи вказані доводи скаржника, апеляційний господарський суд вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) відзначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Колегія суддів вважає надану апеляційним судом відповідь на цей довід неналежно аргументованою, оскільки вбачає необхідність встановлення судом обставин наявності/відсутності права банку на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом , нарахованих за підвищеною ставкою відповідно до умов договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

На переконання Суду, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц). Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19).

Колегія суддів зауважує, що відмовляючи у позові в частині вимог, що були предметом нового повторного розгляду справи, суди належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, зокрема, що стосується правової природи процентів за неправомірне користування сумою позики.

Отже, висновки судів про відсутність права щодо нарахування відсотків та пені з відповідача на користь банку за неправомірне користування грошима, тобто за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - з моменту пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

З огляду на викладене та особливості даної справи (існування на момент звернення банком з позовом у квітні 2016 року інших правових позицій Верховного Суду України щодо можливості застосування до спірних правовідносин зі стягнення відсотків за простроченим зобов`язанням по кредитному договору в порядку статті 1048 ЦК України, а також наявність у даній справі судових рішень щодо визнання аналогічних вимог банку за інший період нарахування обґрунтованими) колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій належало встановити наявність/відсутність права банку щодо нарахування відсотків (враховуючи правові позиції щодо можливості стягнення відсотків кредитором з боржника як за правомірне, так і за неправомірне використання позичених коштів) та на підставі встановленого застосувати ті норми права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що дасть змогу вирішити спір щодо правомірності заявлення банком відповідних кредиторських вимог та включення їх до ліквідаційного балансу боржника.

Таким чином, наведене вище свідчить, що допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення щодо недослідження/неналежного дослідження зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення цього спору.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Проте в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в контексті вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом не надано належної оцінки умовам договору, зокрема, пункту 1.3, яким передбачено визначення відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк.

Разом з тим, касаційна інстанція позбавлена можливості встановити нові обставини, дослідити нові докази та надати їм відповідну правову оцінку, здійснити перевірку наданих позивачем розрахунків розміру заборгованості з процентів та пені за неправомірне користування кредитом, як і здійснювати її перерахунок, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути проведено в ході нового розгляду справи.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги АТ "УкрСиббанк" у розмірі 52041,67 євро по процентах та 1 165 107,03 грн по пені, є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судова колегія вважає, що допущені процесуальні порушення, перераховані вище, є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи попередніми судовими інстанціями. Судові рішення, прийняті з порушенням норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на справедливий суд.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали та постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПП "Гамма" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги АТ "УкрСиббанк" у розмірі 52041,67 євро по процентах та 1 165 107,03 грн по пені, і передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити частково.

2 . Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №912/1433/16 скасувати.

3. Справу № 912/1433/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко