Ухвала

від 30.12.2020 по справі 240/22281/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

30 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/22281/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за її позовом до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 резолютивної частини рішення Коростишівської міської ради Житомирської області від 22.10.2020 № 1162 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким їй було відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 29,5594 га, яка розташована на території Квітневого старостинського округу Коростишівської міської ради, для сінокосіння та випасання худоби;

- зобов`язати Коростишівську міську раду Житомирської області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання (передачі) в користування (оренду) зі зміною цільового призначення з "16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)" на "Для сінокосіння та випасання худоби" земельної ділянки з кадастровим номером: 1822583000:16:000:0114 площею 29,5594 га шляхом прийняття відповідного рішення;

- зобов`язати Коростишівську міську раду Житомирської області виключити земельну ділянку з кадастровим номером: 1822583000:16:000:0114 площею 29,5594 га з переліку, затвердженого рішенням Коростишівської міської ради від 23.07.2019 №783 "Про затвердження переліку земельних ділянок, розташованих на території Коростишівської об`єднаної територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами";

- розподілити судові витрати.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

До суду також надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона просить:

- заборонити Коростишівській міській раді Житомирської області приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1822583000:16:000:0114 площею 29,5594 га, крім рішень за зверненнями ОСОБА_1 ;

- заборонити Коростишівській міській раді Житомирської області вчиняти будь-які дії щодо виставлення на земельні торги земельної ділянки з кадастровим номером: 1822583000:16:000:0114 площею 29,5594 га.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до проекту рішення Коростишівської міської ради "Про розгляд колективного звернення" від 04.08.2020, розміщеного на офіційному сайті відповідача, спірну земельну ділянку пропонується виключити з переліку таких, право оренди на яку набувається на земельних торгах, для наступної її передачі іншим особам, а не позивачу.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Разом з тим, суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач посилається на те, що ним доведено очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Крім того, вказує на те, що проект рішення Коростишівської міської ради від 04.08.2020 свідчить про наявність ризику розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою.

Суд вважає, що наведені позивачем обставини не є такими, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Так, доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваного рішення суд вважає його власними твердженнями, наявність яких обумовила звернення з позовом до суду. У той же час, питання законності оскаржуваного рішення є предметом доказування у даній справі, а відтак суд позбавлений можливості на стадії відкриття провадження у справі констатувати факт протиправності оскаржуваного рішення.

При цьому, за обставин даної справи, порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулась з позовом до суду, мало місце на стадії відмови відповідачем у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає виникнення у неї будь-яких матеріальних прав по відношенню до цієї земельної ділянки. Відтак, суду не доведено та не вказано, на підставі яких фактів та матеріально-правових норм йому слід втрутитись у реалізацією відповідачем його законних повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Суд звертає увагу і на взаємовиключність мотивів позивача, за яких вона наполягає на вжитті заходів забезпечення адміністративного позову. Так, висунувши вимогу про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо виставлення на земельні торги спірної земельної ділянки, в обґрунтування такої вимоги ОСОБА_1 наводить проект рішення, яким цю земельну ділянку пропонується виключити з переліку земельних ділянок, права на які підлягають набуттю на земельних торгах. До того ж проект цього рішення датований 04.08.2020 і чому потреба у забезпеченні позову на підставі проекту рішення, який настільки відтермінований у часі, виникла саме зараз, суду не пояснено.

Отже, застосування способу, в який позивач просить забезпечити адміністративний позов, не обґрунтовано повивачем з урахуванням норм Земельного кодексу України.

Суд задовольняє заяву про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такої заяви та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, оскільки законність оскаржуваного рішення є наразі предметом доказування у даній справі, а його ухвалення мало місце на стадії, яка не передбачає виникнення матеріальних прав заявника на спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини, а також та відсутність належних доказів в обґрунтування умов, за яких процесуальний закон передбачає застосування інституту забезпечення позову, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко