Постанова

від 10.11.2020 по справі 280/4651/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/4651/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 р. в адміністративній справі №280/4651/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН ВМ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ВМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року:

- № 00013401401, яким ТОВ «КОНЦЕРН ВМ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 592 773,75 грн., в тому числі 2 074 219,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 518 554,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00013411401, яким ТОВ «КОНЦЕРН ВМ» зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року № 00013401401 та № 00013411401.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення на них, відповідно.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлень від 25.02.2019 № 393, 394, 395 та 396, згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, а також на підставі наказу від 12.02.2019 № 484 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ВМ» (код ЄДРПОУ 33986217) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2018 р. та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2018 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 25 березня 2019 року № 163/08-01-14-01/33986217, відповідно до висновків якого становлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розділу ІІІ з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 074 291 грн.,

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.,

- п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2019 року:

- № 00013401401, яким ТОВ «КОНЦЕРН ВМ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 592 773,75 гривень, в тому числі 2 074 219,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 518 554,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями,

- форми «Р1» № 00013411401, яким ТОВ «КОНЦЕРН ВМ» зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 гривень.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 20.08.2019 № 00013401401 та № 00013411401 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до підпункту в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді мав господарські операції з ТОВ «ВАНДЕФУЛ» , ТОВ «ЛЕОВА» , ТОВ «БУД МЕРЕЖА» , ТОВ «ТД «ФОРАС» , ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК» , TOB «МАНТІНО» , ТОВ «ГРЕЙД КОМПАНІ» .

Так, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ВАНДЕФУЛ» (Покупець) був укладений договір №280317-1 від 28.03.2017, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

На підтвердження виконання умов договору та здійснення господарських операцій позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано наступні первинні документи: договір №280317-1 від 28.03.2017, видаткові накладні, податкові накладні, виписками по рахунку.

Також між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ЛЕОВА» був укладений договір №130617 від 13.06.2017, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

На підтвердження реальності господарських операції позивачем надано: договір №130617 від 13.06.2017, видаткові накладні, податкові накладні, виписками по рахунку, Акт звірки взаємних розрахунків.

Крім того, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «БУД МЕРЕЖА» був укладений договір №250418-1 від 25.04.2018, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №250418-1 від 25.04.2018, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року - грудень 2018 року, які містяться в матеріалах справи.

Також між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ТД «ФОРАС» був укладений договір №1104-16 від 11.04.2016, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

На підтвердження реальності господарських операції позивачем надано: договором №1104-16 від 11.04.2016, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, Актом звіряння взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК» був укладений договір №010817-1 від 01.08.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

На підтвердження реальності господарських операції позивачем надано: договір №010817-1 від 01.08.2017, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортними накладні, виписки по рахунку.

Між позивачем (Постачальник) та TOB «МАНТІНО» був укладений договір №200317 від 20.03.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №200317 від 20.03.2017, видатковими накладними, податковими накладними, Актом звіряння взаємних розрахунків, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ГРЕЙД КОМПАНІ» був укладений договір №120716 від 12.07.2016, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №200317 від 20.03.2017, видатковими накладними, податковими накладними, Актом звіряння взаємних розрахунків, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Крім того колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, у зв`язку з фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно контрагентів позивача, з огляду на те, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій такими, що фактично не відбулись.

Контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів, відповідного обладнання тощо.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 р. в адміністративній справі №280/4651/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко