Постанова

від 02.12.2020 по справі 817/537/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/537/17 пров. № А/857/11642/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Стельмах П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (суддя - Борискін С.А., час ухвалення - 11:13 год., місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 14.08.2020 року),

у справі №817/537/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп до Головного управління ДПС у Рівненській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2017 року позивач ТзОВ Мінерал-Груп звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Рівненській області, в якому просив: 1) податкове повідомлення-рішення, яке прийняте 07 квітня 2017 року №0002131403 - визнати незаконним та скасувати у повному обсязі з моменту його прийняття; 2) податкове повідомлення-рішення, яке прийняте 07 квітня 2017 року №0002141403 - визнати незаконним та скасувати у повному обсязі з моменту його прийняття.

Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав заперечення на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Рівненській області форми "Р" від 07.04.2017 №0002131403. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Рівненській області форми "Р" від 07.04.2017 №0002141403.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишено без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року - без змін.

Однак, постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено. Скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07.04.2017 №0002131403. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07.04.2017 №0002141403. Стягнуто на користь ТзОВ "Мінерал-Груп" судовий збір у сумі 2707,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у Рівненській області.

З цим рішенням суду першої інстанції від 11.08.2020 року не погодився відповідач ГУ ДПС у Рівненській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є передчасними, без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції, аналізуючи дотримання платником правил оподаткування, послався на те, що надані позивачем первинні документи, які складені за наслідками господарської операції, підтверджують факт реального придбання товарів. При цьому зазначає скаржник, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами. Вказує апелянт, що в обґрунтування висновку про правомірність збільшення суми грошових зобов`язань згідно оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на те, що ТОВ "Реалбуд-М" задіяне у схемах ухилення від сплати податків. Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32016180000000088, за фактом придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема і ТОВ "Реалбуд-М", з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, встановлено, що службові особи ТОВ "Реалбуд-М", не маючи в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, декларувало поставку товарів без відповідного їх придбання. Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано реальність задекларованих господарських операцій, не встановлено наявність ділової мети у розглядуваних операціях, не підтверджено або не спростовано добросовісність позивача, не оцінено дотримання учасниками господарських операцій норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку, а також результати розгляду зазначеного кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 11.08.2020 року та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 15.03.2017 по 21.03.2017, на підставі наказу від 15.03.2017 №220 та направлення від 15.03.2017 №262/17-00-14-01, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мінерал-Груп" (код ЄДРПОУ 37685405) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Реалбуд-М" (код ЄДРПОУ 38116600) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт від 28.03.2017 №139/17-00-14-03/37685405 (а.с. 11-27 Т.1).

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки податковим органом встановлено наступні порушення: 1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, 21 П(С)БО 15 "Дохід", п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №3996-ХІV (далі Закон №3996-ХІV), п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), в результаті чого ТОВ "Мінерал-Груп" занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 68400 грн; 2) пп."а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого ТОВ "Мінерал-Груп" занижено податок на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 76000 грн..

На підставі Акта перевірки від 28.03.2017р. №139/17-00-14-03/37685405 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 07.04.2017р. №0002131403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 85500 грн. (68400 грн. - за основним платежем, 17100 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та №0002141403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 95000 грн. (76000 грн. - за основним платежем, 19000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 7-10 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

З матеріалів справи видно, що спірним у цій справі є правомірність прийняття відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки ТОВ "Мінерал-Груп" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Реалбуд-М за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р..

Колегія суддів враховує, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Так, підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Крім цього, п.198.6 ст.198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді (п.138.2 ст.138ПК України).

Також, згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, відповідно до ст.1 цього Закону, документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону).

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону).

Водночас, суд апеляційної інстанції також враховує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відповідно до абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

З матеріалів перевірки та доводів апелянта (відповідача) видно, що підставою для висновків податкового органу про порушення ТОВ "Мінерал-Груп" вимог податкового законодавства полягає у тому, що по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Реалбуд-М" задекларована господарська операція і придбання у ТОВ "Реалбуд-М" не відбулася у дійсності, оскільки рух активів від до позивача від вказаного контрагента в дійсності не відбувся. Надані первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів. При цьому товарно-матеріальні цінності, ідентичні задекларованим ТОВ "Мінерал-Груп" по взаємовідносинах із ТОВ "Реалбуд-М" є в наявності та використані в господарській діяльності ТОВ "Мінерал-Груп". Контролюючий орган дійшов висновку, що відображення ТОВ "Мінерал-Груп" в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складених з порушенням та за відсутністю в дійсності господарської операції, що є порушенням бухгалтерського обліку.

Такий висновок зроблено на підставі матеріалів кримінального провадження №32016180000000088 щодо службових осіб ТОВ "Реалбуд-М", які отримані досудовим розслідуванням, за фактом придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема і ТОВ "Реалбуд-М", з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

З цього приводу колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Мінерал -Груп зареєстроване як юридична особа 10.06.2011, перебуває на обліку, як платник податків в органі доходів і зборів з 14.06.2011 за №1814. У перевіреному періоді був платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом від 01.05.2012 №200041355.

У перевіреному періоді ТОВ Мінерал -Груп було здійснено господарські операції з ТОВ Реалбуд-М щодо придбання матриць, за наслідками яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, 20.04.2016р. між ТзОВ "Реалбуд-М" (постачальник) та позивачем ТзОВ "Мінерал-Груп" (покупець) укладено договір поставки №20, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки покупцеві товар (товари, а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній. Покупець повинен сплатити за відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару не пізніше чотирнадцяти робочих днів з дати поставки даної партії товару. (а.с. 92 Т.2).

21.04.2016р. ТОВ "Реалбуд-М" виставлено для позивача рахунок на оплату №0116 за вісім штук матриць за ціною 47500,00 грн без ПДВ, на загальну суму 456000,00 грн, в т.ч. ПДВ (а.с. 93 Т.2).

22.04.2016р. відвантажено ТОВ "Реалбуд-М" покупцю ТОВ "Мінерал-Груп" матриці, загальною кількістю вісім штук, на загальну суму 456000 грн, в т.ч. ПДВ, у відповідності до видаткової накладної №0085 (а.с. 94 Т.2), ТТН №РН-96 від 22.04.2016. (перевезення здійснені ФОП ОСОБА_1 , автомобілем Renault premium 440 ABN 9516 BХ, з м. Рівне до с. Жадани Іллінецького району Вінницької області згідно договору №1 від 18.01.2016, акту №13 здачі-приймання робіт (надання послуг)) (а.с. 76-79 Т.1, 96, 119, 120 Т.2).

ТОВ "Мінерал-Груп" 22.04.2016 здійснено оплату для ТОВ "Реалбуд-М" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення №212 на загальну суму 456000,00 грн, в т.ч. ПДВ (а.с. 32 Т.1), що також підтверджується витягом філії АТ "Укрексімбанк", Рівне про проведені платежі (а.с. 98-99 Т.2).

ТОВ "Реалбуд-М" 22.04.2016 оформлено податкову накладну №52, на суму 380000,00 грн, ПДВ - 76000,00 грн (а.с. 95 Т.2).

Господарська операція з придбання у ТОВ Реалбуд-М у 2016 році товару матриця на загальну суму 456000,00грн. (у т.ч. ПДВ 76000,00грн.) відображена позивачем в бухгалтерському та податковому обліках.

Фактичне їх оприбуткування та використання у господарській діяльності позивача підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №207 за квітень-грудень 2016 року (а.с. 57 Т.1).

Крім того, з досліджених матеріалів справи встановлено, що матриці, які були придбані ТОВ Мінерал -Груп у ТОВ Реалбуд-М , в наступному були використаний позивачем для виробництва мінеральних добрив, зокрема, 10994,5 тон азотно-сіркового добрива, яке в подальшому було реалізоване.

Таким чином, доцільність здійснення операцій з придбання позивачем матриць у ТОВ Реалбуд-М та подальше їх використання у господарській діяльності підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ Мінерал -Груп від 16.05.2017 №26 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №26 (а.с. 79-80 Т.1).

16.07.2014 між позивачем та ПП "Мінераліз" було укладено договір суборенди нерухомого майна №16/07/2014/1, відповідно до умов якого позивач приймає у тимчасове платне користування від вказаного підприємства нежитлові приміщення, а саме: частину автовагової (59 кв.м.), частину складу мінеральних добрив з навісом (1572,2 кв.м.), частину площадки для міндобрив (136 кв.м.), залізничний тупик (а.с. 121-123 Т.2).

16.07.2014 між позивачем та ПП "Мінераліз" було укладено договір суборенди рухомого майна №16/07/2014/2, відповідно до умов якого позивач приймає у тимчасове платне користування рухоме майно, а саме: гранулятор, міні навантажувач та трактор колісний-навантажувач (а.с. 125-126 Т.2).

01.04.2016 позивачем прийнято рішення про проведення поточного ремонту обладнання гранулювання (а.с. 128 Т.2).

22.04.2016 та 16.09.2016 платником з метою проведення поточного ремонту обладнання гранулювання відпущено (внутрішнє переміщення) придбані у ТОВ "Реалбуд-М" матриці (накладні-вимоги №00000000053 та №00000000069 відповідно (а.с. 129, 130-131 Т.2).

Таким чином, на підставі досліджених доказів суд першої інстанції правильно встановив, що складені позивачем та його контрагентом ТОВ Реалбуд-М вищевказані документи повністю розкривають зміст господарської операції, її кількісні та вартісні показники, підтверджують рух активів ТОВ Мінерал -Груп , є первинними у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV, а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з купівлі мінерального порошку активованого.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування обумовленої податкової накладної контрагент позивача ТОВ "Реалбуд-М" був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233).

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів ТОВ "Реалбуд-М" була виписана позивачу податкова накладна, яка відповідає вимогам, ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267.

Разом з тим, з матеріалів справи видно та не спростовано доводами апеляційної скарги те, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, їх господарська діяльність відповідає зареєстрованим видам діяльності.

Тому сформований позивачем на підставі виписаної ТОВ "Реалбуд-М" податкової накладної податковий кредит підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на вказане, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Формування суб`єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов`язкових платежів), що допустив правопорушення, а тому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ Реалбуд-М не було подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, як на підставу неправомірності господарських операцій з ТОВ Мінерал -Груп .

Дії ТОВ Мінерал -Груп як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд критично оцінює висновки відповідача про формальність здійснення господарської операції за правочином, вчиненим позивачем з ТОВ Реалбуд-М як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямований на отримання податкової вигоди.

Так, частиною першою ст.228 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Правова природа договорів поставки товару визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у постачальника на систематичну або одноразову передачу покупцеві товару, у покупця на прийняття товару та його оплату.

Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов`язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб`єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладеної між ними угоди, чим і підтвердили факт її укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлену угоду, мали умисел на укладення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Крім того, вимога про встановлення нікчемності правочину у разі наявності відповідної суперечки підлягає судовому розгляду. За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів доходів і зборів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до положень, наведених у статтях 72-74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично оцінює висновки відповідача про відсутність у ТОВ "Реалбуд-М" активів, зокрема: основних засобів, запасів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність найманих працівників (форма 1ДФ за 2016 рік кількість працюючих 1 особа).

Відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача ресурси не давали можливості фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами відповідних договорів у зв`язку з відсутністю основних активів, зокрема недостатньою чисельністю трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для виконання робіт (послуг), та незалучення третіх осіб щодо виконання даних робіт, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Ні кількість працівників на підприємстві, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагента не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ "Мінерал -Груп". При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Отже, колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно недостатньої кількісті трудових ресурсів (робітників), відсутність відповідних умов, оскільки зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій через залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 11.06.2019р. по справі № 825/2387/18.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України ).

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагенту позивача та його постачальниках, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Стосовно ж посилань апелянта на обставини, що встановлені у межах досудового розслідування кримінального провадження № 32016180000000088, порушеного за частиною 2 ст.205 Кримінального кодексу України, зокрема щодо ТОВ "Реалбуд-М", то як правильно встановив суд першої інстанції, ухвалою Рівненського міського суду від 02.12.2019 у справі №569/7703/18 кримінальне провадження №32016180000000088, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2016 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

В силу приписів частини 6 статті 78 КАС України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій) та не може бути покладено в основу судового рішення.

Отже, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним, тоді як вирок суду, щодо зазначеного контрагента позивача, який би набрав законної сили на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в матеріалах справи відсутній.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідачем не надано жодних доказів, якими б було встановлено прямого чи опосередкованого відношення ТОВ "Мінерал-Груп" до вказаного кримінального провадження, тоді як сам факт того, що один з контрагентів позивача фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування податкового кредиту платником податків. Зазначене не містить у собі встановлених обставин, які б підтверджували невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.01.2020 в справі №824/1042/18-а.

Стосовно ж доводів відповідача з приводу того, що видаткова накладна на поставку матриць ТОВ Реалбуд-М для позивача не містили в графі відвантажив відомостей щодо особи яка їх підписала, а містить лише підпис то слід зазначити, що відповідно до ст.4 Закону №3996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Таким чином, незначні недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не свідчать про їх юридичну дефектність за умови, якщо інші докази підтверджують здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не встановлює, що окремий недолік видаткової накладної сам по собі може бути безумовною підставою для позбавлення цієї накладної сили звітного податкового документа, а відтак не може бути підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, відповідач мав змогу в ході перевірки встановити особу яка вчинила господарську операцію від імені відповідача та підписала від його імені видаткові накладні з інших перелічених документів, які були підставою для формування витрат (договір поставки та товарно-транспортна накладна).

З приводу доводів відповідача щодо не надання податковому органу документів про відповідність товару та його якості, суд зазначає, що згідно пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган має право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таким чином, податковий орган не уповноважений на здійснення перевірки документів про відповідність товару та його якості, адже вказані документи не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію.

Відповідачем не спростовано, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мав місце. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Враховуючи вищенаведені правові положення та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. Формування позивачем показників в податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 07.04.2017 року: - №0002131403, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 85500,00грн. (68400,00грн. - за основним платежем, 17100,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0002141403, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 95000,00грн. (76000,00грн. - за основним платежем, 19000,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), є протиправними, а тому у суду першої інстанції були наявні підстави для їх скасування.

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції прийнято оскаржене рішення без врахування фактичних обставин справи, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, детально дослідив господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентом, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені у відзиві на позовну заяву, та які зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду від 11.08.2020 року винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №817/537/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерал-Груп до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 24.12.2020 року в зв`язку із перебуванням в період з 05.12.2020 року по 23.12.2020 року головуючого судді (судді-доповідача) Гуляка В.В. у тимчасовій непрацездатності та на самоізоляції через захворювання пов`язане із вірусом Covid-19 .