Рішення

від 21.12.2020 по справі 336/7363/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/7363/20

№ 2/336/826/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року . Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Жупанової І.Б.

секретаря судового засідання Палубінської К.М.

за участю:

представника позивача Іванісова В.С.

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 295 Прогрес-4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2019 р. представник позивача Іванісов В.С., який діє в інтересах ЖБК №295 Прогрес-4 , звернувся з вищевказаним позовом.

Уточнену позовну заяву мотивує тим, що 09 вересня 2019 року суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було видано судовий наказ, за яким на користь Житлово-будівельним кооперативом № 295 Прогрес-4 з ОСОБА_2 мало бути стягнуто заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 29 568,12 грн. та судові витрати по справі у розмірі 192.10 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та скасовано вказаний судовий наказ, на підставі чого позивач вирішив звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Житлово-будівельний кооператив № 295 Прогрес-4 забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , яка фактично користується комунальними послугами, але не вносить оплату за них.

ОСОБА_2 є асоційованим членом кооперативу і ознайомлена зі Статутом та рішеннями Загальних зборів.

Позивач забезпечує управління та утримання житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виконує договірні зобов`язання, забезпечує дотримання інтересів всіх членів кооперативу.

Також зазначає, що свої зобов`язання по оплаті за надані йому житлово-комунальні послуги ОСОБА_2 не здійснює, внаслідок чого за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року (включно) виникла заборгованість в сумі 22351,69 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позивач, просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме 8 046,61 грн. та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а саме, за період з 01 грудня 2016 р. по 30 листопад 2019 р. у розмірі 2011,65 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 р. відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, наданий відповідачу строк для подання відзиву.

30.01.2020 року відповідачем ОСОБА_2 до суду направлено відзив на позовну заяву, відповідно змісту якого остання не визнає частину позовних вимог.

Повідомила, що не є ознайомленою зі Статутом та рішеннями Загальних зборів і зазначені твердження позивача не відповідають дійсності.

Також вважає, що претензії до відповідача станом до 18.04.2016р. виходять за межі позовної давності. Беззаперечно погодилась з обґрунтованими та законними позовними вимогами, включеними до квитанції за сплату тепломережі та Водоканалу та зазначені вимоги визнала в повному обсязі.

Відповідач також клопотала про розгляд справи у судовому засіданні, для надання пояснень та проведених контррозрахунків особисто.

12.02.2020 року представником позивача надано відповідь на відзив. Щодо правомірності стягнення боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території пояснив ЖБК № 295 Прогрес-4 забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є боржник, яка оплату за житло (квартирна плата) та комунальні послуги не вносить, але фактично ними користується.

Щодо застосування строку позовної давності, представник позивача посилається на норми ч.2 ст. 264 ЦК України,відповідно до якої, звернення до суду з заявою про видачу судового наказу є підставою для переривання строку позовної давності.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року задоволено клопотання відповідача та призначено судове засідання у справі.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову, додатково пояснив що у будинку по АДРЕСА_2 проживає АДРЕСА_3 з яких належним чином оплачують комунальні послуги та послуги за утримання будинку. Щоб стати членом кооперативу, співмешканцю будинку слід подати заяву для вступу, від відповідачки за часи голови правління ОСОБА_1 , такої заяви не надходило. Але вважають її членом кооперативу, оскільки ЖБК існує з 1984 року та відповідачка з цього ж часу проживає за вказаною адресою.

Представник позивача Іванісов В.С. в судовому засіданні підтримував позов повністю, наполягав на його задоволені. Просив стягнути заборгованість з відповідача за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року у розмірі 32409,95 гривень, з них 8046, 61 гривня пеня та 2011,65 гривень 3% річних, а також судовий збір і витрати на правничу допомогу.

В судовому засіданні відповідач заперечувала проти позову, частково визнає суму стягнення, а саме в частині заборгованості за комунальні послуги у розмірі 14131,86 гривень, зазначила, що їй була призначена субсидія. Додатково пояснила, що з 2002 року по 2015 рік була головою правління ЖБК № 295 Прогрес- 4 . Також членом вказаного кооперативу себе не вважає оскільки ніяких договорів не підписувала та заяв не надавала. Статут та витяги з протоколів загальних зборів членів кооперативу, якими підвищувалися тарифм на утримання будинку, вважає сфальсифікованими, а тому визнає заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3,56 грн. на 1 кв.м. на момент подачі позову. Квартира АДРЕСА_4 у вказаному будинку, належить їй на праві власності, отримала її на підставі ордеру у 1987 році. Не погоджується з наданими послугами ЖБК, повідомила, що у мешканців будинку не питали згоди на установку вікон по ціні, за яку їх установили. Не було прийнято рішення про нарахування пені на суми заборгованості, які не належать ЖБК.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, заперечував проти стягнення всієї суми, підтримував в частині стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, вважає позивача неналежним, оскільки він не надає послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 з 06.06.1986 року.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Житлово - будівельний кооператив №295 Прогрес -4 є юридичною особою, що створена за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 25, основним видом економічної діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів.

Відповідно до п. 2.2. статуту Житлово - будівельний кооператив №295 "Прогрес-4", затвердженого рішенням зборів від 20.09.2016 року, протокол № 5 - ЖБК здійснює експлуатацію і ремонт будинку, який належить йому, і утримує прибудинкову територію за рахунок коштів ЖБК на засадах самооплатності.

Згідно з п. 2.4 Статуту до завдань діяльності ЖБК входить також ремонт житлового будинку ЖБК, сприяння мешканцям будинку в отриманні комунальних та інших платежів.

Відповідно до п. 4.7 Статуту якщо власник квартири не є членом ЖБК, то з ним укладається договір на відшкодування витрат по утриманню будинку і прибудинкової території й оплату комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.8 Статуту ухилення власника від укладання договору, не звільняє його від витрат по утриманню будинку і прибудинкової території і оплати комунальних послуг.

Відповідно до п. 8.2 розділу 8 Статуту, сплата встановлених загальними зборами ЖБК внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами ЖБК, є обов`язковими для всіх членів ЖБК.

Згідно п. 7.5. розділу 7 Статуту, члени ЖБК зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до Протоколу № 5 від 20.09.2016 року затверджено кошторис з 01.09.2016р. по сплаті комунальних платежів з розрахунку 1кв.м. = 3,56 гривень.

Відповідно до Протоколу № 6 від 31.05.2017 року затверджено кошторис з 01.07.2017 р. розмір плати за комунальні послуги в розмірі 4,00 гривень за 1кв.м. загальної площі

Відповідно до Протоколу № 8 від 12.07.2018 року затверджено з 01.07.2018р. розмір сплати за комунальні послуги загальної площі з розрахунку 1 кв.м. = 5,15 гривень.

Відповідно до Протоколу № 9 від 21.10.2018 року затверджено кошторис з 01.11.2018р. по сплаті комунальних платежів з розрахунку 1кв.м. = 5,34 гривень.

Відповідно до Протоколу № 7 від 20.09.2017 року на обговорення ставилось питання про установку пластикових вікон на сходах в під`їзді, затверджено сплатити кожному члену ЖБК на розрахунковий рахунок в продовж двох місяців з розрахунку 10.00 грн. з 1кв.м. загальної площі та укласти договір з підрядною організацією , контроль за виготовлення та установку вікон покласти на ОСОБА_1 ..

З виписки з заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 01.12.2020 року вбачається, що за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року Житлово - будівельним кооперативом №295 "Прогрес-4" нарахована заборгованість зі сплати комунальних послуг у т.ч. 1,5% комісійної винагороди банку за надані послуги з приймання платежів (опалення, гаряча вода, холодна вода, домофон, ремонт ) в сумі 28251,67 грн. Також відповідачу було нараховано субсидію на оплату за комунальні послуги у сумі 5899,98 грн., з урахуванням якої залишок заборгованості за період грудня 2016 року по листопад 2019 року складає 22351,69 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку закріплено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Таким чином, наданими позивачем джоказами доведено, що позивач надає, а відповідач користується послугами з утримання будинків, прибудинкових територій та комунальними послугами.

Також позивачем надано копія договору №3041 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 року, який укладений між концерном Міські теплові мережі та ЖБК №295 Прогрес-4 . Відповідно до якого, споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

01.01.2015 року між ФОП ОСОБА_4 з однієї сторони та ЖБК №295 Прогрес-4 в особі Голови правління ОСОБА_2 було укладено договір №2750/25-1/2 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту комплексної системи торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 червня 2006 року між ВАТ Державний ощадний банк України з однієї сторони та ЖБК №295 Прогрес-4 в особі Голови правління ОСОБА_2 було укладено договір на прийом платежів, після 03 жовтня 2018 року було укладено додатковий договір №2, між ПАТ Державний ощадний банк України з однієї сторони та ЖБК №295 Прогрес-4 (надалі - клієнт) в особі Голови правління ОСОБА_1 відповідно до п.2.1.3. Здійснювати оплату комісійної винагороди Банку за надані послуги з приймання платежів за кожний платіж, ініційований платником, та перерахований Банком на поточний рахунок Клієнта у розмірі 1,5% від суми кожного платежу.

Цими доказами позивач довів своє право на стягнення з відповідача сплаченої ним за вказаними договорами вартості наданих ОСОБА_2 послуг концерном Міські теплові мережі , Домофон Візит , а також вартість послуг ВАТ Державний ощадний банк України , пов`язаних з перерахуванням позивачем вартості послуг конртагентам за зазначеними договорами.

Відповідачу у 2017 році була перерахована органами соціального захисту населення державна субсидія, що підтверджується листом від Управління соціального захисту населення по Шевченківському району про повернення коштів згідно зробленого ЖБК №295 Прогрес-4 перерахунку невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та переліку уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за вересень 2017 року та серпень 2017 року.

Відповідачем у судовому засіданні надано свій розрахунок вартості позовних вимог, який беззаперечно ним визнаються, відповідно до якого залишок заборгованості у розмірі 22797, 22 гривень, з яких не визнаються відповідачем 6222, 17 гривень, як наголосила відповідач в судовому засіданні визнає заборгованість у розмірі 14131, 86 гривен.

Оскільки наданий відповідачем розрахунок, зроблений нею особисто, не підтверджується жодним доказом, то суд вважає, що він не спростовує доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому співвідноситься право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України Про житлово - комунальні послуги , відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

У статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду (справа № 210/5796/16-ц) від 18 березня 2019 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок міститься при застосуванні норм викладеного Верховним судом України у своїй постанові від 30.10.2013 р. при розгляді справи № 6-59цс13.

Таким чином, доводи відповідача щодо не надання належної якості житлово-комунальних послуг, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Як вбачається зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та дослідчених судом наданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 1921 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування стягнення витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги від 08.04.2019 року, додаток 1 до договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 року, акт прийому-передач виконаних робіт від 26.05.2020, завірена копія квитанції №0.0.1719549983.1 від 27.05.2020 року,додаток 2 до договору про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, акт прийому-передач виконаних робіт від 25.11.2020, завірена копія квитанції №5 від 26.11.2020 року.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. є доведеними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України Про житлово-комунальні послуги , ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу № 295 Прогрес-4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу № 295 Прогрес-4 (адреса: м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд 25, ЄДРПОУ - 20509390, п/р НОМЕР_2 у філії ЗОУ АТ Ощадбанк м. Запоріжжя) заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року (включно) в розмірі 32409,95 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 31.12.2020 року.

Суддя: І.Б. Жупанова