Постанова

від 12.04.2021 по справі 336/7363/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.04.2021 Справа № 336/7363/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 336/7363/19 Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б.

№ 22-ц/807/728/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 295 Прогрес-4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ

В листопаді 2019 року ЖБК № 295 Прогрес-4 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09 вересня 2019 року суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було видано судовий наказ, за яким на користь Житлово-будівельним кооперативом № 295 Прогрес-4 з ОСОБА_1 мало бути стягнуто заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 29 568,12 грн. та судові витрати по справі у розмірі 192.10 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано вказаний судовий наказ, на підставі чого позивач вирішив звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Житлово-будівельний кооператив № 295 Прогрес-4 забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , яка фактично користується комунальними послугами, але не вносить оплату за них.

ОСОБА_1 є асоційованим членом кооперативу і ознайомлена зі Статутом та рішеннями Загальних зборів.

Позивач забезпечує управління та утримання житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виконує договірні зобов`язання, забезпечує дотримання інтересів всіх членів кооперативу.

Також зазначає, що свої зобов`язання по оплаті за надані йому житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 не здійснює, внаслідок чого за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року (включно) виникла заборгованість в сумі 22351,69 грн.,

Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме 8 046,61 грн. та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а саме, за період з 01 грудня 2016 р. по 30 листопад 2019 р. у розмірі 2011,65 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК № 295 Прогрес-4 заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року (включно) в розмірі 32409,95 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з неї на користь ЖБК № 295 Прогрес-4 14131,86 грн.

Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає що судом першої інстанції при розгляді справи були досліджені надані сторонами докази, з`ясовані всі обставини справи, як щодо предмету спору, так і стосовно взаємовідносин між сторонами, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині рішення, З цих підстав просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені зобов`язання по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрати від інфляції за час прострочення та 3 % річних суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було своєчасно сплачено грошові кошти за житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 06.06.1986 року.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Житлово - будівельний кооператив №295 "Прогрес -4" є юридичною особою, що створена за адресою: АДРЕСА_1, основним видом економічної діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів.

Відповідно до п. 2.2. статуту Житлово - будівельний кооператив №295 "Прогрес-4", затвердженого рішенням зборів від 20.09.2016 року, протокол № 5 - ЖБК здійснює експлуатацію і ремонт будинку, який належить йому, і утримує прибудинкову територію за рахунок коштів ЖБК на засадах самооплатності.

Згідно з п. 2.4 Статуту до завдань діяльності ЖБК входить також ремонт житлового будинку ЖБК, сприяння мешканцям будинку в отриманні комунальних та інших платежів.

Відповідно до п. 4.7 Статуту якщо власник квартири не є членом ЖБК, то з ним укладається договір на відшкодування витрат по утриманню будинку і прибудинкової території й оплату комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.8 Статуту ухилення власника від укладання договору, не звільняє його від витрат по утриманню будинку і прибудинкової території і оплати комунальних послуг.

Відповідно до п. 8.2 розділу 8 Статуту, сплата встановлених загальними зборами ЖБК внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами ЖБК, є обов`язковими для всіх членів ЖБК.

Згідно п. 7.5. розділу 7 Статуту, члени ЖБК зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Позивачем надано копію договору №3041 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 року, який укладений між концерном "Міські теплові мережі" та ЖБК №295 "Прогрес-4". Відповідно до якого, споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

01.01.2015 року між ФОП ОСОБА_2 з однієї сторони та ЖБК №295 "Прогрес-4" в особі Голови правління ОСОБА_1 було укладено договір №2750/25-1/2 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту комплексної системи торгівельної марки " Візит " в подальшому " Домофон Візит ".

07 червня 2006 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" з однієї сторони та ЖБК №295 "Прогрес-4" в особі Голови правління ОСОБА_1 було укладено договір на прийом платежів, після 03 жовтня 2018 року було укладено додатковий договір №2, між ПАТ "Державний ощадний банк України" з однієї сторони та ЖБК №295 "Прогрес-4"(надалі - клієнт) в особі Голови правління ОСОБА_1 відповідно до п.2.1.3. Здійснювати оплату комісійної винагороди Банку за надані послуги з приймання платежів за кожний платіж, ініційований платником, та перерахований Банком на поточний рахунок Клієнта у розмірі 1,5% від суми кожного платежу.

З вказаних документів вбачається, що ЖБК Прогрес-4 було укладено ряд договорів з товариствами та підприємствами для надання послуг з утримання будинку.

Протоколом зборів № 5 від 20.09.2016 року затверджено кошторис з 01.09.2016р. по сплаті комунальних платежів з розрахунку 1кв.м. = 3,56 гривень.

Відповідно до Протоколу № 6 від 31.05.2017 року затверджено кошторис з 01.07.2017 р. розмір плати за комунальні послуги в розмірі 4,00 гривень за 1кв.м. загальної площі

Протоколом зборів № 8 від 12.07.2018 року затверджено з 01.07.2018р. розмір сплати за комунальні послуги загальної площі з розрахунку 1 кв.м. = 5,15 гривень.

Відповідно до Протоколу № 9 від 21.10.2018 року затверджено кошторис з 01.11.2018р. по сплаті комунальних платежів з розрахунку 1кв.м. = 5,34 гривень.

З виписки з заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 01.12.2020 року вбачається, що за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року Житлово - будівельним кооперативом №295 "Прогрес-4" нарахована заборгованість зі сплати комунальних послуг у т.ч. 1,5% комісійної винагороди банку за надані послуги з приймання платежів (опалення, гаряча вода, холодна вода, домофон, ремонт ) в сумі 28251,67 грн. Також відповідачу було нараховано субсидію на оплату за комунальні послуги у сумі 5899,98 грн., з урахуванням якої залишок заборгованості за період з 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2019 року складає 22351,69 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік житлово-комунальних послуг, до якого зокрема належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 12 вищевказаного закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" закріплено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Наданими позивачем докази доведено, що позивач надає, а відповідач користується послугами з утримання будинку, прибудинкових територій та комунальними послугами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово - комунальні послуги", відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

У статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищенаведене, а також перевіривши наявну в матеріалах справи довідку про нарахування та сплату по рахунку № НОМЕР_1 за період з грудня 2016 року (а. с. 12) колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги в зазначеному позивачем розмірі.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, оскільки відповідачем були порушені зобов`язання по сплаті коштів за житлово-комунальні послуги та виходячи з положень частини 2 статті 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у зазначеному позивачем розмірі та пені.

Посилання апелянта на те, що ЖБК Прогрес-4 не надає житлово-комунальні послуг є безпідставними, оскільки згідно пунктів 2.4.3 Статуту ЖБК Прогрес-4 в редакції від 2016 року, завданням та предметом діяльності кооперативу є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; ремонт житлового будинку ЖБК; будівництво та експлуатація об`єктів спільної власності членів ЖБК; сприяння мешканцям будинку в отриманні комунальних та інших послуг. Згідно п. 2.1. Статуту ЖБК створено, зокрема для управління будинком. Крім того, згідно КВЕД 81.10, цей клас включає надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта. Ці послуги включають загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру.

Безпідставним є посилання апелянта також на те, що суд застосував норму закону, яка втратила чинність. Натомість суд керувався законом, який був чинним на час виникнення правовідносин, до того ж апелянт не посилається на те, що будь-яке чинне законодавство в тому числі Закон Про житлово-комунальні послуги , звільняє його від обов`язку сплачувати житлово-комунальні послуги на користь ЖБК як колективний споживач (юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги).

Відповідно до чинного Закону, на який посилається апелянт ( Про житлово-комунальні послуги ст. 14) колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку. Такою уповноваженою особою може бути правління житлово-будівельного кооперативу.

Відтак ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков