Постанова

від 23.12.2020 по справі 282/308/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/308/19 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І.

Категорія 21 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 282/308/19 за позовом Фермерського господарства Колодяженського до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2020 року , яке ухвалене під головуванням судді Гуцала П.І. в смт Любарі,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року Фермерське господарство Колодяженського (надалі - ФГ Колодяженського або фермерське господарство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич (надалі - ТзОВ Данилевич або товариство). Просило: визнати недійним, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ Данилевич , договір оренди земельної ділянки площею 2,93 га (кадастровий номер №1823183400:02:002:0012), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), із цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати укладеним договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 26 лютого 2017 року, укладений між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що на підставі договору оренди землі від 26 лютого 2007 року між ФГ Колодяженського (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем) була передана в оренду земельна ділянка площею 2,93 га, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), із цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору сторонами визначений до 26 лютого 2017 року. Договір був зареєстрований 12 березня 2007 року в Любарському районному відділі ЖРФЦЦЗК. Упродовж усього строку дії даного договору ФГ Колодяженського належним чином виконувало свої обов`язки за умовами договору: земельна ділянка використовувалася за цільовим призначенням та вчасно сплачувалася орендна плата в розмірах, передбачених умовами договору. Претензій від орендодавця з приводу виконання умов договору не надходило. 18 червня 2016 року фермерське господарство письмово звернулося до ОСОБА_1 із листом-повідомленням, в якому зазначило про намір скористатися переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки та додало проект договору. Даний лист-повідомлення був особисто отриманий орендодавцем. 26 лютого 2017 року між фермерським господарством та ОСОБА_1 підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка передана в оренду до 26 лютого 2027 року. Факт передачі посвідчений актом прийому-передачі. Проте, при зверненні до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для державної реєстрації за фермерським господарством права оренди спірної земельної ділянки з`ясувалося, що у реєстрі є інформація про те, що оренда даної земельної ділянки 21 березня 2017 року зареєстрована за ТзОВ Данилевич . Вважає, що укладення договору оренди даної земельної ділянки між відповідачами після укладення ОСОБА_1 договору оренди даної земельної ділянки із фермерським господарством не узгоджується із приписами законодавства та порушує його переважне право на поновлення договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, а тому договір, укладений між відповідачами, має бути визнаний недійсним. Так, дія договору оренди від 26 лютого 2007 року мала закінчитися у березні 2017 року. Про намір фермерського господарства скористатися переважним правом ОСОБА_1 була обізнана 18 червня 2016 року та особисто підписала договір від 26 лютого 2017 року з фермерським господарством щодо оренди спірної земельної ділянки, але після цього з`явився договір із товариством про оренду тієї ж земельної ділянки. Фермерське господарство мало право здійснити державну реєстрацію права оренди за угодою від 26 лютого 2017 року з рахуванням строку дії договору від 26 лютого 2007 року впродовж десяти років, але відповідачі уклали між собою договір оренди тієї ж земельної ділянки та здійснили державну реєстрацію права оренди. ОСОБА_1 із моменту отримання листа-повідомлення та проекту договору оренди не заперечувала проти змісту та умов договору. У неї було достатньо часу, щоб прийняти виважене рішення, узгодивши з орендарем істотні умови договору. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. До моменту підписання договору оренди на новий строк у ОСОБА_1 заперечень щодо укладення нового договору не було, листів щодо укладення договору оренди з іншим орендарем ОСОБА_1 фермерському господарству не направляла. За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право фермерського господарства на реалізацію свого переважного права, що передбачено ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі , порушено, через недобросовісну поведінку орендодавця ОСОБА_1 . У частині першій ст.777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місця після закінчення строку договору. Стаття 33 Закону України Про оренду землі чітко регламентує процедуру та часові межі реагування орендодавця з питань поновлення договору оренди землі. Інститут переважного права оренди забезпечує додержання інтересів орендаря, який, орендуючи та використовуючи земельну ділянку, несе відповідні затрати. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється лише у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору. Тобто, переважне право не припиняється виключно з підстав бажання власника землі передати земельну ділянку в оренду іншій особі.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 2,93 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0012), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Данилевич , недійсним. Також визнано укладеним договір оренди від 26 лютого 2017 року земельної ділянки площею 2,93 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0012), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між Фермерським господарством Колодяженського та ОСОБА_1 . У задоволенні решти позову відмовлено.

Представник в інтересах Товариства з обмеженою відповідальність Данилевич подав на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у задоволеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні цих позовних вимог. Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише усні твердження ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала орендної плати від ТзОВ Данилевич , а не письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Так, відомості ТзОВ Данилевич про видачу ОСОБА_1 орендної плати за 2017-2018 роки є первинними документами, які підтверджують факти отримання останньою орендної плати від ТзОВ Данилевич та свідомого укладення нею із товариством договору оренди землі у 2017 році, а також спростовують пояснення орендодавця. Окрім того, істотною умовою договору оренди є кадастровий номер земельної ділянки. Договір оренди землі від 26 лютого 2017 року, який підписаний між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського , є неукладеним, оскільки сторони не виконали вимоги ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , ч.1 ст.638 ЦК України та не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Кадастровий номер земельної ділянки має містити 19 числових знаків, а містить лише 12. Також суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки повідомленню від 23 січня 2017 року, яке ОСОБА_1 направила на адресу ФГ Колодяженського та яким повідомила відповідне фермерське господарство про небажання продовжувати з ним оренді відносини. Дана обставина має суттєве значення, оскільки спростовує право позивача на використання переважного права щодо поновлення договору оренди землі від 26 лютого 2007 року в порядку, встановленому ст.33 Закону України Про оренду землі . Суд першої інстанції не врахував обставин, які вказують на фальшування договору оренди землі від 26 лютого 2017 року - виготовлення його заднім числом з метою у судовому порядку позбавити товариство права оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 . Так, 18 червня 2016 року ОСОБА_1 отримує від позивача пропозицію поновити договір оренди від 26 лютого 2007 року і до даного повідомлення позивач додає додаткову угоду на заключення договорів оренди земельних часток паїв на новий строк та копію нового договору оренди землі. 23 січня 2017 року ОСОБА_1 надсилає позивачу повідомлення про те, що вона не бажає поновлювати з ним договір оренди землі та у жодний спосіб продовжувати орендні відносини. 26 лютого 2017 року ОСОБА_1 підписує із позивачем договір оренди землі (новий), а не додаткову угоду на поновлення договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, яку позивач надсилав ОСОБА_1 разом із листом-повідомленням від 18 червня 2016 року. 20 березня 2017 року ОСОБА_1 укладає договір оренди землі з ТзОВ Данилевич . Своє право оренди товариство реєструє 24 березня 2017 року та з 2017 року використовує земельну ділянку ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності. Власник земельної ділянки одержує у товаристві орендну плату за належну їй земельну ділянку за 2017-2018 роки. Ні у кого не виникає заперечень щодо використання товариством спірної земельної ділянки у період із березня 2017 року по березень 2019 року, хоча фермерському господарству було відомо з 07 липня 2017 року про факт реєстрації права оренди за товариством. ФГ Колодяженського за період із 07 липня 2017 року по березень 2019 року не повідомляє товариство про наявність у нього укладеного договору оренди землі на відповідну земельну ділянку із ОСОБА_1 та впродовж двох років спостерігає за тим, як порушується його право. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зайняв однобоку позицію та повністю спотворив зміст пояснень представника товариства. Зокрема, представник товариства не надавав пояснень щодо недійсності договору оренди землі від 26 лютого 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського . Йшлося про те, що даний договір є неукладеним через відсутність у ньому такої істотної умови, як кадастрового номера земельної ділянки.

Фермерське господарство Колодяженського подало відзив на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Зауважує, що предметом позову є переважне право фермерського господарства на продовження договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки, а не порядок розрахунку, існування якого не визнано ОСОБА_1 . Окрім того, товариство не зверталося із позовом про визнання договору між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського неукладеним. Також відповідач ОСОБА_1 визнає факт підписання нею 26 лютого 2017 року договору з ФГ Колодяженського , визнає належне виконання фермерським господарством умов договору від 26 лютого 2007 року та висловила свою позицію щодо визнання позову та не бажає мати договірних відносин із ТзОВ Данилевич . Щодо посилання скаржника на лист від 23 січня 2017 року про нібито не бажання ОСОБА_1 продовжувати договірні відносини із фермерським господарством, то у судовому засіданні в суді першої інстанції орендодавець особисто пояснила, що зміст листа їй не відомий, не зрозумілий, вона його не відправляла та не підписувала, а договір із товариством уклала помилково та лише через те, що випадково зустріла ОСОБА_2 , який їй повідомив, що всі, хто віддав в оренду земельні ділянки ФГ Колодяженського наразі укладають договори із ним, бо фермерське господарство не буде обробляти земельні ділянки. Вона на той час не знала, що інформація є неправдивою та її намагаються ошукати. Отже, у даному випадку не можна стверджувати про дійсне волевиявлення ОСОБА_1 мати договірні відносини з ТзОВ Данилевич , як на тому наполягають представник товариства та сам ОСОБА_2 . Позиція скаржника, що йому було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи спростовується процесуальними діями суду першої інстанції з цього приводу, а вигадки, що рукописний текс та підписи сторін у договорі оренди землі від 26 лютого 2017 року виготовлені сторонами не в той час, яким датований договір оренди, залишилися не доведеними. Окрім того, експертиза не була проведена у зв`язку з тим, що сам скаржник не надав належні для дослідження документи. Отже, врахувавши отримання ОСОБА_1 листа-повідомлення про бажання поновити договірні відносини, договір оренди землі від 26 лютого 2017 року, належне виконання фермерським господарством своїх зобов`язань, що випливають із орендних правовідносин, та волевиявлення власника земельної ділянки продовжити договірні відносини з фермерським господарством, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги про визнання договору оренди, підписаного із товариством, слід визнати недійсним, а договір від 26 лютого 2017 року - укладеним.

Апеляційний суд повертає ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу без розгляду, оскільки він поданий без додержання норм частини третьої ст.359 ЦПК України, тобто не у строк для його подання та клопотання про продовження процесуального строку не заявлено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково в частині визнання договору оренди землі від 20 березня 2017 року недійсним та визнання договору оренди землі від 26 лютого 2017 року укладеним, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення про бажання поновити договірні відносини, наявний договір оренди землі від 26 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського в особі керівника Колодяженського В.М., встановлено належне виконання позивачем умов договору та волевиявлення ОСОБА_1 про продовження договірних відносин із ФГ Колодяженського .

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції у задоволеній частині з наступних мотивів.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 26 лютого 2007 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та СФГ Колодяженського (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,93 га, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (а.с.11-12 т.1). Даний договір зареєстрований у Любарському районному відділі Держкомзему, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 березня 2007 року за №040721300002.

У матеріалах справи відсутні докази того, що даний договір або його окремі частини визнавалися б недійсними.

Так, у пункті 8 вищевказаного договору прописано, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності (державної реєстрації), а не з моменту його укладення (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі №484/272/16-ц, від 13 грудня 2018 року в справі №500/2858/16-ц.

Отже, вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 26 лютого 2007 року зареєстрований 12 березня 2007 року, тобто строк дії договору оренди спірної земельної ділянки закінчувався 12 березня 2017 року (12 березня 2007 року + 10 років).

Установлено, що після закінчення строку договору (12 березня 2017 року) позивач мав переважне право поновити договір на новий строк. У цьому разі ФГ Колодяженського повинно було за умовами пункту 8 договору оренди від 26 лютого 2007 року не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше 12 грудня 2016 року (за 90 днів до 12 березня 2017 року), повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Так, листом-повідомленням, яке ОСОБА_1 отримала 18 червня 2016 року особисто під підпис, ФГ Колодяженського повідомило орендодавця, що бажає скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди) (а.с.13). Дані обставини ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 не заперечуються та доводами апеляційної скарги ТзОВ Данилевич не спростовані. Зі змісту листа-повідомлення слідує, що до нього була додана додаткова угода на заключення договорів оренди земельних часток паїв на новий строк та копія нового договору оренди землі.

Отже, позивач своєчасно (до закінчення строку дії договору від 26 лютого 2007 року) та у належний спосіб повідомив і заявив про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди). Належними доказами не спростовано твердження сторін договору від 26 лютого 2007 року про те, що ФГ Колодяженського належно виконувало обов`язки за умовами даного договору та до листа-повідомлення ФГ Колодяженського додало, у тому числі, проект додаткової угоди.

Відповідно до редакції ст.33 Закону України Про оренду землі , чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважене право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст.33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої ст.33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких обставин, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою ст.33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідно також передання майна, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна.

Так, на повідомлення ФГ Колодяженського про намір реалізувати переважне право на оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Колодяженського (орендар) 26 лютого 2017 року підписали договір оренди землі на десять років терміном дії до 26 лютого 2027 року, а також - акт прийому-передачі відповідної земельної ділянки площею 2,93 га (а.с.14-17т.1).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вищевказаний договір сфальшований грунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення. У суді апеляційної інстанції не заявлено клопотання про подання або витребування нових доказів. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки тих доказів, яким кожному окремо та у сукупності правильно надана оцінка судом першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 визнає факт підписання нею договору оренди землі із ФГ Колодяженського 26 лютого 2017 року та власник земельної ділянки наполягає, що свідомо продовжила із позивачем орендні правовідносини, а обробіток її земельної ділянки ФГ Колодяженського відповідає її внутрішній волі. Така обставина підтверджує вільне волевиявлення власника земельної ділянки та відповідає свободі договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи міститься лист-повідомлення про відсутність наміру орендодавця поновити договірні відносини з ФГ Колодяженського , підписаний ОСОБА_1 23 січня 2017 року та який направлявся на адресу ФГ Колодяженського , і якому суд першої інстанції оцінки не надав, не змінюють висновків суду першої інстанції щодо визнання договору недійним та задоволення першої позовної вимоги (а.с.80 т.1).

Так, у суді апеляційної інстанції представник ТзОВ Данилевич надав доказ відправлення вказаного вище листа-повідомлення ФГ Колодяженського . За клопотанням сторони рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення приєднане до матеріалів справи. Отже, доказ про відправлення листа-повідомлення від 23 січня 2017 року знаходився не у ОСОБА_1 , а у Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич . Дана обставина зайвий раз доводить позицію власника земельної ділянки про те, що вона листа-повідомлення не складала, із його змістом не обізнана та лист-повідомлення про заперечення продовжувати із ФГ Колодяженського орендні правовідносини не направляла, що зайвий раз вказує на волевиявлення продовжити орендні відносини саме із позивачем. ОСОБА_1 26 лютого 2017 року підписала договір оренди спірної земельної ділянки із ФГ Колодяженського , оскільки у дійсності не заперечувала щодо поновлення договору оренди із ФГ Колодяженського , а її волевиявлення у листі-повідомленні від 23 січня 2017 року було спотворене. Окрім того, представники ФГ Колодяженського заперечили обставину одержання фермерським господарством від орендодавця 28 січня 2017 року листа-повідомлення від 23 січня 2017 року. Дійсно, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформацію про те, яке саме відправлення було направлено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дії орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних відносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, ФГ Колодяженського , яке добросовісно виконувало свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних відносин. Метою повідомлення фермерським господарством орендодавця про бажання скористатися переважним правом є запобігання укладення ОСОБА_1 договору оренди з іншою особою у зв`язку із відсутністю в неї інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини.

Маючи інформацію позивача про намір продовжити орендні відносини та підписавши 26 лютого 2017 року договір із позивачем, ОСОБА_1 уклала 20 березня 2017 року на десять років договір оренди цієї ж земельної ділянки із кадастровим номером 1823183400:02:002:0012 із Товариством з обмеженою відповідальність Данилевич (а.с.89-90 т.1). Право оренди спірної земельної ділянки 21 березня 2017 року зареєстровано за ТзОВ Данилевич , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.93 т.1).

Отже, сама по собі відсутність державної реєстрації за позивачем права оренди спірної земельної ділянки, за обставин додержання ФГ Колодяженського порядку, прописаного у ст.33 Закону України Про оренду землі , та підписання із ним 26 лютого 2017 року договору оренди землі, не свідчить про втрату (припинення) позивачем переважного права. Навпаки, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ Данилевич (новим орендарем) договором оренди землі 20 березня 2017 року на спірну земельну ділянку, порушено переважне право позивача на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк. Порушене право підлягає захисту шляхом визнання відповідного договору недійсним.

Недійний договір не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а тому посилання в апеляційній скарзі на сплату товариством власнику земельної ділянки орендної плати не має правового значення для розгляду даного спору, оскільки права товариства можуть бути захищені у інший спосіб, а позивач надав належні до допустимі докази дотримання ним, як орендарем, процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди. Останній скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, яке не може бути обмежене лише тому, що власнику земельної ділянки новий орендар виплатив орендну плату за 2017-2018 роки.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 26 лютого 2017 року укладеним.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) (зі змісту ст.15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання договору оренди землі від 26 лютого 2017 року між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 ).

Стаття 1 Закону України Про Державний земельний кадастр визначає, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, кадастровий номер земельної ділянки має містити 19 числових знаків.

Із змісту договору оренди землі від 26 лютого 2017 року вбачається, що кадастровий номер, зазначеної у договорі земельної ділянки, складається із 12 цифр.

Отже, відсутні підстави вважати, що у договорі оренди землі від 26 лютого 2017 року сторони остаточно досягли згоди з такої істотної умови договору, як кадастровий номер земельної ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання у судовому порядку даного договору укладеним.

Окрім того, підписана не додаткова угода, а новий договір оренди землі .

Відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 26 лютого 2017 року укладеним скасовується та ухвалюється в цій частині нове судове рішення, яким відмовляється позивачу в задоволенні цієї позовної вимоги, а доводи апеляційної скарги у цій частині є слушними.

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки в цій частині воно не оскаржується.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич задовольнити частково .

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2020 року в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 26 лютого 2017 року укладеним скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги

Рішення в частині задоволення решти позовних вимог залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 30 грудня 2020 року.