Ухвала

від 22.12.2020 по справі 464/1260/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/1260/18

пр № 4-с/464/25/20

У Х В А Л А

22 грудня 2020 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чуби Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Комової Дар`ї Юріївни,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23.11.2020 р. звернувся в суд із скаргою, у якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Комової Д.Ю. від 26.06.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадження №576063419.

В обґрунтування скарги покликається на те, що оскаржуваною постановою від 26.06.2020 р. повернуто йому, як стягувачу, виконавчий лист №464/1260/18, виданий Сихівським районним судом м.Львова 10.07.2018 р., яким зобов`язано боржника ТОВ БК АМК виплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 в розмірі 644 464,92 грн. Дану постанову він отримав разом із виконавчим листом поштою 09.11.2020 р. Вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність, оскільки не вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа у ВП №57063419 у відповідності до Закону України Про виконавче провадження , відтак дана постанова є передчасною, за відсутності правових підстав. Зокрема, згідно із вказаною постановою, вказаний виконавчий лист повернуто на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки у боржника ТОВ БК АМК відсутнє нерухоме майно, боржник не є власником крупних цінних паперів, корпоративні права відсутні, а також за боржником не зареєстровані транспортні засоби. Також зазначає, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем були вжиті виконавчі дії майнового спрямування, які стосувались виявлення майна боржника для погашення заборгованості, поміж цього, наведені заходи здійснювались з порушенням періодичності, що призвело до затягування виконавчого провадження. Окрім цього, вказує, що державним виконавцем не вчинено ряд виконавчих дій та не застосовано до боржника санкції, які передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Ухвалою від 24.11.2020 р. прийнято до розгляду скаргу та призначено судовий розгляд такої.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, 22.12.2020 р. звернувся із заявою, у якій просив розглядати скаргу у його відсутності, скаргу підтримує та просить таку задовольнити.

Представник Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду скарги.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені ч.1 ст.18 ЦПК України , а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 431 ЦПК України ). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР , що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у пілотному рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України (YuriyNikolayevichIvanov v. Ukraine) від 15.10.2009 р. (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, Європейський суд з прав людини, від 29 червня 2004 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.

Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як вбачається з матеріалів скарги та встановлено судом, Сихівським районним судом м.Львова 10.07.2018 р. видано виконавчий лист на виконання рішення суду, яким: стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АМК (м.Київ, пр.Відрадний, 36-А, офіс 10, ЄДРПОУ 36274217) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 71 408 (сімдесят одна тисяча чотириста вісім) грн. 97 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 02.01.2012 р. по 28.02.2018 р. в сумі 573 055 (п`ятсот сімдесят три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 95 коп., а також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АМК (м.Київ, пр.Відрадний, 36-А, офіс 10, ЄДРПОУ 36274217) видати ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) належним чином оформлену трудову книжку.

Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рутковою Ю.В. 22.08.2018 р. відкрито виконавче провадження 57063419 щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Комової Д.Ю. від 26.06.2020 р., виконавчий лист №464/1260/18, виданий 10.07.2018 р. Сихівським районним судом м.Львова повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається з матеріалів скарги, головним державним виконавцем вживались певні заходи, спрямовані на з`ясування майнового стану боржника, виявлення доходів, майна тощо.

Так, постановою державного виконавця від 31.08.2018 р. накладено арешт на майно, що належить боржнику; постановою від 26.10.2018 р. накладено арешт на грошові кошти боржника у банківських установах АТ УкрСиббанк , ПАТ КБ ПриватБанк , АТ Правекс Банк ; 05.02.2019 р. надано доручення Менському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області здійснити опис та арешт майна боржника, а саме 1/1 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; постановою від 06.02.2019 р. оголошено в розшук майно боржника - автомобіль марки Tabbert , р.н. НОМЕР_2 ; відповідно до постанови від 26.06.2020 р. накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках боржника, а також рахунки, що будуть відкриті після винесення такої постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Інших відомостей, які б підтверджували здійснення державним виконавцем дій щодо встановлення майнового стану боржника в порядку виконання вимог, передбачених ст. 48 ч.8 Закону Про виконавче провадження , матеріали справи не містять і таких судом не встановлено.

Попри наявність вищевказаних постанов, у справі відсутні відомості про здійснення державним виконавцем заходів щодо вилучення виявленого майна боржника, не ініціював виконавець і питання про примусове проникнення до володіння юридичної особи з метою виявлення майна, на яке можна звернути стягнення, не ініціював звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, не виносились постанови про накладення штрафу тощо. Відтак, оскільки відповідні дії виконавцем не вчинялися, відтак і не вирішувалися питання, які пов`язуються із наслідками ухилення боржника від виконання рішення та відповідальністю за його невиконання.

За наведених обставин, повернення постановою головного державного виконавця від 26.06.2020 р. виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п.7 ч.1 ст.37 Закону (фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку) із огляду на ч.8 ст.48 Закону не може бути визнане правомірним. Державним виконавцем суду не надано відомостей, які вказують на неможливість виконання рішення суду, а саме щодо стягнення суми боргу по заробітній платі. Фактичне припинення виконання рішення суду за відсутності доказів об`єктивної неможливості такого виконання, поза сумнівом, порушує законні майнові права стягувача.

Із врахуванням вищевказаного, головний державний виконавець не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, проявивши неправомірну бездіяльність, всупереч статей 10 , 18 , 48 Закону України Про виконавче провадження , які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених у статті 48 цього Закону . Внаслідок цього рішення суду тривалий час не виконувалось, а у подальшому прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 червня 2020 року, яка є передчасною, порушує права стягувача у виконавчому провадженні, позбавляє останнього можливості отримати стягнуті на його користь грошові кошти, відтак вказана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 259-261, 447, 450, 451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Комової Дар`ї Юріївни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2020 р. у ВП №57063419.

Скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Комової Дар`ї Юріївни про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2020 р. у ВП №57063419.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя Д.Ю. Теслюк