Постанова

від 24.12.2020 по справі 607/13539/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13539/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/1086/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Стецюк М.А.

сторін:

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника апелянта - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Лихого Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/13539/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 02 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі - ТОКІППО) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року по справі №607/19862/18 її поновлено на роботі на посаді методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти з 01 вересня 2018 року та скасовано наказ №165-к від 03 серпня 2018 року про її звільнення із займаної посади з 31 серпня 2018 року. У період з 20 травня 2019 року по 11 вересня 2019 року відповідачем винесено наказ №108-к від 20 травня 2019 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та попередження про вивільнення у зв`язку з скороченням ; Наказ №155-к від 15 липня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ; наказ №246-к Про внесення змін до наказу директора ТОКІППО від 15 липня 2019 року . 30 березня 2020 року наказом відповідача №77-К скасовано наказ №246-к від 11 вересня 2019 року Про внесення змін до наказу директора ТОКІППО від 15 липня 2019 року та наказ ТОКІППО №108-к від 20 травня 2019 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та попередження про вивільнення у зв`язку з скороченням , у зв`язку із скасуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року по справі №607/19862/18, яким поновлено позивачку на роботі в інституті. Вважає, що вказаний наказ винесений із порушенням вимог закону, оскільки він підписаний не уповноваженою особою, відомості щодо якої не включені в ЄДР, як підписанта юридичної особи. Крім того, вважає, що поворот виконання рішення у немайновому спорі не допускається. Також, просить стягнути в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене, просить скасувати наказ відповідача від 30 березня 2020 року №77-к, поновити її на посаді методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти та стягнути 48813.80 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із задоволенням Верховним Судом касаційної скарги ТОКІППО у справі №607/19862/18 і відповідачем застосовано поворот виконання в немайновому спорі, що суперечить законодавству. Зокрема, трудове законодавство (КЗпП України) не містить такої підстави, як задоволення касаційної скарги Верховним Судом, для звільнення працівника з посади. Таким чином, апелянт не може бути звільнений із займаної посади у зв`язку з задоволенням касаційної скарги відповідача у іншій справі, а тому наказ відповідача від 30 березня 2020 року підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю правових підстав для припинення трудових відносин.

Враховуючи наведене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Майка М.Б. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник відповідача - ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

01 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора ОСОБА_5 укладено строковий трудовий договір (контракт), згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти на строк з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2017 року, який в подальшому був продовжений на термін до 31 серпня 2018 року.

03 серпня 2018 року Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти видав наказ № 168-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 31 серпня 2018 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) (а.с.52).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про скасування наказу від 03 серпня 2018 року № 168-к про звільнення її з посади методиста відділу дошкільної,початкової, спеціальної та інклюзивної освіти і поновлення її на посаді з 01 вересня 2018 року відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

На виконання вказаної постанови апеляційного суду, наказом відповідача від 20 травня 2019 року за № 108-к ОСОБА_1 було поновлено на посаді методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 01 вересня 2018 року (а.с.54).

20 травня 2019 року ОСОБА_1 було офіційно, відповідно до ст.49-2 КЗпП, попереджено про наступне її звільнення у зв`язку із скороченням штату і чисельності працівників, що стверджується персональним попередженням від 20 травня 2019 року, на якому є підпис позивачки, Наказом від 20 травня 2019 року за № 108-к.

Згідно наказу від 15 липня 2019 року за № 155-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 20 липня 2019 року за п.1 ст.40 КЗпП (а.с.12).

Наказом в.о. директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 11 вересня 2019 року за № 246-к, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному внесено зміни у Наказ від 15 липня 2019 року за № 155-к, де датою звільнення позивачки зазначено 11 вересня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №607/19862/18, постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасовано, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року залишено в силі (а.с.40-50).

Наказом Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 30 березня 2020 року за № 7-к на виконання постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року скасовано Наказ директора ТОКІППО від 20 травня 2019 року за №108-к Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , скасовані накази в.о. директора від 15 липня 2019 року за №155-к та від 11 вересня 2019 року за № 246-к Про звільнення ОСОБА_1 (а.с.14).

Судом вірно встановлено, що наказ від 03 серпня 2018 року № 168-к про звільнення позивачки з посади методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти є чинним, а постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року рішення Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, на підставі якого її поновлено на посаді, скасоване.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору (частина третя статті 54 Закону України Про освіту ).

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Згідно з пунктом 9 Положення контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 Положення).

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк (пункт 24 Положення).

Згідно зі статтею 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Пунктом 2 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №607/19862/18 вбачається, що трудовий контракт між ОСОБА_1 та ТОКІППО продовжений або укладений на новий строк за згодою сторін не був, ОСОБА_1 звільнена з роботи згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України на законних підставах, при цьому дотримано процедуру звільнення, передбачену законом та контрактом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що підстава для поновлення позивачки на роботі відпала, оскільки суд визнав звільнення ОСОБА_1 правомірним, рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник вважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, наказ від 03 серпня 2018 року залишився в силі, отже ОСОБА_1 вважається такою, що була звільнена з 01 вересня 2018 року, а тому накази від 20 травня 2019 року №108-к Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та наказ від 15 липня 2019 року №155-к Про звільнення ОСОБА_1 , які були видані на підставі скасованої постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, були скасовані наказом №77-к від 30 березня 2020 року.

Скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його скасуванням, та у будь-якому разі таке скасоване рішення не може породжувати право позивача на поновлення на роботі. Інше розуміння правовідносин, що склалися між сторонами, та задоволення позову суперечитиме принципам справедливості судового розгляду.

Такий висновок викладений у постанові КЦC у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №758/15415/15-ц.

У зв`язку із цим, відповідач правомірно видав наказ №77-к від 30 березня 2020 року, яким скасовується наказ про поновлення працівника на роботі.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що оскільки не задоволено позов про скасування наказу №77-к від 30 березня 2020 року та поновлення на роботі, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги про те, що, наказ підписаний не директором, а в.о. директора, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки законодавством передбачено можливість у випадку відсутності керівника (відпустка, тимчасова непрацездатність, підвищення кваліфікації тощо) виконання його функцій заступником чи іншою уповноваженою особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем застосовано поворот виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно ст.444 ЦПК України вирішення питання про поворот виконання рішення суду здійснює суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову.

Апеляційний суд зазначає, що наказ №77-к від 30 березня 2020 року, виданий ТОКІППО, яким скасовано наказ про поновлення працівника на роботі, не є судовим рішенням про поворот виконання у розумінні ст.444 ЦПК України.

Відповідно до ст.445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що поворот виконання рішення у трудовому спорі про поновлення на роботі не допускається, однак згідно ст.445 ЦПК поворот виконання не допускається лише у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 29 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді