Рішення

від 15.12.2020 по справі 160/2749/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Справа № 160/2749/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врона О.В.,

за участю: секретаря с/з Максименко Е.М.,

представника позивача Безштанько Т.К.

представника відповідача Шарамок І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Інструмент-сервіс" з іноземними інвестиціями до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Інструмент-сервіс" з іноземними інвестиціями до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №0003120509, на підставі якого донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 26051,25 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №0003180509, на підставі якого донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4175,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не надано жодного посилання на законодавчі норми України, де вказано, що встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента само по собі може свідчити про незаконність господарських операцій. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань. Посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19 та ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23.09.2019 року у справі №758/14610/18 не спростовує реальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками: ТОВ Продукт-груп та ТОВ Бізнес Консепшен , оскільки стосуються лише фінансово-господарської діяльності контрагента. Господарські операції з придбання товару були належним чином оформлені та документально підтверджені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні)

Представником відповідача 09.07.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що оскільки вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19 ТОВ Продукт Групп визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 13.07.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.

Проте, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи з метою надання можливості представнику позивача надати відповідь на відзив, та для надання належної оцінки поданим документам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.09.2020 року.

Також цією ухвалою витребувано:

- у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчені належним чином: наказ від 07.11.2019 № 1157-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного виробничого підприємства Інструмент-сервіс з іноземними інвестиціями ; документи на підтвердження обставин та наявності підстав для проведення вказаної перевірки, а також письмові пояснення з цього приводу;

- у приватного виробничого підприємства Інструмент-сервіс з іноземними інвестиціями: письмові пояснення з належно завіреними доказами, щодо призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 07.11.2019 № 1157-п.

17.09.2020 року представником позивача подано клопотання про перенесення судового засідання.

В підготовче судове засідання, призначене на 22.09.2020 року, представники сторін не з`явились, судом відкладено підготовче засідання до 13.10.2020 року.

08.10.2020 року до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких зазначено, що у ГУ ДПС у Дніпропетровській області були відсутні законні підстави проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, що проводилась з 02.12.2019 року по 06.12.2019 року на підставі наказу від 07.11.2019 року №1157-п, оскільки позивачем були надані відповіді на запити про надання пояснень та їх документальне підтвердження.

В підготовче судове засідання, призначене на 13.10.2020 року, представники сторін не з`явились, судом відкладено підготовче засідання до 27.10.2020 року.

27.10.2020 року представником відповідача надані додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивачем не було надано своєчасно відповідь на запит, а тому у відповідача були наявні підстави для проведення перевірки.

В засіданні 27.10.2020 року, за участю представників сторін, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2020 року.

В подальшому розгляд справи по суті перенесено на 15.12.2020 року.

В судове засідання, призначене на 15.12.2020 року, з`явились представники сторін, підтримали обрані правові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 07.11.2019 року №1157-п, відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПВП Інструмент-Сервіс з ІІ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бізнес Консепшн (код ЄДРПОУ 40465961) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2019 року №16264/04-36-05-09/31659469.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 20841 грн., а саме: за 2016 рік на загальну суму 17835 грн., за 2017 рік на загальну суму 3006 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 23157 грн., а саме у грудні 2017 року на суму 3340 грн., у грудні 2016 року на суму 19817 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2019 року №16264/04-36-05-09/31659469 відповідачем сформовані та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 05.02.2020 року:

- №0003120509 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 26051,25 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 20841 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5210,25 грн.;

- №0003180509 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4175,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 3340 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 835 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обгрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про неналежні підстави для проведення перевірки, оскільки позивачем було надано відповідь на запит податкового органу.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його до суду.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

У свою чергу, невиконання вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Судом встановлено, що контролюючим органом надіслано позивачеві запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) №1806/10/04-36-05-09 від 12.09.2019 року. Підставою для надіслання запиту стало отримання податковим органом вироків Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі №758/14610/18 та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19.

Суд зазначає, що запит містить орієнтовний перелік документів, які позивачу необхідно було подати для підтвердження здійснення господарських операцій.

У відповідь на вказаний запит позивачем складено відповідь на запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) вих. №189 від 11.10.2019 року.

Вказана відповідь містить опис здійснених господарських операцій позивачем та судження щодо вироків Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі №758/14610/18 та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19.

Жодних документів на підтвердження господарських операцій позивачем до запиту долучено не було.

Дослідивши та проаналізувавши зміст письмового запиту відповідача від 12.09.2019 суд дійшов висновку, що такий складено відповідно до вимог податкового законодавства, а саме п.1 абз. 3 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Зокрема, на думку суду, даний запит містить підстави його направлення ПВП з ІІ Інструмент-Сервіс , а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками (ТОВ Бізнес Консепшн та ТОВ Продукт Групп ).

За таких обставин, на думку суду, в ПВП з ІІ Інструмент-Сервіс виник обов`язок надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на такий письмовий запит позивача. При цьому, оскільки позивач відповідних документів по суті господарських операцій з постачальником на запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надав, то у контролюючого органу виникло право на призначення перевірки з підстави, передбаченої пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, суд враховує наступну правову позицію Верховного Суду, що викладена в його постанові від 28.02.2019 року у справі №820/437/18. Зокрема, Верховний Суд дійшов наступних висновків: запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості у платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги наведену правову позицію Верховного Суду, судом не встановлено процедурних порушень призначення та проведення перевірки.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Бізнес Консепшн (код ЄДРПОУ 40465961) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та з ТОВ Продукт Групп (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ПВП Інструмент-Сервіс з ІІ (код ЄДРПОУ 31659469) зареєстровано 19.09.2001 року, перебуває на обліку в органах ГУ ДПС у Дніпропетровській області, основний вид економічної діяльності - 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

30 листопада 2017 року між ТОВ Продукт Групп та позивачем було укладено договір поставки №1618 (далі - Договір №1618 від 30.11.2017 року).

Згідно п.1 Договору №1618 від 30.11.2017 року ТОВ Продукт Групп зобов`язується передати у власність позивача товар, а позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується прийняти та оплатити товар. найменування, асортимент, загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях та/або накладних, що є додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами.

У відповідності до вимог договору №1618 від 30.11.2017 року, 1 грудня 2017 року ТОВ Продукт Групп поставило, а позивач прийняв:

- пневматичну шліфувальну машину ИП 2009 у кількості 2 шт.;

- пневматичну пряму шліфувальну машину ПМ-2014 у кількості 8 шт.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № РН-І201/37 від 1 грудня 2017 року. Вартість переданого товару, у відповідності до рахунку-фактури №СФ-101 від 01.12.2017 року, складає 20 040 гривень 00 копійок, включаючи ПДВ у розмірі 3 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3 договору №1618 від 30.11.2017 року, оплата товару за договором по факту постачання в термін 60-ти банківських днів або за домовленістю сторін. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця.

22 січня 2018 року, на підставі рахунку-фактури №СФ-101 від 01.12.2017 року, позивач здійснив оплату за отриманий товар у відповідності до платіжного доручення №395 від 22.01.2018 року у загальному розмірі 20 040 гривень 00 копійок включаючи ПДВ у розмірі 3 340 гривень 00 копійок. У відповідності до договору №1349 від 22 січня 2018 року про переведення боргу, оплата була здійснена на нового кредитора ТОВ УКРЛЮКС ЛТД (код ЄДРПОУ 39972786). Податкова накладна від 01.12.2017 за порядковим номером 152 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

24 листопада 2016 року між ТОВ Бізнес Консепшен та позивачем було укладено договір поставки №24/11 (далі - договір №24/11 від 24.11.2016 року).

Згідно п.1 Договору №24/11 від 24.11.2016 року ТОВ Бізнес Консепшен зобов`язується поставити та передати у власність позивачу товар, відповідно замовлень позивача, позивач зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до вимог договору №24/11 від 24.11.2016 року, 01 грудня 2016 року ТОВ Бізнес Консепшен поставило, а позивач прийняв:

- фреза кінцева (к/хв) 36 у кількості 7 шт.;

- сегмент 710 (4-х зуб) у кількості 48 шт.;

- ніж до швидкісної фрези 0003 ВК8 у кількості 400 шт.

Отримання товару відбувалося згідно видаткової накладної № PH-1201/02 від 1 грудня 2016 року. Вартість переданого товару, у відповідності до рахунку-фактури №СФ- 1201/02 від 01.12.2016 року, складає 11 935 гривень 68 копійок, включаючи ПДВ у розмірі 1 989 гривень 28 копійок.

Відповідно п. 4.1 Договору №24/11 від 24.11.2016 року, на підставі рахунку на оплату покупець проводить оплату товару, протягом 30 банківських днів з дня його відвантаження. Згідно п. 4.2 Договору №24/11 від 24.11.2016 року, оплата проводиться в національній валюті України.

26 грудня 2016 року, на підставі рахунку-фактури №СФ-1201/02 від 01.12.2016 року, позивач здійснив оплату ТОВ Бізнес Консепшен за отриманий товар у відповідності до платіжного доручення №145 від 26.12.2016 року у загальному розмірі 11 935 гривень 68 копійок, включаючи ПДВ у розмірі 1 989 гривень 28 копійок. Податкова накладна від 01.12.2016 за порядковим номером 72 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог договору №24/11 від 24.11.2016 року, 02 грудня 2016 року ТОВ Бізнес Консепшен поставило, а позивач прийняв: паяльник електричний 220В 40 ВТ у кількості 21 шт.;паяльник електричний 220В 65 ВТ у кількості 6 шт.; паяльник електричний 220В 25 ВТ у кількості 16 шт.; паяльник електричний 220В 60 ВТ у кількості 5 шт.; сапа у кількості 6 шт.; паяльник електричний 220В 100 ВТ у кількості 4 шт.; шпатель 100 у кількості 7 шт.; шпатель 200 у кількості 3 шт.; держак для лопати у кількості 5 шт.; шпатель 300 у кількості 3 шт.; граблі з держаком у кількості 2 шт.; сокира теслярський 0,4 кг у кількості 1 шт.; відро оцинковане 15 л у кількості 4 шт.; ключ трубний у кількості 1 шт.; відро оцинковане 12 л у кількості 10 шт.; лопата снігоприбиральна пластмасова у кількості 10 шт.; сокира пожарна у кількості 3 шт.; склоріз роликовий у кількості 10 шт.; пістолет клейовий RT-1016 у кількості 1 шт.; ключ газовий №2 у кількості 5 шт.; відро оцинковане 10 л у кількості 12 шт.; сокира 1,2 кг на сокирищі у кількості 27 шт.; волосінь Ф 3,0мм, 10 м у кількості 10 шт.; набір викруток 5 од. діелектричних у кількості 4 компл.; ножівка лучкова по дереву 610 мм у кількості 7 шт.; кулачки зворотні до патрону 250 у кількості 1 компл.; ніж до швидкісної фрези 0003 ВК8 у кількості 100 шт.; кулачки прямі до патрону 250 у кількості 1 компл.; плита прямокутна магнітна 100x250 у кількості 1 шт.; молоток рубальний ИП 4126 у кількості 1 шт.; ніж до швидкісної фрези 2020-0003 Т5К10 у кількості 600 шт.; ніж до швидкісної фрези 2021-0015 ВК8 у кількості 600 шт.; штифторіз 750 мм ніж у кількості 18 шт.; сегменти запасні до пилок дискових сегментних для металу 800 Z4 у кількості 198 шт.

Отримання товару відбулося згідно видаткової накладної № PH-1202/01 від 2 грудня 2016 року. Вартість переданого товару, у відповідності до рахунку-фактури №СФ-1202/01 від 02.12.2016 року, складає 106 967 гривень 06 копійок включаючи ПДВ у розмірі 17 827 гривень 84 копійок.

Відповідно п. 4.1 договору №24/11 від 24.11.2016 року, на підставі рахунку на оплату покупець проводить оплату товару, протягом 30 банківських днів з дня його відвантаження. Згідно п. 4.2 Договору №24/11 від 24.11.2016 року, оплата проводиться в національній валюті України.

26 грудня 2016 року, на підставі рахунку-фактури №СФ-1202/01 від 02.12.2016 року, позивач здійснив оплату ТОВ Бізнес Консепшен за отриманий товар у відповідності до платіжного доручення №146 від 26.12.2016 року у загальному розмірі 38 064 гривні 32 копійки. 27 грудня 2016 року, на підставі рахунку-фактури №СФ-1202/01 від 02.12,2016 року, позивач здійснив оплату ТОВ Бізнес Консепшен за отриманий товар у відповідності до платіжного доручення №506 від 27.12.2016 року у загальному розмірі 68 902 гривні 74 копійки. Податкова накладна від 02.12.2016 за порядковим номером 73 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Надаючи оцінку доводам платника податків щодо реальності відображених у бухгалтерському та податковому обліку операцій, суд зазначає, що встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або витрат, зменшення фінансового результату.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, суттєві недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Витрати для обрахування податку на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтвердженими фактично здійсненими господарськими операціями та належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність їх здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, первинних документів, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит та витрати можуть вважатись не підтвердженими.

В розглянутому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

Судом проаналізовані надані договори від 30.11.2017 року №1618, укладений між позивачем та ТОВ Продукт-Групп , та від 24.11.2016 року №24/11, укладений між позивачем та ТОВ Бізнес-Консепшен , документи, складені на їх виконання, та встановлено наступне.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз 4 п. 2.2 Положення №88 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу наведеного, судом встановлено, що первинні документи, що свідчать про здійснення господарської операції, повинні мати обов`язкові реквізити.

Недоліки у складених первинних документах не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з метою встановлення реальності проведеної господарської операції першочерговим є встановлення осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

З наданих суду копій видаткових накладних встановлено, що від імені постачальників операції оформлені та підписані директорами підприємств ТОВ Бізнес-Консепшен - ОСОБА_1 , ТОВ Продукт-Групп - ОСОБА_2 , від імені одержувача - невстановленою особою.

Податкові накладні не містять посади та ПІБ особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені ПВП з ІІ Інструмент-Сервіс , що не дає змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції.

Верховний Суд, в постанові від 05.12.2019 р. у справі №2а-0870/5489/11, визнає, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Але віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною, нижчою за виробничу собівартість.

За правилами пп. 14.1.231 ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені у межах господарської діяльності. А отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №813/1066/16.

Суду не надано доказів на підтвердження обгрунтування ділової мети придбання вказаних товарів, як то використання у власній господарській діяльності з метою подальшого отримання прибутку чи подальша реалізація, придбаного позивачем товару.

Відтак, під час розгляду справи, позивачем не підтверджено економічні причини придбання товарів за вказаними господарськими операціями, що розглядаються.

З наданих суду документів встановлено, що у вказаних правовідносинах позивачем не доведено мету отримання доходу, як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності.

Також, судом встановлено, що всі первинні документи від імені ТОВ Продукт Групп підписано ОСОБА_2 , як директором підприємства.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

З вказаного вироку відомо, що:

- на початку липня 2017 року, в денний час доби, більш точну дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 погодилась на пропозицію невстановленої під час досудового розслідування особи, за грошову винагороду в сумі 2 000 грн. стати засновником та директором ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134), тобто створити (зареєструвати) вказане підприємство, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах вказаного товариства;

- ОСОБА_2 достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ Продукт Групп фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, виконуючи частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови, діючи умисно, з корисливих мотивів, передала останній вищезазначені документи для здійснення реєстрації ТОВ Продукт Групп , за що в подальшому отримала грошову винагороду в сумі 2 000 грн.;

- підписані ОСОБА_2 протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ Продукт Групп , та інші документи надали юридичні підстави посадовим особам Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області 07.07.2017 року здійснити державну реєстрацію ТОВ Продукт Групп визначивши ОСОБА_2 одноосібним засновником та директором вказаного підприємства та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №12691020000005281;

- незважаючи на те, що ТОВ Продукт Групп було зареєстровано в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 створила вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи за попередньою змовою в інтересах не встановлених слідством осіб;

- вищезазначені умисні дії ОСОБА_2 , які виразились у створенні (реєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Продукт Групп з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку;

- ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності за попередньою змовою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що в подальшому вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19 було скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Суд зазначає, що вказаний вирок скасований через декриміналізацію статті ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, встановлені у вироці обставини під час кримінального провадження № 32019041660000004 від 30.01.2019 року судом апеляційної інстанції не досліджувались та не спростовані.

Первинні документи (акти виконаних робіт, податкові накладні), які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2015 року.

Крім того, згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа К/9901/1478/18), статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року по справі №826/15034/14 та в постанові від 12.01.2016р. по справі № 21-3706а15.

В даному випадку податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (постанова Верховного суду України від 22 вересня 2015 року по справі № 21-887а15, а також постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 826/13126/17 (К/9901/49553/18).

Відтак, з огляду на те, що директор ПП Продукт Групп ОСОБА_2 визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, та підтвердила вищевикладені обставини створення та діяльності ПП Продукт Групп , суд приймає встановлені під час кримінального провадження факти.

Первинні документи, складені ТОВ Продукт Групп по взаємовідносинам з ПВП з ІІ Інструмент-Сервіс є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Також, судом встановлено, що всі первинні документи від імені ТОВ Бізнес Консепшен підписано ОСОБА_1 , як директором підприємства.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі №758/14610/18, яким ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 32018080000000060 від 31.10.2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У вказаній ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі №758/14610/18 встановлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 , більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, вступив в попередню змову з невстановленими слідством особами, направлену на фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно з досягнутої з невстановленими співучасниками злочину змови, ОСОБА_1 повинен був за матеріальну винагороду у сумі 500 гривень, надати копії свого паспорта громадянина України, а також картки фізичної особи платника податків з ідентифікаційним номером та без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписати у нотаріуса складений та наданий йому невстановленими особами нову редакцію статут підприємства, який є установчим документом суб`єкта господарювання, на підставі якого створюється юридична особа, і повернути зазначений офіційний документ невстановленим співучасникам злочину, які, в подальшому повинні були використовувати реквізити створеного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі №758/14610/18 встановлено фіктивність створення ТОВ Бізнес Консепшен та нереальність здійснення вказаним підприємством господарських операцій.

Під час розгляду цієї справи, судом не враховується посилання позивача, що в рамках розгляду справи № 758/14610/18 Подільського районного суду м. Києва прийнято ухвалу, а не вирок, а також того, що ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні інкримінованого поступку, ураховуючи, що таким судовим актом встановлено фіктивність суб`єкта господарювання - ТОВ Бізнес Консепшен .

Слід також відмітити, що ОСОБА_1 звільнено від відповідальності не за реабілітуючих обставин.

Отже, ТОВ Продукт Групп та ТОВ Бізнес Консепшен при укладанні з ПВП з ІІ Інструмент Сервіс договору на постачання товарів, робот (послуг) не мали підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів, відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання ПВП з ІІ Інструмент Сервіс саме цих контрагентів. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ПВП з ІІ Інструмент Сервіс що є ознакою штучного характеру оформлених договорів, мета укладання яких формування документообігу по нереальним господарським операціям.

Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою.

Таким чином, дослідженими у справі доказами та/або фактом їх відсутності, судом підтверджені висновки, викладені в акті перевірки від 13.12.2019 року №16264/04-36-05-09/31659469, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви приватного виробничого підприємства "Інструмент-сервіс" з іноземними інвестиціями (49000, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 12а, код ЄДРПОУ 31659469) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Врона