Постанова

від 22.12.2020 по справі 300/1056/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1056/20 пров. № А/857/12825/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №300/1056/20 (суддя Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» звернулося в суд із адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209300/2019/730008/2 та картки відмови №UA 209300/2019/70010 від 26.12.2019.

Рішенням від 11 вересня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів) №UA 209300/2019/70010 від 26.12.2019.

Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби (код 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів) №UA209300/2019/730008/2 від 26.12.2019.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код 43348711, вул.Костюшка,1 м. Львів) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» (код ЄДРПОУ 36609344, вул. Каракая, 26 Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої не дослідив належним чином обставини справи. Так, в поданих Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» для митного оформлення документах містяться розбіжності (вказані в графі 33 рішення про коригування митної вартості №UA209300/2019/730008/2 від 26.12.2019). Зокрема, розбіжність полягає між рахунком-фактурою № 11/C/2019 від 20.12.2019 на суму 13137 EUR і платіжним документом №13JBKLJC від 19.12.2019 на суму 13525 EUR. В копії митної декларації країни відправлення 19ITQ3J010072427Е8 від 23.12.2019 зазначено суму товару - 13237 EUR, а в доповнені до додатку до контакту від 16.12.2019 вказується на поставку товару на суму 21000 EUR.

В графі 20 митної декларації країни відправлення 19ITQ3J010072427Е8 від 23.12.2019 вказано, що транспортування товару здійснювалося на умовах EXW Rosarno, а в митній декларації №UA209300/2019/700689 від 26.12.2019- FCA Rosarno.

Крім цього, неможливо встановити, хто саме здійснював транспортування товару, оскільки в міжнародній автомобільній накладній (CMR) зазначено перевізника - P.E. Firstak, а в рахунку - фактурі № IT-00132 від 23.12.2019 - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Захід - Логістік» , якому за надані послуги транспортування сплачено кошти в сумі 78 000 грн.

Тому посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Витребуваних документів Товариство не надало, а тому, з урахуванням інформації з центральних баз даних, митниця прийняла спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості щодо вартості товару: мандарин - клементин калібру 4, 5, 6 в частині вартості за 1 кг.

Враховуючи наведене, апелянт вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржені рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» (покупцем) та нерезидент ,,AGRUMI GR DI GAETANO RAO» (продавцем) уклали зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу за №2811/16. Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 контракту Покупець зобов`язується придбати у Продавця товар, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Розділом 2 контракту встановлено, що ціна товару визначається в євро (EUR) та указана в інвойсах та специфікаціях (а.с. 32 - 36).

Крім цього, позивач з нерезидентом ,,AGRUMI GR DI GAETANO RAO» уклав додаткову угоду від 22.11.2019 до контракту №2811/16 та доповнення від 22.11.2019 до цієї додаткової угоди на купівлю мандарин - клементин на загальну суму 131000 EUR.

Товар поставляється партіями по мірі зібрання урожаю на умовах FCA ROSARNO. Оплата здійснюється шляхом часткової передоплати кожної партії товару на основі попереднього рахунку - фактури, наданого Продавцем. Асортимент та вартість партії товару, яка буде поставлятися може відрізнятися від асортименту і вартості товару вказаного в попередньому рахунку - фактурі Продавця. Повний розрахунок сторін за отриманий товар повинен бути здійснений протягом 10 банківських днів з моменту поставки всього товару (а.с. 28 - 31).

На виконання умов даного контракту та додаткової угоди до нього, згідно рахунку-фактури № 11/С/2019 від 20.12.2019, товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» придбало у нерезидента ,,AGRUMI GR DI GAETANO RAO» товар - мандарини-клементини 5 різних калібрів. Загальна вартість товару складає 13137 EUR (а.с.99).

Декларант, в інтересах позивача, подав до Галицької митниці електронну митну декларацію №UA209300/2019/700689 від 26.12.2019, якою був задекларований для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: мандарини - клементини 5 видів (а.с.15 - 18, 78 - 81).

Декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме - згідно рахунку рахунку-фактури № 11/С/2019 від 20.12.2019 - 13137 EUR.

Одночасно з митною декларацією декларант надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.

Отримавши подані документи під час здійснення митного оформлення товару, відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару декларантом занижена, оскільки наявні розбіжності у графах 22 та 46 митної декларації країни відправлення, у рахунку-фактурі (інвойс) №11/C/2019 від 20.12.2019 та платіжному документі № 13JBKLJC від 19.12.2019 щодо вартості товару.

У зв`язку з цим, та наявною інформацією ЦБД, Галицькою митницею Держмитслужби, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання банківського платіжного документу та інших платіжних документів, виписки з бухгалтерської документації, каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 39, 90).

Витребуваних документів ТзОВ ,,Інвестпроект 2012» відповідачу не надало (а.с. 40).

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) товарів за ціною контракту у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209300/2019/70010 від 26.12.2019 (а.с. 13 - 14).

Як наслідок, Галицька митниця Держмитслужби винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209300/2019/2019/730008/2 від 26.12.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом. При цьому, відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами виникнення правових підстав для застосування другорядного - резервного методу та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному. Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією №UA209300/2019/700689 від 26.12.2019 декларант на підтвердження задекларованої ним митної вартості за 1 (основним) методом надав: сертифікат відповідності № 19100891407 від 20.12.2019, рахунок-проформу № 5/00/2019 від 16.12.2019, рахунок-фактуру (інвойс) №11/C/2019 від 20.12.2019, автотранспортну накладну № 13 від 20.12.2019, фітосанітарний сертифікат UE/IT/1012501 від 20.12.2019, декларацію про походження товару 11/C/2019 від 20.12.2019, платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 13JBKLJC від 19.12.2019, рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № ІТ-00132 від 23.12.2019, прейскурант (прайс-лист) виробника товару 2019-2020 від 16.12.2019, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 21/117 від 10.12.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 22.11.2019, доповнення до зовнішньоекономічного контракту (доповнення до додаткової угоди) від 16.12.2019, зовнішньоекономічний договір (контакт) купівлі - продажу № 2811/16 від 28.11.2016, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 5003393, копію митної декларації країни відправлення № 19ITQ3J010072427Е8 від 23.12.2019 (а.с. 19 - 38, 91 - 95, 97 - 106).

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані позивачем документи та дійшов висновку, що такі в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість при здійсненні митного оформлення. Так, вказані документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) № 11/С/2019 від 20.12.2019.

Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документі, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

За таким повідомленням декларантом було повідомлено відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до МД.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стосовно ж правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст. 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості.

Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач зазначив про не подання декларантом додаткових документів в повному обсязі для підтвердження митної вартості товарів - сума сплачених коштів не відповідає сумі виставленого інвойсу, однак до митного оформлення не подано бухгалтерських чи банківських документів щодо проведення перерахунку щодо оцінюваної чи попередніх партій товару; поданий документ під назвою ,,Прайс-лист» адресований лише отримувачу товару; поданий лист ДП ,,Держзовнішінформ» від 10.12.19 № 21/117 не може бути прийнятий як належний висновок щодо якісних/або вартісних характеристик товару, оскільки складений з порушенням вимог Національного стандарту №1 (постанова КМ України №1440); Джерело інформації: на товар №1, №4, №5, №3 цінова інформація ЦБД ЄАІС ДФС - ЕМД №UA №408020/2019/101643 від 22.12.2019, ЕМД №UA305160/2019/101533 від 16.12.2019. Проведено консультацію з декларантом.

Проте, як зазначено судом вище, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Позаяк, відповідачем на стадії направлення повідомлення про необхідність подання позивачем додаткових документів не було встановлено правових підстав для такого витребування та не повідомлено про наявність таких підстав позивача, то витребування відповідачем додаткових документів не відповідає положенням наведеного законодавства. Як наслідок, обставина щодо ненадання позивачем додаткових документів не може бути правовою підставою для винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості.

Доводи скаржника стосовно розбіжності у ціні, вказаній у рахунку-фактурі та платіжному дорученні, є безпідставними оскільки, у рахунку-фактурі вказано договірну вартість у розмірі 13137,00 Євро, яка і заявлена до розмитнення, тоді як платіжне доручення від 19.11.2019 вказує на оплату такої вартості у розмірі 13525 Євро на підставі попереднього рахунку-проформи від 16.12.2019, як часткову оплату за контрактом купівлі-продажу №2811/2016 від 28.11.2016, що відповідає порядку ведення господарської діяльності позивача, а саме - п. 3 Додаткової угоди до контракту купівлі-продажу № 2811/16 від 22.11.2019.

Так, обов`язок покупця - товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестпроект 2012» щодо попередньої оплати підтверджується додатковою угодою від 22.11.2019 до контракту №2811/16 та додатком до цієї угоди на купівлю мандарин - клементин на загальну суму 131000 EUR, якими передбачено, що товар поставляється партіями по мірі зібрання урожаю, а оплата здійснюється шляхом часткової передоплати кожної партії товару, яка може відрізнятися від асортименту і вартості товару вказаного в попередньому рахунку - фактурі наданого Продавцем (а.с. 28 - 29, 30 - 31, 92 - 93).

З урахуванням наведеного, позивач правомірно, як це передбачено додатковою угодою від 22.11.2019 до контракту №2811/16, здійснив митне оформлення товару на суму 13 137 EUR відповідно до рахунку-фактури (інвойс) 11/C/2019 від 20.12.2019.

Розбіжності у поданих документах, про які зазначає відповідач, як правильно вказав суд першої інстанції, не є обставиною для коригування вартості товару, оскільки такі розбіжності не мали впливу на формування ціни за одиницю продукції (за 1 кг), яка поставлялася та зафіксована у первинних документах.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 11/С/2019 від 20.12.2019, в тому числі відомості щодо продажу позивачу продавцем ,,AGRUMI GR DI GAETANO RAO» товару вагою та ціною, яка вказана у вищевказаному документі.

Також, в порядку ст. 55 МК України, для підтвердження відповідності ціни визначеної згідно договору №2811/16 від 28.11.2016 рівню цін, які склалися на ринку подано інший некласифікований документ, а саме - копію відповіді ДП ,,Держзовнішінфорум» від 10.12.2019 №21/17 щодо відповідності цінових умов контракту №2811/16 від 28.11.2016 поточній кон`юнктурі ринку.

Відтак, суд зазначає, що зміст вищенаведених документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.

Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей у вигляді 100% попередньої оплати. Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Окрім того, платіжний документ свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів (договірну вартість), яка має бути сплачена за відповідний товар.

Колегія суддів зазначає, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а відтак, ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення або не зазначення у ньому якогось із реквізитів рахунку -фактури не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі № 809/322/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом.

Крім того, частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема:

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення за основу для обрахунку митної вартості ввезеного позивачем товару взято інформацію щодо вартості - цінова інформація ЦБД ЄАІС ДФС-ЕМД №UA408020/2019/101643 від 22.12.2019, ЕМД №UA305160/2019/101533 від 16.12.2019.

Проте, положеннями ст. 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі визначення митної вартості за резервним методом, митна вартість товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості лише з покликанням на згенеровану цінову інформацію ЦБД ЄАІС ДФС не відповідає приписам ст. 64 Митного Кодексу України. Зокрема, оскаржуване рішення не містить відомостей щодо: номеру, дат митних декларацій, найменування товару за якими митне оформлення завершено, їх митної вартості; технічні, якісні та інші характеристики, комерційних умов поставки таких товарів; відомостей щодо співставлення вказаних товарів з товарами позивача за номенклатурою, технічними, якісними та іншими характеристиками, умовами поставки; коригування вартості товару позивача з урахуванням виявлених відмінностей за результатами такого співставлення.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів підстави не застосування відповідачем другорядних (першого-п`ятого) методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не відповідають дійсності. Відповідачем не обґрунтовано належними доказами ціну, що визначена ним у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, однозначною та з урахуванням усіх факторів, що впливають на її визначення. І така вартість - загалом, жодним чином не має свого підтвердження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, й з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.

З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч.6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.

Стосовно ж доводів відповідача, які приведені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає, що приведені доводи не спростовують обставин з приводу винесення відповідачем оскаржуваного рішення з порушення положень частини третьої ст. 53, пункту 2 ч. 4 ст. 54 МК України, пунктів 2 та 4 ст. 55, частини 4 статті 57, ст. 64 МК України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відтак, безпідставними вважає колегія суддів посилання скаржника на умови поставки FCA та неналежне підтвердження сум транспортних витрат, оскільки під час митного оформлення та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачу не було запропоновано подати документи для підтвердження сум оплати транспортних послуг чи інших додаткових документів на підтвердження транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, такі обставини не були покладені в основу для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а відтак, суд не надає їм правової оцінки.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, що призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунка - фактури (інвойс). Надані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Незважаючи на можливість у відповідача перевірити (уточнити) достовірність наданих до митного оформлення документів та задекларовану вартість імпортованого товару (по скільки в документах містилися відомості про продавця, його адреса, телефон) відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури чи його достовірність.

Водночас, відповідачем також не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною рахунку-фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не було встановлено та не зазначено про вказане у рішенні про коригування митної вартості.

Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості товару на рівні обумовленому в оскаржуваному рішенні відповідача не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави для висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №300/1056/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 04.01.2021.