Ухвала

від 22.12.2020 по справі 1003/13279/12

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 1003/13279/12

Провадження № 4-с/376/8/2020

У Х В А Л А

"22" грудня 2020 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі судових засідань - Кропивлянській С.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.Н., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, у якій просить визнати дії старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.Н., неправомірними та такими, що порушують ЗУ Про виконавче провадження , права та інтереси скаржника, як учасника виконавчого провадження в частині накладання арешту на майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.; земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай) площею 3,4109 га, яка розташована на території Макіївської сілської ради, кадастровий номер: 3223783000:03:005:0005, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія RA № 606485 від 28 грудня 2005 року та зобов`язати старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.Н. скасувати арешт вищезазначеного майна.

Вимоги скарги мотивовано тим, що неправомірні дії старшого державного виконавця Горобець І.Н. полягають у тому, що порушують її права, оскільки старшим державним виконавцем не знято накладений арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.; земельну ділянку площею 3,4109 га, яка розташована на території Макіївської сілської ради, кадастровий номер: 3223783000:03:005:0005, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія RA № 606485 від 28 грудня 2005 року.

Заявником подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила скаргу задовольнити з підстав та мотивів наведених в ній.

Стягувач та старший державний виконавець Горобець І.С. у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит банк » був укладений кредитний договір № 601.42566 відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит в сумі 60000 грн з умовою виплати процентів 28 % річних на строк 18 місяці. Для забезпечення виконання даного кредитного договору від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за порушення виконання кредитного договору від 13 грудня 2011 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 1003/13279/12 позов було задоволено. Відповідно до резолютивної частини вказаного вище рішення було вирішено стягнути з боржника та поручителя солідарно на користь банку 158 782 грн 32 коп та 1 587 грн 82 коп судових витрат, всього 160 370 грн 14 коп.

07 серпня 2013 року державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції на підставі Виконавчого листа № 1003/13279/12/2/3572225/13 від 31 липня 2013 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39387000 боржником по якому є ОСОБА_2 та ВП 39387262 боржником по якому є ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.56 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 14 серпня 2013 року у рамках даних виконавчих проваджень було винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до зазначеної постанови арешт накладено на все майно, що належить боржнику так і солідарному боржнику - ОСОБА_1 .

На, підставі зазначеної постанови про арешт майна боржника від 14 серпня 2013 року ВП 39387262 було накладено арешт на все майно, у тому числі на належну їй квартиру. Також був накладений арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай) площею 3,4109 га, що розташований в межах Макіївської сільської ради, кадастровий номер 3223783000:03:005:0005, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія КА №606485 від 28 грудня 2005 року.

Постановою Старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.В. по виконавчому провадженню ВП № 39387262 виконавче провадження закінчене та повернуто виконавчий документ стягувачу.

Однак, обтяження №39387262 від 07 серпня 2013 року та обтяження № 13142196 від 16 жовтня 2012 року так і не зняті, чим порушують права та охоронювані законом інтереси заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження, зокрема, мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ у справі Устименко проти Україна (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У рішенні Меньшакова проти України (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 8 квітня 2010 року, ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду. ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд , яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (див., наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У зв`язку з вищевказаним, суд, приходить до висновку, що бездіяльність старшого державного виконавця є протиправною і такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси заявника,оскільки зобов`язання нею виконано у повному обсязі, старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.Н., виконавче провадження закрито.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Горобець І.Н. - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 , накладені відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 серпня 2013 року ВП №39387262.

Скасувати арешт та заборону відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 , накладені відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 жовтня 2012 року, реєстраційний номер обтяження - 13142196.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. І. Віговський