Ухвала

від 04.01.2021 по справі 545/382/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/382/20

Провадження № 2/545/33/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарі судового засідання Плескач І.Ю.,

з участю:

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвоката Панченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться зазначена об`єднана цивільна справа.

21 грудня 2020 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Панченко О.О. подано до суду заяву про вжиття заходів запобігання учасником зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу. Свою заяву мотивує тим, що позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом та її представник кожного разу подавали клопотання про відкладення розгляду справи або взагалі не з`являлись в судові засідання. Вважає, що такі дії є зловживанням процесуальними правами і спрямовані на затягування та перешкоджанню розгляду справи. Просить визнати вказані такі дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та накласти на неї штраф.

Представник ОСОБА_2 адвокат Панченко О.О. в судовому засіданні підтримала свою заяву з підстав викладених у заяві, вважає вище перелічені дії ОСОБА_1 зловживанням своїми процесуальними правами.

В судовому засіданні ОСОБА_2 просив розглянути заяву у відповідності до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 заперечила проти вказаної заяви та пояснила, що вона прибувала до суду на призначені дати, однак внаслідок зайнятості її представника адвоката Костенка В.О. в інших судових засіданнях, справа не розглядалась. Кожен раз вона особисто отримувала судові повістки і жодним чином не намагалась затягувати розгляд даної справи або перешкоджати її розгляду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши заяву адвоката Панченко О.О., суд прийшов до такого висновку.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Підготовче судове засідання у даній справі було призначено на 17 березня 2020 року (т.1 а.с.46).

17 березня 2020 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя *(т.1 а.с.183).

Також задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Панченко О.О. та ухвалою суду від 17 березня 2020 року зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення в цивільній справі № 307/3957/14-ц, та оприлюднення в Єдиному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 307/3957/14-ц (т.1 а.с.186, 187)

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2020 року провадження у даній справі відновлено у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення та призначено підготовче засідання на 02 липня 2020 року (т.1 а.с.244).

Судове засідання було відкладено у зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю укладення угоди з адвокатом на представництво її інтересів в суді (т.1 а.с.247-250).

Наступний розгляд справи призначено 20 липня 2020 року. В свою чергу ОСОБА_1 була подана заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її на лікарняному, що підтверджено копію листка непрацездатності (т.2 а.с.1, 2).

Наступне судове засідання 04 серпня 2020 року відкладено у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі (т.2 а.с.18).

12 серпня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з надходженням клопотанням представника сторони адвоката Панченко О.О. про надання часу сторонам для врегулювання спору (т.1 а.с.29).

В судове засідання, призначено 15 вересня 2020 року представником позивача адвокатом Костенко В.О. подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його у щорічній відпустці. Інші учасники справи до суду не прибули (т.2 а.с.39-41).

Судове засідання 29 жовтня 2020 року проведено без участі сторін та їх представників та ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.67, 68).

Судові засідання, призначені 12 листопада 2020 року та 20 листопада 2020 року не відбулись у зв`язку із зайнятістю представника сторони адвоката Костенка В.О. та неприбуттям інших учасників справи розгляді інших справ у судах. (т.2 а.с.83-89).

В той час, ОСОБА_1 прибувала до суду та особисто отримала судові повістки.

Судовий розгляд 10 грудня 2020 року не відбувся у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 та її представника, підтвердження про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи у справі відсутні, а тому розгляд справи відкладено.

Згідно ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Частиною 1 статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству .

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі Миролюбов та інші проти Латвії (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Мельник проти України (п.п.22, 23 Рішення від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу , оскільки відсутні докази того, що нею здійснюються дії, які свідчать про перешкоджання судочинству, тому клопотання представника сторони у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 143, 144, 148, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника сторони у справі адвоката Панченко Олени Олександрівни про вжиття заходів запобігання учасником зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала не підлягає окремо оскарженню від рішення суду, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Л. В. Шелудяков